Категорія: Новини

Освітній омбудсмен закликає приєднатися до флешмобу “Запитай дитину про булінг!”

“Багато хто з батьків вважає, що ця проблема булінгу ніяк не стосується їхньої дитини, а навіть якщо так, то це не серйозно, це – «школа життя». А хтось занадто зайнятий роботою, клопотами і не звертає на це увагу. На жаль, такий підхід може нашкодити вашій дитині та призвести до неприємних, або, навіть, трагічних наслідків”, – зазначив освітній омбудсмен Сергій Горбачов, – “Саме тому треба постійно нагадувати про небезпеку цього ганебного явища та допомогати батькам захищати дітей”.

За даними дослідження, яке провів ЮНІСЕФ http://bit.ly/2kkZMYs, майже кожна дитина вже зустрічалася або зіштовхнеться з булінгом в майбутньому.
Для того, щоб обрати правильний спосіб дій допомоги дитині, треба добре знати, ким саме була ваша дитина у ситуації булінгу:

СВІДКОМ? ЖЕРТВОЮ? КРИВДНИКОМ?

Дуже важливо мати у родині довірливі стосунки, щоб відверто говорити з дитиною і мати можливість їй вчасно допомогти.
Звичайно, говорити на ці складні і болючі теми треба дуже обережно, розуміючи можливі наслідки.
Про те, як саме це можна робити, читайте статтю на нашому сайті  http://bit.ly/2XLEXVf
Можливо, перша розмова буде невдалою. В такому випадку зберігайте спокій, запасіться терпінням і спробуйте ще! Якщо дитина не дуже активно відповідає, чи каже «не знаю», можна запропонувати подумати разом, пошукати інформацію і все ж таки повернутися до розмови через декілька днів. Не бійтеся говорити на цю тему, особливо якщо у вас є підстави підозрювати, що з
дитиною не все гаразд.

Освітній омбудсмен закликає всіх небайдужих приєднатися до флешмобу
“Запитай дитину про булінг!” і поставити відповідну рамку на фото свого
акаунту на Facebook.

Долучайтеся, не залишайтеся осторонь цієї проблеми.

Звичайно, дізнатися про те, що відбувається з дитиною – це дуже важливо. Але це – лише перший крок. Якщо з’ясується, що проблема булінгу таки є – як допомогти дитині у цій ситуації?
Саме тому протягом тижня з 25 листопада по 1 грудня 2019 року, доки триватиме флешмоб, на сайті омбудсмена щодня будуть публікувати практичні матеріали для батьків та вчителів на тему запобігання та протидії булінгу. Ці матеріали будуть доступні на нашому сайті постійно – ви у будь-який момент можете їх використовувати.
Наш сайт – не єдине джерело, де можна дізнатися, як допомогти дитині. По допомогу та за порадою діти і батьки можуть звернутися до Національної дитячої “гарячої лінії” за телефоном: 0 800 500 225 або 116 111 (дзвінки в межах України безкоштовні). Лінія працює в будні з 12.00 до 16.00.
Звертаємо вашу увагу на спеціалізований сайт ЮНІСЕФ, який допоможе дітям, батькам та освітянам знайти інформацію про булінг, а також дасть можливість пройти тест, що виявить справжню дитячу дружбу.

Щоб додати рамку до фото профілю:

  • Перейдіть за посиланням: www.facebook.com/profilepicframes/
  • Знайдіть рамку “запитай дитину про булінг” та клацніть по ній.
  • На фото вашого профілю з’явиться відповідна рамка.
  • Нажміть “Встановити як
    аватар”.

Освітній омбудсмен здійснює захист прав здобувачів освіти, батьків
педагогічних та наукових працівників. Більшість з яких становлять
неповнолітні, серед яких розповсюдженим явищем є булінг, який порушує
право на безпечну освіту.
Офіційна сторінка освітнього омбусмена:
https://www.facebook.com/Education.Ombudsman.Sergii.Gorbachov/

Головне — шукати точки дотику заради інтересів дитини

На другий день форуму “Навчання без перешкод” відбулася цікава дискусія “Інклюзія на місцях: що заважає її впроваджувати і як долати перешкоди?”. Говорили про те, як зробити інклюзивними українські школи та забезпечити навчання без перешкод для дитини з особливими освітніми потребами. Долучився до дискусії й освітній омбудсмен.

Учасниками розмови були також Ірина Дроздова, заступниця сільського голови Преображенської ОТГ Запорізької області, директор Департаменту освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації Олег Фасоля, начальниця Управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації Лариса Шевчук та директор Департаменту освіти і науки Луганської облдержадміністрації Юрій Стецюк. 

Однією з головних проблем інклюзивної освіти освітній омбудсмен назвав неготовність суспільства сприймати ці проблеми. З одного боку, багато батьків, які мають дітей з особливими освітніми потребами, просто не визнають, що в їхніх дітей є певні фізичні порушення чи психічні захворювання і, відповідно, не працюють над цією проблемою. Наприклад, не беруть направлення в інклюзивно-реабілітаційні центри. А така бездіяльність впливає на точну статистику дітей з ООП й ускладнює можливість місцевих Управлінь освіти передбачити, що через 2-3 роки у ту чи іншу школу може прийти дитина з ООП. 

З іншого боку, чимало керівників шкіл та вчителів або просто не розуміють проблему, або свідомо її не обговорюють і, більше того, не мають особистої мотивації працювати із такими дітьми, наприклад, називаючи гіперактивних дітей просто лінивими.

Про стратегії реагування та організацію навчального середовища у класі, де є гіперактивна дитина, можна почитати у методичних рекомендаціях  за посиланням http://bit.ly/2OKiW58.

“Ми можемо напрацювати будь-які хороші рекомендації, вибудувати інфраструктуру, знайти гроші на забезпечення інклюзивної освіти, але, якщо вчитель не відчуває потребу і свій обов’язок працювати з такою дитиною, ефективності буде мало. Тому проблема мотивації роботи вчителів з дітьми з ООП є, на мій погляд, першочерговою”, – акцентує освітній омбудсмен.

Ще однією проблемою, яку він виокремлює, є відсутність у правовому полі неоголошеної інклюзії. Проблему неоголошеної інклюзії необхідно інституціалізувати — закріпити факт її існування та шляхи вирішення у національному законодавстві. Це дуже складний процес, над яким освітній омбудсмен збирається працювати. 

Усі спікери вважають, що перешкоджають інклюзивній освіті відсутність спеціальних кадрів (асистентів учителів, корекційних педагогів тощо) для роботи з дітьми, які мають ООП, а також відсутність фінансування, щоб зробити школи фізично доступними. Освітній омбудсмен наполягає, щоб засновники шкіл виконували свій прямий обов’язок — фінансували  їх. 

На завершення зустрічі кожен спікер запропонував свій лайфхак, як долати перешкоди в запровадженні інклюзивної освіти:

  • 1. поширювати практику раннього втручання (Ірина Дроздова);
  • 2. кожен має знати, що йому потрібно зробити і що він зможе зробити на своєму місці, робити це за законом та щоб ІРЦ працювали належно (Лариса Шевчук);
  • 3. щоб свої зусилля об’єднали всі: і ті хто відповідає за цю роботу (ІРЦ), і медики, і батьки, і соціальні працівники (Юрій Стецюк);
  • 4. робити зміни разом (Олег Фасоля);
  • 5. шукати точки дотику заради інтересів дитини, і тоді практично всі проблеми можна вирішити. Для цього треба відкинути дорослі амбіції і подивитися на світ очима дитини (Сергій Горбачов).

Організатори форуму: ГО “Смарт освіта”, Міністерство освіти і науки України та Міжнародний фонд “Відродження”.

Конкурс підручників – вільний та відповідальний вибір вчителів у комунікації з батьками

Переглядаючи стрічку новин освітянських груп та сторінок у соціальних мережах, неодноразово читаємо нарікання вчителів на підручники: “Нам надали підручник, який не подобається”. “Ми обирали один підручник на конкурсі, а надіслали інший”. “Який нам прислали підручник, по такому і вчимо”.

Скаржаться на підручники й батьки: “Підручник, який надала держава, нам не подобається. Ми і вчитель хочемо інший, через це купуємо його за власні кошти.”

Тому роз’яснюємо, яким чином вчителі замовляють підручники і як батьки можуть вплинути на цей процес.

ПРАВА ВЧИТЕЛІВ ТА БАТЬКІВ У ВИБОРІ ПІДРУЧНИКІВ

Держава безоплатно забезпечує підручниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників. Це гарантовано пунктом 9 статті 4 Закону України “Про освіту” http://bit.ly/372hnIb.

Педагогічні працівники мають право на академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну … діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання. Це визначено пунктом 1 статті 54 Закону “Про освіту” http://bit.ly/372hnIb. Підручник – це засіб навчання. Тобто вчитель має право вільно обирати підручники для учнів.

Водночас батьки здобувачів освіти мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти та брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти. Про це зазначено у пункті 2 статті 55 Закону України “Про освіту” http://bit.ly/372hnIb. Підручник є певним ресурсом для реалізації освітньої програми.

ЯК ДРУКУЮТЬСЯ ПІДРУЧНИКИ?

Зазвичай підручники друкуються один раз на 5 років. Це визначено Постановою Кабінету Міністрів http://bit.ly/2rV6Nmj.

Підручники подаються автором або авторським колективом чи видавництвом на відповідний конкурс, що складається з двох етапів. На першому етапі відбувається експертиза поданих підручників. Ті, що набрали необхідну кількість балів, допускаються до ІI етапу – вибір вчителями підручників за електронними версіями, які знаходяться на відповідному вебсайті. Порядок конкурсного відбору підручників затверджений наказом МОН http://bit.ly/2NXxoaN.

АКАДЕМІЧНА СВОБОДА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛІВ У ВИБОРІ ПІДРУЧНИКІВ

Оскільки підручники друкуються один раз на п’ять років, то їх вибір мають робити не лише вчителі, які будуть викладати, наприклад, у 3-х класах освітніх закладів наступного навчального року, а й усі вчителі, які потенційно упродовж наступних п’яти років будуть навчати дітей у цих класах.

Тому дуже важливо правильно обрати підручники, за якими навчатимуться діти впродовж п’ятьох років. Держава надає вчителю академічну свободу, яка водночас є і відповідальністю. Вчителі мають відстоювати свої права, зокрема на академічну свободу.

Рішення про вибір підручників приймається колегіально.

Перелік підручників, які школа планує використовувати у наступні роки, схвалюється на засіданні педагогічної ради. Протокол педради підписують члени педагогічного колективу, які безпосередньо вибирали підручники.

Цей протокол педради має бути оприлюднений на вебсайті школи протягом двох робочих днів після її проведення.

ВПЛИВ НА ВИБІР ПІДРУЧНИКІВ ВЧИТЕЛЯМИ

Одним із корупційних факторів у закупівлі підручників є вплив на вибір вчителів. Про це зазначено у аналітичному звіті (http://bit.ly/2NWkWYP) щодо моніторингу недоброчесних відносин в українській освіті.

Серед перерахованих факторів:
– вплив видавництв через керівні органи освіти та напряму на вчителів;
– делегування вибору на керівництво освітніх закладів та третіх осіб;
– вплив органів управління освітою шляхом електронної розсилки листів та усних вказівок;
– реклама певних підручників на заходах та нарадах для педагогів;
– тощо…

Корупційний вплив обмежує свободу вчителя, знижує ефективність його роботи, змушує вдаватися до закупівлі підручників та/або додаткових зошитів за батьківські кошти, щоб забезпечити компетентне навчання.

КОНКУРС ПІДРУЧНИКІВ У 2020 РОЦІ

Вже розпочався конкурс підручників для 3 та 7 класів, які будуть друкуватися у 2020 році. Про це можна прочитати на сайті Інституту модернізації змісту освіти. http://bit.ly/2QvBsAO

Педагогічні працівники будуть ознайомлюватися із запропонованими підручниками для 3 класу з 10 до 27 лютого 2020 року. Про це зазначено у наказі МОН http://bit.ly/332JKTC. Строк ознайомлення підручників для 7 класу також буде визначено відповідним наказом МОН.

Тому пропонуємо вчителям активізуватися в цей період та обрати найкращий підручник для учнів, а батькам сприяти цьому, донести інформацію про конкурс підручників до вчителів. Адже на етапі конкурсу можна виправити знайдені помилки та неузгодженості в підручниках.

КОМУНІКАЦІЯ: ВЧИТЕЛЬ+БАТЬКИ

Для того, щоб обрати найкраще для ваших дітей: освітню програму, вид та форму навчання і водночас забезпечити академічну свободу вчителя, який їх навчає, пропонуємо вам налагодити комунікацію та взаємодію.

Адже, коли враховується думка батьків, учнів та вчителів, процес навчання буде позитивним та ефективним.

Особливо це стосується при виборі додаткової літератури та друкованих зошитів для учнів, їх закупівлю вчитель повинен узгодити батьками.

Про це детальніше у наступному пості щодо засобів навчання …

Фото: https://pixabay.com/

Права учасників освітнього процесу мають стати предметом соціальної реклами – Сергій Горбачов

Мабуть, немає в Україні людини, яка б під час навчання або роботи в закладі освіти не зазнала порушення своїх освітніх прав. 

Студенти, викладачі, представники рекламних та креативних агенцій – учасники 11 Національного фестивалю соціальної реклами, куди завітав освітній омбудсмен Сергій Горбачов, також підтвердили цю тезу з особистого досвіду. Невтішна статистика була й під час інших опитувань, які проводив освітній омбудсмен та працівники його служби під час численних заходів.

Саме для того, щоб захистити права учасників освітнього процесу та попередити їх порушення й створена посада освітнього омбудсмена, яка для України є нова. 

Реформа української освіти, яка передбачає педагогіку партнерства,  потребує координацію зусиль громадянського суспільства. Саме омбудсмен  буде здійснювати правове просвітництво та мотивувати до захисту прав. 

Освітній омбудсмен розповів учасникам фестивалю про суть, можливості та повноваження своєї посади. Під час розповіді зав’язалась цікава дискусія про основні проблеми сучасної української освіті та велику силу комунікації як інструменту, який допомагає їх вирішувати.

«Сучасна українська освіта як паровоз, який створений не для того, щоб тягти вагони, а щоб там працював машиніст. Замість того, щоб давати якісні знання, заклади освіти ставлять за мету працевлаштувати певне коло вчителів та викладачів і стають “місцем для збереження трудових книжок»» –  зазначив освітній омбудсмен. Тому ведуться дискусії про те, щоб перевести вчителів із безстрокової роботи на роботу за контрактом.

У більшості закладах освіти є й інша проблема: вони забувають про комунікацію, партнерство, взаєморозуміння і відкритість із батьками. Наприклад, не пишуть, скільки місцевий бюджет,  отримавши кошти від держави, виділив їх на школу і що за ці гроші в ній зробили. Або не висловлюють на сайті свої співчуття та підтримку батькам дитини, з якою стався нещасний випадок. Комунікація дуже важлива для налагодження довірливих стосунків між учасниками освітнього процесу. 

Проте головна проблема нашої освіти в тому, що у школах дітей “напихають” купою інформації, а використовувати на практиці не вчать. Школярі знають, що таке площа і як її порахувати, але скільки шпалер потрібно, щоб обклеїти кімнату, сказати не можуть. Над цим ще необхідно працювати й працювати, бо українська школа ще досі залишається радянською. З найменших років дитину позбавляють самостійності, вимагають, щоб вона була тихою, смиренною і слухняною. 

Дитина має помилятися, бо право на помилку — ключове право людини, яка хоче розвиватися. Головне — робити зі своїх помилок висновки. 

Тож працювати, щоб захистити право учня чи студента на освіту, є над чим. Але, вирішуючи будь-яке освітнє питання чи проблему, треба спитати себе, наскільки це добре для здобувача освіти, чи не зашкодить це йому. 

Тому освітній омбудсмен закликав слухачів створювати соціальну рекламу про права учнів, батьків та педагогів. Рекламу, яка буде попереджувати порушення їхніх прав та приділяти увагу негативним явищам булінгу, конфліктів, корупції тощо. Така комунікація змінюватиме суспільство та мотивуватиме його до змін.

Як зробити освітнє середовище безпечним?

Батьки, відправляючи свою дитину до школи, хочуть бути впевненими, що у закладі освіти з нею нічого не трапиться, вона навчатиметься у безпечному освітньому середовищі.

Серед усіх прав, якими наділені учасники освітнього процесу (учні, їхні батьки, педагоги) саме право на життя і здоров’я є найголовнішим і найціннішим, а його забезпечення має бути головним у роботі закладу освіти та є пріоритетним для освітнього омбудсмена.

21 жовтня у Києві відбулася третя практична конференція “Безпека в закладах освіти від учня до вчителя”, яку організували Український науково-дослідний інститут цивільного захисту та виробничо-практичний журнал «Надзвичайна ситуація плюс». Конференція проходила в Національному транспортному університеті за підтримки Міністерства освіти і науки та Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Керівники закладів освіти та вчителі з усієї України дізналися більше про способи зниження ризиків пожежної небезпеки, порядок розслідування нещасних випадків у закладі освіти, психологічну готовність до дій в умовах надзвичайних ситуацій.

Дуже цікаво та пізнавально було спостерігати за тим, як кандидат медичних наук Віталій Кушнір пояснював правила надання домедичної допомоги в екстрених ситуаціях – а потім наочно демонстрував на манекені, як саме це робити.

А от головною тезою виступу освітнього омбудсмена було те, як можна, будуючи систему забезпечення якості освітньої діяльності у школі та готуючись до інституційного аудиту, враховувати та організовувати безпекову складову. Для цього важливо знати критерії створення безпечного освітнього середовища та те, як їх можна відстежувати.

Інституційний аудит визначає три основні складові безпечного освітнього середовища:
– безпечні й комфортні умови праці та навчання;
– відсутність дискримінації та насильства;
– створення інклюзивного і мотивувального простору.

Для створення інклюзивного освітнього середовища треба враховувати, що, на жаль, не всі учні та їх батьки ще готові сприймати дітей з особливими освітніми потребами.

Проблема ще й у тому, що у нас не вистачає підготовлениї фахівців для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, а вчителі, які мають працювати з такими дітьми, також не завжди мають відповідну підготовку.

Наступна проблема – неможливість обладнати приміщення так, щоб воно було повністю доступним для дітей з особливими освітніми потребами, які мають обмеження в пересуванні: немає пандусів, ліфтів або не пристосовані вбиральні. Відсутність хоча б однієї зі складових робить заклад освіти непридатним для навчання всіх дітей незалежно від їх особливих потреб.

Щоб визначити, наскільки освітнє середовище безпечне, необхідно поставити собі наступні запитання – і надати на них відповіді:
– чи безпечна територія та приміщення навчального закладу; чи є всі необхідні для навчального процесу приміщення, чи достатньо вони обладнані;
– чи знають учні та працівники закладу вимоги охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки та правила поведінки в надзвичайних ситуаціях;
– чи знають вони, як надавати домедичну допомогу.

Такі критерії інституційного аудиту та рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності.

У законодавстві загальні вимоги, які забезпечують безпечне освітнє середовище регулює Закон “Про освіту”. Права та обов’язки всіх учасників освітнього процесу визначаються в ньому у 53, 54 та 55 статтях.

Треба зазначити, що вже кілька тижнів у Верховній Раді обговорюється дуже важливий проект закону “Про повну загальну середню освіту”, який після прийняття стане ключовим документом, що регулюватиме систему загальної середньої освіти.

Під час інтерактивної дискусії з омбудсменом колеги читали й аналізували визначення безпечного освітнього середовища, яке нині є в законопроекті. Вони запропонували додати в нього цивільну безпеку, а також чіткіше сформулювати поняття фізичної безпеки, щоб у школах облаштувати фізичний захист та забезпечити авторизований доступ до приміщення (наприклад – за перепустками для учнів, батьків та педагогів).

Дуже важливо, щоб школа знала про те, яка саме допомога може знадобитися дитині з особливими освітніми потребами у випадку, коли дитина має хронічні захворювання своїх дітей: епілепсію, цукровий діабет тощо. Коли вчитель, однокласники або медсестра про це знають, то шанс допомогти дитині у разі потреби, а подекуди – і врятувати її – набагато вище.

Звичайно, школа має діяти чітко за процедурою, якщо з дитиною трапилося щось небезпечне: зателефонувати перш за все батькам, а далі — викликати швидку. Ні в якому разі не треба боятися її викликати.

Окреме питання – це випадки, коли батьки роблять у приміщенні якийсь ремонт, не погоджуючи це із закладом освіти. Це треба оформлювати відповідним чином: за проектом – і використовувати лише сертифіковані матеріали. Адже від якості ремонту та використаних матеріалів залежить життя та здоров’я всіх учасників освітнього процесу.

Захистимо дітей від небезпеки: презентація програми «СтопНаркотик»

Безпечне освітнє середовище школи є основою якісної освіти і складається з багатьох компонентів, факторів, умов. Це середовище має бути вільним від алкоголю, тютюнопаління та наркотичних речовин.

Натомість правоохоронні органи та журналістські розслідування свідчать про широку мережу розповсюдження наркотиків у школах, професійних та вищих навчальних закладах.
http://bit.ly/2MyO72j
http://bit.ly/2pevLvo

Практично біля кожної школи є реклама наркотиків на стовпах, парканах – це надписи з кодовим словом та адресою у Skype, Телеграм чи інших месенджерах.

За даними Державної служби України з контролю за наркотиками кожен четвертий український підліток до 16 років вже спробував наркотики. Середній вік першої спроби 9 до 13 років.
http://bit.ly/2MwJBBw

Багато заходів та намірів прописано у Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року.
http://bit.ly/33jkuIY

Але наскільки якісно та повно реалізується цей документ?

На жаль, дуже мало існує комплексних профілактичних програм протидії наркотиків у закладах освіти, відчувається брак фахівців, які вміють працювати з дітьми, підлітками та молоддю. Адже методи залякування підлітків майже не діють, а лише викликають зацікавленість до того, чим їх намагаються налякати.

Причини вживання наркотиків різні: особисті психологічні проблеми та проблеми у сім’ї, тиск середовища тощо. Але ж такі фактори як задоволення, доступність, цікавість, можливість стати в опозицію, похизуватися також спонукають до спроб.

Одним з сучасних методів боротьби з наркозлочинністю є чат-бот «СтопНаркотик» для месенджеру Telegram https://t.me/stopdrugsbot/, де кожен може повідомити про вебсайти, акаунти у соціальних мережах, фізичні адреси через які здійснюється розповсюдження наркотиків.

Поліція отримує повідомлення від громадян та здійснює всі необхідні заходи для блокування та розслідування злочинів.

Цей новий інструмент був представлений на засіданні депутатської комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобігання корупції Київської обласної ради.

Телеграм-канал «СтопНаркотик» був апробований на Харківщині і тепер буде впроваджуватись у Київській області.

Саме про необхідність налагодження співпраці з усіма зацікавленими сторонами у протидії наркоманії ми спілкувалися на засіданні комісії. Важливо, що необхідно розробити програму протидії наркоманії, план спільних між Службою освітнього омбудсмена, Національною поліцією України, МОН, закладами освіти, громадськими організаціями.

#СтопНаркотик  

Освітній омбудсмен розповів, куди звертатись батькам для вирішення проблем у школі

У разі виникнення проблем у школі їх треба намагатися вирішити на місці, а потім вже звертатися до центральних профільних відомств.

Про це в ефірі програми «Нині вже» на hromadske заявив освітній омбудсмен Сергій Горбачов.

«Чим на нижчому рівні вирішується проблема, тим вона буде вирішена якісніше. У нас у суспільстві низька правова культура і правова обізнаність. У нас люди вважають: я напишу скаргу одразу кудись в міністерство, якщо, наприклад, вчителька не дала дитині води напитися», — сказав він.

Горбачов зазначив, що в цій ситуації є два «смішних моменти». По-перше, ця скарга все одно повернеться до вчительки, бо такі правила. По-друге, запитання до батьків, чому не можна було звернутися до самої вчительки.

«Є якесь викривлене сприйняття школи, я це чітко бачу. Більшість вчителів абсолютно адекватні люди. І якщо поговорити, пояснити, то дуже часто це спрацьовує. Не завжди, на жаль, але часто», — наголосив омбудсмен.

Він додав, що й більшість директорів нормальні люди, до яких можна звернутись. Загалом, як радить Горбачов, треба намагатися вирішити проблему «знизу до верху»: спочатку на рівні школи, населеного пункту і так далі, а потім вже звертатися до центральних органів.

Нагадаємо, Горбачов став першим в історії України освітнім омбудсменом, його призначили на посаду у серпні 2019 року.

Інститут освітнього омбудсмена створений «для захисту прав здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників». Постанову про створення цього інституту уряд ухвалив у червні 2018 року, створити його мали з 1 січня 2019 року.

У нового омбудсмена є своя служба чисельністю 15 людей. Вона займається зверненнями громадян.

За матеріалами з сайту Громадське Телебачення

Освітній омбудсмен щомісяця зустрічатиметься з міністром, аналізуватиме найбільш розповсюджені та нагальні проблеми, пропонуватиме рішення, – міністр Ганна Новосад зустрілася з Сергієм Горбачовим

Вже на початку листопада освітній омбудсмен та його офіс розпочнуть повноцінну роботу. Про це повідомив освітній омбудсмен Сергій Горбачов на зустрічі з Міністром освіти і науки Ганною Новосад сьогодні, 10 вересня 2019 року, у приміщенні МОН.

“Я б хотіла запропонувати вам регулярні зустрічі освітнього омбудсмена та Міністра для обговорення найбільш розповсюджених і нагальних потреб. Також було б добре, якби ви раз на два тижні надсилали нам агрегований масив типових питань, які вам надходять. Ми б тоді змогли віднайти новий підхід до вирішення цих проблем, надавати роз’яснення. Для нас надзвичайно важливо знати, що саме турбує людей, і шукати системні підходи до вирішення їхніх проблем”, — зазначила Ганна Новосад.

Сергій Горбачов додав, що його офіс планує щомісяця робити аналітику щодо звернень громадян.

“Ми будемо робити аналітику кожного місяця про те, які звернення надходили, яка тематика, які шляхи вирішення пропонував офіс освітнього омбудсмена. І тут пов’язане питання – побудова взаємодії з Міністерством, з Державною службою якості освіти. В нас була вже зустріч із Нацполіцією, вони пропонують зробити меморандум про співпрацю між освітнім омбудсменом і поліцією або ювенальною превенцією, бо наші питання перетинаються. Також плануємо зустріч з уповноваженим Президента з прав дитини Миколою Кулебою. Ми надзвичайно зацікавлені, щоб взаємодія між усіма відповідальними за ці питання інституціями була злагодженою, а реакція  —  швидкою”, — пояснив освітній омбудсмен.

Він відзначив, що до листопада його офісу потрібно розробити ще дуже багато внутрішніх процедур, напрацювати алгоритми роботи зі зверненнями, бо фактично зараз цього немає.

“Ми зараз рухаємося за запланованим графіком, дотримуючись усіх термінів. Зокрема, затверджуємо штатний розпис. У нас буде 5 людей в юридичному відділі, буде сектор роботи зі зверненнями, сектор нормативно-правової роботи. Ми вже розпочали роботу над пропозиціями до проєкту Закону “Про повну загальну середню освіту”. Там є моменти, які мене, як освітнього омбудсмена, дуже цікавлять. Є речі та проблеми, які можливо вирішити тільки встановивши нові правила взаємодії в системі освіти, саме тому внесення пропозицій до законів та нормативних документів ми розглядаємо як одне з дуже важливих для нас питань”, — відзначив Сергій Горбачов.

Ганна Новосад також підтримала його пропозицію внести освітнього омбудсмена в обов’язковий перелік членів Колегії МОН, що включаються туди за посадою.

За матеріалами Міністерства освіти і науки України