Категорія: Новини

Медіаграмотність дитини починається з медіаграмотності батьків

11 лютого в Україні та світі відзначили День безпечного інтернету. На безпеку поведінки в інтернеті як дитини, так і дорослого впливає рівень їх медіаосвіченості та медіаграмотності. Тобто вміння людини поводитися з цифровими технологіями та інформацією: відрізняти правдиву інформацію від неправдивої, корисну від некорисної, маніпулятивну інформацію від не маніпулятивної.

Перший “Курс з медіаграмотності для батьків”

У День безпечного інтернету сайт для батьків 4mama.ua, який представляла головна редакторка Оксана Шевченко, презентував в Українському кризовому медіацентрі перший “Курс з медіаграмотності для батьків”.

У формі коротких відеороликів та статей він розповідає батькам, як захистити дітей та підлітків від фейків, як навчити їх розпізнавати фейки, наукові фейки та ламати стереотипи, як спілкуватися з підлітками, щоб розвивати їхню медіаграмотність, як правильно ставити запитання для розвитку медіаграмотності у дітей, як навчити їх мислити критично, як захистити дитину від кібербулінгу, як розпізнавати маніпуляцію.

Цей курс можна знайти та пройти на сайті 4mama.ua Continue reading “Медіаграмотність дитини починається з медіаграмотності батьків” →

Завдяки агенції «OSDirect» в освітнього омбудсмена з’явився власний бренд

Служба освітнього омбудсмена щиро дякує соціально відповідальній рекламній агенції «OSDirect» за оперативну, кваліфіковану та креативну розробку візуального та вербального відтворення нашого бачення місії і візії освітнього омбудсмена та Служби освітнього омбудсмена.

Безкорислива та високопрофесійна допомога агенції «OSDirect» була дуже необхідною та корисною, оскільки після запуску Служби ми гостро відчули потребу в яскравому та змістовному впізнаваному візуальному образі. Завдяки нашій співпраці візуальний простір України поповнився якісною складовою — нашим логотипом із розробленими правилами (логобуком) для професійного використання матеріалів.

Візуальні та вербальні рішення стали результатом насиченої та змістовної дискусії між зацікавленими людьми про те, що таке сучасна освіта, чому так важливо захищати права всіх учасників освітнього процесу, які сенси мають бути в нашому візуальному бренді та слогані.

Ми отримали дуже позитивні відгуки від друзів, партнерів і, найважливіше, підписників сторінки освітнього омбудсмена у Facebook.

Вдячні «OSDirect» за те, що не шкодували сил і часу й спрямували свій талант на нашу спільну справу!

Сподіваємося, що це лише успішний початок нашої співпраці, і в майбутньому ми знову будемо взаємодіяти, щоб покращувати становище учасників освітнього процесу в Україні!

Якісна комунікація – шлях формування довіри до школи

В Україні запроваджено новий підхід до оцінювання якості освітньої діяльності – інституційний аудит, який покликаний допомогти школам змінити якість освіти, котра має базуватися на прозорості, інноваційності та партнерстві учасників освітнього процесу.

У 2020 році починаються планові інституційні аудити, які здійснює Державна служба якості освіти із залученням освітніх експертів. Для того, щоб допомогти керівникам закладів освіти підготуватися до проведення інституційного аудиту, Державна служба якості освіти не лише оприлюднила «Абетку для директора: Рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти» , але регулярно проводить навчання керівників закладів освіти.

В одному із таких заходів, який відбувся 4 лютого 2020 року в Національній академії педагогічних наук України, я взяв участь. Спочатку коротко розповів про посаду освітнього омбудсмена, які його повноваження та чим займається Служба освітнього омбудсмена.

Друга частина спілкування була присвячена тому, як керівникам закладів освіти інформувати учасників освітнього процесу та громадськість, і як вибудовувати якісну комунікацію, що передбачено вимогами до внутрішньої системи забезпечення якості освіти.

На жаль, у суспільстві існує певна недовіра до школи, педагогів і до освіти загалом. Належна комунікація допомагає встановити довіру між школою, владою та суспільством. А саме довіра допомагає спільно побудувати якісну освіту.

Я наголосив, що якісна комунікація практично завжди базується на тому, що цікаво як авторам повідомлень, так і їхнім читачам. В медіа це називається “інформаційний привід” – певна подія, яка є важливою для тих, хто про неї повідомляє та читає, дивиться, слухає.

Найболючішою проблемою для будь-якого медіа завжди є і буде пошук інформаційного приводу, який був би цікавий цільовій аудиторії. Головна цільова аудиторія для інформації про заклад освіти – це батьки наших учнів.

Насправді знайти інформаційний привід у школі легко, бо там постійно відбувається.
Знаходьте такі інформаційні приводи, розповідайте про них на сайті або в медіа. При цьому, робіть їх цікавими для учнів та батьків, адже саме вони здебільшого формують імідж школи.

На жаль, досить часто школи або управління освіти уникають висвітлення проблем, а зосереджуються лише на перемогах чи звітах, що викликає недовіру або, ще гірше – байдужість з боку батьків.

Але ж школа може попередити конфлікти або негативне висвітлення в медіа, може налагодити стосунки з батьками. Для цього вкрай потрібне доречне, зрозуміле і вчасне роз’яснення, чому виникла проблема, яким чином її усуває керівник закладу або управління освіти (чи інший орган влади) – і коли цю проблему буде вирішено.

Якщо засіб масової інформації просить у вас коментар – не відмовляйтеся його давати, бо така відмова практично однозначно буде трактована як негатив: мовляв, керівник щось приховує.

Проте якщо журналіст просить прокоментувати щось, у чому ви не компетентні, краще ввічливо повідомте, що Ви недостатньо обізнані з цього питання – і обов’язково порекомендуйте йому людину, яка володіє необхідною інформацією.

Думаю, колегам допоможе розібратися з тим, як саме треба відповідати на запитання, досить проста схема, ідея якої належить Олені Лобовій, а оформлення – мені.

Але пам’ятайте, наскільки б не була якісною комунікація школи із зовнішнім світом, вона не допоможе, якщо ви не будете реально вирішувати проблему, що сталася у вашій школі.

Добровільна сертифікація педагогів 2020: умови та особливості

З 15 січня до 31 включно триватиме реєстрація вчителів початкових класів для проходження другої в Україні пілотної сертифікації.

У цій статті ми хочемо допомогти педагогам уточнити: що таке сертифікація, хто може взяти участь та як зареєструватися для її проходження.

Нагадаємо, за даними МОН, у 2019 році для проходження першої сертифікації зареєструвалися 857 вчителів початкових класів, 705 із них пройшли її успішно і з 1 січня 2020 року мають отримувати 20% надбавки до посадового окладу

Тут варто зазначити, що наприкінці минулого року, у грудні, виникли певні проблеми із призначенням цих надбавок. До Служби освітнього омбудсмена та Міністерства освіти і науки надійшли звернення про те, що органи місцевої влади відмовляють у виплаті надбавок вчителям, які успішно пройшли сертифікацію.

За даними МОН, місцеві органи посилаються на зупинення дії постанови Кабінету міністрів від 10 липня 2019 року №822 «Про оплату праці педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів і установ освіти і науки”, але таке рішення місцевої влади не є правомірним , бо є пряма норма Закону “Про освіту”, яку треба виконувати.

МОН у своєму листі від 19.12. 2019 № 1/9-772 наголошує, що вчителі, які успішно пройшли сертифікацію, повинні отримувати 20% надбавки (про що ще раз нагадало 28 грудня минулого року та рекомендує вчителям своєчасно подати керівникам закладів освіти заяву про встановлення щомісячної доплати з роздрукованим сертифікатом, або зазначити у тексті заяви його реквізити у Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

ЩО ТАКЕ СЕРТИФІКАЦІЯ ВЧИТЕЛІВ?

Сертифікація педагогічних працівників – це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання)

Проведення сертифікації передбачено Законом України “Про освіту” та Положенням про сертифікацію педагогічних працівників .

Сертифікація покликана виявити педагогів із високим рівнем професійної майстерності та підтримати їх прагнення до особистого самовдосконалення. Це вчителі, які володіють методиками компетентнісного навчання і новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню (пункт 1 абзац 1 Положення ).

ХТО МОЖЕ ПРОЙТИ СЕРТИФІКАЦІЮ?

У 2020 році пройти сертифікацію зможуть максимально 2 тисячі вчителів початкових класів, що у 2 рази більше, ніж у минулому році.

Граничну кількість заяв, яку можуть подати педагоги у кожній з областей та місті Києві, можна дізнатися у додатку наказу МОН №1634 від 26.12.2019 . Цей розподіл відбувається на пропорційних засадах, залежно від кількості вчителів початкової школи у кожній області та місті Києві.

Взяти участь у сертифікації може вчитель початкових класів, який працює на відповідній посаді за основним місцем роботи та має педагогічний стаж не менше двох років (абзац 4, пункт 2 Положення) .

Звертаємо увагу, що участь у сертифікації є добровільною, виключно за ініціативою педагога, тобто вона не є обов’язковою.

Якщо вчитель успішно пройшов сертифікацію, йому видається сертифікат, що дійсний три роки. Успішне проходження вчителем сертифікації може зараховуватися йому як проходження чергової (позачергової) атестації (пункт 4, стаття 51 Закону “Про освіту”).

Також педагоги, які успішно пройшли сертифікацію, упродовж трьох років дії сертифікату мають отримувати доплату в розмірі 20% посадового окладу.

Дуже важливо зазначити, що вчитель, який подав заяву, але не пройшов сертифікацію, не зазнає жодних “санкцій”: він так само далі працює на цій же посаді, як і раніше – і з такою ж самою заробітною платою.

ЩО ВІДРІЗНЯЄ СЕРТИФІКАЦІЮ-2020 ВІД СЕРТИФІКАЦІЇ МИНУЛОГО РОКУ

У 2020 році сертифікація проходитиме за новим порядком. Цьогоріч перший етап – це незалежне тестування, другий – самооцінювання учасниками сертифікації власної педагогічної майстерності.
Заключним етапом буде вивчення експертами практичного досвіду роботи учасників сертифікації, яке організовується Державною службою якості освіти.
Група експертів (не менше двох осіб) відвідують у визначений експертною групою строк уроки вчителя, слідкують за його роботою.
Строк вивчення практичного досвіду педагога повідомляється учаснику сертифікації на адресу електронної пошти, зазначену в його реєстраційній картці-заяві, не раніше ніж за п’ять і не пізніше ніж за три робочих дні (пункт 32 Положення ).
Експерти також можуть взяти інтерв’ю у вчителя, його колег та директора закладу освіти. Але інтерв’ю не може бути єдиним методом вивчення практичного досвіду.
До експертної групи не можуть входити експерти, які проживають в одному з учасником сертифікації селі, селищі чи місті або працюють з ним в одному закладі освіти чи є співавторами наукової роботи (пункт 31 Положення ).
Вивчивши практичний досвід вчителя, всі експерти заповнюють та підписують форму експертного висновку, яка містить кількість набраних учасником сертифікації балів за кожним із критеріїв оцінювання та їх загальну суму. Копія експертного висновку надається учаснику сертифікації відразу після його підписання експертами (34 пункт Положення ).
Нововведенням другої сертифікації є те, що тепер до кожного наступного етапу переходитимуть лише ті педагоги, які успішно пройшли попередній. Але, як і в минулому році, вчитель може відмовитися проходити сертифікацію на будь-якому її етапі.
Детальніше про етапи сертифікації, про реєстрацію для її проходження, визначення її результатів та видачу сертифікатів можна ознайомитися у Положенні .

ДЕ І ЯК ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ, ЩОБ ПРОЙТИ СЕРТИФІКАЦІЮ?

Реєстрацію проводить Український центр оцінювання якості освіти та регіональні центри оцінювання якості освіти.
Насамперед створіть реєстраційну картку-заяву.
Для цього:
зайдіть на сайт Українського центру оцінювання якості освіти та знайдіть внизу сайту рубрику “Сертифікація педагогічних працівників (незалежне тестування)” . У цій рубриці натисніть кнопку “Реєстрація” (цієї кнопки поки на сайті немає: вона з’явиться 15 січня і буде активною протягом терміну реєстрації, тобто – до 31 січня включно).
Після переходу на сторінку реєстрації заповніть реєстраційну форму, вказавши в ній наступну інформацію:
прізвище, ім’я, по батькові (у разі наявності);
число, місяць і рік народження;
серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (у разі його відсутності — іншого документа, що посвідчує особу);
реєстраційний номер облікової картки платника податків;
номери контактних телефонів;
поштову адресу, за якою вам може бути надіслано офіційну кореспонденцію;
адресу електронної пошти;
найменування закладу освіти, в якому ви працюєте;
мову, якою здійснюєте освітній процес;
назву посади з уточненням фаху, за яким працюєте;
загальний стаж педагогічної роботи;
стаж роботи на займаній посаді;
кваліфікаційну категорію;
педагогічне звання (за наявності).
згенеруйте бланк реєстраційної картки-заяви та роздрукуйте його;
заповніть власноруч заяву, в якій ви обов’язково маєте зазначити про бажання взяти участь у сертифікації, підтвердити факт ознайомлення з Положенням та засвідчіть заяву особистим підписом.

Зверніть увагу, що програма не дозволить вам створити реєстраційну картку-заяву, якщо на цей момент Ваш регіон (область чи місто Київ) вже вичерпав свій ліміт заяв на проходження сертифікації, встановлений МОН .

Зберіть усі необхідні документи:
– копію паспорта громадянина України, а в разі його відсутності — іншого документа, що посвідчує особу;
– копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків або картки платника податків або (для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) – сторінки паспорта, на якій зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта;
– реєстраційну картку-заяву;
– довідку із закладу освіти, в якому працюєте.

У довідці вказуються:
– прізвище, ім’я, по батькові (у разі наявності);
– назва посади з уточненням фаху, за яким ви працюєте, та чи є посада, яку ви обіймаєте, вашим основним місцем роботи;
– загальний стаж педагогічної роботи;
– стаж роботи на займаній посаді;
– спеціальність, згідно з дипломом;
– кваліфікаційна категорія;
– педагогічне звання (за наявності).

На копіях усіх документів обов’язково зазначте без лапок Згідно з оригіналом, свій підпис, прізвище, ініціали та дату, наголошується на сайті Українського центру оцінювання якості освіти.
Надішліть всі вище перелічені документи рекомендованим поштовим відправленням до регіонального центру оцінювання якості освіти або подайте особисто. Адресу свого територіального центру знайдіть тут за посиланням .

Дата подання реєстраційних документів визначається за відбитком штемпеля відправлення на поштовому конверті (у разі доставки особисто — за днем отримання, зафіксованим у регіональному центрі) (пункт 10 Положення ).
Регіональний центр оцінювання якості освіти опрацьовує реєстраційні документи впродовж десяти днів з моменту їх отримання.

Для всіх, хто успішно пройшов реєстрацію, Український центр оцінювання якості освіти створює на своєму сайті кабінет учасника сертифікації (пункт 12 Положення).
Регіональний центр надсилає кожному учасникові сертифікації рекомендованим поштовим відправленням на зазначену ним у реєстраційній картці-заяві адресу повідомлення учасника сертифікації (пункт 13 Положення) з інформацією, внесеною до бази даних учасників сертифікації Українського центру оцінювання якості освіти, а також логін та пін-код доступу до кабінету учасника сертифікації та інформацію про механізм їх відновлення у разі втрати.
Ще раз нагадаємо, що реєстрація на другу сертифікацію триватиме з 15 до 31 січня включно.
Щиро зичимо успіху!

Безпека – найголовніше!

Право на життя та безпеку є найголовнішим правом людини. Забезпечити безпечне перебування учасників освітнього процесу є найголовнішим завданням будь-якого закладу освіти.

Я глибоко стривожений та засмучений тим, що пожежі у закладах освіти призводять до трагічних наслідків. Звичайно, виникає цілком закономірне питання:
ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ, ЩОБ УНЕМОЖЛИВИТИ ПОЖЕЖІ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ? Як діяти, щоб запобігти трагедії та не допустити непоправних наслідків, якщо все ж пожежа виникла?

Загалом, пожежна безпека – це дуже об’ємний комплекс заходів, які спрямовані на запобіганню пожежі, а якщо пожежа все ж виникла – на порятунок людей та якнайшвидше зупинення вогню.

Усі ці необхідні дії та заходи детально визначені у Правилах пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України, які затверджені наказом Міністерства освіти і науки та є ОБОВ’ЯЗКОВИМИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ всіма учасниками навчально-виховного процесу (пункт 2, розділу І) http://bit.ly/38Vh6YF.

Відповідальність за виконання цих заходів та забезпечення пожежної безпеки в закладах освіти покладається на:
▶ засновника закладу освіти або уповноважені ними органи;
▶ органи управління освітою;
▶ керівників закладів освіти, педагогів і персонал закладів освіти.

Особливо треба акцентувати на тому, що виконувати правила пожежної безпеки повинні всі учасники освітнього процесу: не лише керівництво закладу, педагогічні працівники, але й батьки, учні та студенти!

У Правилах зазначені:
🔼 організаційні заходи, вимоги пожежної безпеки до утримання території, будівель, евакуаційних шляхів і виходів;
🔼 порядок дій у разі виникнення пожежі;
🔼 вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту;
🔼 зміст та порядок навчання з питань пожежної безпеки та ін.

Звертаємо вашу увагу на важливі моменти з цих правил та відповідальність:
🔴 усі будівлі закладів освіти мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: 🧯 вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою 🛢, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами тощо (пункт 8 розділ VІ ) http://bit.ly/2SirmUP ;
🔴 учасники навчально-виховного процесу (крім вихованців дошкільних навчальних закладів та учнів початкових шкіл) повинні знати місця, де розміщені первинні засоби пожежогасіння, і вміти користуватися ними у разі виникнення пожежі чи загоряння (пункт 16 розділу VІ ) http://bit.ly/2SirmUP;
🔴 кожний заклад та установа мають бути забезпечені зовнішнім і внутрішнім протипожежним водопостачанням – це пожежні кран-комплекти, гідранти, пожежні рукава тощо (пункт 1, розділу V) http://bit.ly/2SirmUP
🔴 приміщення закладів освіти обладнуються системами протипожежного захисту, відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 http://bit.ly/2sLZBJD та Правил пожежної безпеки (пункт 1 розділу V) http://bit.ly/2MeyzkY.

Державні будівельні норми визначають вимоги до нових будівель закладів освіти та реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту існуючих.
Освітню сферу регулює велика кількість Державних будівельних норм, найважливіші з яких є наступні:
– “Заклади освіти” ДБН В.2.2-3:2018 http://bit.ly/35LKHSm
– “Системи протипожежного захисту” ДБН В.2.5-56:2014 http://bit.ly/2rZQpS3

Треба враховувати, що нові заклади освіти будуються з усіма необхідними системами пожежного захисту. Але більшість закладів освіти в нашій країні побудовано ще за радянських часів, тому, на жаль, у багатьох із них подібні системи відсутні – і наразі дуже гостро постало питання облаштування закладів сучасними системами протипожежної сигналізації та засобами пожежогасіння.

Відповідно ДБН В.2.5-56:2014, у закладах освіти має бути встановлено системи протипожежного захисту🔊. В документі вказано, які види систем пожежної сигналізації, систем передавання тривожних сповіщень, систем оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей мають бути встановлено в різних типах закладів освіти. (стор. 48-49, стор. 73) http://bit.ly/2rZQpS3

Одразу зазначимо, що встановлення цих систем коштує чималих грошей, але, якщо йдеться про життя та здоров’я людей, ці витрати мають бути пріоритетними.

ЯК ДІЯТИ КЕРІВНИКУ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ?
Найперше – те, що заклад освіти може зробити власними силами – зробити негайно:
▶ ретельно вивчити вказані правила, провести внутрішню ревізію їх виконання; за підсумками цієї внутрішньої ревізії – вжити необхідних заходів;
▶ регулярно проводити навчання з протипожежної безпеки та дій у випадку надзвичайних ситуацій для здобувачів освіти та працівників закладу;
▶ звільнити евакуаційні виходи із приміщенні;
▶ видалити із навчальних та підсобних приміщень легкозаймисті матеріали або (якщо це необхідні для навчального процесу реактиви чи матеріали) – забезпечити їх надійне зберігання та безпечне використання;
▶ розмістити у приміщенні добре помітні та зрозумілі інструкції з пожежної безпеки, схеми евакуації та вказівні знаки;
▶ здійснювати періодичну перезарядку і технічне обслуговуванне вогнагасників, контроль за наявністю та справністю первинних засобів пожежогасіння;
▶ зняти суцільні решітки на вікнах, які можуть у випадку пожежі заважати покинути приміщення або зробити їх такими, що відкриваються зсередини.

Однак, як було вище сказано – є вимоги до протипожежної безпеки, реалізація яких вимагає чималих коштів. А коштів таких зазвичай заклад освіти у своєму розпорядженні не має.

Тоді ПРЯМИЙ ОБОВ’ЯЗОК керівника закладу освіти полягає в наступному:
🔴 без озирання “на субординацію” ВИМАГАТИ від засновника (зазвичай це органи місцевого самоврядування) та уповноважених ним органів управління освітою (відділи, управління, департаменти освіти) безумовного забезпечення закладу освіти коштами, які необхідні для облаштування, запуску та обслуговування систем протипожежного захисту
🔴 крім встановлення систем протипожежної сигналізації – необхідно її налаштувати та забезпечити подальше обслуговування, це – складні інженерні системи, які вимагають дуже кваліфікованого обслуговування; на це варто звернути особливу увагу під час формування умов тендеру: подекуди до умов забувають включити подальше обслуговування системи;
🔴 всіма доступними способами регулярно і вичерпно інформувати громадськість про те, що потрібно зробити для протипожежної безпеки у закладі освіти: сайт закладу освіти або засновника, сторінки у соціальних мережах, дошки оголошень, повідомлення на батьківських зборах тощо.

ЯК БАТЬКИ МОЖУТЬ ВПЛИНУТИ НА СТАН ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ?
У закладах освіти мають вивчатися правила пожежної безпеки, а також проводитися навчання, як діяти у випадку пожежі. Поцікавтесь у дітей та педагогів, коли було останнє навчання, чому навчалися діти, що робили, що запам’ятали? Поставте кілька запитань, щоб переконатися, що ваша дитина точно запам’ятала ці важливі правила.
Наприклад:
▶ Як ти дізнаєшся, що виникла небезпечна ситуація?
▶ Що ти будеш робити найперше?
▶ Куди треба виходити у випадку небезпеки?
тощо…

Контрольні запитання для такої домашньої розмови та правильні відповіді на них ви можете дізнатися у школі: попросіть про це адміністрацію чи класного керівника.

Перебуваючи у школі чи дитячому садочку, подивіться, чи наявні первинні засоби пожежогасіння, про які ми вже зазначали вище http://bit.ly/2SirmUP, як вони виглядають? У якому стані евакуаційні виходи?

Поцікавтеся або подайте відповідний письмовий запит до керівника закладу освіти щодо наявності та працездатності протипожежного водопостачання, наявності і встановлення систем пожежного захисту.

Ви можете запитати у керівника:

▶ чи подавав заклад освіти запит(и) на встановлення систем протипожежного захисту;
▶ якщо такий запит був, якою була відповідь управління освіти чи засновника закладу?
▶ якщо запит керівником не подавався, то запропонувати його подати.

Якщо управління освіти надало негативну відповідь на запит керівника або залишило запит без відповіді, чи керівник закладу освіти відмовляється надавати вам інформацію або запит до управління, Ви самостійно ❗можете звернутися до управління освіти, міської (районної, сільської) ради або ОТГ з проханням встановити системи пожежного захисту. Ваше звернення буде вагоміше, якщо ви подасте його колективно з іншими небайдужими батьками.

Дуже важливо пам’ятати та виконувати ще одну вимогу Правил пожежної безпеки, яка викладена у пункті 1.3 розділу ІІІ (http://bit.ly/2sUbcGp).

Тут йдеться про те, що автомобільні дороги, проїзди й проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел мають бути завжди вільними. На жаль, досить часто доводиться спостерігати (особливо – у великих містах), як батьки або жителі навколишніх будинків перекривають проїзд до шкіл та дитячих садочків власними автомобілями 🚗. У випадку небезпечної ситуації це унеможливить вчасні та ефективні дії пожежників.

Крім того, треба пам’ятати, що заради спасіння людей пожежні розрахунки 🚒 мають право на безперешкодний доступ до всіх житлових, виробничих та інших приміщень, а також на застосування будь-яких заходів, спрямованих на рятування населення, запобігання поширенню вогню та ліквідацію пожежі. Матеріальні збитки, пов’язані з пошкодженням майна під час гасіння пожежі не відшкодовуються. Про це зазначено у пунктах 6, 7 статті 80 Кодексу цивільного захисту України. http://bit.ly/2MjxgRF

Тобто, пожежники ⛑ мають право самостійно звільнити підходи до місця гасіння пожежі. Майно, в тому числі автомобілі 🚗💥, можуть бути пошкоджені або знищені без відшкодування.

Тому закликаємо батьків та тих, хто живе поблизу закладів освіти, не ставити автомобілі біля протипожежних проїздів! Відповідально поставившись до цього, ви можете врятувати життя не лише власній дитині, а й усім дітям, які відвідують заклад освіти.

Інколи у закладах освіти при вході встановлюють турнікет 🚧. Звісно, для батьків зручно отримувати повідомлення, коли ваша дитина зайшла до школи і коли з неї вийшла. Але ці виходи, у разі пожежі, є евакуаційними, а турнікет не дозволяє здійснити швидку евакуацію, затримує дітей у приміщенні, що може призвести до трагічних наслідків.
Тому ці турнікети треба або прибрати, або облаштувати таким чином, щоб у разі небезпеки вихід із приміщення був вільним.

Пам’ятаємо: життя – то найвища цінність!

Що робити, якщо кривдником є вчитель?

Наш флешмоб #Запитайдитинупробулінг завершився ще на минулому тижні, ми отримали багато запитань, коментарів з проханням роз’яснити і допомогти в певних ситуаціях. Тому підготували ще декілька статей про булінг. Сьогодні наступна тема:

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО КРИВДНИКОМ Є ВЧИТЕЛЬ

Більшість вчителів, з якими зустрічається Ваша дитина, – відповідальні люди, професіонали своєї справи, які доброзичливо ставляться до дітей.

На жаль, іноді у школах трапляються випадки, коли вчитель провокує булінг, поділяючи учнів на улюбленців та аутсайдерів, навішує на них ярлики, чим створює конфліктну ситуацію у дитячому колективі та загострює її. Або навіть сам вчитель може принижувати дитину, “булити” її.

Коли йдеться про випадки фізичного насильства відносно дитини, то, звичайно, треба відразу звертатися до Національної поліції України 🚨. Радимо це робити одразу після факту фізичного насильства, щоб зафіксувати правопорушення та провести медичний огляд дитини для фіксації можливих травм.

Але коли булінг з боку педагога має економічний чи психологічний характер, батьки подекуди не впевнені, як саме треба правильно діяти, оскільки бояться погіршити ставлення до своєї дитини. Хоча ця стурбованість, будемо відверті, має під собою підстави, але варто усвідомлювати, що замовчування, ігнорування знущання призведе до набагато небезпечніших наслідків.

До економічного булінгу можна віднести поділ та відокремлення дітей за фінансовим становищем.

Прикладом таких випадків є ситуація, коли дитину не пригостили тортом 🎂, бо її мама не здала на нього кошти http://bit.ly/33uL4yA.

Розповсюдженою проблемою є закупівля батьками додаткових зошитів 📒 лише для частини класу: тими, хто може здати кошти. І виникає серйозний конфлікт там, де вчитель проводить навчання лише за цими зошитами, відокремлюючи учнів, батьки яких не бажають або не мають змоги купити ці зошити.

І тоді вчитель може почати булити таких дітей їх та сприяти булінгу іншими учнями й батьками. Це – дуже прикро та небезпечно. Що робити у такий ситуації з “додатковиви зошитами”, ми готуємо статтю у грудні.

Слідкуйте за нашою сторінкою на Facebook http://bit.ly/2DupUX0

А поки що зазначимо, що вчитель має право використовувати у навчальному процесі лише ті підручники, посібники та робочі зошити, які мають відповідний гриф МОН.

Повернемося до того, що ж робити батькам, якщо кривдником стає вчитель. Нагадуємо, ознакою булінгу є систематичність знущань.

☑ Заспокойте і підтримайте свою дитину

Це – найголовніше. Поговоріть зі своєю дитиною про те, що відбувається у школі. Будьте прихильні і справді слухайте. Переконайтеся, що випадок булінгу дійсно мав місце.

Запитайте дитину про її бачення вирішення ситуації. Для батьків найважливіше – допомогти дитині захиститися від знущань. Тому не соромтеся звернутися за консультацією до психолога. Крім того, попросіть педіатра перевірити у дитини ознаки депресії, тривожності та чи є в неї проблеми зі сном.

Самостійно слідкуйте за ознаками булінгу, про які ми писали у попередніх статтях http://bit.ly/2rvjap3, і пам’ятайте, що часто діти не повідомляють про булінг.

☑ Ретельно з’ясуйте всі обставини події, розгляньте можливість зустрічі та розмови з учителем 💬

Якщо вчитель йде на контакт – поспілкуйте з ним: вічливо, але твердо попросіть пояснити його дії. Досить часто такого спілкування вистачає, щоб або припинити булінг, або з’ясувати, що булінгу як систематичного приниження дитини не було, а був якийсь інцидент у школі, який цілком можна владнати через спокійне спілкування. Намагайтеся зберігати самовладання і вислухати точку зору учителя. Уникайте крику, звинувачень та різноманітних погроз. Натомість дозвольте вчителю висловитись.

Звичайно, потрібно чітко і недвозначно висловити власне занепокоєння тим, що дитина могла стати жертвою булінгу, але переконайтеся, що ви надаєте можливість і іншим людям (зокрема – вчителю) взяти участь у розмові. Наприклад, якщо вам здається, що ваша дитина відчуває страх на уроці, згадайте цей факт. Потім запитайте вчителя, що він з цього приводу думає. Цей крок дозволяє педагогам говорити про те, що вони бачать. Тоді менша ймовірність, що педагоги займатимуть захисну позицію, якщо ви відкриті для того, щоб почути їхню думку.

☑ Побудуйте самооцінку вашої дитини💪

Якщо дитина постраждала чи страждає від цькування, важливо, щоб вона навчилася бачити свої сильні сторони. Тому заохочуйте її зосередитись на чомусь іншому, наприклад, на хобі чи нових захопленнях. Не говоріть з дитиною про булінг занадто багато. Якщо у вашому спілкуванні переважають негативні теми, діти можуть надто зосередитись на негативному у своєму житті. Допоможіть їм побачити, що в житті є інші речі, яким слід радіти. Це зробить дитину більш стій

☑ Документуйте те, що відбувається з дитиною 🖊

Якщо ж ви, дізнавшися все, що можна з позиції батьків, вважаєте, що булінг, на жаль, мав місце, а розмова з вчителем не допомагає вирішити проблему – готуйтеся до складної розмови з директором школи. Тому – фіксуйте все, що відбувається і що можна вважати ознаками булінгу, включаючи дати, час, свідків, дії та наслідки. Наприклад, якщо дитина каже вам, що вчитель принижує її перед класом, обов’язково запишіть дату, час, все, що було сказано, та присутніх учнів.

При чому надзвичайно важливо відокремлювати у записах факти від емоцій. Якщо інші учні беруть участь в булінгу в результаті дій вчителя, обов’язково включіть цю інформацію. Як діяти, якщо є фізичні знущання над дитиною, кіберзалякування чи цькування за будь-якою ознакою, читайте у нашій статті з порадами юристів http://bit.ly/2Dnzrz5.

Із розповсюдженням гаджетів практично кожна людина має можливість записати телефонну розмову або відео певних ситуацій.

Поради юристів щодо правомірності таких записів читайте за посиланням http://bit.ly/2PgtEAK

☑ Враховуйте ланки влади

Пам’ятайте, чим ближче люди до проблеми, тим більше шансів на те, що вони швидше та ефективніше її вирішать. Якщо ви одразу звернетеся до найвищої ланки, вас, швидше за все, запитають, з ким ви говорили про ситуацію та що ви до цього зробили, щоб її вирішити. Більше того, якщо проблему не намагалися вирішити на місці, то, скоріше за все, скарга батьків повернеться для розгляду саме у школу.

Тому використовуйте спочатку всі можливості для вирішення проблеми на нижчих рівнях. У цьому випадку, найнижчою ланкою є керівник закладу освіти. Як оформити заяву та які мають бути дії керівника ми вже писали у попередній статті http://bit.ly/2Dnzrz5.

Враховуйте, що якщо є задокументовані факти вашої взаємодії з керівниками освіти, до яких ви зверталися на нижчих рівнях, ці факти буде важко ігнорувати, коли звертатимитеся вище.

☑ Зверніться до керівництва школи

Іноді вчитель не йде на контакт та співпрацю, звинувачує учня і відмовляється визнавати, що його дії дорослої людини були неправомірними. Якщо ситуація не покращується, знущання продовжується, а розмова з вчителем не дала очікуваних результатів, обов’язково зверніться до адміністрації школи. І отут вам неодмінно стануть у нагоді ваші записи, фіксація того, що відбувалося.

Розкажіть директору про проблему та надайте для обговорення задокументовані факти. Запитайте, які саме дії керівництво школи планує зробити, щоб припинити знущання над дитиною.

Пам’ятайте, що після Вашого звернення щодо можливого випадку булінгу директор школи має створити комісію для розгляду ситуації – і повідомити правоохоронні органи про факт вашого звернення. А за результатами засідання комісії – вжити необхідних заходів, щоб захистити дитину.

Варіантів вирішення може бути достатньо багато: від зміни ставлення вчителя до дитини до – у разі крайньої необхідності – переведення дитини до іншого класу. Це не завжди можливо, але, зазвичай, керівники школи йдуть назустріч такому проханню, оскільки зацікавлені, щоб у школі не було конфліктів.

☑ Не дозволяйте булінгу продовжуватися нескінченно

На жаль, деякі директори дозволяють вчителям, які цькують учнів, продовжувати булінг, або взагалі заперечують, що відбувається цькування. Комісія також може помилково не визнати факт булінгу. Якщо директор чи комісія не вирішують проблему, тоді подумайте про отримання юридичної допомоги. Зверніться до Національної поліції. Тут вам знадобляться всі зроблені раніше записи, електронні листи.

Тим часом вивчіть інші варіанти вирішення ситуації: наприклад, переведення в іншу школу, приватну школу, домашнє навчання та дистанційне навчання.

Якщо ви залишите дитину там, де над нею знущаються, це може мати для неї дуже негативні наслідки. Тому докладайте всіх зусиль, щоб або припинити знущання, або забрати дитину з місця проблеми.

Не варто вважати, що булінг припиниться без вашого втручання. І в жодному разі не очікуйте, що ваша дитина самостійно все здолає і все буде добре.

Не припиняйте боротися за свою дитину, навіть якщо ви не отримаєте негайних результатів. Власною наполегливістю ви зробите ситуацію кращою для дитини і захистите її право на безпеку.

Також, ми готуємо статтю про те, що робити в ситуації, коли кривдником виступають батьки та учні.

Подати скаргу до освітнього омбудсмена щодо порушених прав учасників освітнього процесу (здобувачів освіти, батьків, педагогічних та науково-педагогічних працівників) ви можете за посиланням: http://bit.ly/33bEkGy

У сттаті частково використана інформація з сайту: Sherri Gordon How to Respond to a Teacher Who Bullies http://bit.ly/2OUoXwg

Як діяти батькам у випадку булінгу? Поради психологів

Ви підозрюєте або впевнені, що вашу дитину булять? Логічно виникає запитання: що ж робити?

Ми вже оприлюднили для батьків поради юристів
http://bit.ly/2q2X4Ka

Але дуже важливий інший аспект цієї проблеми: як допомогти дитині психологічно?

Тому пропонуємо вам добірку порад психолога.

🔰Спілкуйтесь з вашою дитиною та підтримуйте її.

Ми вже акцентували, як важливо будувати довірливі стосунки з дитиною.
Адже довіра може попередити цькування, допомогти дитині подолати булінг та його наслідки.

У попередніх статтях ми розповідали, як говорити з дитиною про булінг http://bit.ly/2XLEXVf.

Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз давала поради та роз’яснення про те, чому дитина не розповідає відверто про події, які з нею відбуваються – і що робити в цій ситуації http://bit.ly/2R8usKJ

ОСЬ ЩЕ ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ СТАТИ БАТЬКАМ У НАГОДІ

🔰ВЕДІТЬ ЩОДЕННИК ПОДІЙ

Фіксуйте в ньому кожен епізод булінгу, про який ви дізнаєтеся: що саме сталося, хто був присутній, хто брав безпосередню участь, хто був свідком, що казали і як діяли ті, хто був поруч.

Переконайтеся, що ви записуєте все, що переживає ваша дитина, а також дати та час інцидентів. Також записуйте, з ким ви говорили про знущання та як вони планують вирішити проблему. Записуйте факти ваших дій, зустрічей, їх короткий зміст. Такий щоденник допоможе вам утримувати лінію подій і може принести користь на подальших етапах боротьби за права вашої дитини. Адже булінг – це постійне цькування і щоденник покаже, наскільки воно є систематичним.

🔰ВЗАЄМОДІЙТЕ ЗІ ШКОЛОЮ

Керівництво закладу освіти має забезпечувати безпечне, вільне від насильства та булінгу освітнє середовище. Також у освітньому закладі мають проводитися заходи для профілактики та подолання булінгу, надаватися соціальні та психолого-педагогічні послуги здобувачам освіти, які постраждали від булінгу, стали його свідками або вчинили булінг. http://bit.ly/2QS4cnv

Тому про проблему цькування та булінгу ви можете говорити з класним керівником дитини, іншими вчителями, соціальним педагогом, шкільним психологом, завучем з виховної роботи і директором.

Часто постраждалі діти зневірюються, втрачають надію, що ситуація покращиться. Але коли їхні батьки проявляють силу, впевненість і готовність захистити, дитину це заспокоює. Найважливіше для дитини – ваша підтримка дитині, рішучість у протидії булінгу та зусилля щоб його зупинити. Ваша готовність продовжувати спілкування зі шкільними посадовими особами повідомляє дитині, що її побоювання справедливі, а її безпека важлива для вас і що дитина вартує вашого часу та зусиль.

🔰 СПІЛКУЙТЕСЯ ІЗ ВАШОЮ ДИТИНОЮ, РОЗПИТУЙТЕ ЇЇ

На жаль, діти з різних причин не завжди повідомляють про булінг, але існують певні ознаки, які можуть допомогти зрозуміти, що з дитиною не все гаразд. Про них ми вже писали: http://bit.ly/2KVJ23Y

Спілкуючись з дитиною, відкладіть власні почуття та емоції в сторону, сідайте і насправді слухайте те, що говорить ваша дитина. В жодному разі не дорікайте дитині: їй дуже важливо мати поруч близьку людину, яка її підтримує і вміє вислухати. Перепитуйте, щоб впевнитися, що ви правильно зрозуміли, і показати дитині, що ви її чуєте.

Запевніть дитину, що булінг, жертвою якого вона стала – це не її провина. Стати жертвою булінгу – не слабкість, а бути кривдником – не сила. Навіть якщо дитина не відчуває впевненості, заохочуйте її поводитися впевнено.

Поясніть дитині, що в деяких випадках інші говорять гидкі речі, бо хочуть засмутити когось. Тому, якщо ваша дитина певний час не буде звертати уваги та показувати, що її це не зачіпає, кривдник може зупинитися. Програйте різні сценарії, різні ситуації за ролями і потренуйте відповіді вашої дитини.

Поговоріть про те, що наші голоси, тіла та обличчя надсилають іншим інформацію так само, як і наші слова.

Не дозволяйте булінгу панувати у житті вашої дитини. Допоможіть дитині розвинути нові навички в іншій сфері.

Наприклад, заохотьте її приєднатися до гуртків чи спортивних секцій, театральних чи художніх студій тощо. Це формує впевненість, допомагає тримати проблему в перспективі та подружитися з новими людьми. Не тисніть на дитину в менш важливих сферах. Наприклад, не карайте за неохайну кімнату чи погані оцінки.

🔰 РАЗОМ З ДИТИНОЮ ДОЛАЙТЕ НАСЛІДКИ БУЛІНГУ.

Навчіть дитину протистояти знущанню. Обговоріть, як дитина може захиститися, якщо це повториться. Нехай дитина розвиває навички впевненості та налагодження більш здорових дружніх стосунків. Будь-який друг, який знущається над вашою дитиною, є або токсичним другом, або фальшивим другом. Найкраще, якщо ваша дитина знайде нових людей для спілкування.

Також зверніться до школи, щоб повідомити про булінг. Попрацюйте з вчителями та адміністрацією, щоб розробити план безпеки для вашої дитини та попередити нові знущання. І нарешті, якщо у вашої дитини проявляються ознаки виснаження після булінгу: депресія, зниження оцінок чи думки про самогубство, обов’язково зверніться з дитиною до психолога, сімейного лікаря.

🔰 ВПЛИВАЙТЕ НА ДІЇ ШКОЛИ ЗАДЛЯ ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ

Міністерство освіти і науки України розробило рекомендації для закладів освіти протидії булінгу http://bit.ly/2pW04bd. Згідно з ними, школа має розробляти план заходів, які запобігатимуть і будуть протидіяти булінгу.

Педагоги, психологи та адміністрація школи спільними зусиллями мають інформувати учасників освітнього процесу про форми, причини і наслідки булінгу, заходи запобігання та протидії булінгу, формувати нетерпиме ставлення до насильницької моделі поведінки у міжособистісних стосунках, надавати психолого-педагогічні послуги залученим у булінг.

Отже, ви можете поцікавитися у школі про подробиці плану заходів щодо попередження і протидії булінгу. Якщо у вас є можливості, запропонуйте допомогу в організації з дітьми заходів щодо попередження цькування, залучіть до цього фахівців.

Нік Вуйчич – відомий оратор, мотиваційний тренер і меценат, людина без рук і ніг за підтримки Міністерства освіти і науки долучився до боротьби з булінгом в Україні. Він провів багато тренінгів для вчителів та учнів, у яких розповів про власну боротьбу з булінгом. Запрошуємо переглянути це відео спільно з вашими дітьми та учнями http://bit.ly/33uQ2LY

Про безпечне освітнє середовище, його ознаки та принципи, батьки та педагоги мають змогу мають змогу прочитати у методичному посібнику “Кодекс безпечного освітнього середовища” http://bit.ly/2L719UZ

🔰 В ЖОДНОМУ РАЗІ НЕ НАМАГАЙТЕСЯ НАПРЯМУ АБО ТЕЛЕФОНОМ СПІЛКУВАТИСЯ З БАТЬКАМИ КРИВДНИКІВ ВАШОЇ ДИТИНИ

Зазвичай у батьків виникає таке бажання, але фахівці не радять так робити. Найчастіше таке спілкування несе негативні наслідки і для вас, і для дітей та дуже рідко розв’язує проблему.

Якщо ваша дитина стає жертвою кривдника, ви, природно, хочете зробити все можливе, щоб припинити знущання. Особливо, якщо ви особисто знаєте батьків булера, вам може здатися, що найкраще – вирішити питання безпосередньо з ними. У цій ситуації батьки постраждалого відчувають, що дзвонити батькам кривдника – найкращий спосіб дій. Розмова з батьками кривдника може принести вам полегшення та відчуття активних дій і зусиль для допомоги дитині. Але це, радше, допоможе вам зорієнтуватися в ситуації, ніж допоможе дитині. Іноді це може погіршити ситуацію.

Ви можете не отримати потрібного результату. Рідко батьки реагують так, як ви сподіваєтесь, і лишаються спокійними, якщо ви розкажете їм про погану поведінку їхньої дитини. Якщо ви маєте намір зателефонувати батькам хулігана, будьте впевнені, що ви готові до негативної реакції. Бо батькам потерпілої дитини важко втримати власні емоції, та не висловлювати негативне ставлення до батьків кривдника та її дитини. Зазвичай такі розмови завершуються сваркою.

Багато батьків припускають, що як тільки вони зателефонують батькам кривдника, то ситуація для їхньої дитини покращиться. Проте насправді, проблема ніколи не вирішується відразу. А отже, може з’явитися відчуття, що ви зовсім не наближаєтеся до розв’язання проблеми.

Це може зіпсувати ваші стосунки з батьками кривдника. Більшість батьків схильні захищати своїх дітей і часто дуже важко визнають, що їхні діти можуть бути менш, ніж ідеальними.

Це може посилити проблему (як для вас, так і для вашої дитини). Часто, після того, як батьки починають впливати на кривдника, він може посилити свої негативні дії на адресу вашої дитини. Крім того, батьки булера можуть самі почати поширювати чутки чи плітки щодо вас чи вашої дитини, щоб відвернути увагу від поганої поведінки своєї дитини. Більше того, деякі батьки можуть брати участь у булінгу, а іноді навіть у кібербулінгу.

Коли ви берете на себе керівництво і прямуєте до батьків булера, ви забираєте частину сили своєї дитини. Намагаючись виправити ситуацію таким чином, ви можете завадити дитині рости та вчитися. Важливо не посилювати відчуття дитини, що вона жертва. Натомість, краще озброїти дитину ідеями для усунення негативного впливу. Наприклад, зробити мозковий штурм про те, як вона може реагувати наступного разу, коли зіткнеться із ситуацією булінгу, та забезпечити її ідеями, як в майбутньому впоратися із ситуацією.

🔰 ЧИ ДІЙСНО ВЧИТЕЛІ ІГНОРУЮТЬ ВИПАДКИ БУЛІНГУ

Дослідники зазначають, що вчителі часто дізнаються про булінг останніми, оскільки дитина, наважившись розповісти про булінг, скаже спочатку друзям, потім батькам і тільки потім – вчителям.
Звичайно, вчитель може побачити проблеми самостійно, але не завжди робить це. Розглянемо кілька причин, чому так відбувається.

● Вчителі сьогодні перенавантажені. Тож, коли трапляються випадки булінгу, багато вчителів відчувають, що не мають ні часу, ні енергії для вирішення цієї справді складної проблеми. Хоча ця відповідь не є приводом ігнорувати знущання, вона посилає учням неправильне повідомлення про те, що вчителеві іноді простіше заплющити очі на булінг, ніж вирішити цю проблему.

● Вчителі зосереджені зазвичай, на тому, що відбувається у шкільному кабінеті. Але досить часто булінг відбувається поза межами класу: в їдальні, коридорі, роздягальні, навіть онлайн. В результаті вчителі, які зосереджені на своєму предметі, не спілкуються з дітьми поза ним, тому просто не знають про булінг. Тільки ті педагоги, які докладають зусиль для налагодження стосунків з учнями, будуть знати, що відбувається поза межами класу.

● Досить часто вчителю бракує ресурсів для вирішення проблеми. Деякі вчителі, дійсно, хочуть вирішити проблему булінгу, але не мають адміністративної підтримки для цього. Наприклад, вони можуть відправити учнів до директора, але жодних результатів це не дасть. У багатьох школах ще немає надійних програм профілактики булінгу або є проблеми з їх впровадженням. Самостійно вчителеві важко ефективно вирішувати випадки жорстокого поводження у школі. Це командна робота.

● У вчителя можуть бути неправильні переконання щодо булінгу. Деякі вчителі все ще розглядають знущання як певний обряд посвяти у доросле життя. Вони впевнені, що «діти є діти» або вірять, що досвід знущань допомагає загартувати характер. Найгірше, що вони розглядають знущання як конфлікт, а не питання влади та контролю однієї людини чи групи людей над жертвою.

В результаті, ці вчителі ставляться до булінгу так, як до вирішення конфлікту. Але, на жаль, ці зусилля майже завжди провалюються. Кривдники не бажають йти на компроміси і часто залякують жертву під час будь-яких зусиль з посередництва. Як наслідок, коли вчитель упевнений, що в дітей окремий конфлікт, ситуація зазвичай погіршується.

🔰 АРГУМЕНТОВАНО СПІЛКУЙТЕСЯ ІЗ ВЧИТЕЛЯМИ, ШКІЛЬНИМ ПСИХОЛОГОМ, АДМІНІСТРАЦІЄЮ ШКОЛИ

Вас сприймуть серйозніше, якщо звернувшись до школи, ви зможете назвати конкретні дати та час, коли відбувався булінг. Вас з більшою ймовірністю слухатимуть, якщо ви розкажете, що обіцяли зробити інші і що не вдалося зробити.

Насамперед зверніться до вчителя вашої дитини, щоб з’ясувати, чи знає він про булінг, та як бачить ситуацію. Вислухайте точку зору вчителя і його думку, як вирішити ситуацію.

Порадьтесь з представниками психологічної служби. З’ясуйте, як вони планують впливати на ситуацію.

Якщо з першого разі вас не почули або не хочуть чути, не зупиняйтеся, продовжуйте говорити, поки хтось вас не вислухає. Якщо вас не почув вчитель, зврніться до завуча. Як ні – до директора. Продовжуйте “підніматися” владними ланками, поки хтось серйозно не сприйме ваші скарги. Це не тільки забезпечить подолання булінгу, але й допоможе вашій дитині.

Продовжуйте слідкувати за ситуацією, доки булінг на адресу вашої дитини не припиниться. Як тільки ви відчуєте, що ваші занепокоєння почули і що школа належним чином вирішує проблему булінгу, встановіть час для подальшого контролю за прогресом. Іншими словами, перевіряйте, чи школа насправді зробила те, що запланувала.

Також важливо регулярно спілкуватися зі своєю дитиною, щоб переконатися, що булінг насправді зменшується, і щоб вона відчувала себе безпечно у школі.

Якщо вашу дитину продовжують цькувати, заплануйте чергову зустріч з директором, щоб нагадати про проблему. Ні для кого не секрет, що у педагогів багато проблем, і якщо знущання над вашою дитиною не залишається на передньому плані, про нього можуть забути. Школі слід знати про кожен інцидент булінгу, щоб вона могла застосовувати відповідні дисциплінарні процедури.

🔰 ДОМОВЛЯЙТЕСЯ ПРО ЗУСТРІЧ ЗАВЧАСНО

Найбільше шансів вирішити проблему, якщо ви налаштовані на співробітництво під час обговорення ситуації. Намагайтеся зберігати самовладання і вислухати іншу точку зору. Уникайте крику, звинувачень та різноманітних погроз. Натомість дозвольте іншому висловитись.

🔰 ВІДПОВІДАЛЬНО ПОСТАВТЕСЯ ДО МОЖЛИВОСТІ ПЕРЕВЕСТИ ДИТИНУ В ІНШУ ШКОЛУ

Для того, щоб відповісти на це питання необхідно вивчати кожну ситуацію булінгу, його обставин тощо.

Але в ситуації, коли після тривалої і ретельної роботи цькування вашої дитини так і не зупинено – слід розглянути варіанти переведення до іншого класу чи школи, переведення на домашнє навчання.

Адже головна мета – забезпечити вашій дитині безпечні умови навчання та усунути травмуючі обставини. Зважте всі плюси і мінуси такого рішення та ухвалюйте його, керуючись цією метою. При цьому враховуйте думку вашої дитини.

#ЗапитайДитинуПроБулінг
Джерело: http://bit.ly/2L6kOEu, http://bit.ly/2R3pL4w

Чому дитина не розповідає, що з нею відбувається? Роз’яснення та поради Світлани Ройз

Щиро дякуємо дитячому та сімейному психологу Светлана Ройз за підтримку флешмобу #ЗапитайДитинуПроБулінг
Публікуємо її поради, що стануть розділом майбутньої книги: що робити у ситуації, яка доволі часто складається у сім’ях.

Багато хто з батьків зіштовхувався із ситуацією, коли дитина не розповідає їм про свої проблеми: що з нею сталося, що її налякало, засмутило, здивувало… Така поведінка може спостерігатися вже з 7-річного віку.

Чому діти стають менш відвертими з батьками про своє життя? Як батькам змінити ставлення до дитини, щоб вона не боялася розповідати про свої проблеми та страхи? На ці всі питання відповідає Світлана Ройз:

ДИТИНА НЕ РОЗПОВІДАЄ БАТЬКАМ, ТОМУ ЩО ВОНА МІРКУЄ:

🔰Я ВПОРАЮСЯ САМ
▫дитина звикла, що їй говорять – ти дорослий, ти повинен …
▫у дитини є потреба довести собі та іншим, що вона «доросла», оскільки вона не відчуває своєї авторитетності
▫у дитини може бути відчуття, що дорослий лише нашкодить своїм втручанням
▫коли у дитини відсутній досвід для оцінки ситуації та усвідомлення серйозності того, що відбувається

🔰НЕ ВВАЖАЄ СИТУАЦІЮ ВАЖЛИВОЮ
▫дитина просто не звернула увагу на ситуацію

🔰БАТЬКИ РОЗГНІВАЮТЬСЯ
▫коли батьки агресивно реагують на складні ситуації і теми. Тому дитині легше самостійно пережити те, що відбувається, ніж відчути на собі додатковий тиск, травматизацію чи негативні емоції від батьків

🔰БАТЬКИ ЗАСМУТЯТЬСЯ
▫ можливо, дитина зіштовхнулася з тим, що емоційний стан батьків нестабільний. І їй доводиться брати відповідальність за емоції і почуття дорослого. Це величезне навантаження. У цьому випадку дитина не може покластися на батьків, тому що вони сприймаються нею як “менша фігура”

🔰БАТЬКИ ВСЕ ОДНО НЕ ЗАХИСТЯТЬ
▫ якщо батьки у складних для дитини ситуаціях її не підтримують , не дають відчуття опори і захисту (наприклад, коли дитину ображають або знецінюють викладачі, тренери та інші дорослі)

🔰БАТЬКИ РОЗЧАРУЮТЬСЯ
▫можливо, дитині соромно, і вона не впевнена, чи батьки сприймуть те, що вона «погана»
▫є сім’ї, де прагнуть до “ідеальності”, в яких батьки не дозволяють собі помилятися або показують дитині, що не помиляються. У таких сім’ях дитина звикла «заслуговувати» любов за успіхи та досягнення: через оцінки чи досягнення у спорті тощо. Тому дитина відчуває тягар відповідальності за «успішність батьків» та «успішність сім’ї» і не хоче повідомляти про свої невдачі
▫ якщо в родині використовується саркастичний гумор, який знецінює людину
▫ занижена та нестійка самооцінка дитини і батьків

🔰НАДМІРНА УВАГА ТА КОНТРОЛЬ БАТЬКІВ
▫якщо батьки після розмови з дитиною занадто тривожаться, постійно її контролюють, засипають питаннями, порадами або влаштовують допит
▫відсутність у батьків вміння слухати
▫ перебивання та коментування розповіді дитини
▫нав’язування власної думки та оцінки ситуації, порад
▫відсутність довіри між батьками та дитиною

🔰БАТЬКАМ АБО ІНШІЙ ЛЮДИНІ (ДРУГУ) ЗАШКОДИТЬ РОЗПОВІДЬ
▫можливо, дитина залякана маніпуляторами і боїться за батьків або друзів. У цій ситуації важливо стежити за зміною стану дитини (порушенням сну, харчування, проявів тривожності)

🔰БАТЬКАМ НЕ ЦІКАВО
▫якщо дитина не отримує підтримки, якщо втрачено довіру, якщо теми, цікаві батькам, обмежуються питаннями про оцінки в школі та чи зроблене домашнє завдання.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ❓
▫якщо дитина хоче говорити – слухайте її, не перебиваючи і не даючи порад, поки вона не попросить
▫пам’ятайте, що життя дитини – це не тільки школа та навчання
▫усвідомлюйте, що дитина спирається на нашу дорослість, силу і стійкість Якщо вона відчуває, що ми – дорослі і допоможемо тоді, коли їй болить, коли в неї істерика чи їй страшно, дитині легше нам довіритися
▫пам’ятайте самі і нагадуйте дитині, що помилки – частина успіху
▫показуйте, що дитина важлива для вас, незалежно від того, які оцінки вона отримує, від її вчинків, поведінки …
Так, нам неприємно, якщо дитина пукне в “неналежному місці”, або якщо ми дізнаємося, що підліток матюкається або не здав контрольну роботу. Але дитина повинна бути важливою для нас у будь-якій ситуації!
▫створюйте домашні ритуали, хвилинки близькості – вони зближують. Не зважайте на вашу втому чи завантаженість
▫розвивайтесь самі, свій потенціал, щоб не залежати від успішності дитини
▫говоріть про те, що вам важлива безпека і стан дитини. Але не лише говоріть, а й дійте. Дотримуйтеся тут правила золотої середини!

Пам’ятайте, для дитини потрібна і важлива ваша любов, проявляйте її! 💞

Всього найкращого вам та вашим сім’ям!

❗Пропонуємо прочитати:
Як говорити з дитиною про булінг? http://bit.ly/2XLEXVf
Ознаки булінгу http://bit.ly/2rzdfiv
Як діяти батькам у випадку булінгу? Поради юристів. http://bit.ly/2q2X4Ka

Щоб долучитися до флешмобу і додати рамку до фото профілю:
– Перейдіть за посиланням: www.facebook.com/profilepicframes/ .
– Знайдіть рамку “запитай дитину про булінг” та клацніть по ній.
– На фото вашого профілю з’явиться відповідна рамка. Нажміть “Встановити як аватар”.

Як діяти батькам у випадку булінгу? Поради юристів.

Якщо ви дізналися, що вашу дитину цькують, або помітили певні ознаки того, що вона страждає від булінгу, про які ми писали у попередній статті http://bit.ly/2rvjap3 , поговоріть з дитиною та з’ясуйте у неї якнайбільше фактів і подробиць про заподіяну їй шкоду.

Тут важливо відокремити факти від емоцій, хоча емоції в таких випадках, звісно, зашкалюють.
Варто відрізнити звичайний конфлікт від систематичного цькування, бо саме регулярне, повторюване знущання і є булінгом.

У коментарях до наших дописів нас просять розповісти про булінг, де учасниками виступають не лише діти, а й про булінг зі сторони вчителя до учня (учнів). Правила та закони розповсюджуються на всіх учасників булінгу, незалежно від віку. Різниця лише у відповідальності, про яку ми напишемо нижче.

Якщо ви впевнилися, що булінг мав місце, зверніться до адміністрації закладу освіти, прямим обов’язком якої є створення безпечного, вільного від насильства, булінгу та будь-яких форм дискримінації освітнього простору. Це визначено частиною 3 статті 26 Закону України “Про освіту” http://bit.ly/2QS4cnv.

Ваша заява ✍ про булінг має бути оформлена у письмовій формі, державною мовою, зі вказанням прізвища, ім’я, по батькові заявника, адресою проживання, контактним телефоном.

У заяві має бути:
☑розгорнутий опис фактів булінгу (відокремлюйте їх від емоцій);
☑ваш статус: постраждалий, представник постраждалого чи свідок булінгу);
☑ розгорнутий виклад фактів булінгу;
☑тривалість булінгу;
☑дата її подання;
☑особистий підпис.

Треба пам’ятати, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (тобто звернення без вказання прізвища, імені та по батькові особи, що звертається) чи з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і не розглядається. http://bit.ly/2sexgeE

Заява має бути зареєстрована у закладі освіти. Варто написати заяву у двох екземплярах (або зробити ксерокопію). Після її реєстрації у закладі, на одному примірнику працівник школи має поставити вхідний номер та дату заяви, і віддати її вам. Інший примірник залишається у закладі освіти. Так ви в будь-який момент доведете факт звернення до керівника. Цей принцип оформлення заяв використовується у всіх випадках звернення до керівництва та органів влади.

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу має бути розміщений на сайті закладу освіти: це вимога частини 2 статті 30 Закону України “Про освіту” http://bit.ly/2QS4cnv.

Якщо він відсутній ви можете використовувати інші сайти та вказати керівництву школи на обов’язковість розміщення такої інформації. Ось зразок оприлюднення такого порядку на сайтах Зірненської школи Рівненської області http://bit.ly/37zPgjQ та школи №11 м. Києва. http://bit.ly/2OK9NcR

Керівник повинен розглянути вашу заяву про випадок булінгу, видати письмовий наказ про проведення розслідування, у якому визначити уповноважених осіб і створити комісію з розгляду випадку булінгу. До складу комісії можуть входити педагогічні працівники, психолог та соціальний працівник, батьки потерпілого та батьки булера, керівник закладу освіти, інші зацікавлені особи. http://bit.ly/2pW04bd

Створена комісія проводить розслідування, з’ясовує, чи це є інцидент разовим випадком, чи це дійсно регулярне цькування, тобто – булінг.
Якщо комісія визнала факт булінгу, то керівник закладу освіти зобов’язаний повідомити про це уповноважені підрозділи органів 🚨Національної поліції України та Службу у справах дітей.

У випадку, коли керівник закладу не повідомить поліції про факт цькування, муситиме заплатити штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це -від 850 до 1700 грн) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку (абзац 2 стаття 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення http://bit.ly/2qDlElb).

Якщо ви як батько чи мати не входите до складу комісії, керівник закладу має письмово повідомити вас про визнання або невизнання комісію факту булінгу.

Рішення комісії оформлюється у письмовому вигляді http://bit.ly/2pW04bd
Копію цього рішення ви маєте право отримати: для цього треба написати запит на доступ до публічної інформації у відповідності із вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації». http://bit.ly/2OlRr2S

У випадку коли комісія не визнала факт булінгу, а ви з цим не згодні, ви маєте право звернутися до органів 🚨Національної поліції із відповідною заявою. До неї радимо додати копії ваших попередніх заяв та документів.

Коли керівник закладу освіти відмовляється приймати скаргу про булінг або не здійснює необхідних дій для розслідування, які зазначені вище, ви можете звернутися до місцевого управління освіти.

Якщо з певних причин ви не бажаєтє звертатися до керівництва закладу освіти або управління освіти із відповідною заявою про булінг, ви можете звернутися одразу до Національної поліції України та/або до Служби у справах дітей.

Коли факти свідчать про те, що дитина зазнала булінгу з боку педагогічного працівника 💥 , необхідно подавати заяву до місцевого управління освіти щодо перевірки методів виховання з боку педагогічного працівника та обов’язково подати заяву до органів Національної поліції та Служби у справах дітей.

Також варто звернутися до неурядових організацій (громадських організацій, що займаються захистом прав людини, надають юридичну допомогу тощо), що працюють з дітьми, для отримання психологічної та юридичної допомоги. Представники цих організацій можуть увійти до складу комісії з розгляду випадку булінгу.

Нагадуємо, що всі звернення, які подаються, розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця (30 днів) від дня їх надходження. (Стаття 20 Закону України “Про звернення громадян” http://bit.ly/2sexgeE ).
Про психологічну допомогу учасникам булінгу ми поговоримо у окремій статті.

ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО
До трагічних і непоправних наслідків призводить фізичне насильство та булінг. Якщо дитина поскаржилася на фізичне насильство, незалежно чи є це фактом булінгу чи ні, батькам необхідно звертатися до територіальних підрозділів Національної поліції із відповідною заявою для того, щоб останні з’ясували всі обставини та встановили факти.

Яка відповідальність дітей, неповнолітніх та дорослих передбачена за булінг читайте на нашому сайті http://bit.ly/2XTiSnK

Пропонуємо прочитати:
Як говорити з дитиною про булінг? http://bit.ly/2XLEXVf
Ознаки булінгу http://bit.ly/2rzdfiv

#ЗапитайДитинуПроБулінг

Як розпізнати булінг? Поради батькам

Що таке булінг? Булінг – дії або бездіяльність учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, що вчиняються стосовно неповнолітньої особи внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. (стаття 1 Закону “Про освіту” http://bit.ly/2rncl8R)/

Види булінгу:
фізичний (штурхани, бійки тощо)
економічний (крадіжки, пошкодження речей тощо)
психологічний (ігнорування, образи, ізоляція, шантаж, маніпуляція);
сексульний (образи сексуального характеру, погрози та відповідні жарти)
кібербулінг (приниження з використанням гаджетів та інтернету)

Причин, чому діти стають булерами (кривдниками) багато, про це ми докладно розповімо під час нашого тижневого флешмобу. Ніхто не народжується агрессором, це набута поведінка.

КЛЮЧОВА ОЗНАКА БУЛІНГУ – ПОСТІЙНІСТЬ ЗНУЩАНЬ

Тобто одноразове негативне глузування, одноразова бійка тощо, не є булінгом. Але якщо знущання має систематичний характер, то це вже можна кваліфікувати як буллінг.

Залежно від ситуації, існує дві або три сторони-учасниці булінгу: кривдник (булер), потерпілий (жертва) та спостерігачі (не обов’язкова сторона).

Булінг може мати наступні наслідки: психічна та та/або фізична шкода, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Кожна дитина має право на безпеку і на відчуття себе у безпеці. Особливо цього потребують діти, які постраждали або страждають від булінгу, а також діти, які стали його свідками. Як не дивно це може видатися, але потребують допомоги і самі булери (кривдники).

ОЗНАКИ БУЛІНГУ
Постраждалі діти відчувають пригнічення, можуть мати низьку самооцінку, проблеми зі здоров’ям, погані оцінки, суїцидальні думки, які можуть мати довготривалий ефект.
Свідки булінгу можуть відчувати страх, неспроможність діяти, почуття провини за бездіяльність, або навіть спокусу долучитися до булінгу.

Булери (ті, хто переслідує інших дітей) також потребують підтримки. Не всі кривдники мають очевидні проблеми з поведінкою. Деякі з них дуже добре соціалізовані, чудово спілкуються з вчителями та іншими дорослими, тому інколи важко повірити, що саме вони цькують інших дітей.

Як визначити булінг?
Існує чимало способів діагностувати булінг, які може застосувати вчитель, соціальний педагог чи шкільний психолог. Про ці методи ми розповімо в окремій статті.
А що робити батькам, які, зазвичай, не настільки залучені у шкільне життя, щоб спостерігати якісь проблеми безпосередньо. Тому батькам дуже важливо вчасно не пропустити тривожні сигнали, які можуть свідчити про те, що ваша дитина піддається булінгу. І це може зробити вдома будь-хто з батьків.

Про детальні ознаки булінгу у постраждалої дитини та у дитини кривдника читайте за посиланням http://bit.ly/2KVJ23Y

Читайте також:
Як говорити з дитиною про булінг? http://bit.ly/2XLEXVf

Щоб долучитися до флешмобу на facebook і додати рамку до фото профілю:
– Перейдіть за посиланням: www.facebook.com/profilepicframes/ .
– Знайдіть рамку “запитай дитину про булінг” та клацніть по ній.
– На фото вашого профілю з’явиться відповідна рамка. Нажміть “Встановити як аватар”.

#ЗапитайДитинуПроБулінг