ПОЗИЦІЯ ОСВІТНЬОГО ОМБУДСМЕНА ЩОДО ЗАКОНОПРОЄКТІВ ПРО ДЕСТРУКТИВНІ ІНТЕРНЕТ-ТРЕНДИ
Опрацювала законопроєкти щодо захисту учасників освітнього процесу від деструктивних інтернет-трендів та протидії таким трендам (реєстр. № 15395 від 10.07.2026 та реєстр. № 15396 від 10.07.2026).
Насамперед хочу зазначити, що законопроєктом № 15395 пропонується додати в Закон України “Про освіту” термін “деструктивний інтернет-тренд (гра) в освітньому середовищі” та його визначення. Вважаю, що ми не можемо підмінювати поняття і називати такі речі “трендом”, навіть якщо додаємо до цього терміну уточнення про його деструктивність, бо це може мати негативні наслідки, зокрема, “легітимізацію” такого виду “розваги” серед здобувачів освіти.
Докладно про інші зауваження до законопроєктів – нижче у публікації.
ЗАКОНОПРОЄКТИ НЕ ПОВИННІ ПОКЛАДАТИ ДОДАТКОВІ ОБОВ’ЯЗКИ НА ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ
Хочу звернути увагу, що законопроєктом № 15395 пропонується покласти на керівника закладу освіти та на педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, не властиві їм додаткові повноваження та обов’язки, не передбачені посадовою інструкцією.
На керівника закладу – забезпечення здійснення заходів щодо виявлення, запобігання та припинення участі здобувачів освіти у деструктивних інтернет-трендах (іграх) на території закладу освіти, під час освітнього процесу (зокрема за дистанційної форми навчання) або з використанням інформаційно-комунікаційних систем (ресурсів) закладу освіти.
На педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, законопроєктом № 15395 пропонується покласти обов’язок проводити роз’яснювальну роботу серед здобувачів освіти щодо небезпеки деструктивних інтернет-трендів та невідкладно повідомляти керівництво закладу освіти про виявлені факти участі здобувачів освіти у таких діях.
Тут хочу зауважити, що в статті 54 Закону України “Про освіту” серед обов’язків педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, вже визначений обов’язок дбати про фізичне і психічне здоров’я здобувачів освіти, брати участь у забезпеченні та розвитку безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища, а також захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.
Водночас, законопроєктом № 15396 пропонується внести зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення. А саме: додати статтю 173-3, у якій визначити відповідальність для керівника закладу освіти за неповідомлення ним уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про виявлені факти участі здобувачів освіти у деструктивних інтернет-трендах у виді штрафу або виправних робіт на строк до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку. А також встановити відповідальність для учасників освітнього процесу за пропагування, залучення або примушування здобувачів освіти до участі в деструктивних інтернет-трендах.
У цьому контексті ще раз хочу наголосити, що слідкування за соціальними мережами дітей, контроль їхніх соціальних мереж, зокрема за контентом, який розробляють та розміщують діти – це не повноваження педагогічних працівників та керівника закладу освіти. Окремо зауважу, що правила закладу освіти не можуть регулювати розміщення контенту учасниками освітнього процесу в соціальних мережах, адже ці правила мають стосуватися саме освітнього процесу і взаємодії в межах нього.
Встановлення таких не передбачених посадовою інструкцією обов’язків щодо виявлення фактів участі здобувачів освіти в деструктивних інтернет-трендах знову створює додаткове перевантаження педагогів не властивими їм обов’язками.
БЕЗПЕЧНА ПОВЕДІНКА ДИТИНИ В ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ – ЦЕ ПЕРШОЧЕРГОВО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ
Законопроєктами встановлюються обов’язки для педагогічних працівників та керівників закладів освіти й відповідальність для керівників закладів, водночас не визначено жодних обов’язків для здобувачів освіти та їх батьків, які наділені обов’язками щодо виховання дитини. Навчити дитину безпечно користуватися інтернетом, гаджетами та безпечно взаємодіяти у цифровому середовищі, контролювати, який контент споживають чи транслюють діти – це насамперед завдання батьків, а також і самої дитини, а не виключно педагогічних працівників та керівників закладів освіти.
Міжнародний досвід свідчить про комплексний підхід в питаннях захисту дітей та молоді від небезпек цифрового середовища, негативного впливу смартфонів та шкідливого контенту. Наприклад, автори дослідження, проведеного у Великій Британії та Ірландії у 2025 році, рекомендують розробити стратегію та політики цифрового благополуччя. Незалежно від того, чи школа застосовує заборону смартфона, чи його контрольоване використання чи змішаний підхід, йде мова про потребу створити спільну політику, яка буде підтримувати цілеспрямоване, здорове використання телефонів. Також автори звіту рекомендують інтегрувати цифрову грамотність у навчальну програму, залучати для співпраці батьків, опікунів та сім’ї, заохочувати здорову цифрову поведінку.
Водночас, за даними результатів дослідження медіаспоживання українців, яке презентувало Міністерство культури України у квітні 2026 року, молодь перебуває за екраном від 6 до 16 годин на добу, при цьому практично відсутній контроль з боку батьків.
Саме тому важливим є спільне формування загальної культури критичного мислення, цифрової безпеки, медіаграмотності та правової культури, тобто робота з усіма учасниками освітнього процесу й суспільством загалом. Тому перекладання таких обов’язків і відповідальності виключно на педагогічних працівників і керівника закладу освіти, які до того ж не належать до професійних обов’язків педагогів, без залучення батьків, які насправді мають бути головними в цьому питанні, вважаю неправильним.
Тому законопроєкти № 15395 та № 15396 не підтримую.
Зображення: storyset