Мітки: освітній омбудсмен

Звертаємо увагу всіх учасників освітнього процесу, які подають скарги до освітнього омбудсмена

Оскільки через карантин у зв’язку із запобіганням поширенню COVID-19 Служба освітнього омбудсмена працює дистанційно , просимо вас подавати скарги виключно в електронній формі: через онлайн-форму на сайті або шляхом заповнення електронного бланку, який можна завантажити на вебсайті за посиланням: та надіслати на електронну адресу освітнього омбудсмена.

Увага! Усі відповіді на звернення громадян під час карантину ми надсилаємо виключно в електронному вигляді – на email заявника. Тобто у цей період ми не будемо надсилати відповіді Укрпоштою.

Після завершення карантину, в разі потреби, ми надішлемо вам відповідь на звернення на вашу поштову адресу.

Дякуємо за розуміння!

Примусово відправляти вчителів у відпустки незаконно і неприпустимо

Право на відпустки мають працівники, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузі, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (стаття 2 Закону України “Про відпустки” http://bit.ly/392wf9j) .

Умови, тривалість та порядок надання працівникам відпусток визначаються Кодексом законів про працю України та Законом України “Про відпустки”.

Щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток (стаття 4, пункт 1 Закону “Про відпустки”). На основну відпустку мають право всі працівники. Для педагогічних працівників та керівних працівників закладів і установ освіти вона складає 56 календарних днів. Для того, щоб взяти інші види відпусток, необхідні спеціальні підстави. Окрім щорічних відпусток, працівники закладів освіти, за певних умов, можуть брати соціальні та відпустки без збереження заробітної плати. Більше про порядок та умови надання щорічних відпусток за посиланням: http://bit.ly/2IVy4dJ

Черговість надання щорічних відпусток визначається графіками, які затверджуються керівником закладу освіти разом із профспілковим представником. Під час складання графіків МАЮТЬ ВРАХОВУВАТИСЯ ІНТЕРЕСИ ПРАЦІВНИКІВ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ВІДПОЧИНКУ (стаття 79 Кодексу законів про працю України http://bit.ly/2QGRF5J ).

Період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком (графіки повідомляються усім працівникам), узгоджується між працівником та роботодавцем. Роботодавець повинен письмово повідомити працівника про початок відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну (стаття 79 Кодексу законів про працю України http://bit.ly/2QGRF5J ). 

ВІДПУСТКА БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ МОЖЕ БУТИ ЛИШЕ ЗА БАЖАННЯМ ПРАЦІВНИКА

Відпустка без збереження заробітної плати обов’язково надається працівникові ЗА ЙОГО БАЖАННЯМ у таких випадках, зазначених у статтях 25 та 26 Закону України “Про відпустки” http://bit.ly/392wf9j

Також відпустка без збереження заробітної плати може надаватися за згодою працівника і роботодавця, якщо у працівника виникли сімейні обставини чи інші причини, але не більше, ніж на 15 календарних днів на рік (стаття 26 Закону “Про відпустки” http://bit.ly/392wf9j ).

Працівникові відпустка без збереження заробітної плати надається тільки якщо є його письмова згода. Ця відпустка оформляється наказом роботодавця, в якому зазначаються підстави, коли може надаватися така відпустка, а також її тривалість. Якщо керівник закладу освіти пропонує вам написати заяву на відпустку без збереження заробітної плати, ви маєте повне право відмовитись писати таку заяву http://bit.ly/2wjtHWT ! Тому колективно не погоджуйтеся писати заяву про відпустку, якщо вона вам зараз не потрібна.

ВІДПУСТКА ПІД ЧАС КАРАНТИНУ ЛИШЕ ЗА ЗГОДОЮ ПРАЦІВНИКА. ВИМАГАЙТЕ У КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ МОЖЛИВІСТЬ ПРАЦЮВАТИ ВДОМА

Щоб захистити права працівників закладів освіти в умовах карантину та убезпечити їх від зараження коронавірусом, з’явилася низка документів, які визначають особливості надання відпусток.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)” встановлено, що термін перебування у відпустці без збереження заробітної не включається у загальний строк, встановлений статтею 84 Кодексу законів про працю України. http://bit.ly/3dc6hDG

Вищезазначений закон регламентує, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) роботодавець може доручити працівникові … виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором вдома, а також надавати працівнику, у тому числі ЗА ЙОГО ЗГОДОЮ відпустку.

Спільним листом МОН та ЦК Профспілки освіти і науки України “Про умови та оплату праці працівників закладів освіти і науки в умовах карантину” не допускається примусове відправлення працівників у відпустки, зокрема без збереження заробітної плати, на період призупинення навчання. А  рекомендується часткове переведення працівників на роботу в гнучкому або дистанційному режимі http://bit.ly/3a1PiSw.

Також нагадуємо, що днями раніше освітній омбудсмен написав лист до Міністерства освіти і науки України та Кабінету Міністрів України. У ньому він висловив свої пропозиції, зокрема, щодо того, як вплинути на ситуацію із примусом педагогічних працівників писати заяви «про відпустки за власний рахунок» під час карантину.

“Оскільки такий примус з боку керівників закладів освіти (точніше – місцевої влади) практично неможливо задокументувати, а більшість педагогічних працівників відмовляється подавати офіційні звернення, цілком обгрунтовано побоюючись помсти з боку місцевих чиновників, необхідні асиметричні дії, які можуть виглядати екстраординарно”, – відзначив освітній омбудсмен у листі.

Тому, коли працівника відправляють у відпустку без його згоди – освітній омбудсмен спільно з Державною службою України з питань праці терміново будуть вивчати ситуацію та приймати необхідні рішення для її усунення.

Керівники закладів освіти не можуть примушувати своїх працівників робити те, що не передбачається законодавством – відправляти вас у відпустку без вашої згоди. 

НІХТО НЕ МОЖЕ БУТИ ПРИМУШЕНИЙ РОБИТИ ТЕ, ЩО НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО ЗАКОНОДАВСТВОМ 

 (стаття 19 Конститції України http://bit.ly/2x29dlD ). 

 

 

Вільний вибір підручників – складова академічної свободи вчителя

Сьогодні, 24 лютого, розпочався етап конкурсного відбору підручників, під час якого вчителі початкової школи мають змогу переглянути та обрати підручники для учнів 3 класу Нової української школи. Цей етап триватиме по 12 березня 2020 року. 

Це має бути свідомий відповідальний вибір вчителів: обрати підручники, з якими їм доведеться працювати і навчати учнів упродовж наступних п’яти років. 

Підручник у нас друкується один раз на п’ять років, тому вибір має зробити не один вчитель, а всі, які потенційно викладатимуть той чи інший предмет у певному класі протягом вказаного строку. Рішення вчителів про вибір того чи іншого підручника має затвердити педагогічна рада. 

Ніхто, крім вчителів, не має права здійснювати цей вибір та впливати на нього. Саме у цьому полягає академічна свобода педагога – свобода викладання, свобода від втручання в педагогічну діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання (а підручник – це засіб навчання). Про це зазначено у пункті 1 статті 54 Закону “Про освіту”.

Про це ми сьогодні говорили під час спільної прес-конференції з міністром освіти і науки України Ганною Новосад, директором Українського інституту розвитку освіти Вадимом Карандієм та в.о. директора Інституту модернізації змісту освіти Костянтином Трушковським. 

Закликаю вчителів уважно й критично поставитися до вибору, щоб обрати серед запропонованих найкращі підручники. 

Думаю, варто звернути увагу не лише на ті підручники, які вчитель використовував раніше, але й на ті, які з’являються просто тепер. Можливо, ідеї та методичний апарат інших підручників може сподобатися колегам.

Особливу увагу я б звернув на те, щоб не лише обрати підручники, але й переконатися, що замовлено саме те, що обрали вчителі та відповідно які підручники отримає школа.

Бо інколи вже після конкурсу вчителі із подивом дізнаються, що у них було право зробити вибір, який хтось зробив за них.

Щороку в соціальних мережах вчителі скаржаться на тиск, або на те, що хтось зробив за них вибір. Незадоволені якістю підручників, вчителі змушені звертатися до батьків з проханням купити інші книги. А непотрібні підручники, видані за державні кошти, припадають пилом на полицях шкільних бібліотек. 

На жаль, не всі вчителі наважуються повідомити на тиск на них під час вибору підручників. 

Якщо таке стається – звертайтеся до освітнього омбудсмена. Адже саме вам навчати дітей і відповідати за результати навчання. А підручники відіграють у цьому процесі досить важливу роль. 

Щоб довести факт тиску, можна  провести аудіо чи відео фіксацію фактів. Долучити покази свідків. Вчителям потрібно захищати свої права. Ніхто за них цього не зробить.

Вважаю за необхідне, публікацію результатів вибору всіх закладів освіти, одразу після завершення конкурсу, на вебсайтах МОН та ІМЗО. Це унеможливить  маніпуляції з результатами конкурсу. Ці дані цікаві як для видавців, та і для батьків, які матимуть змогу переглянути результати вибору вчителів та закладу освіти.

 

Подати скаргу до Служби освітнього омбудсмена Ви можете різними способами:

 

Якісна комунікація – шлях формування довіри до школи

В Україні запроваджено новий підхід до оцінювання якості освітньої діяльності – інституційний аудит, який покликаний допомогти школам змінити якість освіти, котра має базуватися на прозорості, інноваційності та партнерстві учасників освітнього процесу.

У 2020 році починаються планові інституційні аудити, які здійснює Державна служба якості освіти із залученням освітніх експертів. Для того, щоб допомогти керівникам закладів освіти підготуватися до проведення інституційного аудиту, Державна служба якості освіти не лише оприлюднила «Абетку для директора: Рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти» , але регулярно проводить навчання керівників закладів освіти.

В одному із таких заходів, який відбувся 4 лютого 2020 року в Національній академії педагогічних наук України, я взяв участь. Спочатку коротко розповів про посаду освітнього омбудсмена, які його повноваження та чим займається Служба освітнього омбудсмена.

Друга частина спілкування була присвячена тому, як керівникам закладів освіти інформувати учасників освітнього процесу та громадськість, і як вибудовувати якісну комунікацію, що передбачено вимогами до внутрішньої системи забезпечення якості освіти.

На жаль, у суспільстві існує певна недовіра до школи, педагогів і до освіти загалом. Належна комунікація допомагає встановити довіру між школою, владою та суспільством. А саме довіра допомагає спільно побудувати якісну освіту.

Я наголосив, що якісна комунікація практично завжди базується на тому, що цікаво як авторам повідомлень, так і їхнім читачам. В медіа це називається “інформаційний привід” – певна подія, яка є важливою для тих, хто про неї повідомляє та читає, дивиться, слухає.

Найболючішою проблемою для будь-якого медіа завжди є і буде пошук інформаційного приводу, який був би цікавий цільовій аудиторії. Головна цільова аудиторія для інформації про заклад освіти – це батьки наших учнів.

Насправді знайти інформаційний привід у школі легко, бо там постійно відбувається.
Знаходьте такі інформаційні приводи, розповідайте про них на сайті або в медіа. При цьому, робіть їх цікавими для учнів та батьків, адже саме вони здебільшого формують імідж школи.

На жаль, досить часто школи або управління освіти уникають висвітлення проблем, а зосереджуються лише на перемогах чи звітах, що викликає недовіру або, ще гірше – байдужість з боку батьків.

Але ж школа може попередити конфлікти або негативне висвітлення в медіа, може налагодити стосунки з батьками. Для цього вкрай потрібне доречне, зрозуміле і вчасне роз’яснення, чому виникла проблема, яким чином її усуває керівник закладу або управління освіти (чи інший орган влади) – і коли цю проблему буде вирішено.

Якщо засіб масової інформації просить у вас коментар – не відмовляйтеся його давати, бо така відмова практично однозначно буде трактована як негатив: мовляв, керівник щось приховує.

Проте якщо журналіст просить прокоментувати щось, у чому ви не компетентні, краще ввічливо повідомте, що Ви недостатньо обізнані з цього питання – і обов’язково порекомендуйте йому людину, яка володіє необхідною інформацією.

Думаю, колегам допоможе розібратися з тим, як саме треба відповідати на запитання, досить проста схема, ідея якої належить Олені Лобовій, а оформлення – мені.

Але пам’ятайте, наскільки б не була якісною комунікація школи із зовнішнім світом, вона не допоможе, якщо ви не будете реально вирішувати проблему, що сталася у вашій школі.

Добровільна сертифікація педагогів 2020: умови та особливості

З 15 січня до 31 включно триватиме реєстрація вчителів початкових класів для проходження другої в Україні пілотної сертифікації.

У цій статті ми хочемо допомогти педагогам уточнити: що таке сертифікація, хто може взяти участь та як зареєструватися для її проходження.

Нагадаємо, за даними МОН, у 2019 році для проходження першої сертифікації зареєструвалися 857 вчителів початкових класів, 705 із них пройшли її успішно і з 1 січня 2020 року мають отримувати 20% надбавки до посадового окладу 

Тут варто зазначити, що наприкінці минулого року, у грудні, виникли певні проблеми із призначенням цих надбавок. До Служби освітнього омбудсмена та Міністерства освіти і науки надійшли звернення про те, що органи місцевої влади відмовляють у виплаті надбавок вчителям, які успішно пройшли сертифікацію.

За даними МОН, місцеві органи посилаються на зупинення дії постанови Кабінету міністрів від 10 липня 2019 року №822 «Про оплату праці педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів і установ освіти і науки”, але таке рішення місцевої влади не є правомірним , бо є пряма норма Закону “Про освіту”, яку треба виконувати.

МОН у своєму листі від 19.12. 2019 № 1/9-772  наголошує, що вчителі, які успішно пройшли сертифікацію, повинні отримувати 20% надбавки (про що ще раз нагадало 28 грудня минулого року  та рекомендує вчителям своєчасно подати керівникам закладів освіти заяву про встановлення щомісячної доплати з роздрукованим сертифікатом, або зазначити у тексті заяви його реквізити у Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

ЩО ТАКЕ СЕРТИФІКАЦІЯ ВЧИТЕЛІВ?

Сертифікація педагогічних працівників – це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання) 

Проведення сертифікації передбачено Законом України “Про освіту” та Положенням про сертифікацію педагогічних працівників .

Сертифікація покликана виявити педагогів із високим рівнем професійної майстерності та підтримати їх прагнення до особистого самовдосконалення. Це вчителі, які володіють методиками компетентнісного навчання і новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню (пункт 1 абзац 1 Положення ).

ХТО МОЖЕ ПРОЙТИ СЕРТИФІКАЦІЮ?

У 2020 році пройти сертифікацію зможуть максимально 2 тисячі вчителів початкових класів, що у 2 рази більше, ніж у минулому році.

Граничну кількість заяв, яку можуть подати педагоги у кожній з областей та місті Києві, можна дізнатися у додатку наказу МОН №1634 від 26.12.2019 . Цей розподіл відбувається на пропорційних засадах, залежно від кількості вчителів початкової школи у кожній області та місті Києві.

Взяти участь у сертифікації може вчитель початкових класів, який працює на відповідній посаді за основним місцем роботи та має педагогічний стаж не менше двох років (абзац 4, пункт 2 Положення) .

Звертаємо увагу, що участь у сертифікації є добровільною, виключно за ініціативою педагога, тобто вона не є обов’язковою.

Якщо вчитель успішно пройшов сертифікацію, йому видається сертифікат, що дійсний три роки. Успішне проходження вчителем сертифікації може зараховуватися йому як проходження чергової (позачергової) атестації (пункт 4, стаття 51 Закону “Про освіту”).

Також педагоги, які успішно пройшли сертифікацію, упродовж трьох років дії сертифікату мають отримувати доплату в розмірі 20% посадового окладу.

Дуже важливо зазначити, що вчитель, який подав заяву, але не пройшов сертифікацію, не зазнає жодних “санкцій”: він так само далі працює на цій же посаді, як і раніше – і з такою ж самою заробітною платою.

ЩО ВІДРІЗНЯЄ СЕРТИФІКАЦІЮ-2020 ВІД СЕРТИФІКАЦІЇ МИНУЛОГО РОКУ

У 2020 році сертифікація проходитиме за новим порядком. Цьогоріч перший етап – це незалежне тестування, другий – самооцінювання учасниками сертифікації власної педагогічної майстерності.
Заключним етапом буде вивчення експертами практичного досвіду роботи учасників сертифікації, яке організовується Державною службою якості освіти.
Група експертів (не менше двох осіб) відвідують у визначений експертною групою строк уроки вчителя, слідкують за його роботою.
Строк вивчення практичного досвіду педагога повідомляється учаснику сертифікації на адресу електронної пошти, зазначену в його реєстраційній картці-заяві, не раніше ніж за п’ять і не пізніше ніж за три робочих дні (пункт 32 Положення ).
Експерти також можуть взяти інтерв’ю у вчителя, його колег та директора закладу освіти. Але інтерв’ю не може бути єдиним методом вивчення практичного досвіду.
До експертної групи не можуть входити експерти, які проживають в одному з учасником сертифікації селі, селищі чи місті або працюють з ним в одному закладі освіти чи є співавторами наукової роботи (пункт 31 Положення ).
Вивчивши практичний досвід вчителя, всі експерти заповнюють та підписують форму експертного висновку, яка містить кількість набраних учасником сертифікації балів за кожним із критеріїв оцінювання та їх загальну суму. Копія експертного висновку надається учаснику сертифікації відразу після його підписання експертами (34 пункт Положення ).
Нововведенням другої сертифікації є те, що тепер до кожного наступного етапу переходитимуть лише ті педагоги, які успішно пройшли попередній. Але, як і в минулому році, вчитель може відмовитися проходити сертифікацію на будь-якому її етапі.
Детальніше про етапи сертифікації, про реєстрацію для її проходження, визначення її результатів та видачу сертифікатів можна ознайомитися у Положенні .

ДЕ І ЯК ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ, ЩОБ ПРОЙТИ СЕРТИФІКАЦІЮ?

Реєстрацію проводить Український центр оцінювання якості освіти та регіональні центри оцінювання якості освіти.
Насамперед створіть реєстраційну картку-заяву.
Для цього:
зайдіть на сайт Українського центру оцінювання якості освіти та знайдіть внизу сайту рубрику “Сертифікація педагогічних працівників (незалежне тестування)”  . У цій рубриці натисніть кнопку “Реєстрація” (цієї кнопки поки на сайті немає: вона з’явиться 15 січня і буде активною протягом терміну реєстрації, тобто – до 31 січня включно).
Після переходу на сторінку реєстрації заповніть реєстраційну форму, вказавши в ній наступну інформацію:
прізвище, ім’я, по батькові (у разі наявності);
число, місяць і рік народження;
серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (у разі його відсутності — іншого документа, що посвідчує особу);
реєстраційний номер облікової картки платника податків;
номери контактних телефонів;
поштову адресу, за якою вам може бути надіслано офіційну кореспонденцію;
адресу електронної пошти;
найменування закладу освіти, в якому ви працюєте;
мову, якою здійснюєте освітній процес;
назву посади з уточненням фаху, за яким працюєте;
загальний стаж педагогічної роботи;
стаж роботи на займаній посаді;
кваліфікаційну категорію;
педагогічне звання (за наявності).
згенеруйте бланк реєстраційної картки-заяви та роздрукуйте його;
заповніть власноруч заяву, в якій ви обов’язково маєте зазначити про бажання взяти участь у сертифікації, підтвердити факт ознайомлення з Положенням  та засвідчіть заяву особистим підписом.

Зверніть увагу, що програма не дозволить вам створити реєстраційну картку-заяву, якщо на цей момент Ваш регіон (область чи місто Київ) вже вичерпав свій ліміт заяв на проходження сертифікації, встановлений МОН .

Зберіть усі необхідні документи:
– копію паспорта громадянина України, а в разі його відсутності — іншого документа, що посвідчує особу;
– копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків або картки платника податків або (для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) – сторінки паспорта, на якій зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта;
– реєстраційну картку-заяву;
– довідку із закладу освіти, в якому працюєте.

У довідці вказуються:
– прізвище, ім’я, по батькові (у разі наявності);
– назва посади з уточненням фаху, за яким ви працюєте, та чи є посада, яку ви обіймаєте, вашим основним місцем роботи;
– загальний стаж педагогічної роботи;
– стаж роботи на займаній посаді;
– спеціальність, згідно з дипломом;
– кваліфікаційна категорія;
– педагогічне звання (за наявності).

На копіях усіх документів обов’язково зазначте без лапок Згідно з оригіналом, свій підпис, прізвище, ініціали та дату, наголошується на сайті Українського центру оцінювання якості освіти.
Надішліть всі вище перелічені документи рекомендованим поштовим відправленням до регіонального центру оцінювання якості освіти або подайте особисто. Адресу свого територіального центру знайдіть тут за посиланням .

Дата подання реєстраційних документів визначається за відбитком штемпеля відправлення на поштовому конверті (у разі доставки особисто — за днем отримання, зафіксованим у регіональному центрі) (пункт 10 Положення ).
Регіональний центр оцінювання якості освіти опрацьовує реєстраційні документи впродовж десяти днів з моменту їх отримання.

Для всіх, хто успішно пройшов реєстрацію, Український центр оцінювання якості освіти створює на своєму сайті кабінет учасника сертифікації (пункт 12 Положення).
Регіональний центр надсилає кожному учасникові сертифікації рекомендованим поштовим відправленням на зазначену ним у реєстраційній картці-заяві адресу повідомлення учасника сертифікації (пункт 13 Положення) з інформацією, внесеною до бази даних учасників сертифікації Українського центру оцінювання якості освіти, а також логін та пін-код доступу до кабінету учасника сертифікації та інформацію про механізм їх відновлення у разі втрати.
Ще раз нагадаємо, що реєстрація на другу сертифікацію триватиме з 15 до 31 січня включно.
Щиро зичимо успіху!

Чому дитина не розповідає, що з нею відбувається? Роз’яснення та поради Світлани Ройз

Щиро дякуємо дитячому та сімейному психологу Светлана Ройз за підтримку флешмобу #ЗапитайДитинуПроБулінг
Публікуємо її поради, що стануть розділом майбутньої книги: що робити у ситуації, яка доволі часто складається у сім’ях.

Багато хто з батьків зіштовхувався із ситуацією, коли дитина не розповідає їм про свої проблеми: що з нею сталося, що її налякало, засмутило, здивувало… Така поведінка може спостерігатися вже з 7-річного віку.

Чому діти стають менш відвертими з батьками про своє життя? Як батькам змінити ставлення до дитини, щоб вона не боялася розповідати про свої проблеми та страхи? На ці всі питання відповідає Світлана Ройз:

ДИТИНА НЕ РОЗПОВІДАЄ БАТЬКАМ, ТОМУ ЩО ВОНА МІРКУЄ:

🔰Я ВПОРАЮСЯ САМ
дитина звикла, що їй говорять – ти дорослий, ти повинен …
у дитини є потреба довести собі та іншим, що вона «доросла», оскільки вона не відчуває своєї авторитетності
у дитини може бути відчуття, що дорослий лише нашкодить своїм втручанням
коли у дитини відсутній досвід для оцінки ситуації та усвідомлення серйозності того, що відбувається

🔰НЕ ВВАЖАЄ СИТУАЦІЮ ВАЖЛИВОЮ
дитина просто не звернула увагу на ситуацію

🔰БАТЬКИ РОЗГНІВАЮТЬСЯ
коли батьки агресивно реагують на складні ситуації і теми. Тому дитині легше самостійно пережити те, що відбувається, ніж відчути на собі додатковий тиск, травматизацію чи негативні емоції від батьків

🔰БАТЬКИ ЗАСМУТЯТЬСЯ
 можливо, дитина зіштовхнулася з тим, що емоційний стан батьків нестабільний. І їй доводиться брати відповідальність за емоції і почуття дорослого. Це величезне навантаження. У цьому випадку дитина не може покластися на батьків, тому що вони сприймаються нею як “менша фігура”

🔰БАТЬКИ ВСЕ ОДНО НЕ ЗАХИСТЯТЬ
 якщо батьки у складних для дитини ситуаціях її не підтримують , не дають відчуття опори і захисту (наприклад, коли дитину ображають або знецінюють викладачі, тренери та інші дорослі)

🔰БАТЬКИ РОЗЧАРУЮТЬСЯ
можливо, дитині соромно, і вона не впевнена, чи батьки сприймуть те, що вона «погана»
є сім’ї, де прагнуть до “ідеальності”, в яких батьки не дозволяють собі помилятися або показують дитині, що не помиляються. У таких сім’ях дитина звикла «заслуговувати» любов за успіхи та досягнення: через оцінки чи досягнення у спорті тощо. Тому дитина відчуває тягар відповідальності за «успішність батьків» та «успішність сім’ї» і не хоче повідомляти про свої невдачі
 якщо в родині використовується саркастичний гумор, який знецінює людину
 занижена та нестійка самооцінка дитини і батьків

🔰НАДМІРНА УВАГА ТА КОНТРОЛЬ БАТЬКІВ
якщо батьки після розмови з дитиною занадто тривожаться, постійно її контролюють, засипають питаннями, порадами або влаштовують допит
відсутність у батьків вміння слухати
 перебивання та коментування розповіді дитини
нав’язування власної думки та оцінки ситуації, порад
відсутність довіри між батьками та дитиною

🔰БАТЬКАМ АБО ІНШІЙ ЛЮДИНІ (ДРУГУ) ЗАШКОДИТЬ РОЗПОВІДЬ
можливо, дитина залякана маніпуляторами і боїться за батьків або друзів. У цій ситуації важливо стежити за зміною стану дитини (порушенням сну, харчування, проявів тривожності)

🔰БАТЬКАМ НЕ ЦІКАВО
якщо дитина не отримує підтримки, якщо втрачено довіру, якщо теми, цікаві батькам, обмежуються питаннями про оцінки в школі та чи зроблене домашнє завдання.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ
якщо дитина хоче говорити – слухайте її, не перебиваючи і не даючи порад, поки вона не попросить
пам’ятайте, що життя дитини – це не тільки школа та навчання
усвідомлюйте, що дитина спирається на нашу дорослість, силу і стійкість Якщо вона відчуває, що ми – дорослі і допоможемо тоді, коли їй болить, коли в неї істерика чи їй страшно, дитині легше нам довіритися
пам’ятайте самі і нагадуйте дитині, що помилки – частина успіху
показуйте, що дитина важлива для вас, незалежно від того, які оцінки вона отримує, від її вчинків, поведінки …
Так, нам неприємно, якщо дитина пукне в “неналежному місці”, або якщо ми дізнаємося, що підліток матюкається або не здав контрольну роботу. Але дитина повинна бути важливою для нас у будь-якій ситуації!
створюйте домашні ритуали, хвилинки близькості – вони зближують. Не зважайте на вашу втому чи завантаженість
розвивайтесь самі, свій потенціал, щоб не залежати від успішності дитини
говоріть про те, що вам важлива безпека і стан дитини. Але не лише говоріть, а й дійте. Дотримуйтеся тут правила золотої середини!

Пам’ятайте, для дитини потрібна і важлива ваша любов, проявляйте її! 💞

Всього найкращого вам та вашим сім’ям!

Пропонуємо прочитати:
Як говорити з дитиною про булінг? http://bit.ly/2XLEXVf
Ознаки булінгу http://bit.ly/2rzdfiv
Як діяти батькам у випадку булінгу? Поради юристів. http://bit.ly/2q2X4Ka

Щоб долучитися до флешмобу і додати рамку до фото профілю:
– Перейдіть за посиланням: www.facebook.com/profilepicframes/ .
– Знайдіть рамку “запитай дитину про булінг” та клацніть по ній.
– На фото вашого профілю з’явиться відповідна рамка. Нажміть “Встановити як аватар”.

Як діяти батькам у випадку булінгу? Поради юристів.

Якщо ви дізналися, що вашу дитину цькують, або помітили певні ознаки того, що вона страждає від булінгу, про які ми писали у попередній статті http://bit.ly/2rvjap3 , поговоріть з дитиною та з’ясуйте у неї якнайбільше фактів і подробиць про заподіяну їй шкоду.

Тут важливо відокремити факти від емоцій, хоча емоції в таких випадках, звісно, зашкалюють.
Варто відрізнити звичайний конфлікт від систематичного цькування, бо саме регулярне, повторюване знущання і є булінгом.

У коментарях до наших дописів нас просять розповісти про булінг, де учасниками виступають не лише діти, а й про булінг зі сторони вчителя до учня (учнів). Правила та закони розповсюджуються на всіх учасників булінгу, незалежно від віку. Різниця лише у відповідальності, про яку ми напишемо нижче.

Якщо ви впевнилися, що булінг мав місце, зверніться до адміністрації закладу освіти, прямим обов’язком якої є створення безпечного, вільного від насильства, булінгу та будь-яких форм дискримінації освітнього простору. Це визначено частиною 3 статті 26 Закону України “Про освіту” http://bit.ly/2QS4cnv.

Ваша заява  про булінг має бути оформлена у письмовій формі, державною мовою, зі вказанням прізвища, ім’я, по батькові заявника, адресою проживання, контактним телефоном.

У заяві має бути:
розгорнутий опис фактів булінгу (відокремлюйте їх від емоцій);
ваш статус: постраждалий, представник постраждалого чи свідок булінгу);
 розгорнутий виклад фактів булінгу;
тривалість булінгу;
дата її подання;
особистий підпис.

Треба пам’ятати, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (тобто звернення без вказання прізвища, імені та по батькові особи, що звертається) чи з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і не розглядається. http://bit.ly/2sexgeE

Заява має бути зареєстрована у закладі освіти. Варто написати заяву у двох екземплярах (або зробити ксерокопію). Після її реєстрації у закладі, на одному примірнику працівник школи має поставити вхідний номер та дату заяви, і віддати її вам. Інший примірник залишається у закладі освіти. Так ви в будь-який момент доведете факт звернення до керівника. Цей принцип оформлення заяв використовується у всіх випадках звернення до керівництва та органів влади.

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу має бути розміщений на сайті закладу освіти: це вимога частини 2 статті 30 Закону України “Про освіту” http://bit.ly/2QS4cnv.

Якщо він відсутній ви можете використовувати інші сайти та вказати керівництву школи на обов’язковість розміщення такої інформації. Ось зразок оприлюднення такого порядку на сайтах Зірненської школи Рівненської області http://bit.ly/37zPgjQ та школи №11 м. Києва. http://bit.ly/2OK9NcR

Керівник повинен розглянути вашу заяву про випадок булінгу, видати письмовий наказ про проведення розслідування, у якому визначити уповноважених осіб і створити комісію з розгляду випадку булінгу. До складу комісії можуть входити педагогічні працівники, психолог та соціальний працівник, батьки потерпілого та батьки булера, керівник закладу освіти, інші зацікавлені особи. http://bit.ly/2pW04bd

Створена комісія проводить розслідування, з’ясовує, чи це є інцидент разовим випадком, чи це дійсно регулярне цькування, тобто – булінг.
Якщо комісія визнала факт булінгу, то керівник закладу освіти зобов’язаний повідомити про це уповноважені підрозділи органів 🚨Національної поліції України та Службу у справах дітей.

У випадку, коли керівник закладу не повідомить поліції про факт цькування, муситиме заплатити штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це -від 850 до 1700 грн) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку (абзац 2 стаття 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення http://bit.ly/2qDlElb).

Якщо ви як батько чи мати не входите до складу комісії, керівник закладу має письмово повідомити вас про визнання або невизнання комісію факту булінгу.

Рішення комісії оформлюється у письмовому вигляді http://bit.ly/2pW04bd
Копію цього рішення ви маєте право отримати: для цього треба написати запит на доступ до публічної інформації у відповідності із вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації». http://bit.ly/2OlRr2S

У випадку коли комісія не визнала факт булінгу, а ви з цим не згодні, ви маєте право звернутися до органів 🚨Національної поліції із відповідною заявою. До неї радимо додати копії ваших попередніх заяв та документів.

Коли керівник закладу освіти відмовляється приймати скаргу про булінг або не здійснює необхідних дій для розслідування, які зазначені вище, ви можете звернутися до місцевого управління освіти.

Якщо з певних причин ви не бажаєтє звертатися до керівництва закладу освіти або управління освіти із відповідною заявою про булінг, ви можете звернутися одразу до Національної поліції України та/або до Служби у справах дітей.

Коли факти свідчать про те, що дитина зазнала булінгу з боку педагогічного працівника 💥 , необхідно подавати заяву до місцевого управління освіти щодо перевірки методів виховання з боку педагогічного працівника та обов’язково подати заяву до органів Національної поліції та Служби у справах дітей.

Також варто звернутися до неурядових організацій (громадських організацій, що займаються захистом прав людини, надають юридичну допомогу тощо), що працюють з дітьми, для отримання психологічної та юридичної допомоги. Представники цих організацій можуть увійти до складу комісії з розгляду випадку булінгу.

Нагадуємо, що всі звернення, які подаються, розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця (30 днів) від дня їх надходження. (Стаття 20 Закону України “Про звернення громадян” http://bit.ly/2sexgeE ).
Про психологічну допомогу учасникам булінгу ми поговоримо у окремій статті.

ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО
До трагічних і непоправних наслідків призводить фізичне насильство та булінг. Якщо дитина поскаржилася на фізичне насильство, незалежно чи є це фактом булінгу чи ні, батькам необхідно звертатися до територіальних підрозділів Національної поліції із відповідною заявою для того, щоб останні з’ясували всі обставини та встановили факти.

Яка відповідальність дітей, неповнолітніх та дорослих передбачена за булінг читайте на нашому сайті http://bit.ly/2XTiSnK

Пропонуємо прочитати:
Як говорити з дитиною про булінг? http://bit.ly/2XLEXVf
Ознаки булінгу http://bit.ly/2rzdfiv

Щоб долучитися до флешмобу і додати рамку до фото профілю:
– Перейдіть за посиланням: www.facebook.com/profilepicframes/ .
– Знайдіть рамку “запитай дитину про булінг” та клацніть по ній.
– На фото вашого профілю з’явиться відповідна рамка. Нажміть “Встановити як аватар”.

#ЗапитайДитинуПроБулінг

Освітній омбудсмен закликає приєднатися до флешмобу “Запитай дитину про булінг!”

“Багато хто з батьків вважає, що ця проблема булінгу ніяк не стосується їхньої дитини, а навіть якщо так, то це не серйозно, це – «школа життя». А хтось занадто зайнятий роботою, клопотами і не звертає на це увагу. На жаль, такий підхід може нашкодити вашій дитині та призвести до неприємних, або, навіть, трагічних наслідків”, – зазначив освітній омбудсмен Сергій Горбачов, – “Саме тому треба постійно нагадувати про небезпеку цього ганебного явища та допомогати батькам захищати дітей”.

За даними дослідження, яке провів ЮНІСЕФ http://bit.ly/2kkZMYs, майже кожна дитина вже зустрічалася або зіштовхнеться з булінгом в майбутньому.
Для того, щоб обрати правильний спосіб дій допомоги дитині, треба добре знати, ким саме була ваша дитина у ситуації булінгу:

СВІДКОМ? ЖЕРТВОЮ? КРИВДНИКОМ?

Дуже важливо мати у родині довірливі стосунки, щоб відверто говорити з дитиною і мати можливість їй вчасно допомогти.
Звичайно, говорити на ці складні і болючі теми треба дуже обережно, розуміючи можливі наслідки.
Про те, як саме це можна робити, читайте статтю на нашому сайті  http://bit.ly/2XLEXVf
Можливо, перша розмова буде невдалою. В такому випадку зберігайте спокій, запасіться терпінням і спробуйте ще! Якщо дитина не дуже активно відповідає, чи каже «не знаю», можна запропонувати подумати разом, пошукати інформацію і все ж таки повернутися до розмови через декілька днів. Не бійтеся говорити на цю тему, особливо якщо у вас є підстави підозрювати, що з
дитиною не все гаразд.

Освітній омбудсмен закликає всіх небайдужих приєднатися до флешмобу
“Запитай дитину про булінг!” і поставити відповідну рамку на фото свого
акаунту на Facebook.

Долучайтеся, не залишайтеся осторонь цієї проблеми.

Звичайно, дізнатися про те, що відбувається з дитиною – це дуже важливо. Але це – лише перший крок. Якщо з’ясується, що проблема булінгу таки є – як допомогти дитині у цій ситуації?
Саме тому протягом тижня з 25 листопада по 1 грудня 2019 року, доки триватиме флешмоб, на сайті омбудсмена щодня будуть публікувати практичні матеріали для батьків та вчителів на тему запобігання та протидії булінгу. Ці матеріали будуть доступні на нашому сайті постійно – ви у будь-який момент можете їх використовувати.
Наш сайт – не єдине джерело, де можна дізнатися, як допомогти дитині. По допомогу та за порадою діти і батьки можуть звернутися до Національної дитячої “гарячої лінії” за телефоном: 0 800 500 225 або 116 111 (дзвінки в межах України безкоштовні). Лінія працює в будні з 12.00 до 16.00.
Звертаємо вашу увагу на спеціалізований сайт ЮНІСЕФ, який допоможе дітям, батькам та освітянам знайти інформацію про булінг, а також дасть можливість пройти тест, що виявить справжню дитячу дружбу.

Щоб додати рамку до фото профілю:

  • Перейдіть за посиланням: www.facebook.com/profilepicframes/
  • Знайдіть рамку “запитай дитину про булінг” та клацніть по ній.
  • На фото вашого профілю з’явиться відповідна рамка.
  • Нажміть “Встановити як
    аватар”.

Освітній омбудсмен здійснює захист прав здобувачів освіти, батьків
педагогічних та наукових працівників. Більшість з яких становлять
неповнолітні, серед яких розповсюдженим явищем є булінг, який порушує
право на безпечну освіту.
Офіційна сторінка освітнього омбусмена:
https://www.facebook.com/Education.Ombudsman.Sergii.Gorbachov/

Головне — шукати точки дотику заради інтересів дитини

На другий день форуму “Навчання без перешкод” відбулася цікава дискусія “Інклюзія на місцях: що заважає її впроваджувати і як долати перешкоди?”. Говорили про те, як зробити інклюзивними українські школи та забезпечити навчання без перешкод для дитини з особливими освітніми потребами. Долучився до дискусії й освітній омбудсмен.

Учасниками розмови були також Ірина Дроздова, заступниця сільського голови Преображенської ОТГ Запорізької області, директор Департаменту освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації Олег Фасоля, начальниця Управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації Лариса Шевчук та директор Департаменту освіти і науки Луганської облдержадміністрації Юрій Стецюк. 

Однією з головних проблем інклюзивної освіти освітній омбудсмен назвав неготовність суспільства сприймати ці проблеми. З одного боку, багато батьків, які мають дітей з особливими освітніми потребами, просто не визнають, що в їхніх дітей є певні фізичні порушення чи психічні захворювання і, відповідно, не працюють над цією проблемою. Наприклад, не беруть направлення в інклюзивно-реабілітаційні центри. А така бездіяльність впливає на точну статистику дітей з ООП й ускладнює можливість місцевих Управлінь освіти передбачити, що через 2-3 роки у ту чи іншу школу може прийти дитина з ООП. 

З іншого боку, чимало керівників шкіл та вчителів або просто не розуміють проблему, або свідомо її не обговорюють і, більше того, не мають особистої мотивації працювати із такими дітьми, наприклад, називаючи гіперактивних дітей просто лінивими.

Про стратегії реагування та організацію навчального середовища у класі, де є гіперактивна дитина, можна почитати у методичних рекомендаціях  за посиланням http://bit.ly/2OKiW58.

“Ми можемо напрацювати будь-які хороші рекомендації, вибудувати інфраструктуру, знайти гроші на забезпечення інклюзивної освіти, але, якщо вчитель не відчуває потребу і свій обов’язок працювати з такою дитиною, ефективності буде мало. Тому проблема мотивації роботи вчителів з дітьми з ООП є, на мій погляд, першочерговою”, – акцентує освітній омбудсмен.

Ще однією проблемою, яку він виокремлює, є відсутність у правовому полі неоголошеної інклюзії. Проблему неоголошеної інклюзії необхідно інституціалізувати — закріпити факт її існування та шляхи вирішення у національному законодавстві. Це дуже складний процес, над яким освітній омбудсмен збирається працювати. 

Усі спікери вважають, що перешкоджають інклюзивній освіті відсутність спеціальних кадрів (асистентів учителів, корекційних педагогів тощо) для роботи з дітьми, які мають ООП, а також відсутність фінансування, щоб зробити школи фізично доступними. Освітній омбудсмен наполягає, щоб засновники шкіл виконували свій прямий обов’язок — фінансували  їх. 

На завершення зустрічі кожен спікер запропонував свій лайфхак, як долати перешкоди в запровадженні інклюзивної освіти:

  • 1. поширювати практику раннього втручання (Ірина Дроздова);
  • 2. кожен має знати, що йому потрібно зробити і що він зможе зробити на своєму місці, робити це за законом та щоб ІРЦ працювали належно (Лариса Шевчук);
  • 3. щоб свої зусилля об’єднали всі: і ті хто відповідає за цю роботу (ІРЦ), і медики, і батьки, і соціальні працівники (Юрій Стецюк);
  • 4. робити зміни разом (Олег Фасоля);
  • 5. шукати точки дотику заради інтересів дитини, і тоді практично всі проблеми можна вирішити. Для цього треба відкинути дорослі амбіції і подивитися на світ очима дитини (Сергій Горбачов).

Організатори форуму: ГО “Смарт освіта”, Міністерство освіти і науки України та Міжнародний фонд “Відродження”.

Конкурс підручників – вільний та відповідальний вибір вчителів у комунікації з батьками

Переглядаючи стрічку новин освітянських груп та сторінок у соціальних мережах, неодноразово читаємо нарікання вчителів на підручники: “Нам надали підручник, який не подобається”. “Ми обирали один підручник на конкурсі, а надіслали інший”. “Який нам прислали підручник, по такому і вчимо”.

Скаржаться на підручники й батьки: “Підручник, який надала держава, нам не подобається. Ми і вчитель хочемо інший, через це купуємо його за власні кошти.”

Тому роз’яснюємо, яким чином вчителі замовляють підручники і як батьки можуть вплинути на цей процес.

ПРАВА ВЧИТЕЛІВ ТА БАТЬКІВ У ВИБОРІ ПІДРУЧНИКІВ

Держава безоплатно забезпечує підручниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників. Це гарантовано пунктом 9 статті 4 Закону України “Про освіту” http://bit.ly/372hnIb.

Педагогічні працівники мають право на академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну … діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання. Це визначено пунктом 1 статті 54 Закону “Про освіту” http://bit.ly/372hnIb. Підручник – це засіб навчання. Тобто вчитель має право вільно обирати підручники для учнів.

Водночас батьки здобувачів освіти мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти та брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти. Про це зазначено у пункті 2 статті 55 Закону України “Про освіту” http://bit.ly/372hnIb. Підручник є певним ресурсом для реалізації освітньої програми.

ЯК ДРУКУЮТЬСЯ ПІДРУЧНИКИ?

Зазвичай підручники друкуються один раз на 5 років. Це визначено Постановою Кабінету Міністрів http://bit.ly/2rV6Nmj.

Підручники подаються автором або авторським колективом чи видавництвом на відповідний конкурс, що складається з двох етапів. На першому етапі відбувається експертиза поданих підручників. Ті, що набрали необхідну кількість балів, допускаються до ІI етапу – вибір вчителями підручників за електронними версіями, які знаходяться на відповідному вебсайті. Порядок конкурсного відбору підручників затверджений наказом МОН http://bit.ly/2NXxoaN.

АКАДЕМІЧНА СВОБОДА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛІВ У ВИБОРІ ПІДРУЧНИКІВ

Оскільки підручники друкуються один раз на п’ять років, то їх вибір мають робити не лише вчителі, які будуть викладати, наприклад, у 3-х класах освітніх закладів наступного навчального року, а й усі вчителі, які потенційно упродовж наступних п’яти років будуть навчати дітей у цих класах.

Тому дуже важливо правильно обрати підручники, за якими навчатимуться діти впродовж п’ятьох років. Держава надає вчителю академічну свободу, яка водночас є і відповідальністю. Вчителі мають відстоювати свої права, зокрема на академічну свободу.

Рішення про вибір підручників приймається колегіально.

Перелік підручників, які школа планує використовувати у наступні роки, схвалюється на засіданні педагогічної ради. Протокол педради підписують члени педагогічного колективу, які безпосередньо вибирали підручники.

Цей протокол педради має бути оприлюднений на вебсайті школи протягом двох робочих днів після її проведення.

ВПЛИВ НА ВИБІР ПІДРУЧНИКІВ ВЧИТЕЛЯМИ

Одним із корупційних факторів у закупівлі підручників є вплив на вибір вчителів. Про це зазначено у аналітичному звіті (http://bit.ly/2NWkWYP) щодо моніторингу недоброчесних відносин в українській освіті.

Серед перерахованих факторів:
– вплив видавництв через керівні органи освіти та напряму на вчителів;
– делегування вибору на керівництво освітніх закладів та третіх осіб;
– вплив органів управління освітою шляхом електронної розсилки листів та усних вказівок;
– реклама певних підручників на заходах та нарадах для педагогів;
– тощо…

Корупційний вплив обмежує свободу вчителя, знижує ефективність його роботи, змушує вдаватися до закупівлі підручників та/або додаткових зошитів за батьківські кошти, щоб забезпечити компетентне навчання.

КОНКУРС ПІДРУЧНИКІВ У 2020 РОЦІ

Вже розпочався конкурс підручників для 3 та 7 класів, які будуть друкуватися у 2020 році. Про це можна прочитати на сайті Інституту модернізації змісту освіти. http://bit.ly/2QvBsAO

Педагогічні працівники будуть ознайомлюватися із запропонованими підручниками для 3 класу з 10 до 27 лютого 2020 року. Про це зазначено у наказі МОН http://bit.ly/332JKTC. Строк ознайомлення підручників для 7 класу також буде визначено відповідним наказом МОН.

Тому пропонуємо вчителям активізуватися в цей період та обрати найкращий підручник для учнів, а батькам сприяти цьому, донести інформацію про конкурс підручників до вчителів. Адже на етапі конкурсу можна виправити знайдені помилки та неузгодженості в підручниках.

КОМУНІКАЦІЯ: ВЧИТЕЛЬ+БАТЬКИ

Для того, щоб обрати найкраще для ваших дітей: освітню програму, вид та форму навчання і водночас забезпечити академічну свободу вчителя, який їх навчає, пропонуємо вам налагодити комунікацію та взаємодію.

Адже, коли враховується думка батьків, учнів та вчителів, процес навчання буде позитивним та ефективним.

Особливо це стосується при виборі додаткової літератури та друкованих зошитів для учнів, їх закупівлю вчитель повинен узгодити батьками.

Про це детальніше у наступному пості щодо засобів навчання …

Фото: https://pixabay.com/