Два роки тому, 18 грудня 2018 р. був прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)“.
Цей документ набрав чинності 19 січня 2019 року. Він визначає поняття й типові ознаки булінгу, а також встановлює адміністративну відповідальність за цькування. Відповідальність можуть понести педагогічні працівники, батьки неповнолітнього учасника освітнього процесу, який скоїв булінг, або особи, що їх замінюють, а також керівник закладу освіти, якщо він не повідомив поліцію про випадок булінгу в закладі освіти.
За два роки ми побачили, що ухвалення закону позитивно вплинуло на рівень безпеки та захисту від булінгу (цькування) у закладах освіти.
Найважливіше, що, попри відносно невелику кількість справ, які розглянуті у судах, закон звернув увагу суспільства на важливість проблеми запобігання та протидії булінгу. Також важливо те, що наказом МОН від 29 грудня 2019 року №1646 затверджений Порядок реагування на випадки булінгу, який чітко визначає дії учасників освітнього процесу, та надані відповідні рекомендації до його застосування.
Отже, ми вирішили проаналізувати, скільки позовів про булінг розглянули українські суди першої інстанції за ці два роки, де таких позовів було найбільше, а де – найменше, як упродовж двох років змінювалася динаміка подачі справ про цькування до суду.
Також важливо усвідомлювати, що закон вимагає суттєвого уточнення, оскільки закріплене в ньому визначення булінгу як ситуації, де обов’язково має брати участь у тому чи іншому статусі неповнолітня особа, створило парадоксальну ситуацію: нібито булінгу взагалі немає там, де навчаються повнолітні, тобто – в університетах.
Це обов’язково треба виправляти, оскільки повнолітні студенти та викладачі закладів вищої освіти наразі знаходяться поза межами правового захисту в ситуаціях цькування та порушення їхніх прав на гідне ставлення.
СКІЛЬКИ СПРАВ ПРО БУЛІНГ РОЗГЛЯНУЛИ СУДИ ЗА ДВА РОКИ ДІЇ АНТИБУЛІНГОВОГО ЗАКОНУ
Дані про те, скільки справ про булінг у закладах освіти, ми отримали з відкритого Єдиного державного реєстру судових рішень.
Перші рішення у справах про булінг були ухвалені ще 19 лютого 2019 року одразу по трьох справах. Їх ухвалили Краматорський міський суд Донецької області та Білоцерківський міськрайонний суд Київської області вже через місяць після того, як набрав чинності антибулінговий закон. Найімовірніше, що перші позови до суду подали одразу після того, як цей закон почав діяти, адже, щоб ухвалити рішення, суду потрібен певний час.
Загалом від 19 лютого 2019 року по 10 грудня 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень налічується 618 справ першої інстанції про адміністративні правопорушення, які стосуються булінгу. Звертаємо увагу, що аналізувалися лише ті справи про булінг, які розглядалися в судах першої інстанції.
Окремої уваги вимагає інформація про те, кого саме притягували суди до відповідальності. За вибірковим аналізом судових постанов ми бачимо, що це могли бути і вчителі, і батьки, і керівники закладів освіти. На жаль, докладний аналіз всіх більш ніж шестисот справ вимагає дуже великої кількості часу – і ми, розуміючи важливість такого аналізу, спробуємо зробити це пізніше.
ЯК РОЗПОДІЛИЛИСЯ СУДОВІ СПРАВИ ПРО БУЛІНГ У РЕГІОНАХ УКРАЇНИ
Судові справи, які стосуються проблеми булінгу, за ці два роки розглядалися у кожній з 24 областей України.
| Регіон | Кількість справ |
| Вінницька область | 30 |
| Волинська область | 8 |
| Дніпропетровська область | 35 |
| Донецька область | 23 |
| Житомирська область | 26 |
| Закарпатська область | 17 |
| Запорізька область | 43 |
| Івано-Франківська область | 10 |
| Київська область | 43 |
| Кіровоградська область | 46 |
| Луганська область | 10 |
| Львівська область | 18 |
| Миколаївська область | 35 |
| Одеська область | 23 |
| Полтавська область | 12 |
| Рівненська область | 3 |
| Сумська область | 24 |
| Тернопільська область | 49 |
| Харківська область | 27 |
| Херсонська область | 39 |
| Хмельницька область | 17 |
| Черкаська область | 24 |
| Чернівецька область | 13 |
| Чернігівська область | 11 |
| м. Київ | 32 |
Серед областей найбільше справ розглядалося в Тернопільській області – 49, на другому місці – Кіровоградська область – 46 справ, на третьому – Київська – 43 справи. Крім того, в самому місті Києві судді розглянули ще 32 справи. Найменшу кількість справ про булінг знаходимо в Рівненській області – всього-на-всього 3 таких справи протягом двох років. А на передостанньому місці – Волинська область, тут таких справ було 8.
Також ви можете ознайомитися з нашою інтерактивною мапою, де, натиснувши на позначку міста-обласного центру, одразу побачите, скільки справ розглянули за два роки в області, що вас цікавить.
Для переходу до інтерактивної мапи, натисніть сюди.
СКІЛЬКИ СУДІВ РОЗГЛЯДАЛИ СПРАВИ ПРО БУЛІНГ
Всього в Україні налічується 661 загальний суд першої інстанції, який може і повинен розглядати справи про булінг. Але з них майже дві третіх судів – 435 – за ці два роки не розглянули жодної справи про булінг. Натомість принаймні одну справу про булінг за цей час розглянули 226 судів першої інстанції. З них по одній справі про булінг розглянули та ухвалили рішення за статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення 67 судів, по дві справи розглянули 36 судів, по трьох справах ухвалили рішення 28 судів.
Найбільшу кількість справ про булінг (13) розглянув Святошинський районний суд міста Києва. Цікаво, що другий за кількістю розглянутих справ (11 кейсів) – Києво-Святошинський районний суд Київської області. Як бачимо, саме цей регіон Києва та передмістя виявився найпродуктивнішим у розгляді справ про булінг. По 10 справ розглянули Херсонський міський суд Херсонської області та Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Серед суддів, які працювали зі справами про булінг, також є свої лідери, що розглянули найбільше справ – по 6. Це суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області, Сидорак Галина Богданівна, та суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, Дробинський Олександр Едуардович.
ЯК ЗМІНЮВАЛАСЯ ДИНАМІКА ПОДАННЯ ПОЗОВІВ У СПРАВАХ ПРО БУЛІНГ
Доволі цікаво спостерігати, як у перші два роки дії антибулінгового Закону змінювалася динаміка подання до судів позовів про булінг. У лютому 2019 року, коли справи про булінг тільки почали розглядатися, судді ухвалили 11 рішень. Далі кількість ухвалених рішень щомісяця збільшувалася до кінця 2018-2019 навчального року, тобто до травня. У 2019 році найбільшу кількість позовів було розглянуто у квітні – 50. Під час літніх канікул кількість розглянутих справ почала зменшуватися: від 29 у червні – до 12 у серпні.
Вочевидь, це пов’язано з тим, що в цей період діти не відвідують школу, тому кількість випадків булінгу зменшується. Із початком нового 2019-2020 навчального року кількість справ про булінг знову починає зростати й постійно зростає із вересня по березень. Це свідчить про те, що учасники освітнього процесу за ці більш ніж пів року побачили та зрозуміли, що Закон і суди працюють, що кривдників можна притягнути до відповідальності, і почали частіше подавати позови.
Максимальна щомісячна кількість справ про булінг була зафіксована у березні 2020 року – 64.
Від квітня 2020 кількість справ знову почала зменшуватися. На це вплинуло кілька факторів: початок карантину, перехід учнів на дистанційне навчання, закінчення навчального року та літні канікули. У вересні 2020 року, на початку нового навчального року була розглянута найменша за ці два роки кількість справ – 2. Але потім їхня кількість знову почала зростати.
ЧОМУ АНТИБУЛІНГОВИЙ ЗАКОН ПОТРЕБУЄ ДООПРАЦЮВАННЯ
Менше місяця тому ми проводили круглий стіл про захист прав студентів від булінгу. Під час обговорення учасники круглого стола неодноразово наголошували, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» потребує доопрацювання, оскільки він захищає від булінгу лише неповнолітніх учасників освітнього процесу і виключає захист дорослих.
Спільно з депутатами Верховної Ради України, представниками МОН, правозахисниками та студентами ми ініціюємо подання пропозицій щодо змін до законодавства України про булінг та розробку механізму реагування на булінг у закладах передвищої та вищої освіти.
Також нагадуємо, дитина, яка вчинила булінг (цькування) учасника освітнього процесу, може братися на профілактичний облік ювенальної превенції (пункт 2, підпункт 7, розділ 3 Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України з дітьми, що скоїли адміністративні або кримінальні правопорушення http://bit.ly/2FMn5oi). Підставою для цього є копія постанови суду про притягнення дитини, її батьків або осіб, що їх замінюють, до адміністративної відповідальності за статтею 173-4 (про відповідальність за цькування учасника освітнього процесу) Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 3, підпункт 7, розділ 3 Інструкції). Докладніше про це – у нашому матеріалі на сайті.