Яким має бути укриття у закладі освіти

Стаття 32 глави 7 Кодексу цивільного захисту України визначає такі види захисних споруд цивільного захисту:

• сховище – герметична споруда для захисту людей, у якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;
• протирадіаційне укриття – негерметична споруда для захисту людей, у якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження;
• споруди подвійного призначення – наземні або підземні споруди чи їх окремі частини, що спроєктовані або пристосовані для використання за основним функціональним призначенням, зокрема для захисту населення, та в яких створені умови для тимчасового перебування людей;
• швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту – споруда, що зводиться (виготовляється, монтується) в особливий період нарощування фонду захисних споруд та за короткий час зі спеціальних конструкцій (виробів), вимоги до яких встановлюються будівельними нормами, стандартами та правилами;
• найпростіше укриття – це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій можливе тимчасове перебування людей з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню) (пункт 12, стаття 32, глава 7).

Для учасників освітнього процесу найбезпечніше, щоб укриття розташовувалося безпосередньо в закладі освіти, а не на відстані в окремій будівлі. Адже якщо укриття знаходиться поруч зі школою, на нашу думку, є ризики, що не всі діти зможуть встигнути вчасно евакуюватися, адже під час повітряної тривоги кожна секунда переміщення до укриття може коштувати життя. 

Також багато залежить від кількості учнів та працівників у закладі освіти, від того, з якої території була запущена ракета, яка ракета була запущена. Діти можуть піддатися паніці, розгубитися та злякатися, що ускладнює евакуацію. Тому чим швидше діти та працівники зможуть діставатися до укриття, тим краще. Як заявляв заступник міністра освіти Андрій Вітренко, з нового навчального року планується відкрити лише ті заклади освіти, які мають бомбосховища.

Питання оснащення, утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту регулюються Вимогами щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту.

Відповідно до цих Вимог, захисні споруди мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням протягом 12 годин.  Хоча з нашого спільного досвіду початку війни, коли розпочалося бомбардування та воєнні дії, не завжди була і є змога підготувати приміщення після початку воєнних дій.

Водночас у Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку зазначаються інші години приведення захисних споруд до готовності. Так, відповідно до пункту 10 цього Порядку, конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме:

• не більше 12 годин – для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб’єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту;
• не більше 24 годин – для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Але частина укриттів закладів освіти на початок війни були у такому стані, що недостатньо було  ні 12, ні 24 години для приведення їх у готовність.

Проєкт Закону № 7398 пропонує, щоб у разі переведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану та в особливий період захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, найпростіші укриття незалежно від форми власності приводилися у готовність до прийому населення у термін, що не перевищує 12 годин, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням.

Під час експлуатації захисних споруд не допускається виконання заходів, що знижують їх захисні властивості, надійність та безпеку (пункти 1-2 розділу 2 Вимог). 

Якщо в закладі освіти є належне укриття, й заклад працюватиме очно, на початку навчального року для здобувачів освіти та працівників потрібно провести інструктажі щодо того, як поводитися в укритті, які предмети можна брати з собою в укриття, які – ні тощо. Так само дуже потрібні тренувальні евакуації до укриття, бо життя і здоров’я наших дітей – найголовніша цінність, а такі тренування можуть врятувати життя.

Місце розташування захисної споруди позначається за допомогою таблички (напису) та покажчиків руху до неї (пункт 3 розділу 2 Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту).

Біля вхідних дверей до захисної споруди вивішується табличка розміром 60 х 50 см із написом “Місце для укриття” із зазначенням номера споруди, її власника або юридичної особи, яка утримує захисну споруду на балансі, тобто здійснює заходи організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням. Також на табличці зазначається місце зберігання ключів, особа, відповідальна за утримання та експлуатацію сховища в мирний час, її місцеперебування і номер телефону (пункт 3 розділу 2 Вимог).

Захисна споруда обов’язково має бути забезпечена первинними засобами пожежогасіння, обладнана системами внутрішнього протипожежного водопостачання, пожежної автоматики та сигналізації, відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, а також державних будівельних норм і національних стандартів, що діють у сфері пожежної безпеки. Місця розташування первинних засобів пожежогасіння, план евакуації із захисної споруди позначаються й освітлюються  (пункт 5 розділу 2 Вимог).

На жаль, у частині закладів освіти протипожежні системи є застарілими та ненадійними, тому з питанням облаштування протипожежного захисту в укриттях ще складніше.

Звертаємо увагу, що для виготовлення спальних місць та іншого обладнання захисної споруди забороняється використовувати горючі синтетичні матеріали (пункт 5 розділу 2 Вимог). Також не допускається використання синтетичних матеріалів та інших матеріалів, що під час нагрівання або експлуатації виділяють небезпечні хімічні речовини, для оздоблення внутрішніх приміщень захисної споруди (пункти 11-12 розділу 2 Вимог).

У захисній споруді забороняється зберігати або використовувати легкозаймисті, небезпечні хімічні та радіоактивні речовини. 

Входи до захисної споруди мають забезпечувати вільний доступ усередину їх приміщень, можливість користування ними особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення і мати достатню пропускну спроможність. Хоча з цим дуже складно, бо переважна більшість укриттів закладів освіти побудована дуже давно і не передбачали наявність пандусів чи інших засобів для користування людьми з інвалідністю.

Підходи до зовнішніх дверей, двері та сходові марші мають утримуватися у справному стані, очищуватися від бруду і сміття, а в зимовий час – від снігу і льоду. Захаращення входів не допускається.

Якщо на входах немає пандусів – входи додатково обладнуються дерев’яними або металевими трапами (пункт 6 розділу 2).

Необхідно забезпечувати належний стан оголовків аварійних виходів і повітрозабірних каналів, очищати їх від снігу, сміття і сторонніх предметів, систематично перевіряти справність противибухових пристроїв, надійність їхнього кріплення і періодично змащувати металеві частини інгібованим мастилом (пункти 3-4 розділу 3 Вимог).

До замків від дверей і ставень має бути не менше двох комплектів ключів. Один комплект ключів зберігається у відповідальної особи, інший в опечатаному вигляді – у посадової особи або у структурному підрозділі балансоутримувача, що працює в цілодобовому режимі (місцеперебування і телефон цієї посадової особи зазначаються на вхідній табличці) (пункт 3, глава 1, розділ 3).

Захисна споруда має захищатися від підтоплення і затоплення ґрунтовими, поверхневими, технологічними та стічними водами (пункт 8 розділу 2 Вимог). Павільйони, навіси, відливи та інше обладнання, призначене для захисту входів і аварійних виходів від атмосферних опадів і поверхневих вод, мають утримуватися в належному технічному стані (пункт 1, глава 1, розділ 3 Вимог).

Гідроізоляція, дренаж і вимощення по периметру захисної споруди, а також водостічні труби мають утримуватися у справному стані та надійно захищати захисну споруду від негативного впливу атмосферних опадів, поверхневих і ґрунтових вод.

Обов’язкове влаштування лотків для відведення води від водостічних труб.

У разі виявлення замокання будівельних конструкцій, підтоплення або затоплення окремих частин захисної споруди необхідно вживати заходів щодо відновлення гідроізоляційних властивостей захисної споруди (пункт 6, глава 3, розділ 3 Вимог).

Захисна споруда має забезпечуватися штучним освітленням. У ній не допускається прокладання тимчасових електричних та інших інженерних мереж, а також незакріплених електричного обладнання і світильників. Електричні світильники мають бути захищеними від механічного пошкодження. Використання світильників із незахищеними лампами розжарювання не допускається. Для освітлення захисних споруд можуть використовуватися світлодіодні та інші енергоощадні лампи. Використання люмінесцентних ламп для систем освітлення захисних споруд не допускається.

Усі розетки, встановлені в захисній споруді, мають обладнуватися трафаретними позначеннями: «Радіо», «Телефон», «220 В» (на стіні або у вигляді табличок) (пункт 9 розділ 2 Вимог).

До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні та герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, клапани надмірного тиску тощо.  Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження  (пункт 1, глава 2, розділу 3)

Сховище має бути герметичним, у ньому необхідно зберігати належний температурно-вологісний режим, який запобігає утворенню в захисній споруді конденсату. 

Герметичність сховища досягається забезпеченням цілісності огороджувальних захисних конструкцій (покриттів, перекриттів, стін, перегородок, підлоги, фундаментів), місць з’єднань між ними, гідроізоляції, справності захисних пристроїв отворів входів і виходів, закладних деталей у місцях вводу комунікацій (водопроводу, опалення, каналізації, кабелів та іншого обладнання), противибухових пристроїв систем вентиляції, а також дотриманням у приміщеннях захисної споруди нормального температурно-вологісного режиму (пункт 2, глава 3, розділ 3).

У додатку 8 Вимог зазначається послідовність та зміст робіт, необхідних для перевірки сховища та окремих його елементів на герметичність.

У сховищах, що не використовуються для господарських, культурних та побутових потреб, температура взимку має підтримуватися на рівні не нижче ніж +10 °C.

У захисній споруді температуру повітря вимірюють термометром з ціною поділки 0,2 °C. Прилад закріплюють на дерев’яній дошці так, щоб повітря вільно обтікало датчик термометра. Щоб уникнути помилок під час вимірювання, термометр вішають на стіну або колону на висоті 1,5 м від підлоги на відстані від обладнання, що випромінює тепло, та нагрівальних приладів (пункт 5, глава 3, розділ 3).

Вологість у сховищі підтримується на рівні не вище ніж 70%. Для вимірювання вологості повітря у сховищах використовують прилади для вимірювання рівня вологості повітря (гігрометри, термогігрометри, вимірювачі вологості повітря тощо), у разі їх відсутності дозволяється використовувати для цього психрометри та психрометричні таблиці (пункт 5, глава 3, розділ 3). 

Нормальний температурно-вологісний режим сховищ забезпечується регулярною і правильною вентиляцією приміщень сховищ. Найбільш ефективним є забезпечення природної вентиляції (провітрювання) шляхом відкривання дверей. Для короткочасного провітрювання дозволяється використання систем вентиляції у режимі чистої вентиляції.

Під час провітрювання необхідно враховувати стан зовнішнього повітря залежно від пори року і характеру погоди. Не можна провітрювати приміщення під час дощу чи відразу після нього, а також у сиру погоду (якщо вологість зовнішнього повітря становить понад 70 %).

У разі виявлення в приміщеннях вологого повітря вище допустимої норми необхідно терміново з’ясувати причини появи підвищеної вологості та вжити заходів щодо їх усунення (пункт 5, глава 3, розділ 3).

У додатку 5 Вимог можна ознайомитися з таблицею тривалості провітрювання захисної споруди.

Допустимі рівні газового складу повітря забезпечуються утворенням нормативного надмірного тиску (підпору) всередині захисної споруди.

У режимі фільтровентиляції підпір має бути на рівні не нижче 50 Па, у режимі чистої вентиляції підпір не нормується, але приплив повітря має перевищувати витяжку (пункт 2, глава 8, розділ 3).

Вміст у повітрі вуглекислого газу визначають газоаналізаторами (пункт 3, глава 8, розділ 3).

Місця виміру параметрів повітря вибирають з урахуванням особливостей планування захисних споруд. Виміри в приміщеннях площею більш ніж 300 кв. м проводять у центрі та чотирьох точках, максимально віддалених від центру. (пункт 3, глава 8, розділ 3).

В укритті мають бути повітроводи, протипилові фільтри, фільтри-поглиначі. Фільтри-поглиначі захищають від отруйних бойових, хімічних, біологічних речовин, пилу.

Під час експлуатації повітроводів забезпечується герметичність їх з’єднань. У разі нещільного з’єднання повітроводів між собою і з фільтровентиляційним обладнанням відбувається витік повітря. Місця витоку повітря через нещільності у фланцевих, муфтових та інших з’єднаннях дозволяється визначати за відхиленням полум’я свічки під час роботи системи повітропостачання (пункт 1, глава 4, розділ 3).

Фільтр-поглинач встановлюються з урахуванням таких вимог:

• нижній  фільтр-поглинач установлюють на дві промаслені рейки перерізом не менше ніж 40 х 40 мм;
• розподіл фільтра-поглинача у колонці за аеродинамічним опором залежить від напрямку подачі повітря (зверху або знизу). При цьому важливо, щоб кожен наступний фільтр-поглинач у напрямку руху повітря мав більший аеродинамічний опір, ніж попередній.

Не допускаються до встановлення та експлуатації фільтрів-поглиначів із вм’ятинами та іншими пошкодженнями корпусів, а також фільтри із зафарбованим маркуванням або ушкодженим заводським фарбуванням (пункт 3, глава 4, розділ 3).

Терміни придатності фільтра-поглинача визначаються відповідно до технічної документації на них. У разі досягнення фільтром-поглиначем максимальних термінів придатності, установлених виробником, за результатами контрольної перевірки вирішується питання щодо заміни або продовження терміну придатності такого фільтра. За наявності необхідних захисних властивостей термін придатності фільтра-поглинача може бути продовжено до чергової перевірки (пункт 4, глава 4, розділ 3).

Контроль за підпором повітря у сховищі здійснюється за допомогою тягонапороміру, з’єднаного з атмосферою водогазопровідною оцинкованою трубою діаметром 15 мм із запірним пристроєм (газовим краном). Виведення труби від тягонапороміру в атмосферу робиться в зону, де відсутній вплив потоків повітря під час роботи системи вентиляції сховища.

У разі відсутності тягонапороміру заводського виготовлення допускається використання найпростішого манометра із двох скляних трубок, з’єднаних гумовою трубкою. Тягонапоромір необхідно встановлювати у вентиляційній камері (пункт 5  глава 4, розділ 3).

Докладніше про забезпечення вентиляції в укриттях – у главі 4 Вимог.

Під час утримання та експлуатації систем водопостачання, заміни їх обладнання необхідно дотримуватися таких вимог:

• баки (ємності) для питної води, водопровідні труби мають бути виготовлені з матеріалів, дозволених для застосування в зазначених цілях, з підвищеною стійкістю до механічних пошкоджень і забезпечувати нормативну якість води згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»;
• баки (ємності) для питної води мають бути проточні, обладнані покажчиками води, мати люки для можливості їх обстеження та проведення ремонтних робіт;
• проточні баки (ємності) і труби, якими циркулює вода, обладнуються тепло- і пароізоляцією. Не дозволяється застосовувати теплоізоляційні матеріали, що зазнають гниття в умовах підвищеної вологості (пункт 1, глава 6 розділ 3).

Виконання вимог вищезазначеного пункту 1 підтверджується результатами лабораторних досліджень якості питної води, що здійснюються в терміни й порядку, визначені Санітарними нормами та ДСТУ 7525:2014 «Вода питна. Вимоги та методи контролювання якості» пункт 2, глава 6 розділ 3).

Вода в ємностях підлягає знезараженню за допомогою спеціальних знезаражувальних речовин (розчинів), дозволених для використання Міністерством охорони здоров’я України. Нормативний запас таких речовин (розчинів) визначається залежно від розмірів ємності.

У разі застосування в зазначених цілях хлорного вапна або порошку ДТС-ГК їх запас визначається із розрахунку на 1 куб. м води 8-10 г хлорного вапна або 4-5 г порошку ДТС-ГК (пункт 3, глава 6 розділ 3).

Після заповнення відсіків сховища населенням, яке укривається, користування санвузлами допускається, тільки якщо працюють водопровідна і каналізаційна мережі, що дозволяє змив унітазів.

Якщо системи каналізації або зовнішнього водопостачання пошкоджено або вони вийшли з ладу, установлюють обмежений режим споживання аварійного запасу води, а також користуються фекальними баками.

У всіх випадках засмічення та утворення підпору в зовнішній каналізаційній мережі необхідно негайно закрити засувки та припинити користування санітарними приладами (пункт 3, глава 6 розділ 3).

Обладнання найпростіших укриттів має забезпечувати можливість безперервного перебування в них населення впродовж не менше 48 годин.

З цією метою найпростіші укриття забезпечуються:

• місцями для сидіння (лежання) – лавками, нарами, стільцями, ліжками тощо;
• ємностями з питною (з розрахунку 2 л на добу на одну особу, яка підлягає укриттю) та технічною водою (за відсутності централізованого водопостачання);
• контейнерами для зберігання продуктів харчування;
• виносними баками, що щільно закриваються, для нечистот (для неканалізованих будівель і споруд);
• резервним штучним освітленням (електричними ліхтарями, свічками, гасовими лампами тощо);
• первинними засобами пожежогасіння (відповідно до встановлених норм для приміщень відповідного функціонального призначення);
• засобами надання медичної допомоги;
• засобами зв’язку та оповіщення (телефоном, радіоприймачем);
• шанцевим інструментом (лопатами штиковими та совковими, ломами, сокирами, пилками-ножівками по дереву, по металу тощо).
• за змоги найпростіші укриття забезпечуються додатковим обладнанням, інструментами та інвентарем відповідно до норм, установлених для захисних споруд (розділ 5 Вимог).

Під час оцінки стану готовності перевіряються:

• загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом);
• двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв’язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність);
• температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди;
• наявність і стан засобів пожежогасіння;
• герметичність захисної споруди, експлуатація в режимі захисної споруди протягом 6 годин з перевіркою роботи в режимі чистої вентиляції й фільтровентиляції (у сховищах) (пункт 8, глава 2, розділ 6).

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог. У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (пункт 9, глава 2, розділ 6).

Маємо дуже складні, невиконувані умови. Адже, відповідно до цих вимог, укриття вважається неготовим, якщо має хоча б один недолік із вищезазначеного списку. Тобто, на нашу думку, за таких умов практично всі захисні споруди будуть розглядатися як обмежено готові або неготові. 

У разі переведення єдиної державної системи цивільного захисту, її функціональних та територіальних підсистем, ланок територіальних підсистем до функціонування в режимах підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану та в особливий період балансоутримувачі фонду захисних споруд, за винятком захисних споруд, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням, здійснюють заходи щодо приведення фонду захисних споруд у готовність до використання за призначенням, його утримання та експлуатації у вищих ступенях готовності (у строк, що не перевищує 12 годин) (пункт 1, глава 1 розділ 7).

Готовність фонду захисних споруд передбачає:

• належний технічний стан несучих огороджувальних конструкцій, гідроізоляції та захисних пристроїв захисної споруди (споруди подвійного призначення, найпростішого укриття);
• надійну герметичність захисної споруди (для сховищ);
• справність і постійну готовність до роботи спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисної споруди, наявність нормативних аварійних запасів води, а також майна, необхідного для життєзабезпечення населення, що підлягає укриттю;
• належний протипожежний та санітарний стан приміщень споруд фонду захисних споруд (пункт 2, глава 1 розділ 7).

Для підготовки фонду захисних споруд, за винятком захисних споруд, що перебувають у постійній готовності, необхідно виконати першочергові підготовчі заходи (роботи), що передбачаються планами приведення споруд фонду захисних споруд у готовність, зокрема:

1) розкрити всі опечатані приміщення, спеціальне обладнання, інженерні мережі та системи життєзабезпечення захисної споруди, а також вимірювальні прилади;

2) усунути виявлені недоліки та провести технічне обслуговування спеціального обладнання, інженерних мереж і систем життєзабезпечення;

3) відкрити всі входи для прийому населення, що підлягає укриттю;

4) припинити роботу технологічного обладнання (за потреби);

5) закрити (задраїти) технологічні прорізи (вантажні люки, шахти ліфтів, вентиляційні отвори) сховищ. У протирадіаційних укриттях, спорудах подвійного призначення та найпростіших укриттях закласти прорізи в огороджувальних конструкціях, що виступають над поверхнею землі;

6) провітрити й за потреби здійснити дезінфекцію приміщень;

7) винести з приміщень громіздке устаткування, матеріали та вироби, що перешкоджають розміщенню людей, або становлять загрозу для їх життя та здоров’я;

8) розчистити підходи до захисних споруд (споруд подвійного призначення, найпростіших укриттів), установити написи-покажчики та увімкнути світлові сигнали «Вхід»;

9) установити та під’єднати репродуктори (гучномовці) та телефони;

10) установити нари й лавки для розміщення людей, при цьому необхідно зберегти максимальну місткість споруди;

11) здійснити перевірку захисної споруди на герметичність (для сховища);

12) поповнити та довести до визначених нормативів запас лікарських засобів та медичних виробів;

13) забезпечити необхідний запас продуктів харчування;

14) заповнити баки питною водою, занести ємності з питною водою (для протирадіаційних, не обладнаних системою водопостачання, а також споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів);

15) занести виносні баки для нечистот (для неканалізованих протирадіаційних, а також споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів);

16) забезпечити захисну споруду відсутнім інструментом, приладами, матеріалами;

17) здійснити інші заходи, необхідні для приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (пункт 3 глава 1 розділ 7).

План приведення захисної споруди (споруди подвійного призначення, найпростішого укриття) у готовність складається завчасно з призначенням відповідальних осіб і затверджується балансоутримувачем (власником захисної споруди або юридичною особою, яка утримує її на балансі). Роботи з підготовки виконує особовий склад формувань з обслуговування захисних споруд (пункт 4 глава 1 розділ 7).

Захисна споруда комплектується необхідним майном на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю, відповідно до переліку майна, необхідного для укомплектування захисної споруди, згідно з додатком 20 до цих Вимог.

Перелік лікарських засобів та медичних виробів для укомплектування запасів медичного майна у захисних спорудах наведено в додатку 21 до цих Вимог. У разі відсутності лікарських засобів та медичних виробів, наведених у вищезазначеному переліку, дозволяється замінювати їх аналогами, що пройшли державну реєстрацію або сертифікацію відповідно до законодавства (пункт 6 глава 1 розділ 7).

Робота системи вентиляції сховища в режимі чистої вентиляції (режим І) забезпечується:

• включенням у роботу агрегатів систем чистої вентиляції;
• відкриттям герметичного клапану та інших герметизувальних пристроїв, установлених на повітроводах систем чистої вентиляції;
• закриттям герметичних клапанів, установлених до і після фільтрів-поглиначів та фільтрів очищення повітря від окису вуглецю, а також герметичного клапана на з’єднувальному повітроводі між повітрозаборами чистої вентиляції та фільтровентиляції;
• відключенням регенеративної установки (у сховищах із трьома режимами вентиляції) (пункт 7 глава 1 розділ 7).

У разі переведення сховища на режим фільтровентиляції (режим ІІ):

• закриваються герметичні клапани на повітроводах чистої вентиляції та на з’єднувальному повітроводі;
• вимикаються витяжні вентилятори (якщо їх роботу у режимі II не передбачено або сховище втратило герметичність);
• вмикаються припливні вентилятори режиму II;
• відкриваються герметичні клапани, встановлені до і після фільтрів-поглиначів  (пункт 8 глава 1 розділ 7).

У режимі регенерації (режим ІІІ) для роботи вмикаються РУ та інше передбачене для цього обладнання (пункт 9 глава 1 розділ 7).

22 травня у Верховній Раді України був зареєстрований  проєкт Закону № 7398 щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Як визначає пояснювальна записка, цей проєкт Закону пропонує вжити додаткових заходів у сфері будівельної діяльності, пов’язаних із захистом населення від вибухів, вибухових хвиль, ураження небезпечними хімічними, радіоактивними та біологічно небезпечними речовинами.

Він мотивований тим, що переважну більшість укриттів у населених пунктах можна класифікувати як найпростіші. І значна частина таких укриттів не обладнана евакуаційними виходами, не має доступу до систем водопостачання та водовідведення, не пристосована для зберігання продуктів харчування, не захищає від зброї масового ураження. Тому необхідно терміново розгортати в Україні надійні мережі таких захисних споруд. 

Проєкт Закону пропонує:

• визначити, що містобудівна документація на регіональному та місцевому рівнях повинна містити розділ щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту й щоб затвердження вказаної містобудівної документації за відсутності такого розділу заборонялося;
• встановити, що проєктна документація на будівництво об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, на яких постійно перебуватимуть понад 50 фізичних осіб або періодично перебуватимуть понад 100 фізичних осіб, обов’язково повинна передбачати розділ щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту, проєктні рішення якого мають забезпечувати дотримання вимог доступності для осіб з особливими потребами та інших маломобільних груп населення; 
• передбачити, що обмеження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб, визначені частиною 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не поширюються на випадки будівництва та експлуатації окремо розташованих захисних споруд цивільного захисту;
• встановити таку додаткову підставу для відмови органу державного архітектурно-будівельного контролю у видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта як невідповідність об’єкта проєктній документації на будівництво такого об’єкта та/або вимогам будівельних норм, зокрема щодо дотримання вимог, передбачених розділом щодо інженерно-технічних заходів цивільного захист;
• врегулювати джерела фінансування витрат, пов’язаних з утриманням у готовності до використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту;
• як ми вже зазначали, врегулювати строки приведення у готовність до прийому населення захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення, найпростіших укриттів незалежно від форми власності у разі переведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових в режим підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану та в особливий період; 
• передбачити істотні умови договору оренди захисної споруди цивільного захисту (її частини), яка перебуває у державній або комунальній власності, та підстави для його розірвання в односторонньому порядку; 
• уточнити перелік осіб, на яких покладається обов’язок із забезпечення пожежної безпеки під час проєктування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд.