В Україні запроваджено новий підхід до оцінювання якості освітньої діяльності – інституційний аудит, який покликаний допомогти школам змінити якість освіти, котра має базуватися на прозорості, інноваційності та партнерстві учасників освітнього процесу.
У 2020 році починаються планові інституційні аудити, які здійснює Державна служба якості освіти із залученням освітніх експертів. Для того, щоб допомогти керівникам закладів освіти підготуватися до проведення інституційного аудиту, Державна служба якості освіти не лише оприлюднила «Абетку для директора: Рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти» , але регулярно проводить навчання керівників закладів освіти.
В одному із таких заходів, який відбувся 4 лютого 2020 року в Національній академії педагогічних наук України, я взяв участь. Спочатку коротко розповів про посаду освітнього омбудсмена, які його повноваження та чим займається Служба освітнього омбудсмена.
Друга частина спілкування була присвячена тому, як керівникам закладів освіти інформувати учасників освітнього процесу та громадськість, і як вибудовувати якісну комунікацію, що передбачено вимогами до внутрішньої системи забезпечення якості освіти.
На жаль, у суспільстві існує певна недовіра до школи, педагогів і до освіти загалом. Належна комунікація допомагає встановити довіру між школою, владою та суспільством. А саме довіра допомагає спільно побудувати якісну освіту.
Я наголосив, що якісна комунікація практично завжди базується на тому, що цікаво як авторам повідомлень, так і їхнім читачам. В медіа це називається “інформаційний привід” – певна подія, яка є важливою для тих, хто про неї повідомляє та читає, дивиться, слухає.
Найболючішою проблемою для будь-якого медіа завжди є і буде пошук інформаційного приводу, який був би цікавий цільовій аудиторії. Головна цільова аудиторія для інформації про заклад освіти – це батьки наших учнів.
Насправді знайти інформаційний привід у школі легко, бо там постійно відбувається.
Знаходьте такі інформаційні приводи, розповідайте про них на сайті або в медіа. При цьому, робіть їх цікавими для учнів та батьків, адже саме вони здебільшого формують імідж школи.
На жаль, досить часто школи або управління освіти уникають висвітлення проблем, а зосереджуються лише на перемогах чи звітах, що викликає недовіру або, ще гірше – байдужість з боку батьків.
Але ж школа може попередити конфлікти або негативне висвітлення в медіа, може налагодити стосунки з батьками. Для цього вкрай потрібне доречне, зрозуміле і вчасне роз’яснення, чому виникла проблема, яким чином її усуває керівник закладу або управління освіти (чи інший орган влади) – і коли цю проблему буде вирішено.
Якщо засіб масової інформації просить у вас коментар – не відмовляйтеся його давати, бо така відмова практично однозначно буде трактована як негатив: мовляв, керівник щось приховує.
Проте якщо журналіст просить прокоментувати щось, у чому ви не компетентні, краще ввічливо повідомте, що Ви недостатньо обізнані з цього питання – і обов’язково порекомендуйте йому людину, яка володіє необхідною інформацією.
Думаю, колегам допоможе розібратися з тим, як саме треба відповідати на запитання, досить проста схема, ідея якої належить Олені Лобовій, а оформлення – мені.
Але пам’ятайте, наскільки б не була якісною комунікація школи із зовнішнім світом, вона не допоможе, якщо ви не будете реально вирішувати проблему, що сталася у вашій школі.
