Як захищають приватність дитини за кордоном: правила здійснення фото- і відеозйомки неповнолітніх у закладах освіти та використання їх матеріалів

Окрім законодавства Європейського Союзу, у Польщі це питання врегульовується також нормами Цивільного кодексу, Кодексу про сім’ю та опіку, нормами різних законів, як от Закону “Про авторське право та суміжні права”, Закону “Про протидію загрозам статевих злочинів та захист неповнолітніх”, а також актами освітнього законодавства.

У кожному садочку, школі та інших закладах, послугами яких користуються діти, запроваджуються Стандарти захисту неповнолітніх. Вони розробляються на основі методичних рекомендацій (типової інструкції/шаблонів), які підготувало Міністерство юстиції.

Запровадження таких стандартів у закладах – реалізація правового зобов’язання, передбаченого Законом “Про протидію загрозам статевих злочинів та захист неповнолітніх”.

Рекомендації до стандартів захисту дітей у школах передбачають, що:

• Зображення дитини належить до категорії персональних даних.
• Запис зображення дитини (кінозйомка, запис голосу, фотозйомка) для особистих потреб працівника школи неприпустимий; це також стосується дозволу третім особам записувати зображення дітей, якщо директор школи не був проінформований про це, не дав своєї згоди та не було отримано згоди опікунів дітей і самих дітей.

• Педагоги не повинні розголошувати конфіденційну інформацію про дитину будь-якій неуповноваженій особі, зокрема іншим дітям. До цієї інформації належить зображення дитини, інформація про неї, її сім’ю та інші дані.
• Педагоги мають поважати право дитини на приватне життя. Але якщо для захисту дитини необхідно відмовитися від конфіденційності, їй потрібно пояснити це якомога швидше.
• Школа поширює знання про стандарти захисту неповнолітніх. Школа ініціює та проводить просвітницьку діяльність у сфері захисту дітей від шкоди (наприклад, у формі інформаційних листівок, плакатів, майстер-класів), адресовану дітям (у формі, адаптованій до їхнього віку, сприйняття та пізнавальних здібностей) та їхнім опікунам. Зокрема однією з тем є право захисту зображення.
• Відповідальна особа у закладі отримує повідомлення про підозру або неналежне розголошення, розповсюдження чи використання зображення дитини або будь-яких проблем, виявлених у цьому контексті.

Які політики щодо публікації фото та відео з дітьми у закладах освіти запроваджені у Швеції, розповімо на прикладах окремих муніципалітетів.

Так, на сайті муніципалітету Чевлінге розміщені методичні рекомендації щодо фотозйомки та кінозйомки в навчальний і вільний час. Ця інформація призначена для батьків (опікунів) дітей, які навчаються у початковій школі.
Якщо муніципальні школи фотографують, знімають або роблять аудіозаписи для внутрішнього користування в межах навчальної роботи й не публікують такі фото за межами закладу, тоді вони не беруть згоди батьків (опікунів). 

Однак муніципалітет завжди повинен отримати згоду на публікацію зображень і фільмів (відео) з учнями  на вебсайтах муніципалітету, в соціальних мережах і в друкованих матеріалах про діяльність муніципалітету. Якщо особа, щодо якої потрібно отримати згоду, не досягла 13 років, потрібні підписи обох опікунів. Учні від 13 років мають право самостійно підписати форму згоди.

Потреба у згоді може виникати з різних причин і отримуватися різними способами:

• згода на публікацію на загальнодоступних каналах школи (перед публікацією батьки мають надати згоду на це);
• згода на публікацію в публічних каналах муніципалітету, для підготовки матеріалу школу може відвідати фотограф із комунікаційного відділу муніципалітету (згода отримується за допомогою електронної служби з багатостороннім підписом, що означає, що згоду мають надати обидва опікуни);
• згода на публікацію фото/фільмів/тексту журналістами (“іноді журналісти відвідують муніципальні школи, наприклад, у зв’язку з інавгураціями, нагородженнями чи іншими заходами. Школи повинні отримати згоду опікунів, щоб дозволити публікацію ЗМІ. Цю згоду отримують через електронну службу з багатостороннім підписом, де обидва опікуни повинні її підписати. Іноді журналісти зв’язуються зі школою завчасно, що дає школі можливість вчасно повідомити опікуна. Іноді буває, що журналісти приходять до школи без попередження, наприклад, щоб повідомити, що школа отримала нагороду. Тоді згоду потрібно отримати в дуже короткий термін. Для згоди потрібен підпис обох опікунів. Згода журналістів на публікацію зібраних матеріалів надається щодо конкретної події та не може бути відкликана”).

Здійснювати фото-, відео- та аудіозапис у приміщенні школи чи на шкільному подвір’ї батькам можна за наявності згоди директора. У будь-якому разі публікувати фото з іншими дітьми можна лише за наявності згоди опікунів.

Цікаво також зазначити, що питання фотографування у закладах освіти обговорюють і на професійних форумах. Так, юридичний радник Асоціації шведських фотографів Астрід Німанссон, відповідаючи на запитання читачів, зазначив, що школа не вважається громадським місцем. Саме тому рішення про здійснення зйомки там ухвалює директор. Для безпечного поширення матеріалів із зображенням дітей необхідно отримати згоду їх батьків (опікунів). Загальний регламент захисту даних (GDPR) не застосовується, якщо фотографії зроблені для приватного користування, але тут треба бути певним, що це фото ніяк “не просочиться” з телефону.

Інформацією про захист конфіденційності дитини у закладі дошкільної освіти (далі – ЗДО) ділиться і муніципалітет Вільгельміна на своєму сайті. Там пояснюють правила, які застосовуються під час фотографування, відеозйомки та запису в ЗДО: “Чи дозволено фотозйомку в закладі дошкільної освіти вирішує директор. Приміщення та території закладу дошкільної освіти не є громадським місцем. Тому опікунам і родичам завжди важливо дотримуватись і поважати вказівки та правила закладу дошкільної освіти щодо фотографування, відеозйомки та аудіозапису. Відправна точка полягає в тому, що фотографування, відеозйомка та аудіозапис дозволені лише за умови схвалення відповідального директора”. При цьому, якщо директор схвалив зйомку, то батьки можуть сфотографувати чи зняти на відео свою власну дитину, інших дітей знімати заборонено.

Вихователі фотографують і знімають дітей у ЗДО, щоб спостерігати за їхнім розвитком, публікують їх у системі Quiculum з освітньою метою. Окремий журнал дитини у системі Quiculum може містити зображення обличчя дитини. Ці фотографії можуть бачити тільки батьки (опікуни) та працівники ЗДО.

У Франції діє окремий циркуляр від 2003 року, який стосується захисту шкільного середовища і, зокрема врегульовує фотографування у шкільному середовищі професійним фотографом та використання цих фото. Він містить ряд правил, яких заклад освіти має дотримуватися, обираючи фотографа і співпрацюючи з ним. Деякі з них:
– доцільно обмежитися організацією однієї шкільної фотосесії на рік для одного класу;
– фотографування не повинно заважати навчальній діяльності;
– фотографа обирають з урахуванням ціни, зважаючи на його досвід і якість роботи;
– втручання фотографа в школу дозволяється після обговорення між вчителями, директором школи для державних дитячих садків і початкових шкіл та керівником закладу, після перевірки в раді директорів, для місцевих державних закладів освіти;
– для дитячих садків і початкових шкіл, оскільки вони не мають статусу юридичної особи та фінансової автономії, лише асоціація, пов’язана зі школою, зокрема шкільний кооператив, може розмістити замовлення у фотографа та перепродати ці фотографії сім’ям;
– особливу увагу необхідно приділити дотриманню правил, що стосуються «прав на зображення»;
– будь-яка фотографія потребує чіткого дозволу відповідної особи або особи, яка має батьківські повноваження щодо неповнолітніх;
– публікація на будь-якому носії та, зокрема, розповсюдження в Інтернеті фотографії учня підлягає тим самим правилам попереднього дозволу;
– будь-яке розміщення персональних даних, що стосуються учнів (зокрема, фотографій), поза межами, передбаченими законом про інформаційні технології, файли та свободи, має бути заборонено.

Додатком до цього циркуляру є Кодекс належної поведінки для втручання професійних фотографів у школи, який був запропонований представниками асоціацій професійних фотографів та містить 6 важливих моментів:
– принцип нейтралітету (“Професійні організації, які підписали Угоду, зобов’язуються поважати принцип нейтральності служби державної освіти та не здійснювати рекламу в контексті цієї діяльності. Фотографії будуть доставлені без імені фотографа чи студії. Жоден бренд чи етикетка  не можуть з’являтися на фотографіях…”);
– принцип спеціальності (“Професійний фотограф зобов’язується забезпечити, щоб знімки мали прямий зв’язок зі школою та її місією. Він робитиме лише групові фотографії в класі або індивідуальні фотографії в шкільних ситуаціях для сімей”);
– умови продажу (“Професійні організації, які підписали документ, підтверджують свою відданість принципу прозорості бухгалтерського обліку, який має існувати у відносинах фотографа зі школою…, шкільним кооперативом чи будинком”);
– права на зображення та дозвіл батьків (“Професійний фотограф зобов’язується, в межах дотримання цього права, переконатися, що директори шкіл… отримали всі необхідні письмові дозволи від самих учнів, якщо вони повнолітні, або від їхніх законних опікунів, якщо вони неповнолітні. Зрозуміло, що письмовий дозвіл батьків не означає жодних зобов’язань щодо покупки”);
– професійна фотографія та обробка зображень (“Професійний фотограф буде здійснювати свою професію з соціальним та податковим статусом відповідно до чинного законодавства. Він забезпечить лише кваліфікованих, визнаних і компетентних працівників як технічно, так і в їхніх стосунках з дітьми. Фотограф зобов’язується використовувати тільки професійне знімальне та лабораторне обладнання, щоб гарантувати дотримання всіх правил безпеки, притаманних будь-якому втручанню в шкільне середовище.” “Професійні організації, які підписали документ, підтверджують свою відданість професійній етиці та правам на зображення, які гарантують, що фотограф не може використовувати негативи, слайди, файли тощо без прямого дозволу законних опікунів неповнолітнього учня чи дорослого учня”);
– хартія якості (“Для реалізації принципів, викладених вище, професійні організації, які підписалися, розроблять хартію якості, якою запровадять навчання, необхідне для застосування цієї хартії”).

Французька федерація професійних фотографів працює над оновленням Кодексу належної поведінки для втручання професійних фотографів у школи, також підготувала посібник із кращих практик шкільної фотографії, періодично надає поради та підтримку фотографам щодо співпраці із закладами освіти, нагадує про ключові моменти, про які слід пам’ятати у шкільній фотографії батькам, закладам освіти та фотографам:
– “Шкільна фотозйомка – це діяльність, якою повинні займатися професійні фотографи. Це не може зробити будь-хто, ні вчителі (це не їх місія), ні батьки учнів, ні асистенти, керівники позакласних заходів, гуртків фотолюбителів тощо”.
– “Фотографії, картонні коробки, бланки замовлення не повинні містити імені, підпису, логотипу чи адреси фотографа, чи його студії. Реклама заборонена”.
– “Фотограф не може безпосередньо отримувати платежі від сімей. Їх необхідно внести до шкільних кооперативів, шкільних товариств, соціально-освітніх центрів, спортивних товариств шкільних закладів. Потім фотограф виставляє їм рахунок за їхні продукти”.
– “Якщо послуги продаються онлайн, то варто переконатися, що їх постачальник дотримується вимог Директиви про захист персональних даних”.

Фотографам важливо переконатися, що наявний дозвіл на фотографування від батьків учнів (часто надається школі на початку року). Індивідуальна зйомка дітей дозволена, такі фотографії мають бути зроблені “у шкільній обстановці”. Слід звернути особливу увагу на захист зображень дітей у разі замовлення таких послуг онлайн, лише батьки учня матимуть доступ до таких фотографій за допомогою спеціального коду, наданого кожному учневі фотографом, який може використовувати для цієї послуги зовнішнього постачальника послуг.

На сайті Паризької академії звертають увагу педагогів на кілька порад, що стосуються публікації фото з учнями  у мережі Інтернет. Тут подамо деякі з них.

По-перше, варто отримати дозвіл в опікунів та самої дитини. При цьому він не може бути загальним, на цілий рік, на всі заходи та всі публікації. “Окрім юридичного аспекту, звернення до учня за дозволом на публікацію своєї фотографії є ​​реальною можливістю для медіаосвіти. Якщо учень має право відмовитися від розповсюдження своєї фотографії, тоді він зможе краще зрозуміти, що сам не може ділитися тим, що хоче, про інших”, –  зазначають на сайті.

По-друге, визначити права використання, наприклад, у формі короткої статті чи файлу під назвою “умови використання”. Це робиться для того, щоб кожен, ознайомившись з такими умовами, зобов’язувався їх дотримуватися, незалежно від цільового носія, на якому отримав файли.

По-третє, потрібно оцінити та відсортувати фото чи відео. Також варто “не шукати вичерпності, а радше прагнути до якості, зберігаючи лише ті, які відповідають нашим освітнім намірам. Під час шкільної екскурсії п’яти-шести фотографій учнів здається цілком достатнім”. “Наприкінці року, відповідно до дозволів, які встановлюють термін зберігання, підписаних законними опікунами, кожен зобов’язаний очистити збережені цифрові файли та видалити зображення, аудіо- та відеозаписи”.

Як відбувається фотографування дітей у школах Австралії – розглянемо на основі рекомендацій, які розміщені на сайтах органів влади окремих штатів.

На сайті Уряду Нового Південного Уельсу розміщений тематичний бюлетень, який розповідає про різні аспекти фотографування учнів у закладах освіти. Тут звернемо увагу на деякі з них:

• “…школи повинні отримати згоду перед фотографуванням або відеозйомкою учнів. Під час фотографування та відеозйомки на шкільних екскурсіях та шкільних заходах працівники повинні використовувати шкільний пристрій. Якщо використовується персональний пристрій, фотографії слід завантажити на шкільний пристрій і видалити з персонального пристрою якомога швидше. Це видалення має включати будь-які хмарні резервні копії, зроблені особистим телефоном.

Батькам, які відвідують екскурсію, слід відмовитися від фото- та відеозйомки. Школи повинні повідомити батькам, що якщо вони вирішать опублікувати фотографії та записи своїх власних дітей, які беруть участь у шкільних заходах, зображення та відео інших дітей не повинні демонструватися”.

• “У випадках, коли шкільні заходи (наприклад, концерти, спортивні карнавали тощо) повинні бути записані на відео, батьків, опікунів і піклувальників слід повідомити заздалегідь і дати їм можливість не включати свою дитину у відео, якщо вони цього бажають.

У деяких ситуаціях, таких як відеозйомка перегонів на спортивному карнавалі, може бути складно видалити учнів із запису. За таких обставин школи повинні проконсультуватися з батьками/опікунами. Можна обмежити розповсюдження відео або пікселізувати зображення студента.

Хоча ніщо в Законі про конфіденційність і захист особистої інформації 1998 року не забороняє батькам/опікунам фотографувати чи знімати відео шкільних подій, школи мають порадити батькам/опікунам проконсультуватися з батьками інших учнів, знятих на кадрах, перш ніж показувати їх у соціальних мережах чи на інших загальнодоступних форумах”.

• “Як правило, фото- чи відеозйомка учнів у класі, на ігровому майданчику чи під час участі у шкільних заходах не повинна проводитися без згоди.
  Можуть бути деякі випадки, коли працівники вважають за потрібне зробити фотографії або відеозаписи інциденту за участю учня/ів, які поводяться потенційно шкідливо або агресивно. Це має відбуватися, лише якщо це вважається необхідним для забезпечення безпеки та добробуту учнів та/або персоналу. Можуть бути випадки, коли батьки дали згоду школі фотографувати чи знімати на відео їхню дитину як частину плану поведінки учнів”.

• “Школи повинні отримати дозвіл від учнів та/або батьків/опікунів, перш ніж публікувати фотографії учнів або іншу особисту інформацію в будь-якій шкільній публікації…Школи можуть використовувати загальний дозвіл, який визначає кожну шкільну публікацію, у якій будуть з’являтися фотографії учнів, і дає можливість батькам/опікунам погодитися або заперечити щодо кожного… Хорошою практикою є щорічне оновлення загального дозволу”. Є також обставини, за яких таку згоду треба отримати від учня.

• “Якщо особиста інформація учня має широко оприлюднюватися в друкованих чи електронних ЗМІ або використовуватися в рекламних матеріалах про кафедру, необхідно отримати згоду учня та/або батьків/опікунів для конкретної мети. Згода має супроводжуватися повідомленням про конфіденційність”.

• “Для шкіл є загальноприйнятою практикою щороку залучати фотографічну компанію для фотографування учнів і працівників  та записувати участь учнів у шкільних заходах… Повідомляючи батькам інформацію про фотокомпанію та дату заходу, школа повинна надати їм інформацію про те, що:
  – школа має намір отримати копію фотографії кожного класу та учня з метою збереження історичних і поточних шкільних записів і може використовувати їх для ідентифікації учнів у надзвичайних випадках;
  – фотографії будуть безпечно зберігатися в школі;
  – фотографії будуть збережені та утилізовані відповідно до законодавства про конфіденційність Нового Уельсу та Закону про державні архіви 1998 р.;
  – батьки/опікуни можуть зв’язатися зі школою, якщо вони бажають отримати доступ до фотографій і якщо у них є занепокоєння щодо отримання школою та/або збереження фотографії їхньої дитини.
  Також є певні обов’язки у шкіл і при залученні фотографічної компанії, наприклад, необхідно перевірити, чи така компанія надає батькам/опікунам відомості про те, як вони оброблятимуть особисту інформацію, яку вони збирають від учнів та батьків/опікунів.

На сайті Міністерства освіти Вікторії зазначено про те, що школи повинні розробити політику щодо фото- та відеозйомки учнів. Вона має розміщуватися на вебсайті школи або в інший спосіб бути легкодоступною для всіх батьків і опікунів, а посилання на неї має бути включено в щорічне нагадування про конфіденційність, яке надсилається батькам і опікунам. Так, школи повинні включати таке нагадування у свій перший або другий шкільний інформаційний бюлетень або звичайний шкільний канал зв’язку на початку кожного року.

Політика щодо фото- та відеозйомки учнів повинна містити інформацію зокрема про:

• те, чи організовує школа щороку індивідуальне фотографування та фотографування класу, і якщо так, як це відбуватиметься (процедури та протоколи повідомлення і згоди);
• збір, використання та розкриття інших шкільних фотографій, відео, фільмів і цифрових зображень, які час від часу можуть робитися школою;
• способи, за допомогою яких школа оброблятиме запити від медіа на фотографування та зйомку учнів, зокрема  сповіщення, згоду та процедури й протоколи публікації, яких дотримуватиметься школа;
• те, чи дозволяє школа батькам, опікунам і учням записувати шкільні виступи та інші схвалені школою заходи;
• систему відеоспостереження, якщо школа має таку у своїх приміщеннях;
• те, як школа управляє збором, використанням і розголошенням фотографій, відео, фільмів і цифрових зображень третіми особами.

На цьому ж сайті містяться шаблони документів, якими заклади освіти можуть послуговуватися у своїй роботі, за потреби, адаптовуючи їх, зокрема шаблон політики та шаблони форми згоди. Тип згоди, який вимагається від батьків (опікунів) для збору та використання фотографій, фільмів чи інших записів дітей, залежатиме від конкретних обставин.

Так, для звичайних шкільних цілей використовується загальна форма згоди. Така згода може бути надана у письмовому або в електронному вигляді, до неї є певні вимоги. Форму надають батькам і опікунам під час процесу реєстрації, а посилання на те, як вони можуть змінити свої налаштування згоди, включають до щорічного шкільного нагадування про конфіденційність. Згода на зйомку дитини фотографом, якого залучає заклад освіти, охоплюється загальною формою згоди, однак батьків мають письмово повідомити про дату зйомки. При цьому школа має забезпечити, щоб відповідні угоди із фотографом включали положення про обробку інформації. Іноді виникає потреба взяти у батьків спеціальну згоду, наприклад, у разі отримання закладом освіти запиту від медіа.

Окремо звертають увагу на те, що зйомки натовпу, на яких не зображено жодної конкретної особи, не потребують підписаної згоди кожної особи. Замість цього можна використовувати згоду на відмову, наприклад, шляхом додавання інформації про заплановану фото- та відеозйомку до запрошень на подію та статей інформаційних бюлетенів, а також розміщення плакатів біля входу, щоб повідомити про присутність фотографа, і попросити всіх, хто не бажає бути сфотографованим, заявити про себе.

Також зазначають і про використання фотографій для пам’ятних цілей. Не завжди можна отримати ретроспективну згоду на фотографії. Тож зауважують, що фотографії можуть не підлягати вимогам щодо конфіденційності, якщо вони були зроблені до 2000 року, але етичні міркування все одно будуть застосовуватися. Зокрема, варто оцінювати ризик і етичний характер використання фотографій, поставивши собі ряд запитань.