Кожна людина, незважаючи на те, чи є вона чесною людиною, яка не толерує корупцію, чи є корупціонером, несе певні втрати від корупції, як і держава в цілому. Адже у більшості випадків корупція відбувається з державними коштами та коштами місцевих бюджетів, привілеями на посадах. А ці кошти формуються з наших сплачених податків.
Результати опитування НАЗК “Корупція в Україні 2020: розуміння, сприйняття, поширеність” демонструють, що 69% громадян вважають корупцію дуже серйозною проблемою і ставлять її на друге місце серед основних проблем України. Водночас у населення, на жаль, порівняно з результатами аналогічного дослідження за 2017 рік, знизилося прагнення боротися проти корупції та не використовувати корупційну модель поведінки.
Інфографіка із презентації дослідження НАЗК
Також залишається проблемою загальна обізнаність населення про те, що таке корупція, як її визначити, які її прояви та рівень, які антикорупційні інституції існують в Україні та що вони роблять. 51,9% населення визнає, що вони “або зовсім не обізнані або обізнані поверхово щодо феномену корупції”.
Щодо обізнаності про державні органи, які протидіють корупції, у 2020 році лише 16,6% громадян вважали себе достатньо обізнаними у цьому питанні, що навіть на 12,3% менше, ніж у 2017 році.
КОРУПЦІЯ В СИСТЕМІ ОСВІТИ
У 2017 році Організація економічного співробітництва та розвитку (OECP) здійснила огляд щодо доброчесності в освіті, у якому проаналізувала порушення доброчесності у сфері освіти та надала рекомендації для зменшення цих ризиків.
Головні ризики порушення доброчесності у сфері освіти за дослідженням ОЕСР:
- доступ до дошкільної освіти через неофіційні домовленості;
- доступ до шкільної освіти за допомогою неофіційних домовленостей;
- приватні додаткові заняття (репетиторство);
- неналежне використання батьківських внесків у школах і дитсадках;
- неналежне визнання навчальних досягнень у початковій і середній освіті;
- корумповані впливи на закупівлю підручників в Україні;
- корумпований доступ до вищої освіти в Україні;
- академічна недоброчесність — списування і плагіат у вищій освіті;
- Неналежне визнання навчальних досягнень у вищій освіті.
Звісно, що вже пройшло чотири роки, і корупційні ризики певним чином змінилися і трансформувалися. Найгарячіше питання щодо примусового збору батьківських внесків з батьків, вплив факту здачі коштів батьками на оцінки чи відношення до дітей, булінг зі сторони педагогів та батьків, які ініціюють та здають кошти, до тих хто не здає та інші моменти.
Дослідження НАЗК “Корупція в Україні 2020: розуміння, сприйняття, поширеність” підтверджує, що більшість українців стикались з примусовими внесками в дитсадках і школах:
- примусові благодійні внески (на ремонт закладу, закупівлю обладнання тощо): 55,1% (у дитсадках), у школах (55,7%), вища освіта (22,6%);
- примусові подарунки викладачам, вчителям, вихователям за сприяння у навчанні: 12,8% (у дитсадках), 21,4% (у школах), 19,1% (вища освіта);
- примусове придбання підручників чи інших публікацій викладачів як умова отримання заліку, іспиту: 4,6% (у дитсадках), 19,8% (у школах), 17,6% (вища освіта);
- додаткові неофіційні платежі (особисто працівникам, вихователям чи викладачам за навчання, гуртожиток тощо): 11,3% (у дитсадках), 12,7% (у школах), 18,2% (вища освіта);
- використання особистих зв’язків, знайомств («блату») для вирішення певних питань, отримання переваг, більш високих оцінок тощо: 3,3% (у дитсадках), 3,2% (у школах), 8,4% (вища освіта).
Інфографіка із презентації дослідження НАЗК
Водночас цікавим є той факт дослідження, що з-поміж 21 сфери та органів державної влади, місцевого самоврядування (соціальних виплат, комунальних послуг, медицини, поліції, СБУ, судів тощо) найбільш ефективною (1 місце) населення вважає діяльність у протидії корупції саме в закладах загальної середньої освіти – 2,53 (за 5-бальною шкалою, де 5 – означає найефективніший результат), на четвертому місці – боротьбу з корупцією в закладах вищої освіти – 2, 37, а найменш ефективною (21 місце) – в судах – 1, 82.
Тобто дуже важлива роль закладів освіти у формуванні нетолерантного ставлення молоді до корупції.
Як пише Transparency International, зважаючи на дослідження НАЗК, чи не єдиною позитивною тенденцією з 2017 по 2020 рік стало суттєве зменшення примусових благодійних внесків у школах і садках: оцінка знизилася з близько 70% до 55%. Все ж проблема поборів надалі залишається дуже гострою, але і батьки, і працівники закладу освіти можуть вплинути на її обсяги. Як це зробити – читайте в підрозділі нижче.
ЯК БАТЬКИ, ПЕДАГОГИ ТА УЧНІ МОЖУТЬ ДОЛУЧИТИСЯ ДО БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
Щоб малими кроками поступово долати явище корупції, має бути включеність кожної людини. Найбільшою проблемою залишається низька обізнаність щодо розуміння корупції, її проявів та наслідків. Тому перший крок на шляху до подолання корупції – це правопросвітництво за цією темою педагогів та батьків, які у свою чергу потім повинні навчати учнів, своїх дітей, і, звичайно, просвітництво самих учнів. Адже основи доброчесної, антикорупційної поведінки найкраще починати закладати з ранніх років, коли формується поведінка дитини, і продовжувати впродовж усіх шкільних років.
Просвітництво. Навчальні матеріали та курси
Нагадуємо вчителям, батькам та учням корисні онлайн-курси, антикорупційні інструменти та матеріали для проведення навчальних занять, які зібрали в окрему добірку:
- антикорупційні інструменти для вчителів та учнів (антикорупційні сценарії, квести, ігри, уроки тощо) від USAID Взаємодія, розміщені на сайті освітнього омбудсмена, які можна використовувати під час організації уроків та шкільних заходів.
- навчально-методичний курс “Уроки доброчесності” для 3–4 класів з комплектом відповідних матеріалів та методичними рекомендації від ГО “Смарт-освіта” . Курс відповідає Держстандарту початкової освіти. Матеріали можна вільно завантажити на сторінці проєкту.
- онлайн-курс “Прозора школа: як побудувати доброчесне середовище” – створений НАЗК у партнерстві, зокрема з освітнім омбудсменом. Курс розповідає, що таке корупція, історію зародження цього явища, як корупція та недоброчесність проявляється у шкільному середовищі, які права та обов’язки мають педагогічні працівники і як вони допомагають протистояти недоброчесності, про інструменти створення доброчесного середовища (академічну доброчесність, академічну свободу, педагогіку партнерства) тощо. Курс виховує навички, як розпізнати корупцію, та як використовувати інструменти створення доброчесного середовища.
- курси на Prometheus.
- На EdEra:
“Впливай – викривай” – онлайн-курс про те, як правильно повідомляти про корупцію і стати викривачами
Слідство веде НАБУ – антикорупційна гра-розслідування.
Також освітній омбудсмен поділився власним педагогічним досвідом із працівниками Офісу розбудови доброчесності НАЗК, які з 29 листопада по 3 грудня в межах Тижня доброчесності проводили антикорупційні уроки у школах, зокрема ознайомили учнів з поняттям доброчесності, корупції, її наслідками. Наводимо одну із ключових порад досвіду освітнього омбудсмена, актуальну для будь-якої теми уроку, зокрема про доброчесність та корупцію: краще розповісти менше, але кілька разів по-різному повторити впродовж уроку про одне й те ж поняття, явище, ключову інформацію, щоб учень зрозумів її, запам’ятав і закріпив, ніж за один раз навантажити його великою кількістю понять та іншого навчального матеріалу, який він почує раз та забуде.
Кожна доброчесна людина – приклад для інших
Другий крок на шляху до подолання корупції – бути позитивним прикладом для інших: батькам – для своїх дітей, педагогам – для своїх учнів та інших працівників, учням – для своїх однолітків. Антикорупційна поведінка починається з елементарної доброчесності: самостійного виконання домашніх завдань, а не їх списування з готових, справедливого оцінювання учнів, а не за особистими симпатіями тощо. Чим більше в оточенні учасників освітнього процесу буде людей, які поводяться доброчесно і не толерують корупцію, тим більшою буде мотивація для інших чинити так само.
Практичні дії громадян. Як боротися з поборами з батьків та неякісними закупівлями у закладах освіти
Третій крок на шляху боротьби з корупцією – практичні дії. Коли з батьків починають вимагати кошти, товари чи послуги на заклад освіти, частина з них починає цікавитися фінансовим забезпеченням закладу освіти, чи робляться закупівлі, приміром, туалетного паперу, мила, чи виділяються на це кошти місцевого бюджету.
Інколи закуплені товари чи послуги у закладах освіти є неякісними. І батьки можуть вплинути на те, щоб товари, які закуповуються, були якісними.
Водночас і батьки, і вчителі можуть вплинути на ситуацію з недобросовісними закупівлями, здійснюючи перевірки закупівель. Наприклад, підприємець Сергій цікавиться та здійснює моніторинг щодо прозорості великих та невеликих закупівель у різних сферах, зокрема у сфері освіти. Завжди, коли в дитячому садку, який відвідує його дитина, батьки вирішують скинутися на покупку чогось для класу, він перевіряє, чи оголосило місто тендер на цю закупівлю. Сергій звернув увагу громадськості та управлінців відділу освіти на розбіжності в тендерах за допомогою постів на Facebook і заяв у КМДА. Й тепер відділ освіти закуповує те, що зобов’язаний і вчасно.
Про те, де батькам та педагогам дізнатися про закупівлі закладу освіти, як створити запит на публічну інформацію, щоб дізнатися про закупівлі, що можна зробити, якщо заклад освіти або управління закупили неякісний товар – читайте в нашій окремій публікації.
І пам’ятаймо: за корупцію платить кожен – хоче він того чи не хоче, усвідомлює це чи ні.