Уже третій рік поспіль, спершу через пандемію Covid-19, а тепер – через повномасштабну війну наші учні зазнають значних освітніх втрат. Учні втретє переходять до наступного класу, а одинадцятикласники та дев’ятикласники випускаються зі шкіл, маючи певні прогалини не лише у знаннях, а й практичних навичках, необхідних для здобуття подальшої освіти та майбутньої роботи. Це впливає не лише на подальше життя кожного учня, його майбутнє, а й на майбутнє нашої країни. Як саме – читайте нижче в нашому дописі.
ОЦІНКА ОСВІТНІХ ВТРАТ УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ ПАНДЕМІЮ ТА ВІЙНУ
Аналітики Світового банку, проаналізувавши дані 157 країн під час пандемії COVID-19, припускають, що, залежно від сукупної тривалості жорсткого карантину та закриття шкіл, реальні втрати навчального часу будуть дорівнювати від 0,3 до 0,9 року шкільного навчання.
На жаль, в Україні не проводилися дослідження освітніх втрат під час пандемії, тому ми достеменно не знаємо, які саме освітні втрати наших дітей. Так, не були розроблені та проведені моніторингові дослідження пробілів у недоотриманих або втрачених знаннях і навичках, не була підготовлена стратегія компенсації втрачених знань українських школярів. Про те, що це критично потрібно ми та інші фахівці ще наголошували ще на початку 2021 року.
До освітніх втрат під час пандемії в нашій країні додалися освітні втрати під час війни. З метою безпеки на всій території України було запроваджено дистанційне навчання, яке, за загальною думкою, яку ми поділяємо, негативно впливає на якість навчання через психологічні особливості дітей, нерівний доступ до освіти.
До цих факторів додалися фактори війни: повітряні тривоги, бомбардування та обстріли, бойові дії, тимчасова окупація частини територій, перебої або відсутність електропостачання, відсутність та нестача гаджетів, низька якість або відсутність Інтернет-зв’язку, переміщення переселенців та біженців як всередині країни, так і за кордон тощо. У результаті, частина дітей мали суттєві перерви у навчанні.
Поки невідомо, які освітні втрати для українських дітей спричинила війна, але менеджер сектору освіти Світового банку Гаррі Ентоні Патрінос зазначає, що дані про гармонізовані результати навчання (HLO) показують, що до пандемії Covid-19 і російського вторгнення Україна досягла рівня своїх регіональних сусідів у Східній Європі, включаючи Болгарію та Хорватію. Тобто рівень української освіти був на достатньому рівні. І можливе подальше закриття шкіл лише посилює освітні втрати в Україні.
Освітні втрати в Україні можуть становити більше одного року, як зазначає менеджер сектору освіти Світового банку, через поєднання тривалого закриття шкіл, пов’язаного з пандемією та війною. За оцінкою Світового банку, через таке тривале закриття шкіл результати навчання (HLO) можуть впасти з 481 до приблизно 451 бала, що нижче країн із найнижчими показниками в Європі.
Довгостроковий ефект може бути значним, оскільки втрати українських школярів можуть становити понад 10% їхнього майбутнього прибутку/заробітку.
Для довідки: Світовий банк запровадив вимірювання людського капіталу за допомогою глобальних навчальних даних. Звіт Світового банку по Україні за 2020 рік.
Останнє дослідження результатів навчання відбулося у 2018 році, коли Україна вперше взяла участь у міжнародному дослідженні якості освіти PISA-2018, а цьогоріч знову мала брати участь у дослідженні. Провідною галуззю циклу PISA-2022 є математика, а додатковою інноваційною галуззю – креативне мислення. Але через війну, на превеликий жаль, ми не змогли взяти участь у дослідженні.
ОСВІТНІ ВТРАТИ ПОГІРШУЮТЬ ЕКОНОМІКУ КРАЇНИ
За даними звіту Організації економічного співробітництва та розвитку, через освітні втрати у зв’язку з пандемією, працівники стають менш кваліфікованими. Тому спостерігається нижче економічне зростання та погіршується загальний добробут суспільства. У школі та університеті людина розвиває свої когнітивні навички, вчиться вирішувати робочі завдання, генерувати та пропонувати ідеї тощо. Закриття шкіл під час пандемії негативно вплинуло на соціально-емоційний та мотиваційний розвиток учнів, що також погано позначається на економічному потенціалі країн.
Дослідження в галузі освітньої економіки показує, що кожен додатковий рік навчання в школі збільшує життєвий дохід у середньому на 7,5-10% (звертаємо увагу, що йдеться не про збільшення загальної кількості навчальних років, а про виконання шкільної програми різних рівнів освіти за встановлену кількість навчальних років).
Втрата однієї третьої шкільного року погіршує навчання і зменшить майбутні зароблені доходи учнів на 3%. Втрата однієї третьої року ефективного навчання для учнів, які постраждали від закриття шкіл на початку 2020 року, за історичними даними, знизить ВВП країн у середньому на 1,5% на решту століття.
Про ефективність навчання вдома та вплив такого навчання на розвиток навичок учнів достеменно відомо мало. Але точно відомо, що частина учнів під час закриття шкіл майже не могла продовжувати навчання, що відповідно вплинуло на їх рівень знань. Наприклад, дані раннього відстеження з онлайн-додатка для математики, який використовувався в ряді шкільних округів США до COVID-19, свідчать про те, що під час кризи рівень навчання учнів різко знизився, особливо в школах у районах із низьким рівнем доходу.
Загалом, під час тимчасового закриття шкіл в умовах пандемії можливості навчання значно скоротилися, найбільше – для дітей із малозабезпечених сімей.
Школи застосовували різноманітні стратегії, що передбачають використання технологій, надання письмових матеріалів та гібридні підходи.
Підхід до навчання вдома значною мірою залежить від здатності учнів до самостійного навчання, вміння батьків допомогти дитині, коли в неї виникають труднощі, тоді як використання технологічних рішень для зменшення наслідків закриття шкіл залежало від доступу до гаджетів та Інтернет.
Як і під час пандемії, на початку повномасштабної війни в Україні частина закладів освіти після завершення канікул тривалий час не працювала, частина закладів були вимушені завершити навчальний рік раніше.
Водночас 75% наших дітей мають нестабільний психологічний стан, переживають стрес та депресію, потребують психологічної допомоги, що впливає на здобуття ними освіти, отримання якісних знань та навичок.
ЯК ОСВІТНІ ВТРАТИ МОЖУТЬ ВПЛИНУТИ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ
Відразу скажемо, що наші висновки – це припущення з огляду на дослідження науковців щодо того, як освітні втрати під час пандемії вплинуть на економіку країн.
Насправді поки наукові дослідження щодо освітніх втрат в Україні, так і їхнього впливу на економіку поки не проводилися. Тому запрошуємо науковців та фахівців у сфері економіки, людського капіталу дослідити це питання.
Якщо втрата однієї третьої року ефективного навчання для учнів, які постраждали від закриття шкіл на початку 2020 року, знизить ВВП країн у середньому на 1,5% на решту століття, а, за даними фахівців Світового банку, освітні втрати в Україні можуть становити більше одного року, то лише цей фактор може зменшити ВВП нашої країни більше ніж на 4,5 %.
Частина українського населення емігрувала за кордон, майже половина яких – це молоді люди, а, за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на 01 червня 2022 року кількість біженців з України за кордон склала понад 7 270 939 осіб. Поки невідомо, яка кількість наших громадян повернеться до України, а яка залишиться за кордоном. Але ми все ж мусимо говорити про відтік людського капіталу за кордон. Це окреме питання, як повернути громадян, зокрема дітей та молодь які побачили вже іншу освіту.
Також через війну ми маємо падіння економіки, зруйновані підприємства, які створювали робочі місця для громадян, зруйновані цілі міста та селища, заклади освіти.
Як заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, за різними оцінками експертів наразі втрачено від 30 до 50% економіки. У середньому приблизно 35% економіки сьогодні не працює. Прогноз падіння ВВП складає 30-50%.
ЯК КОМПЕНСУВАТИ ОСВІТНІ ВТРАТИ
Поки триває війна, ми не завжди можемо відновлювати підприємства, але ми можемо компенсувати освітні втрати, щоб зменшити падіння економіки в наступні роки.
По суті, компенсація цих втрат – це вклад у наше майбутнє, це певне стратегічне мислення наперед для процвітання України.
Звісно, що зараз провести всеукраїнські чи міжнародні моніторингові дослідження прогалин у недоотриманих або втрачених знаннях і навичках не можливо.
Але можливо їх провести на рівні області, району, ОТГ, міста чи навіть закладу освіти: все залежить від безпекової ситуації.
Головне – надати закладам освіти розроблені та зрозумілі інструменти для проведення моніторингових досліджень.
Також потрібна Українська стратегія компенсації освітніх втрат. Надання реальної автономії закладам освіти у компенсації освітніх втрат дозволить їх частково компенсувати.
Ще рік тому ЮНЕСКО підготувала рекомендації щодо того, як швидко надолужити освітні втрати. Стратегія та заходи щодо компенсації цих втрат залежать, зокрема від класу навчання учня, від того, чи мають вони значення для переведення учнів на інший рівень освіти.
Урядам, школам та вчителям необхідно розглянути, враховуючи місцеві умови, три взаємопов’язані аспекти:
1) підхід до навчальної програми;
2) необхідність надання додаткової підтримки;
3) практичні заходи, необхідні для реалізації прийнятого підходу.
Перш ніж вивчати варіанти реалізації програм відновлення, ЮНЕСКО рекомендує органам освіти розглянути кілька найважливіших пріоритетних завдань:
1) оцінка освітніх потреб:
Необхідно провести діагностичне оцінювання щодо всіх учнів, які повертаються або відновлюють навчання, щоб точно визначити, які навички вони набули або не набули раніше, і які навички та теми необхідно викладати чи відновлювати. Діагностичне оцінювання особливо важливе для вчителів, які працюють з учнями із соціально-вразливих груп та учнями з особливими освітніми потребами, які найбільше схильні до ризику серйозних освітніх втрат.
Там, де дозволяє безпекова ситуація, такі оцінювання можна організувати на рівні класу, школи.
Оцінка знань має вирішальне значення для визначення рівня, успішності та прогалин у навчанні учнів. Формативне оцінювання, яке зазвичай проводиться регулярно, зосереджується на оцінці процесу навчання та якості взаємодії й дозволяє коригувати матеріали та методів викладання, щоб підвищити якість навчання. Сумативне (підсумкове) оцінювання дозволяє визначити отримані навички або рівень компетентності учня. Для отримання повної картини освітніх потреб учнів повинні застосовуватися обидва види оцінювання.
Інформація за результатами оцінювання необхідна для прийняття рішень на різних рівнях. Вчителі та школи повинні мати можливість приймати педагогічні рішення, спрямовані на підтримку конкретного учня. Керівники системи освіти також можуть використовувати цю інформацію для прийняття рішень про заходи політики та розподіл ресурсів.
2) Коригування педагогічних методів
Школи та вчителі можуть використовувати різні педагогічні прийоми для організації та проведення програм надолуження освітніх втрат.
- Адаптивне навчання: призначене для всіх учнів, а не тільки для тих, хто зазнає труднощів у навчанні. При адаптивному навчанні вчителі проводять поглиблену оцінку, щоб зрозуміти індивідуальні потреби, здібності та навички учнів, включаючи соціально-емоційні навички та адаптувати процес навчання.
- Стиснена навчальна програма: може виникнути потреба зосередити процес навчання лише на тому, що має бути засвоєно на цьому рівні, стиснувши навчальну програму. Замість того, щоб вивчати все, що учень не зміг вивчити в попередніх класах, слід прийняти рішення про передачу лише найважливіших навичок та знань щодо конкретного розділу, що вивчається класом. Навчальні програми можуть бути зосереджені на формуванні мінімальних навичок та знань, необхідних учню для адекватного сприйняття матеріалу на рівні класу. Стиснення тут означає зосередження на пріоритетних результатах, що можна зробити двома способами: 1) вибір пріоритетних результатів з типової навчальної програми; або 2) розробка пріоритетних результатів шляхом синтезу результатів навчання типової навчальної програми.
3) Визначення пріоритетів, підготовка вчителів та надання їм підтримки
Важливо навчити вчителів використовувати методи діагностичного оцінювання виявлення рівня навченості учнів, прогалин у знаннях і навичках, і навіть відповідної адаптації навчального процесу завдяки методам безперервного формативного оцінювання. Рекомендації зазначають, що у більшості країн вчителі не мають формальної підготовки за методами адаптивного навчання, і їм знадобиться проходження високоякісних та актуальних програм професійного розвитку для забезпечення ефективного проведення адаптивного навчання.
4) Акцент на соціально-емоційні аспекти навчання
Відновлення освітніх втрат – складне завдання для учнів та вимагатиме від них самостійності, наполегливості й здатності до навчання. У програмі відновлення має робитися акцент на соціально-емоційному навчанні, щоб допомогти всім учням повернутися в нормальне русло. Раннє виявлення та надання учням додаткової психіатричної або психосоціальної допомоги необхідне для того, щоб не допустити подальшого негативного впливу на освітній процес.