Через війну за кордоном велика кількість громадян нашої держави виїхали за кордон, і наразі кількість українських дітей шкільного віку за кордоном залишається суттєвою. За даними ООН, станом на 07.03.2023 року лише в Європі перебуває 8,1 млн українських біженців. На сайті Європейської комісії зазначається, що лише в шкільних системах країн ЄС із 24.02.2022 р. по 07.03.2023 р. було інтегровано 760382 українських учнів.
Більша частина українських учнів, які перебувають за кордоном, здійснюють безпосередню обов’язкову інтеграцію в освітні шкільні системи країн перебування. Через цю та інші вагомі причини не всі українські діти можуть продовжувати навчання за дистанційною формою, а екстернатна чи сімейна форма навчання потребує наявності певних знань, навичок та умінь у батьків. Одним із найпоширеніших шляхів доступу до української освіти є українські школи за кордоном, у яких навчається частина переміщених дітей. Але як школи, так і учасники освітнього процесу, які в них навчаються та працюють, стикаються з великою кількістю викликів. На жаль, можливості більшості цих шкіл наразі не дозволяють охопити широке коло охочих учнів. Розвиток, спроможність цих шкіл і можливість навчання у них, тим паче довготривалого, не будуть можливими без системної державної підтримки таких шкіл з боку.
На жаль, до повномасштабного вторгнення наша держава не звертала увагу на українські школи за кордоном, а їх було чимало, хоча українські педагоги неодноразово порушували питання державної підтримки, визнання педагогічного стажу, забезпечення підручниками тощо. З початком війни їх кількість збільшилася.
Функціонування українських шкіл за кордоном – це підтримка української мови, культури, української ідентичності та зв’язку з нашою державою, і це питання має бути порушене на державному рівні. Ми усі розуміємо фінансові проблеми нашої держави, але це питання є надважливим для збереження зв’язків наших дітей, які перебувають за кордоном, з Україною, їхнє повернення назад та продовження навчання в українських закладах загальної середньої освіти, забезпечення прав на освіту, і врешті-решт відновлення економіки країни. Адже виїзд такої кількості молоді дуже негативно вплине на державу, її відновлення та економіку.
Ми вивчили досвід українських шкіл за кордоном, поспілкувалися з представниками українських шкіл, опрацювали звернення, які надходили до освітнього омбудсмена щодо цього питання та визначили головні виклики та потреби українських шкіл за кордоном. Докладно про ці проблеми та пропозиції щодо їх розв’язання, а також досвід різних країн щодо того, як вони підтримують своїх учнів за кордоном, читайте у цьому дописі.
НЕВИЗНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ШКІЛ, СТВОРЕНИХ ЗА КОРДОНОМ
Чи не найбільшою системною проблемою є те, що українські школи, які створені за кордоном, наразі офіційно не визнаються нашою державою. Національне освітнє законодавство не містить норм про механізм заснування українських шкіл за кордоном. Створені за кордоном українські школи, суботні та недільні школи – це переважно ініціативи небайдужих фундацій, культурних чи громадських організацій громад українців за кордоном, які засновані відповідно до законодавства країни, де створені. Більшість із цих шкіл не можуть видавати українським учням українські документи про освіту, лише ті, які уклали договір із Міжнародною українською школою (МУШ) або іншою українською школою в Україні.
Міжнародна українська школа є державним закладом України, який створений у 2007 році для підтримки української освіти українських учнів, які тимчасово або постійно проживають за кордоном (розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р. N 91-р “Про утворення загальноосвітнього навчального закладу “Міжнародна українська школа”). За даними сайту МУШ, у Міжнародній українській школі навчається 3378 учнів.
Одним з основних завдань МУШ є співпраця у сфері освіти із громадськими організаціями за кордоном, які у своєму складі створюють освітні центри для підготовки учнів до річного оцінювання та атестації для отримання документів про освіту державного зразка України. За даними, які опубліковані на вебсайті Міжнародної української школи на 2021-2022 навчальний рік МУШ уклала договори про співпрацю з 36 юридичними організаціями, при яких діють заклади освіти в 10 країнах, а на 2022-2023 навчальний рік, за даними сайту МУШ, – з 39 юридичними особами в 11 країнах. Це ті заклади, які офіційно співпрацюють із МУШ й учні яких можуть отримати документи про освіту. Але українських шкіл набагато більше, і не всі з них, зокрема через різні причини можуть укласти договір про співпрацю з МУШ. Як зазначають представники українських шкіл, у більшості випадків МУШ відмовляє у підписанні договорів або зарахуванні дітей, як екстернів, які проходять підготовку до річного оцінювання в освітньому центрі, аргументуючи це відсутністю фінансування для приїзду атестаційної комісії.
Для того, щоб визнати українські школи, потрібно внести до українського законодавства відповідні зміни, визначивши критерії створення та забезпечення таких шкіл за кордоном, зокрема, хто може бути засновником такої школи за кордоном, як такі школи мають отримувати ліцензію, за якими освітніми програмами здійснювати освітній процес та відповідний контроль, а також передбачити порядок матеріально-фінансового та кадрового забезпечення таких шкіл.
Через невизнання українських шкіл за кордоном відсутній і офіційно затверджений їхній перелік. Є неофіційний перелік таких шкіл, наданий МЗС, також є перелік шкіл, з якими співпрацює МУШ. Тому необхідно розробити єдиний верифікований реєстр українських шкіл за кордоном.
ВІДСУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ УКРАЇНСЬКИХ ШКІЛ ЗА КОРДОНОМ
Як ми вище зазначали, українські школи за кордоном створюються переважно небайдужими фундаціями, культурними чи громадськими організаціями громад українців, які постійно чи тимчасово проживають за кордоном, і зазвичай ними ж фінансуються. Українські школи за кордоном не отримують державної підтримки з боку України, зокрема фінансової. Тут ми повертаємося до описаної вище проблеми – оскільки школи офіційно не визнані, то немає законних підстав надавати їм будь-яку підтримку. Також в умовах повномасштабної війни основні кошти наша держава направляє на ЗСУ, тому буде складно знайти кошти для фінансування шкіл за кордоном. Але ми маємо розуміти, що якщо не підтримуватимемо наших учнів за кордоном, то втратимо значну кількість поколінь українців.
Перешкодою для створення об’єктивного механізму фінансування українських шкіл за кордоном є відсутність правильного обліку щодо кількості учнів, які в кожній країні навчаються в українських школах за українськими програмами. Тому складно планувати, скільки грошей виділяти державі на фінансування таких шкіл, як здійснювати розподіл цих коштів між школами різних країн.
Частина шкіл створювалися вже під час повномасштабної війни, деякі школи спершу створювалися як короткострокові проєкти, щоб допомогти закінчити переміщеним дітям 2021-2022 навчальний рік за українськими програмами (наприклад, Варшавська українська школа, де українські переміщені вчителі навчають переміщених дітей), але продовжили свою діяльність, оскільки попит учнів досить великий. Водночас для продовження роботи та охоплення більшої кількості учнів школи потребують фінансової підтримки, адже необхідно орендувати приміщення, виплачувати заробітну плату вчителям, забезпечувати школу необхідним обладнанням, навчально-методичними матеріалами. Наприклад, у Варшавській українській школі, за інформацією НУШ, коли школа відкрилася у квітні 2022 року – розпочали навчання 270 учнів, а під час проведення набору на вільні місця в новому навчальному році було отримано 1600 заявок. Взяти усіх охочих не змогли через обмеженість розмірів приміщення, тому зараховували до школи насамперед тих, хто зовсім втратив можливість навчатися в українській системі освіти.
Посольство України в Словацькій республіці повідомляло на початку навчального року про створення в окремих країнах українських закладів освіти за ініціативою громадських організацій українців за сприяння органів управління освітою цих країн та місцевої влади. Навчання в таких закладах здійснюється очно за державними стандартами та освітніми програмами України. Але в Посольстві також наголосили, що ця робота потребує державної підтримки як України, так і країн, де такі організації створюють умови для навчання українських дітей за державними освітніми стандартами України.
Нижче в окремому підрозділі тексту ми розглянули досвід, як різні країни підтримують освіту своїх громадян за кордоном, аби вони не втрачали національний зв’язок зі своєю країною.
Наразі державою підтримується лише Міжнародна українська школа. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р. N 91-р “Про утворення загальноосвітнього навчального закладу “Міжнародна українська школа” визначає обов’язок держави щороку передбачати кошти на утримання МУШ під час підготовки проєкту державного бюджету на відповідний рік.
Іноді фінансову підтримку українських шкіл за кордоном здійснюють міжнародні партнери.
ВІДСУТНІСТЬ ПРИМІЩЕНЬ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ШКІЛ
Для того, щоб створити школу та організувати очний освітній процес, необхідне приміщення, подекуди не одне, залежно від кількості переміщених учнів у певних регіонах країни. Частина шкіл обмежені в кількості учнів, яких можуть прийняти, саме через розмір приміщення. На оренду одного чи кількох приміщень необхідні кошти, до того ж не завжди легко знайти необхідне приміщення. Й тут ми знову повертаємося до проблеми щодо фінансування та державної підтримки шкіл. Наразі пошуком приміщення та оплатою оренди приміщень багатьох українських шкіл за кордоном здійснює фундація чи інша організація українців, яка засновує школу. Але не всі вони мають достатньо коштів на утримання шкільного приміщення. У деяких країнах приміщення для створення українських шкіл надають Посольства або цим опікуються місцеві органи влади, або такі приміщення надають директори закордонних шкіл країни перебування. Наприклад, про такий досвід у Великобританії повідомляв Голова комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак. А, наприклад, у Польщі директори польських шкіл дозволяли до кінця навчального року використовувати приміщення своїх класів для навчання українських учнів у другу зміну.
КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЗАРАХУВАННЯ СТАЖУ ТА ОПЛАТА ПРАЦІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Роками педагогічні працівники, які виїхали за кордон, а тепер – і ті педагоги, які вимушено перемістилися за кордон через повномасштабну війну та працюють в українських школах, не визнаються Україною. Таким педагогічним працівникам не зараховується стаж, навіть якщо вони працюють в українській або закордонній школі країни перебування. І ця проблема існувала ще до початку повномасштабної війни.
А для того, щоб офіційно працевлаштуватися, у частині країн педагогічні працівники зобов’язані пройти процедуру визнання їхньої кваліфікації. У деяких країнах це необхідно навіть для роботи з українськими дітьми. Відповідно вчителі не можуть отримувати офіційну заробітну плату, адже не працевлаштовані через офіційну систему працевлаштування. Тому частина педагогів працюють в українських школах за кордоном на волонтерських засадах, але така робота не може тривати довго. Тому українські школи за кордоном потребують фінансування для оплати праці вчителів. Не всі українські громади за кордоном мають достатньо коштів виплачувати заробітну плату цим учителям, інші громади, які спершу знаходили кошти, не можуть робити це довготривало. У деяких школах фінансові витрати покладаються на гранти або на батьків, які теж не мають і не повинні оплачувати це, але вони роблять це заради того, щоб дитина мала хоч якийсь доступ до української освіти.
ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ, ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ПІДТРИМКИ
Українські школи за кордоном зосереджені переважно у великих містах країн. Деякі школи здійснюють викладання за українськими навчальними програмами, затвердженими МОН. Деякі – розробляють свої власні навчальні програми. Але, на жаль, нам відомі випадки, коли в українських школах за кордоном здійснювалося викладання російською мовою. Наприклад, у Молдові. Це зумовлено, зокрема й браком українських педагогічних працівників, так і позицією самих педагогів. Адже, за даними МОН, на початок 2022-2023 навчального року (вересень 2022 р.) 13 000 вчителів перебували за кордоном. Це в рази менше, ніж кількість переміщених дітей шкільного віку, крім того, вчителі нерівномірно переміщені по країнах та населених пунктах. Тому один і той же вчитель може викладати кілька різнонаправлених предметів. Іноді через брак учителів дітей різного віку поєднують в один клас. У школах або зовсім нема психолога, або не вистачає кваліфікованих фахівців, які можуть надати допомогу дітям, адже багато дітей мають ПТСР через пережиті від війни події.
Також нам повідомляють про нестачу українських підручників у таких школах. А деякі школи надавали дітям підручники російською мовою.
ПРОПОЗИЦІЇ ОСВІТНЬОГО ОМБУДСМЕНА ЩОДО ПІДТРИМКИ УКРАЇНСЬКИХ ШКІЛ ЗА КОРДОНОМ
Для забезпечення українських учнів за кордоном доступом до української освіти необхідно розвивати українські школи за кордоном. Розвиток таких шкіл не можливий без системної державної підтримки з боку України.
Пропозиції:
- створити робочу групу у складі представників МОН, посольств, консульств, українських шкіл за кордоном, освітнього омбудсмена тощо для напрацювання змін до національного законодавства щодо заснування та державної підтримки українських шкіл за кордоном;
- на державному рівні розробити Дорожню карту разом з урядами або міністерствами освіти країн перебування українських біженців щодо критеріїв заснування та визнання української школи за кордоном та їхнього державного контролю;
- посилити спроможність Міжнародної української школи;
- розробити державні програми підтримки українських шкіл за кордоном;
- розробити єдиний верифікований реєстр українських шкіл за кордоном;
- постійно здійснювати облік дітей, які перебувають за кордоном та наявність у них доступу до української освіти;
- можливість ведення особової справи учня в електронному вигляді;
- розглянути можливість підтримки українських шкіл за кордоном за різними моделями;
- розробити порядок зарахування стажу роботи за кордоном до педагогічного стажу для підтримки українських вчителів, які працюють в українських школах за кордоном та порядок їхньої атестації;
- розробити механізм забезпечення державою підручниками українських шкіл за кордоном;
- розвивати центри вивчення української мови за кордоном.
Читайте аналіз досвіду інших країн (Литва, Польща, Швеція, Угорщина) щодо того, як вони підтримують свої школи за кордоном читайте в окремому дописі. Деякі країни мають розроблені нормативні документи (постанови, розпорядження тощо) щодо підтримки своїх шкіл за кордоном. Деякі країни розробляють державні програми фінансової підтримки своїх учнів, які навчаються за кордоном, щодо вивчення рідної мови, надають субсидії для підтримки своїх шкіл за кордоном, контролюють їхню діяльність.