Частина учасників освітнього процесу та освітян, зокрема й працівників Служби освітнього омбудсмена були вимушені покинути власні домівки та переміститися жити до бомбосховищ чи інших укриттів. Дехто виїхав із рідного міста, а хтось, щоб зберегти життя – своє, дітей та родини – вимушено залишив країну.
Водночас і в укриттях, і за їх межами багато наших учнів, студентів, батьків здобувачів освіти, педагогічних працівників, керівників закладів освіти, управлінь освіти та інших освітян спільними зусиллями допомагають нашим захисникам, біженцям, рідним та малознайомим людям, що знаходяться поруч. Кожен інформаційний пост у соцмережах, кожна дія для донесення правди про нашу справедливу боротьбу, кожна сплетена маскувальна сітка для наших військових чи територіальної оборони, кожен дитячий малюнок проти війни, найменша допомога ближньому їжею, ліками, прихистком рухає нас вперед – до перемоги – та послаблює ворога.
Усім нам нелегко, кожному з нас зараз є чим поділитися з іншими, адже кожен із нас по-своєму переживає війну та вкладає частинку себе заради нашої перемоги. Саме в проявах людяності одне до одного, в доброму слові підтримки та згуртованості – наша сила.
Нижче – наші звернення до батьків дітей, освітян, всіх громадян України. Наразі ми готуємо – і оприлюднимо більш докладні роз’яснення питань, з якими до нас звертаються батьки дітей та освітяни.
Освітній омбудсмен Сергій Горбачов:
Життя та здоров’я людини завжди є найголовнішим правом та найбільшою цінністю, а нині – особливо. І найперше, що необхідно зараз робити – це дбати про життя та здоров’я людей. Тому звертаюся до керівників закладів освіти, керівників управлінь та департаментів освіти: проявляймо людяність та забудьмо в цій ситуації про бюрократію і застарілі інструкції.
Не відправляйте працівників закладів освіти примусово у відпустки без збереження заробітної плати. Це не лише заборонено законодавством в будь-який час, а і є проявом великої нелюдяності в цій ситуації.
Звертаю увагу, що Міністерство освіти і науки України категорично заборонило керівникам органів управління освітою, керівникам закладів освіти примушувати педагогічних та інших працівників до написання заяв про відпустку без збереження заробітної плати. Відповідний лист із проханням роз’яснити цю позицію керівникам закладів освіти та педагогічним працівникам вже надіслано керівникам обласних управлінь (департаментів).
Не примушуйте працівників “відсиджувати” робочий час у приміщеннях закладу освіти – зараз у всіх закладах оголошені канікули, а в кожного працівника також є діти та рідні, яких немає з ким залишити і які потребують турботи. Також ви наражаєте працівника на небезпеку для його життя. Замість того, щоб незаконно змушувати працівника “відсиджувати” робочий час, нехай він краще допоможе волонтерством.
Не змушуйте педагогів заповнювати навчальні плани, виконувати виховну роботу чи іншу документальну навчально-методичну роботу.
Не намагайтеся зекономити або не виплачувати заробітну плату працівникам, воєнний стан – це не підстава не виплачувати зарплату. Ситуація відбувається не з вини працівника. Ми вже готуємо коротке роз’яснення щодо виплати заробітної плати працівникам закладів освіти під час воєнного стану.
Поки що зверніть увагу на головне: Кодекс Законів України про працю визначає, що НА ЧАС ПРОСТОЮ ВИПЛАЧУЄТЬСЯ НЕ МЕНШЕ ДВОХ ТРЕТИН СЕРЕДНЬОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, АЛЕ ЗАКОН НЕ ЗАБОРОНЯЄ ПЛАТИТИ ПОВНУ СЕРЕДНЮ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ – ТО РІШЕННЯ КЕРІВНИКА.
Будьте людяними, не позбавляйте колег частини заробітної плати без їх вини.
Також звертаю увагу, що на період воєнного стану МОЗ зупинило дію наказу Міністерства охорони здоров’я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням» щодо відсторонення нещеплених працівників закладів освіти. Тобто керівники закладів освіти мають своїми наказами допустити раніше відсторонених працівників до роботи та виплачувати їм заробітну плату.
Про себе. Я відправив жінок в евакуацію, сам залишаюся у Києві, беру участь в організації життя нашого мікрорайону, комунікую з великою кількістю людей, допомагаю чим можу.
Юлія Мицишена, керівник Служби освітнього омбудсмена: Де б ми зараз не знаходилися: Київ чи Львів, Маріуполь чи Одеса, всі наші думки про одне – про Перемогу! І вона обов’язково буде, бо у нас – незламний дух, а ми – нескорений народ! І як би нам наразі важко не доводилося, хочу сказати лише одне: бережімо один одного, підтримуймо один одного, обіймаймо один одного і просто посміхаймося, бо це так важливо і так необхідно! Миру нам! Все буде Україна!
Любов Найдьонова, начальник відділу психолого-методичної підтримки: Друзі, ми переживаємо важкі часи. Будь-які ваші переживання і почуття – нормальні, ненормальна ситуація навколо. Поряд із нами чимало ще більш вразливих – дітки та старенькі, хтось, кому потрібна допомога. Не забуваймо дбати одне про одного. Хочу обійняти кожного і кожну, але поки обійми віртуальні. Тримаймося!
Надія Лещик, начальник відділу медіа та аналітики: Кожен із нас запитує себе та інших, коли війна завершиться, коли ми повернемося до мирного життя. І це буде обов’язково. Але ми вже будемо іншими. Для багатьох із нас відбулася переоцінка цінностей, матеріальні речі відійшли на геть інший план, на першому місці – єднання, взаємодопомога, служіння іншим (волонтерство), боротьба як із собою, так і з ворогом. У такі часи ми формуємося як нація, українська нація. Ми переможемо!
Аліна Небельська, провідний фахівець медіа та комунікацій відділу медіа та аналітики: Непоодиноке раптове переміщення до укриття під час повітряної тривоги чи постійне перебування в укритті виснажує кожного з нас. Тому бережімо власні сили – вони необхідні нам, щоб допомагати іншим. Намагаймося використовувати для сну певний час між чергуваннями в бомбосховищах та укриттях, коли немає повітряних тривог, між допомогою волонтерством та турботою за людей поруч. Також не забуваймо про харчування, змушуймо себе їсти, навіть якщо не хочеться. Ми не знаємо, скільки триватиме війна, тому за можливості потрібно відповідально ставитися до цих базових потреб виживання, адже кожному з нас потрібні сили, щоб і зараз, і надалі підтримувати своїх рідних, близьких, людей поруч та допомагати нашим захисникам. Разом – до перемоги!
Таміла Солоджук, провідний фахівець юридичного відділу: До війни моїм найбільшим страхом були павуки та жуки, на сьогодні моїм найбільшим страхом є слова: “Абонент не відповідає” та думки, що я не можу обійняти батьків. Пристрасно бажаю нашій армії сил та удачі, ми вистоїмо, бо добро завжди перемагає зло. Всі мої думки з усіма українцями в кожному місті країни. А найбільше бажання, щоб діти ніколи більше не бачили, що таке війна та не чули звуки повітряної тривоги.
Тримаймося. Разом – ми сила. І ми переможемо
Слава Україні!