Учитель зобов’язаний постійно підвищувати свій професійний рівень та педагогічну майстерність, набувати нові та вдосконалювати вже набуті навички, тобто постійно підвищувати власну кваліфікацію. Це визначено частиною 2 статті 54 та частиною 6 статті 18 Закону України “Про освіту”.
Види підвищення кваліфікації досить різні. Педагог на власний вибір може брати участь у тренінгах, семінарах, вебінарах, майстер-класах, проходити курси підвищення кваліфікації тощо. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 800 “Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників” фактично нівелювали монополію закладів післядипломної педагогічної освіти здійснювати підвищення кваліфікації. І це надало великі можливості педагогам самостійно обирати, де вони будуть підвищувати кваліфікацію, за якою програмою, у якого суб’єкта, обирати формат: очний, дистанційний чи змішаний. Хоча і були наміри повернути цю монополію.
Але за цей час сформувався “чорний ринок” продажу документів про підвищення кваліфікації (сертифікатів), який набуває фактично масового характеру. Про це свідчить наш постійний моніторинг соціальних мереж та платформ онлайн-оголошень. Одні вчителі відкрито погоджуються придбати сертифікат, а інші особи пропонують свої послуги та домовляються про так звану “співпрацю”. Тобто замість педагога, зовсім інша людина за кошти, “проходить” курси підвищення кваліфікації, точніше вносить на сервісі готові відповіді для отримання сертифікату для цього педагога.
Особливо цинічним виглядає купівля сертифікатів про надання першої домедичної допомоги, адже лише систематичне повторення азів домедичної допомоги дозволить сформувати навички, які кожен з нас пригадає та застосує у критичній ситуації. А це надважливо під час війни. Як і про надання психологічної підтримки учасникам освітнього процесу.
А деякі недоброчесні суб’єкти підвищення кваліфікації просто продають сертифікати, не вимагаючи від педагога проходити курси, вебінари, тренінги взагалі, а тим паче – виконувати якісь завдання.
Купуючи сертифікат – такий вчитель фактично не проходить підвищення кваліфікації.
У публікації на нашому сайті читайте про:
- масштаби проблеми академічної недоброчесності під час підвищення кваліфікації
- причини купівлі сертифікатів підвищення кваліфікації
- наслідки купівлі сертифікатів для вчителя, учнів, реформи освіти, держави
- відповідальність за академічну недоброчесність
- те, як розв’язати проблему купівлі сертифікатів підвищення кваліфікації.
КІЛЬКІСТЬ ВЧИТЕЛІВ, ЯКІ ВЖЕ КУПУВАЛИ СЕРТИФІКАТИ ПРО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
На жаль, до тепер ніхто не оцінював масштаб цієї проблеми. Коли готувався цей допис, було опубліковано дослідження “Нова українська школа” в 5–6-х класах: виклики впровадження”, яке включає репрезентативне опитування, у якому щонайменше 6% учителів 5-6-х класів на запитання щодо купівлі сертифіката про підвищення кваліфікації відповіли, що платили за його отримання без проходження курсів. Дякуємо за їхню чесність.
Однак кількість таких вчителів може бути значно більшою – близько 16%, адже ще 10% вчителів обрали варіант «Складно відповісти», що наштовхує на те, що вони не хотіли зізнаватися, хоча запитання було поставлено чітко та зрозуміло. Дослідження здійснене ГО «Смарт освіта» у партнерстві з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології за участі Інституту освітньої аналітики, ГС «Ре:Освіта» й аналітичного центру «ОсвітАналітика» Київського університету імені Бориса Грінченка за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Оскільки окремих статистичних даних про кількість вчителів 5-6-х класів немає, ми не можемо хоча б орієнтовно накласти цей процент на загальну кількість вчителів, щоб зрозуміти масштаб цієї проблеми.
Але хочемо нагадати вам для розуміння проблеми, що, за даними Інституту освітньої аналітики, станом на вересень 2023 року загальна кількість вчителів у 2023/2024 навчальному році становить 282 101 особа, з них вчителів 1-4 класів – 74921 (без учителів музики, образотворчого мистецтва, фізкультури, захисту України, трудового навчання), вчителів 5-11 класів – 166548 (без учителів музики, образотворчого мистецтва, фізкультури, захисту України, трудового навчання) та 40632 – учителів музики, образотворчого мистецтва, фізкультури, захисту України, трудового навчання.
ПРИЧИНИ КУПІВЛІ СЕРТИФІКАТІВ ПРО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Причини, що спонукають педагога до купівлі сертифікатів, різні. Більшість із них – системні. Аналізуючи соціальні мережі та комунікації з учителями, можемо виокремити причини купівлі сертифікатів. Викладення цих причин не є намаганням виправдати педагогів, які купують сертифікати. Це спроба розібратися у причинах, щоб запропонувати шляхи розв’язання проблеми.
Відсутність механізму контролю суб’єктів підвищення кваліфікації
Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 800 визначає широке коло суб’єктів підвищення кваліфікації. Не всі такі суб’єкти є доброчесними. Їхню доброчесність ніхто не перевіряє. Частина таких суб’єктів просто продає “папірці” про підвищення кваліфікації. На жаль, поки немає жодного контролю за такими суб’єктами, як і відповідальності за їхні дії.
Недобросовісні суб’єкти підвищення кваліфікації
На жаль, є організації, які фактично продають сертифікати підвищення кваліфікації без реального навчання. А педагоги купують їх, щоб обійти законні вимоги щодо підвищення кваліфікації.
Неякісні програми підвищення кваліфікації
Іноді педагог обирає суб’єктів підвищення кваліфікації та програми підвищення кваліфікації й розуміє, що курс не відповідає його очікуванням або має багато завдань, або курси не дають нічого нового, та є неефективною тратою його часу. Тому учитель починає шукати можливість, як отримати сертифікат, щоб не проходити або не завершувати ці курси.
Частина вчителів вважають онлайн-курси менш ефективними, тому, на їхню думку, легше купити сертифікат, ніж проходити курс.
Легкість та доступність купівлі сертифікатів
Оскільки “чорний ринок” сертифікатів є доволі розповсюдженим, то педагогу легше купити сертифікат за невеликі кошти, ніж займатися власним підвищенням кваліфікації. Тобто купівля сертифіката може бути більш зручним способом отримати необхідні кредити (години) для атестації.
Проблеми з фінансуванням підвищення кваліфікації
На жаль, механізм “гроші ходять за вчителем” не працює так, як планувалося. Якщо ж курси у закладах освіти, які мають на це ліцензію, управління освіти чи заклад освіти може оплатити, то випадків, коли оплачували курси чи інші заходи суб’єктів підвищення кваліфікації за кошти місцевих бюджетів, фактично немає. Служба освітнього омбудсмена декілька років тому вже намагалася з’ясувати причини такого стану. Однією з причин є проблеми з оплатою таких послуг, побоювання керівників закладів освіти та управління освіти здійснювати оплату таких послуг, відсутність та достатність фінансування та інші.
Через це педагог змушений обирати безоплатні курси або курси лише тих суб’єктів, за які може сплатити роботодавець.
Якісні курси, які дійсно цікавлять педагога, можуть бути дорогими, але заклади освіти не мають фінансів або бажання оплатити їх.
Зайнятість вчителя
Учителі завантажені уроками, підготовкою до них та інших різних заходів, бюрократичними справами тощо – і для підвищення кваліфікації їм не вистачає часу. А в умовах війни навантаження вчителя лише зросло.
Професійне вигорання
Професія вчителя є досить напруженою. Через завантаженість, невелику заробітну плату, стреси частина вчителів зазнають професійного вигорання і тому не мають сил та бажання й мотивації займатися підвищенням власної кваліфікації.
У разі позачергової атестації вчитель має мало часу для проходження курсів підвищення кваліфікації
Через недосконалість Положення про атестацію педагогічних працівників частина керівників та атестаційних комісій по-своєму трактують норми цього нормативного документа і в разі позачергової атестації вимагають у педагога 150 годин підвищення кваліфікації не за п’ять років, а за менший період. І тому вчителі через брак часу змушені вдаватися до купівлі сертифікатів.
Інші причини, про які ми не зазначили, ви можете написати нам у коментарях або у месенджері, анонімність гарантуємо.
НАСЛІДКИ КУПІВЛІ СЕРТИФІКАТІВ ПРО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Наслідки для вчителя
Академічна доброчесність формує та змінює людину, суспільство, країну, світ. Вона є важливою засадою державної політики у сфері освіти та принципом освітньої діяльності, що визначає частина 1 статті 6 Закону України “Про освіту.
Учасники освітнього процесу спільно створюють академічно доброчесне середовище. Але особлива роль тут належить учителеві, який є взірцем для дитини.
Ми маємо шалене збільшення обсягу інформації, що впливає на швидку зміну роботи, і професія педагога не є винятком. Адже вчитель не лише передає інформацію дітям, а навчає учнів шукати інформацію і використовувати її. Одним із завдань вчителя є навчити дітей вчитися, тобто займатися самоосвітою. Це важливо для того, щоб людина була успішною протягом усього життя.
Якщо вчитель не навчається або навчається недостатньо – це відображається на його професійній діяльності. І врешті-решт постає питання, чи володіє він достатніми знаннями та навичками, щоб навчати інших?
Найперше – втрачається довіра до посади вчителя загалом. Адже непрофесійність вчителя видно і батькам, і старшокласникам, і керівництву закладів освіти.
Ми співпрацюємо з різними міжнародними організаціями і на одному заході змушені були розповісти про цю проблему іноземцю з великим досвідом роботи у сфері освіти іншої країни. Він емоційно запитав : “Як можна такому вчителю довірити навчання і виховання дитини?”.
Вчитель, який купує сертифікати про підвищення кваліфікації, не лише порушує свої обов’язки, а й ставить під сумнів кваліфікацію, знання і навички, якими володіє.
Крім того, Професійний стандарт за професіями “Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти”, “Вчитель закладу загальної середньої освіти”, “Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)” (далі – чинний професійний стандарт) визначає, що вчитель має допомагати та навчати інших вчителів критично оцінювати інформацію в Інтернеті, навчати інших правил захисту авторських прав у мережі Інтернет. Тому дуже парадоксально звучить, коли вчитель, який має це робити, купує в Інтернеті зазначені сертифікати.
Наслідки для учнів
Якщо вчитель купує сертифікати про підвищення кваліфікації, то відповідно він не володіє, або володіє не повною мірою, тими компетентностями, знаннями, уміннями та навичками, якими б мав володіти та використовувати у своїй професійній діяльності. Вчителі, які не здобули необхідних знань та навичок, не можуть ефективно навчати своїх учнів.
Наведемо це на прикладі купівлі сертифіката про проходження курсів щодо надання психологічної підтримки учасникам освітнього процесу. Під час війни психологічний стан учасників освітнього процесу значно погіршився, особливо в дітей. Не маючи цих знань (це не просто курс лекцій з частин закінчення закладу вищої освіти, а особливі сучасні методики), педагог не може розпізнати ці проблеми і допомогти собі та дітям. Це все впливає на якість життя педагога, його роботу, вигорання, емоційний стан тощо.
Особливо цинічним виглядає купівля сертифікату про надання першої домедичної допомоги, адже лише систематичне повторення азів домедичної допомоги дозволить сформувати навички, які кожен з нас пригадає та застосує у критичній ситуації. А це надважливо під час війни.
Чинний професійний стандарт звертає увагу, що однією з умов допуску вчителя до роботи є моральні якості, які дозволяють йому виконувати професійні обов’язки, визначені частиною 2 статті 54 Закону України “Про освіту”. І серед цих обов’язків – доброчесність. Адже вчитель формує в учнів ключові компетентності та світогляд на основі загальнолюдських та національних цінностей. А пункт 5 стандарту встановлює, що до трудових функцій вчителя належить здатність формувати ціннісні ставлення в учнів, а також здатність формувати мотивацію учнів. Чи будуть мотивовані учні та яких цінностей вони будуть дотримуватися, коли дізнаються, що їхній вчитель, який вчить їх доброчесності сам доброчесний лише на словах?
Звісно, що прикладом для дітей також є їхні батьки, їхня доброчесність та недоброчесність теж впливає на формування дітей. Але роль вчителя у вихованні доброчесності учнів дуже важлива, а учні – це майбутнє нашої держави. Й саме у шкільному віці продовжують утверджуватися цінності дитини, які починають закладатися з наймолодшого віку в сім’ї, та формуються терпимість чи нетерпимість до корупції.
Наслідки для реформи освіти
Академічна недоброчесність нівелює принципи, закладені в основу Нової української школи та розвиток дитини. “Чорний ринок” сертифікатів впливає на розвиток та вдосконалення професійних компетентностей педагога. А педагог – той, від кого значною мірою залежить впровадження реформи в закладі освіти та освіта дитини. Адже саме педагог працює з дитиною та зобов’язаний володіти актуальними формами, методиками, інструментами роботи, постійно вдосконалюватися.
Наслідки для держави
Українське суспільство вважає корупцію другою проблемою після війни. Користуючись наративами про корупційність нашої країни країна-агресор просуває їх в інформаційному полі держав-союзників.
Саме зі шкільних років закладається нетерпимість до корупції, несприйняття способу життя з корупцією, розвиток відповідних цінностей, заохочення доброчесної поведінки, зокрема академічна доброчесність. Прикладом для дітей є батьки та педагоги.
Тож виховання недоброчесних поколінь впливатиме на наше майбутнє життя та розбудову країни, її економіку. Адже недоброчесність безпосередньо впливає на роботу вчителя та освітні втрати учнів, їх мотивацію змінюватися та змінювати країну.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕДОБРОЧЕСНІСТЬ
Частина 4 статті 43 Закону України “Про повну загальну середню освіту” визначає, що порушенням академічної доброчесності є, зокрема, проходження процедури оцінювання результатів навчання замість інших осіб та необ’єктивне оцінювання компетентностей педагогічних працівників під час атестації чи сертифікації.
Відповідно до частини 5 статті 43 цього ж Закону, педагогічні працівники, стосовно яких встановлено факт порушення академічної доброчесності, можуть бути позбавлені педагогічного звання, а також зазнавати інших обмежень. Докладно про це – на нашому сайті. Рішення про встановлення факту порушення педагогічним працівником академічної доброчесності та визначення виду академічної відповідальності приймає педагогічна рада за участю працівника та/або його законного представника (частини 6, 8 статті 43 цього ж Закону).
ЯК РОЗВ’ЯЗАТИ ЦЮ ПРОБЛЕМУ
Служба освітнього омбудсмена немає наразі пропозицій щодо розв’язання цієї проблеми. Адже для хоча б часткового її подолання необхідно зібрати усіх стейкхолдерів. Наразі зрозуміло, що необхідно змінювати підходи до підвищення кваліфікації педагогів, але так, щоб зберегти академічну свободу педагога. Для цього готуємо лист до Міністерства освіти і науки України щодо створення відповідної робочої групи.
У Комітеті Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій опрацьовується важливий проєкт Закону про академічну доброчесність. Цей проєкт визначає серед видів порушень академічної доброчесності зокрема, несамостійне виконання завдання, недозволену допомогу, схиляння до порушення академічної доброчесності, інституційні порушення академічної доброчесності тощо. Але, на нашу думку, проєкт Закону про академічну доброчесність не визначає чітко відповідальності за порушення академічної доброчесності в загальній середній освіті. Ми готуємо відповідний лист до Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій із пропозицією докладніше окреслити відповідальність за такі порушення.
Автори дослідження “Нова українська школа” в 5–6-х класах: виклики впровадження” рекомендують упорядкувати ринок послуг із підвищення кваліфікації. Одним з інструментів для цього вони визначають наявність державної платформи всіх провайдерів послуг із підвищення кваліфікації, на якій була б опція збору зворотного зв’язку від учасників, механізми контролю якості й доброчесності процесу підвищення кваліфікації педагогів.
Наразі існує національна платформа можливостей професійного розвитку педагогічних працівників “EdWay”, але ця платформа не є державною, вона розроблена ГО “ЕдКемп Україна” і надає цифрову, інформаційну та методичну підтримку під час підвищення кваліфікації. Водночас контроль за суб’єктами підвищення кваліфікації не здійснюється, адже ГО не має і не повинна мати таких повноважень.
Служба освітнього омбудсмена ініціює зміни підходів до підвищення кваліфікації педагогів, необхідність розробки державного механізму контролю доброчесності підвищення кваліфікації педагогічних працівників та відповідальності за порушення.
Фото: freepik