Розглядаючи питання інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ), Служба освітнього омбудсмена взаємодіяла з керівниками та працівниками цих установ, і зрозуміли, наскільки важлива їхня роль для забезпечення прав дітей з особливими освітніми потребами (ООП). Робота цих фахівців, на жаль, у медіа достатньо не висвітлюється. І коли директор ІРЦ говорить нам, що у будні дні вони працюють з дітьми, кількість яких збільшується щороку, бо не можуть залишити їх без допомоги, а у вихідні закривають запити та листи від органів влади, то розуміємо, що так не має бути.
У цьому дописі висвітлюємо проблеми ІРЦ, напрацьовані Службою освітнього омбудсмена, Інститутом спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України з Міністерством освіти і науки України.
За останні 5 років кількість дітей з ООП збільшилася майже у 2,5 раза – з 4655 вихованців у 2019 році в закладах дошкільної освіти до 11285 вихованців у 2024 році, та більш як удвічі – з 18643 учнів з ООП в закладах загальної середньої освіти у 2019 році до 40354 учнів у 2024 році. Тому щороку зростає навантаження на працівників закладів освіти та працівників ІРЦ, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами.
Інклюзивно-ресурсні центри відіграють важливу роль в організації інклюзивного навчання дитини з особливими освітніми потребами в закладі освіти. Вони допомагають дитині розвиватися відповідно до її потреб та підтримують батьків, підготуватися до самостійного життя та професійної діяльності й інтегруватися в життя суспільства. За даними Порталу ІРЦ, наразі в Україні створено 711 інклюзивно-ресурсних центрів, до яких було подано 412954 заяви. Водночас є певні проблеми, які перешкоджають виконанню інклюзивно-ресурсними центрами своїх завдань. Докладно про них – у цій публікації. Також ми надали пропозиції щодо розв’язання частини проблем.
Дякуємо за допомогу при підготовці цієї публікації директорці комунальної установи “Третій інклюзивно-ресурсний центр” Житомирської міської ради – Катерині Самолюк, директорці комунальної установи “Інклюзивно-ресурсний центр” Чуднівської міської ради Житомирської області – Олені Павлюк, а також іншим представникам ІРЦ, які взяли участь в опитуванні.
ЗНАЧНІ МЕЖІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИХ ЦЕНТРІВ
Пункт 4 Положення про інклюзивно-ресурсний центр (далі – Положення) визначає, що інклюзивно-ресурсні центри (далі – ІРЦ) утворюються з розрахунку один такий центр не більш як на 7 тис. дітей, які проживають на території територіальної громади (району), та не більш як на 12 тис. дітей, які проживають у місті (районі міста).
ІРЦ надає послуги дітям з особливими освітніми потребами, які проживають (навчаються) у відповідній територіальній громаді (районі), місті (районі міста), за умови, якщо батьки подали необхідні документи. Якщо ІРЦ у територіальній громаді за місцем проживання (навчання) дитини відсутній, то батьки (один з батьків) або законні представники мають право звернутися до найближчого інклюзивно-ресурсного центру. Це визначає пункт 7 Положення.
Тобто інклюзивно-ресурсний центр обслуговує певну територію громади або навіть декілька територій однієї громади, залежно від кількості дітей. І досить часто ІРЦ обслуговує більшу територію, ніж про це зазначено в Положенні. Тому трапляються випадки, коли один інклюзивно-ресурсний центр обслуговує декілька територіальних громад. У деяких громадах інклюзивно-ресурсні центри відсутні зовсім.
Це перевантажує наявний ресурс ІРЦ, зокрема кадровий. Особливо проблема загострюється в умовах повномасштабної війни. Адже на ІРЦ покладені додаткові обов’язки здійснювати комплексну перевірку і супровід внутрішньо переміщених дітей з особливими освітніми потребами та підтримку їх батьків. В одних містах, громадах кількість ВПО значно більша, ніж в інших, що впливає на спроможність ІРЦ та часто потребує розширення їх мережі.
ТЕРИТОРІАЛЬНА ДОСТУПНІСТЬ ІРЦ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ДИТИНОЮ НЕОБХІДНИХ ПОСЛУГ
Якщо ІРЦ обслуговує декілька громад, то виникає проблема надання всіх послуг, зокрема корекційно-розвиткових послуг дітям, які знаходяться в іншій громаді.
Через нестачу коштів місцевих бюджетів ІРЦ отримують мало або не отримують зовсім кошти на відрядження. Тому фахівці не можуть здійснювати виїзд до дітей, пересування яких ускладнене, й батьки змушені возити дітей на заняття до фахівців у сусідні громади або навіть у межах однієї громади чи міста і робити це за власні кошти. Найбільше у такому випадку страждають діти, які не можуть вільно пересуватися, перевезення яких є проблемним, і тому вони зовсім залишаються без фахових послуг.
У зв’язку з цим є потреба в розширенні мережі ІРЦ та зменшенні території їх обслуговування для забезпечення територіальної доступності ІРЦ для дитини та батьків і спрощення отримання необхідних корекційно-розвиткових послуг. Також необхідне закладення коштів на відрядження до громад, які обслуговує ІРЦ, для роботи фахівців з дітьми, пересування яких ускладнене.
З 2021 року, відповідно до пункту 3 Положення, інклюзивно-ресурсний центр може мати у своїй структурі філію чи філії. ІРЦ може організовувати власну діяльність з використанням мобільного інклюзивно-ресурсного центру. Створення філій ІРЦ частково розв’яже цю проблему, але постає питання фінансового забезпечення філій та посад, адже в умовах війни з фінансуванням є великі проблеми, про що піде мова у наступних розділах цієї публікації.
НЕСТАЧА ФАХІВЦІВ ІРЦ
Недостатня підготовка закладами вищої освіти фахівців
Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року серед проблем за напрямом освітньої безбар’єрності визначає недостатню забезпеченість інклюзивно-ресурсних центрів досвідченими фахівцями. В ІРЦ не вистачає кваліфікованого персоналу, який має необхідні навички для роботи з дітьми з особливими потребами.
Також тут, на нашу думку, можна говорити не лише про забезпечення ІРЦ саме досвідченими фахівцями, а про нестачу таких фахівців у цілому. Адже далеко не у всіх педагогічних закладах вищої освіти є факультети та спеціальності, що готують достатню кількість таких фахівців.
Нестача фахівців через завищені вимоги до рівня освіти
Пункт 44 Положення визначає, що на посади педагогічних працівників інклюзивно-ресурсного центру призначаються особи, які є громадянами України, вільно володіють державною мовою, мають вищу педагогічну (психологічну) освіту ступеня магістра (спеціаліста) за спеціальностями “Спеціальна освіта” (а для осіб, які здобували вищу освіту до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 266, за спеціальностями “Дефектологія”, “Корекційна освіта” (за нозологіями) або “Психологія” (“Практична психологія”), стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менш як два роки, у порядку, встановленому трудовим законодавством.
Дозвіл призначати на посади фахівців, які здобули освіту ступеня бакалавра, сприяв би зменшенню браку кадрів.
Невиконання засновниками законодавчих вимог щодо введення додаткових посад фахівців ІРЦ та виділення коштів під ці посади
Пункт 43 Положення про ІРЦ визначає, що додаткові посади фахівців (консультантів) вводяться до штатного розпису ІРЦ за рішенням його засновника із розрахунку 0,5 ставки на кожну додаткову тисячу дитячого населення, яке проживає на території відповідної територіальної громади. Рішення приймає лише засновник, який не завжди розуміє потреби дітей з ООП, зокрема важливість своєчасного й безперервного отримання дитиною необхідних послуг.
Інша сторона цієї проблеми – коли є вакансії, є фахівці, але на ці посади їх не можуть взяти через скорочення або відсутність фінансування для цих вакансій. Вакансії залишаються відкритими, зокрема через те, що кошти виділяються лише на наявні в ІРЦ зайняті штатні одиниці. Тому якщо в ІРЦ є вакансії – взяти на них нових фахівців неможливо, оскільки не виділене фінансування, й новим фахівцям немає з чого виплачувати заробітну плату. Адже оплата праці педагогічних працівників ІРЦ здійснюється за кошти освітньої субвенції, яка в умовах війни має суттєве зменшення, а оплата праці фахівців ІРЦ за надання дитині певних додаткових послуг на базі закладу освіти здійснюється за кошти субвенції на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, яка у 2023 році була скорочена, а у 2024 році залишилася такою ж, як минулого року.
Відсутність фахівців у громадах та їхній відтік з України
Іншою проблемою є нестача кваліфікованих фахівців у громаді. Це ще одна причина, чому частина вакансій залишаються незаповненими. Проблема нестачі кадрів загострюється в умовах повномасштабної війни. Адже під час війни частина фахівців ІРЦ виїхали за кордон та не можуть виконувати свої функції дистанційно. Частина фахівців стали внутрішньо переміщеними особами, що спричинило їх нестачу в певних регіонах.
Непривабливість роботи в ІРЦ через неконкурентну заробітну плату та відтік фахівців у приватний сектор
На жаль, заробітна плата фахівців ІРЦ є неконкурентна на ринку праці, і в часи повномасштабної війни вона зменшилася. Через це робота в ІРЦ не є привабливою для фахівців, більшість із них йдуть працювати у приватні компанії або засновують власний бізнес. Тому частина ІРЦ у великих містах не можуть знайти фахівців на оголошені вакансії. Відповідно діти не отримують чи отримують не в повному обсязі необхідні для них послуги.
ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ КЕРІВНИКІВ ІРЦ
Відповідно до пункту 41 Положення, керівник інклюзивно-ресурсного центру призначається на посаду на конкурсній основі. Але в умовах воєнного стану ці конкурси переважно не проводяться. Зокрема через це виникають проблеми з професійною компетентністю керівників інклюзивно-ресурсних центрів щодо організації роботи ІРЦ, взаємодії інклюзивно-ресурсних центрів з батьками, закладами освіти, органами влади, в інших управлінських процесах.
Тому необхідно запровадити курси підготовки та підвищення кваліфікації керівників ІРЦ.
ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ ФАХІВЦІВ ІРЦ
Через проблеми, які викладені у попередньому розділі, зросло навантаження фахівців ІРЦ, які беруть на себе навантаження відсутніх фахівців. Водночас така заміна не завжди перекриває потреби дітей з ООП у громадах, через що діти не отримують послуги у повному обсязі.
Зростання кількості дітей з ООП без розширення штату працівників ІРЦ
Крім того, щороку зростає кількість дітей, комплексну оцінку яких здійснює інклюзивно-ресурсний центр, та кількість дітей з особливими освітніми потребами, супровід яких відповідно необхідно здійснювати. Щодня ІРЦ працюють з більшою кількістю дітей, ніж раніше. При цьому штат фахівців ІРЦ залишається таким же. А для того, щоб здійснити комплексну оцінку розвитку дитини належно, потрібно кожній дитині приділити достатньо часу. Це не лише перевантажує фахівців, а й впливає на якість надання послуг. Наприклад, за день команда фахівців ІРЦ здійснює оцінку розвитку близько 9 осіб, кожній дитині варто приділити до години часу. Крім цього, ці ж фахівці мають проводити корекційно-розвиткові заняття з цими ж та іншими дітьми, надавати допомогу при психотравмі, консультувати батьків та інше. Зазвичай одні й ті ж фахівці ІРЦ залучені в різних напрямах діяльності центру, відтак, через брак часу і спеціалістів багато дітей з ООП і їхніх родин залишаються поза увагою.
За даними Порталу ІРЦ, наразі в Україні створено 711 інклюзивно-ресурсних центрів, до яких було подано 412954 заяви. За даними МОН, станом на 01.12.2023 року створено 6158 інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти, в них навчається 11285 вихованців з особливими освітніми потребами. А, наприклад, у 2019 році, за даними Державної служби статистики України, в інклюзивних групах закладів дошкільної освіти навчалися 4655 дітей. А в закладах загальної середньої освіти, за даними МОН, станом на 01.12.2023 року створений 29321 інклюзивний клас, де навчається 40354 учні з особливими освітніми потребами. У 2019 році таких класів було 13497, де навчалося 18643 учні, тобто вдвічі менше.
Крім того, відповідно до пункту 8 Положення, інклюзивно-ресурсний центр забезпечує участь педагогічних працівників ІРЦ у діяльності команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами. У разі потреби педагогічні працівники ІРЦ залучаються й до засідань психолого-педагогічного консиліуму у спеціальних закладах загальної середньої освіти. Пункт 2 розділу 2 Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти визначає, що постійними учасниками команди супроводу є, зокрема вчитель-дефектолог (з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП), вчитель-реабілітолог. Це може бути й інший фахівець ІРЦ залежно від потреб дитини. Через таке зростання кількості дітей і водночас нестачу фахівців, це також створює на них додаткове навантаження.
Додаткові обов’язки та кількісне навантаження фахівців ІРЦ без розширення штату
Крім того, що фахівці ІРЦ отримали додаткові обов’язки, зокрема щодо роботи із внутрішньо переміщеними дітьми, в частині ІРЦ збільшилося й кількісне навантаження – зросла кількість дітей, з якими необхідно працювати, а також психологічне навантаження, адже наслідки й травми війни тих дітей та батьків, з якими працюють фахівці ІРЦ, загострюються, продовжуються. Водночас війна впливає і на самих фахівців, їх ресурс небезмежний. Тому фахівці зазнають емоційного вигорання й самі потребують психологічної підтримки.
ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ІРЦ
Інклюзивно-ресурсні центри – комунальні установи, що мають декілька джерел фінансування. Державними джерелами фінансування є державна субвенція для підтримки дітей з особливими освітніми потребами, освітня субвенція, яка спрямовується на оплату праці педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти, всі інші витрати фінансуються за кошти місцевого бюджету.
Фінансування з державного бюджету – субвенція для підтримки дітей з ООП
Держава надає субвенцію для підтримки дітей з особливими освітніми потребами. Її надання визначається Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами.
Кошти субвенції надаються на:
- оплату праці фахівців за проведення (надання) дитині певних додаткових психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових занять (послуг);
- придбання спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку;
- обладнання кабінетів та/або ресурсних кімнат у відповідних закладах освіти та інклюзивно-ресурсних центрах, щоб надавати психолого-педагогічні й корекційно-розвиткові послуги (придбання методичного, навчального та програмного забезпечення, предметів, матеріалів і обладнання, зокрема довгострокового користування) (пункт 4 Порядку та частина 2 статті 103-3 Бюджетного кодексу України).
Обсяги цієї субвенції затверджуються відповідно до кількості осіб з особливими освітніми потребами. Кабінет Міністрів України здійснює розподіл субвенції між обласними бюджетами, а обласні державні адміністрації розподіляють субвенцію між обласним бюджетом, бюджетами територіальних громад пропорційно кількості осіб з особливими освітніми потребами, які здобувають освіту у відповідних закладах освіти, у певному порядку, який визначають та затверджують рішенням про обласний бюджет самостійно (частина 3 статті 103-3 Бюджетного кодексу України).
Зменшення субвенції для підтримки дітей з ООП
У 2023 році на підтримку дітей з ООП було виділено 304,6 млн субвенції (Додаток 6 до Закону України “Про державний бюджет України на 2023 рік”).
У 2022 році на підтримку дітей з ООП було виділено 504,4 млн (Додаток 6 Закону України “Про державний бюджет України на 2022 рік”). Тобто бачимо, що у 2023 році субвенція була значно скорочена, порівняно з 2022 роком, хоча кількість дітей з ООП, які навчаються в інклюзивних групах чи класах, щороку, згідно з проаналізованими даними, лише зростає. Але тут слід враховувати той фактор, що ця субвенція надається відповідно до кількості осіб з ООП.
Згідно з Додатком №6 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, на 2024 рік субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами становить 304,6 млн.
Накопичення залишків субвенції для підтримки дітей з ООП
На початок 2023 року на рахунках місцевих бюджетів було акумульовано 308,9 млн грн невикористаних коштів субвенції для підтримки дітей з ООП. Як зазначає Мінфін, кошти в обсязі 182,5 млн грн акумульовано в обласних бюджетах, оскільки субвенцію або не було розподілено взагалі між громадами, або розподілено частково. Суттєві залишки цієї субвенції, за даними Мінфіну, були накопичені й на рахунках місцевих бюджетів деяких територіальних громад. Станом на 01.03.2023 року найбільше невикористаних коштів субвенції було в обласному бюджеті Харківської, Львівської, Хмельницької областей та міста Києва, а також на рахунках Мукачівської, Дніпровської, Запорізької, Сафʼянівської (Одеська область), Олександрівської та Якимівської (Запорізька область), Васильківської (Дніпропетровська область) територіальних громад.
Причини невикористання коштів субвенції різні. У кожному випадку необхідно їх досліджувати, але серед громад є ті, частина з яких прикордонні, або ті, що знаходяться біля зони бойових дій. Водночас виникає запитання, чому виникли залишки цих коштів у громадах, які знаходяться далеко від зони бойових дій, де освітній процес здійснюється переважно в очному та змішаному форматах.
Вочевидь потрібен чіткий і прозорий механізм розподілу коштів субвенції для підтримки дітей з ООП. Для того, щоб ІРЦ могли ефективно використовувати кошти субвенції, закуповувати обладнання та оплачувати працю фахівців, що надають додаткові психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові заняття (послуги). Фінансове забезпечення прямо впливає на якість роботи ІРЦ, і не лише на якість наданих послуг, а й узагалі на можливість надавати такі послуги. Адже для того, щоб дитина отримувала ці послуги, мають бути й відповідний простір, і відповідне обладнання, і виплата заробітної плати працівникам.
За свідченням директорів ІРЦ, є випадки, коли на одну громаду надходять кошти освітньої субвенції для підтримки дітей з ООП, а на іншу (за словами представників громад) не надходять, хоча область стверджує, що всі кошти надають громадам. У кожній ситуації необхідно окремо з’ясовувати причини не розподілу коштів. У разі таких ситуацій можна подати звернення до освітнього омбудсмена.
Тому необхідно оновити механізм розподілу залишків субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами між обласними бюджетами та громадами, а також області між громадами.
Скорочення освітньої субвенції
Слід зазначити, що освітня субвенція, яка спрямовується на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників ІРЦ, у 2023 році була скорочена, а навантаження фахівців, як ми вже зазначали, лише зросло. Середній (розрахунковий) розмір заробітної плати педагогічних працівників з нарахуваннями на 2023 рік для педагогічних працівників інклюзивно-ресурсних центрів становив 238,49 тис. грн.
Зменшення та нерівність фінансування за кошти місцевих бюджетів
Інклюзивно-ресурсні центри стикаються зі зменшенням та нерівністю фінансування у громадах. Іноді фінансування надається на обмежений період. Розподіл коштів субвенцій та місцевого бюджету між ІРЦ залежить від рішень громади. Тому в різних громадах різна фінансова підтримка ІРЦ. Фінансування з місцевих бюджетів вистачає не в усіх громадах. В одних громадах засновники приділяють більше уваги проблемам і фінансуванню ІРЦ, в інших – менше. Відрізняється стан фінансування ІРЦ у великих містах та сільських територіальних громадах. Крім того, зараз значних коштів потребує облаштування в ІРЦ укриттів, які також мають бути обладнані з урахуванням усіх можливих особливих освітніх потреб дітей.
Іноді фінансування вистачає тільки на основні потреби ІРЦ і не вистачає на інновації для розвитку центру.
Через брак фінансування також виникають проблеми з підвищенням кваліфікації фахівців ІРЦ.
Тому громадам варто розробляти стратегію розвитку ІРЦ залежно від кількості дітей у громаді та планувати свої витрати на декілька років вперед.
Ненадання та призупинення послуг дитині як результат затримки у розподілі субвенції на підтримку дітей з ООП
Ще однією проблемою є затримки на початку календарного року в отриманні інклюзивно-ресурсними центрами коштів субвенції на підтримку дітей з ООП. Поки громади очікують фінансування, не всі з них мають власні кошти або залишки субвенції, щоб на час очікування оплачувати працю педагогічних працівників ІРЦ, придбати необхідні спеціальні засоби корекції психофізичного розвитку та обладнання. Але навіть наявні залишки субвенції не завжди можна використовувати на ці потреби. Адже якщо залишки – це видатки розвитку (тобто призначені для закупівлі обладнання), то громади не можуть використовувати їх на надання послуг, а якщо це видатки споживання (призначення на послуги), то використовувати їх можна саме на послуги.
Через несвоєчасність надходження коштів переривається надання необхідних корекційно-розвиткових та психолого-педагогічних послуг для дітей або ж такі послуги дітям, які раніше ніколи не отримували цих послуг, а тепер негайно їх потребують, просто не надаються. Це шкодить як дитині, яка вже отримувала такі послуги (адже будь-яке переривання послуг спричиняє у дитини погіршення вже здобутих результатів, особливо під час війни), так і дитині, яка мала б розпочати отримувати такі послуги (адже чим раніше з дитиною, яка має особливі освітні потреби, починають працювати фахівці, тим краще це для неї).
Проблеми підвищення кваліфікації через відсутність фінансування
Як повідомляють нам керівники ІРЦ, в частині інклюзивно-ресурсних центрів через відсутність фінансування новопризначені практичні психологи не пройшли та не можуть пройти підвищення кваліфікації для роботи з різними методиками, і відповідно не мають сертифікат для їх використання. А ці методики важливі для роботи з дітьми, кожна з них виконує свою функцію – дозволяє виміряти в дітей рівень інтелекту, когнітивні здібності, діагностувати аутизм, розлад дефіциту уваги та гіперактивності. Неможливість використовувати ці методики перешкоджає визначенню та встановленню правильного виду особливих потреб дитини й наданню фахової допомоги.
ПРОБЛЕМИ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІРЦ
Фахівці інклюзивно-ресурсних центрів зазначають про нестачу адаптованих навчальних, методичних та діагностичних матеріалів для роботи з дітьми. Зокрема не вистачає методичних матеріалів для реабілітологів, діагностичного інструментарію з психотравми, діагностичних матеріалів для раннього віку. Деякі діагностичні матеріали застарілі.
Не вистачає підручників для дітей з особливими освітніми потребами, зокрема для дітей з розладами аутичного спектру, для дітей зі складними порушеннями мовлення фактично не існує. Підручники шрифтом Брайля частково оновлювалися, більшість з наявних – розроблені ще до Незалежності України, схожа ситуація й із підручниками для нечуючих дітей.
Водночас методичних рекомендацій щодо використання цих підручників немає. Також відсутні дидактичні матеріали за тематикою навчальних програм.
Недостатньою є кількість програм МОН щодо дітей дошкільного та молодшого шкільного віку за різними типами труднощів (за нозологіями). Програми переходу дитини з розладами аутичного спектру із закладу дошкільної освіти до початкової школи відсутні.
Також не завжди інклюзивно-ресурсні центри мають необхідне комп’ютерне забезпечення та спеціальні комп’ютерні програми для організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами та надання послуг. Для закупівлі потрібне фінансування. Наприклад, в забезпеченні ІРЦ відсутні комп’ютерні програми для дітей з аутизмом.
НАЯВНІСТЬ ТА ДОСТУПНІСТЬ УКРИТТЯ
Наявність укриття в будівлі ІРЦ або поруч важлива для очної роботи центру. Адже дистанційно психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги надавати практично неможливо – це неефективно для дітей з ООП. На базі ІРЦ такі послуги отримують діти з особливими освітніми потребами раннього та дошкільного віку, які не відвідують заклади дошкільної освіти, та діти, які здобувають освіту у формі педагогічного патронажу.
У відкритих джерелах ми не знайшли загальних даних щодо стану облаштування укриттями інклюзивно-ресурсних центрів. Але моніторинг медіа та соціальних мереж дозволяє зробити висновки, що проблема облаштування ІРЦ укриттями залишається. У деяких ІРЦ неможливо побудувати укриття через будівельний план приміщення. Деякі ІРЦ мають укриття поруч у будівлі іншого суб’єкта, але нерідко вони не облаштовані під особливі потреби дітей, хоча апріорі мали б бути доступними для будь-якої людини. Цей момент потрібно враховувати й під час облаштування укриттів безпосередньо в ІРЦ, одразу облаштовуючи укриття так, щоб незалежно від того, є зараз в ІРЦ діти, яким складно пересуватися, чи діти з іншими потребами, укриття було доступним для дитини з будь-якими потребами в будь-який час.
Частина працівників ІРЦ повідомляли нам про те, що вони самостійно своїми силами та за власні кошти облаштовували укриття.
Відсутність та недоступність укриття викликає труднощі для дітей, батьків, фахівців ІРЦ під час повітряних тривог. Дітям з ООП складніше дістатися до укриття, для багатьох це додатковий стрес, хтось не розуміє, що відбувається, комусь складно це зробити швидко фізично.
ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІРЦ
Недостатня чіткість нормативно-правової бази, що регулює діяльність інклюзивно-ресурсних центрів, ускладнює їхню роботу. Також є неузгодженість нормативних документів, що ускладнює виконання ІРЦ своїх обов’язків. Це стосується, зокрема й форм звітності інклюзивно-ресурсних центрів. Адже організація правильної звітності – важлива складова, що впливає на діяльність інклюзивно-ресурсних центрів, на розподіл державних субвенцій для дітей з ООП.
Наприклад, Положення про ІРЦ визначає, що ІРЦ мають залучати у разі потреби додаткових фахівців, зокрема медичних працівників, клінічних психологів, психотерапевтів та інших. Але як саме має здійснюватися це залучення – процедура не визначена.
Також у працівників ІРЦ виникає багато запитань щодо механізму розподілу та використання державних субвенцій.
Крім того, як ми вже зазначали, Положення визначає, що додаткові посади фахівців (консультантів) вводяться до штатного розпису ІРЦ за рішенням його засновника, але немає органу контролю та норми, яка б встановлювала відповідальність за порушення засновником цієї норми, коли є потреба в розширенні штату ІРЦ, а він цього не робить.
ВІДСУТНІСТЬ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ІРЦ
Ефективність роботи будь-якої організації чи установи має вимірюватися певними критеріями. Наразі не розроблені критерії, за якими б можна було оцінити ефективність роботи того чи іншого інклюзивно-ресурсного центру в конкретній громаді, щоб працювати над покращенням його роботи. Водночас досить складно розробити загальні критерії для оцінки ІРЦ, адже в кожної дитини індивідуальні потреби, з якими працює ІРЦ, тому їх складно узагальнити.
СКЛАДНІСТЬ КОМУНІКАЦІЇ ІЗ ЗАКЛАДАМИ ОСВІТИ ТА ЗАКЛАДАМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, БАТЬКАМИ ТА ОРГАНАМИ ВЛАДИ
Для забезпечення прав дітей, які мають особливі освітні потреби, та виконання завдань ІРЦ важливі взаємодія й комунікація центрів з іншими фахівцями та батьками в межах їх обов’язків.
З пункту 8 Положення випливає, що ІРЦ взаємодіють з місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, службами у справах дітей, громадськими організаціями тощо.
Нерідко така комунікація між фахівцями ІРЦ та іншими відомствами у громаді або відсутня, або неналежна. Іноді це стається через нерозуміння іншими сторонами своїх обов’язків у взаємодії з ІРЦ та сфери відповідальності. Іноді – через нерозуміння особливих потреб дитини та важливості фахової роботи з дитиною, яка має особливі освітні потреби. Про взаємодію ІРЦ та батьків і не готовність батьків прийняти особливі освітні потреби дитини та подолання цих стереотипів ми писали в окремій публікації.
Медичні працівники, до яких звертаються батьки дитини, мають спрямовувати їх до ІРЦ, якщо бачать, що дитині потрібна не лише медична, а й інша допомога та підтримка. Своєю чергою фахівці ІРЦ також мають направити батьків до лікаря, якщо бачать, що дитина має такі особливості, які потребують і фахової медичної допомоги. Або ж працівники психологічної служби чи педагогічні працівники мають переспрямовувати дитину та її батьків до фахівців інклюзивно-ресурсних центрів. Не завжди зазначені сторони це роблять.
Проблемою є брак чітких алгоритмів дій щодо переспрямування дитини та батьків. Наприклад, як ми вже зазначали вище, у Положенні про ІРЦ не встановлено, як саме ІРЦ мають взаємодіяти з закладами охорони здоров’я. Пункт 10 Положення визначає, що ІРЦ мають залучати у разі потреби додаткових фахівців, зокрема медичних працівників, клінічних психологів, психотерапевтів, ерготерапевтів, фізичних терапевтів, працівників соціальних служб, фахівців інших інклюзивно-ресурсних центрів, працівників закладів дошкільної освіти (ясел-садків) компенсуючого типу, спеціальних закладів загальної середньої освіти та навчально-реабілітаційних центрів. Але яка процедура такого залучення – не зрозуміло.
А заклади освіти, з одного боку, не завжди знають, як діяти у випадках, що виходять за межі «нормотипових», коли саме і до кого переспрямовувати дитину, а з іншого – самостійно не можуть звертатися замість батьків до ІРЦ із проханням здійснити комплексну оцінку, тому мають побудувати правильну комунікацію з батьками.
Взаємодія ІРЦ та закладів освіти
Взаємодія ІРЦ та закладів освіти дуже важлива при організації інклюзивного навчання для дитини. Адже інклюзивно-ресурсні центри проводять комплексну оцінку за місцем навчання дитини, тобто виїжджають у заклад освіти, і графік проведення такої оцінки обов’язково погоджується з керівником закладу освіти за два тижні до початку її проведення. Фахівці ІРЦ спостерігають та додатково збирають інформацію про особливості навчання дитини в закладі освіти, консультуються з педагогічними працівниками закладу освіти щодо розроблення її індивідуальної освітньої траєкторії, індивідуальної програми розвитку, необхідності модифікації/адаптації освітньої програми (навчальних предметів), особливостей організації освітнього середовища, рекомендацій з надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг тощо (пункт 15 Положення).
ІРЦ надають рекомендації закладам освіти щодо розроблення індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами, беруть участь у розробленні цієї програми та визначають потребу в асистенті учня та/або супроводі дитини в інклюзивному класі (групі). Також фахівці ІРЦ допомагають організовувати освітній процес, передбачений індивідуальною програмою розвитку дитини. Педагогічні працівники ІРЦ беруть участь у команді психолого-педагогічного супроводу дитини, у семінарах, тренінгах, майстер-класах для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, обміну досвідом тощо. А за потреби вони надають іншу методичну допомогу педагогічним працівникам закладу освіти та/або допомагають у залученні додаткових спеціалістів, які можуть надати практичну консультативну допомогу у складних випадках, тощо (пункти 8 та 38 Положення).
За потреби педагогічні працівники інклюзивно-ресурсних центрів беруть участь у засіданнях психолого-педагогічного консиліуму у спеціальних закладах загальної середньої освіти. Ці завдання визначені пунктом 8 Положення.
Проблемою є те, що не завжди заклади освіти та батьки готові сприймати, дослухатися та враховувати індивідуальні рекомендації, надані фахівцями інклюзивно-ресурсних центрів.
Лише спільними зусиллями, доповнюючи фаховість один одного, фахівці інклюзивно-ресурсного центру та інші учасники команди психолого-педагогічного супроводу дитини закладу освіти, зокрема, керівник закладу, асистент вчителя, практичний психолог, соціальний педагог, батьки тощо можуть створити належне середовище для навчання дитини, яка має особливі освітні потреби. І коли комунікація під час цього процесу не налагоджена – це шкодить і дитині, і роботі фахівців.
Взаємодія з органами влади
Якщо ІРЦ виявляє складні життєві обставини та/або ризик для життя і здоров’я дитини – він зобов’язаний невідкладно інформувати про це службу у справах дітей за місцем проживання дитини, територіальний підрозділ Національної поліції (пункт 10 Положення).
Як повідомляється на платформі “Україна. Інклюзія”, у Законі України «Про соціальні послуги» визначені базові соціальні послуги, окремі з яких можуть надаватися дітям з особливими освітніми потребами:
- супровід під час інклюзивного навчання;
- переклад жестовою мовою;
- соціальний супровід;
- фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору;
- підтримане проживання;
- соціальна адаптація.
ІРЦ взаємодіє з засновником, зокрема надає засновнику пропозиції щодо удосконалення своєї діяльності (пункт 10 Положення). Але, як ми вже звертали увагу, іноді засновник, на жаль, не розуміє потреб дітей з ООП і відмовляється виділяти кошти з місцевого бюджету, не вбачаючи в цьому необхідності, чи розширювати штат працівників.
Тому, на нашу думку, варто узгодити питання взаємодії працівників ІРЦ з усіма сторонами, залученими державою до надання підтримки таким дітям та роботи з ними. Щоб ця взаємодія підвищила спроможність фахівців ІРЦ надавати більш ефективні підтримку та супровід дитині з ООП, а батьків, закладів освіти, органів влади – виконувати свої обов’язки стосовно дитини з особливими освітніми потребами.
Хочемо наголосити, що у грудні 2023 року на засіданні Ради безбар’єрності за участю першої леді України Олени Зеленської та під головуванням Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля Міністерство освіти і науки України зазначило серед планів на 2024 рік розширення функції та взаємодії інклюзивно-ресурсних центрів із закладами дошкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти.
ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО РОЗВ’ЯЗАННЯ
Частина проблем інклюзивно-ресурсних центрів, які ми описали, потребують довгострокового розв’язання, внесення змін до законодавства, частину проблем слід розв’язувати на рівні громади, а деякі проблеми можна розпочати розв’язувати вже зараз.
ПРОПОНУЄМО:
- урегулювати на законодавчому рівні працевлаштування до ІРЦ фахівців з освітою ступеня «бакалавр»;
- збільшити державне замовлення для спеціальностей тих фахівців ІРЦ, в яких є нагальна потреба;
- визначити та законодавчо закріпити орган контролю дотримання засновником зобов’язань щодо розширення в разі потреби штату працівників ІРЦ, визначених Положенням про інклюзивно-ресурсний центр;
- оновити механізм розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами між обласними бюджетами;
- оновити механізм розподілу залишків субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами між обласними бюджетами та громадами, а також області між громадами;
- передбачити швидку процедуру надходження субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами за нормативами минулого року через затримки надходження субвенції на початку календарного року;
- розробити методичні рекомендації щодо взаємодії та ефективної комунікації інклюзивно-ресурсних центрів з батьками, закладами освіти, медичними, соціальними та правоохоронними органами.
Дякуємо за допомогу при підготовці цієї публікації директорці комунальної установи “Третій інклюзивно-ресурсний центр” Житомирської міської ради – Катерині Самолюк, директорці комунальної установи “Інклюзивно-ресурсний центр” Чуднівської міської ради Житомирської області – Олені Павлюк, а також представникам ІРЦ, які взяли участь в опитуванні.
Фото: freepik