Минулого тижня долучилася до розширеного засідання Науково-консультативної ради Конституційного Суду України на тему “Значення Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2026 року № 2-р(І)/2026 для розвитку законодавства про вищу освіту”. Таке рішення було ухвалено у справі за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 частини першої статті 46 Закону України “Про вищу освіту”.
Нагадаю, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 46 Закону України “Про вищу освіту”, однією з підстав для відрахування здобувача вищої освіти є “порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання”. На думку Падєріна Володимира Олександровича, застосування оспорюваного припису вказаного Закону в його справі призвело до порушення гарантованого частиною другою статті 58 Конституції України права “не бути притягнутим до відповідальності за діяння, що не визнається законом як правопорушення”.
Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2026 року № 2-р(І)/2026 визнано, що пункт 5 частини першої статті 46 Закону України “Про вищу освіту” від 1 липня 2014 року № 1556-VII відповідає Конституції України (є конституційним). Також, визнано, що цей вищезгаданий пункт, застосований у постанові Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року у справі Падєріна Володимира Олександровича, суд витлумачив у спосіб, що не відповідає Конституції України.
Під час розширеного засідання Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, яке відбулося 8 квітня 2026 року, окреслила свою позицію щодо питання відрахування здобувача вищої освіти з підстав порушення умов договору (контракту).
Зауважу, що раніше отримала звернення від судді-доповідача Конституційного Суду України по цій справі. Зокрема, для повного і всебічного розгляду справи висловлювалося прохання надати відповіді на питання:
1️⃣ Якою є правова природа освітніх правовідносин між закладом вищої освіти та її здобувачем: публічно-правова, приватно-правова чи змішана, і як ця кваліфікація впливає на допустимі межі втручання закладів вищої освіти у реалізацію права на освіту?
2️⃣ Чи можуть застосовуватися до здобувачів вищої освіти за порушення умов контракту, виконання інших обов’язків, передбачених законодавством про вищу освіту, заходи дисциплінарного характеру/санкції, визначені законодавством України про адміністративну відповідальність?
3️⃣ Чи відповідає пункт 5 частини першої статті 46 Закону України “Про вищу освіту” принципу верховенства права, зокрема таким його складовим, як правова визначеність, передбачуваність правових наслідків та заборона свавільного втручання у сферу прав людини (стаття 8 Конституції України)?
4️⃣ Чи повинен законодавець передбачити підвищені гарантії правового захисту здобувачів вищої освіти під час застосування санкцій з боку закладів вищої освіти?
5️⃣ Чи забезпечує законодавство України належний баланс між академічною автономією закладу вищої освіти та конституційними правами її здобувача, і чи не використовують академічну автономію заклади вищої освіти як підставу для необґрунтованого обмеження прав людини?
Направила свою позицію щодо вказаних питань Конституційному Суду України. Частина з відповіді була зацитована у Рішенні Конституційного Суду України № 2-р(І)/2026 від 11 березня 2026 року, а саме: “відповідно до Закону України “Про освіту”, Закону України “Про вищу освіту”, внутрішніх нормативно-правових актів закладу освіти за порушення освітніх обов’язків до здобувачів освіти можуть застосовуватися виключно спеціальні (освітні) заходи, зокрема, академічні санкції за порушення доброчесності. Дані заходи не відносяться до адміністративних стягнень, вони мають виключно дисциплінарно-освітній характер, оскільки не передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення як види адміністративної відповідальності”.
Нагадаю, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 2-р(І)/2026 від 11 березня 2026 року виснував, що передбачена пунктом 5 частини першої статті 46 Закону України “Про вищу освіту” відповідальність у формі відрахування здобувача освіти за порушення умов договору (контракту) пов’язана з невиконанням цивільно-правових зобов’язань, що виникають унаслідок укладення договору (контракту). Такий захід, як відрахування здобувача освіти, є домірним втручанням у реалізацію конституційного права на вищу освіту, якщо особа здобуває вищу освіту за кошти фізичної (юридичної) особи, оскільки він прямо пов’язаний з умовами фінансування надання освітньої послуги як однієї з ключових передумов реалізації конституційного права на вищу освіту.
Ознайомитися з Рішенням Конституційного Суду України № 2-р(І)/2026 від 11 березня 2026 року, а також матеріалами справи можна на сайті Конституційного Суду України https://bit.ly/4sBVHvh .
Рішення Конституційного Суду України є остаточним і не може бути оскарженим, що передбачено частиною 5 статті 88 Закону України “Про Конституційний Суд України”.