Нещодавно ми опублікували допис щодо дій у надзвичайних ситуаціях та опитування, чи потрібно проводити навчальні тренування. Опрацювавши коментарі, пропозиції, запитання, скарги, ми зрозуміли, що частина населення не володіє інформацією та навичками щодо дій у надзвичайних ситуаціях. І саме незнання викликає паніку.
Тому вважаємо, що з населенням необхідно проводити роз’яснення, навчання, доводити інформацію щодо правильних дій, попри те, чи є загроза надзвичайних ситуацій різного характеру, чи ні. Адже за останні роки у містах, країнах (чи їх частині) відбувалися надзвичайні ситуації, катастрофи, воєнні дії тощо. Наприклад: Казахстан, Алеппо (Сирія), Бейрут (Ліван), Сараєво (зараз Боснія і Герцеговина), протести Black Lives Matter (США) тощо.
Ми виокремили орієнтовний список проблем і запитань від учасників освітнього процесу, на основі результатів опитування, моніторингу засобів масової інформації, соціальних мереж та звернень.
ПРОБЛЕМИ:
- Відсутній порядок дій педагогів, учнів, студентів та батьків у разі воєнних дій, зокрема – порядок дій переміщення до укриттів (сховищ).
- Педагоги та батьки мало обізнані із системами оповіщення про небезпеку і про те, де знайти та забрати дітей у разі евакуації, переховування в укриттях, якщо мобільний зв’язок та інтернет не будуть працювати.
- Навчальні тренування:
- кількість тренувань з евакуації з початком карантину різко зменшилася, батьки повідомляють, що у частині закладів освіти вони не проводяться взагалі;
- тренувальні евакуації доволі часто проводяться без навчання, пояснення;
- тренування щодо евакуації до укриття (бомбосховищ) не проводяться, оскільки відсутня така вимога та порядок дій;
- дуже рідко проводяться тренування дій у разі небезпеки техногенного характеру: витік хлору, аміаку тощо та тренування дій у разі надзвичайних ситуацій природного характеру: повінь, паводок.
4. Повідомлення про можливі мінування показали, що:
- частина педагогів та дітей не готові до евакуації: вони не завжди знають, що робити, як діяти, не знають правил евакуації;
- частина учасників освітнього процесу психологічно не готова до евакуації, відчуває розгубленість, стрес, які можуть викликати паніку з непередбачуваними наслідками.
Дорослі не готові проводити психологічну підтримку дітей та надавати роз’яснення під час евакуації та після неї. Практично не проводиться психологічна підготовка дітей до випадків евакуації, дій у надзвичайних ситуаціях.
5. Документи та різноманітні інструктажі щодо порядку дій у надзвичайних ситуаціях написані бюрократичною мовою, задовгі, їх важко прочитати, відповідно зрозуміти під час виконання дій.
6. Учасники освітнього процесу не обізнані про наявність укриттів (бомбосховищ) у закладах освіти, їх стан та придатність для прийняття дітей та педагогічних працівників. Батьки та педагоги повідомляють про відсутність укриттів або їх дуже поганий стан, відсутні запаси води, їжі, не працює вентиляція тощо.
7. Відсутні або слабкі знання з домедичної допомоги у педагогічних працівників, батьків та здобувачів освіти.
Узагальнивши та проаналізувавши ці проблеми, ми сформували та звернулися з відповідними пропозиціями до органів центральної влади. Зокрема, ЗАПРОПОНУВАЛИ:
- Невідкладно розробити:
- порядок дій у закладі освіти у випадку воєнних дій, передбачивши дії у разі наявності укриття у закладі освіти та його відсутності;
- алгоритм оцінки та вибору порядку дій у разі надзвичайних ситуацій, який дозволяє кожному працівнику закладу освіти швидко оцінити ситуацію та обрати правильний порядок дій;
- єдину схему оповіщень у закладах освіти у різних надзвичайних ситуаціях, звернувши особливу увагу на те, що різні надзвичайні ситуації потребують принципово різних дій: або терміново покинути будівлю (наприклад, у випадку пожежі), або, навпаки, залишатися у приміщенні, за можливості забарикадуватися і не проявляти активність (у можливій ситуації пострілів у будівлі);
- короткі посібники та інфографічні матеріали, де доступно та інформативно, простою мовою викладені чіткі алгоритми дій у надзвичайних ситуаціях для здобувачів освіти та працівників закладів освіти.
- переглянути та удосконалити наявні інструкції щодо порядку дій у надзвичайних ситуаціях;
- створити масову наочність (інфографіку), яка якісно ілюструє порядок дій у різних ситуаціях;
- за можливості доповнити рекомендації короткими відеороз’ясненнями.
Дуже важливо використовувати у документах та рекомендаціях просту, лаконічну та зрозумілу мову викладу інформації, виокремити порядок дій для працівників закладів, порядок дій для здобувачів освіти, зокрема для дітей з особливими освітніми проблемами та у спеціальних закладах освіти. До інструкцій включити опис процедур щодо того, де і як саме батьки, законні представники зможуть зустрітися та забрати дітей після евакуації, укриття тощо.
2. Ініціювати проведення тренувальних навчань у всіх закладах освіти:
- евакуація з приміщення;
- укриття дітей та педагогів у безпечному місті, укритті тощо;
- порядок дій у разі надзвичайних ситуацій техногенного характеру: витік хлору, аміаку, радіаційна небезпека тощо;
- порядок дій у разі надзвичайних ситуацій природного характеру, зокрема повені, паводка;
- порядок дій у разі збройного інциденту із застосуванням холодної та/або вогнепальної зброї у приміщенні закладу освіти.
На думку освітнього омбудсмена, надзвичайно важливо дотримуватися такого алгоритму проведення навчань:
- перше тренування – з попередженням, докладними поясненням кожного кроку, навчанням правил поведінки;
- наступні тренування – без попереджень, щоб змоделювати умови, якомога наближені до того, з чим можуть зіткнутися працівники закладів освіти та здобувачі освіти у разі надзвичайних ситуацій.
3. Здійснити інвентаризацію укриттів та бомбосховищ у закладах освіти, їх стан, запас води, вентиляцію тощо та довести інформацію до учасників освітнього процесу.
4. Ініціювати проведення масових курсів домедичної допомоги для працівників закладів освіти та учнів старших класів. Включити проходження таких курсів як обов’язкову умову підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
5. Розробити поради для надання психологічної допомоги здобувачам освіти під час надзвичайної ситуації та після неї.
Якщо у вас є інші пропозиції, запитання, прошу писати їх у коментарях чи надіслати повідомлення.
Хочемо зауважити, що опитування, яке ми провели, не є репрезентативним у сенсі соціологічного наукового дослідження, це орієнтовна модель запитань та проблем, з якими зіткнулися батьки та педагоги.