Час від часу в нашому суспільстві виникає дискусія щодо доречності використання гаджетів у школах.
Нагадую, що на законодавчому рівні в Україні не встановлена заборона на використання мобільних телефонів у закладах освіти. Саме тому школа не має юридичних підстав забороняти учням мати мобільні пристрої.
Гаджети можуть використовуватися в освітньому процесі, але не мають йому заважати. Якщо використання гаджетів учнем заважає освітньому процесу, зокрема відволікає його або інших учнів під час уроку – вчитель має право робити зауваження та вимагати, щоб учень припинив перешкоджати проведенню уроку.
Загалом користування мобільними телефонами у закладах освіти має кілька аспектів.
- За допомогою гаджетів учні можуть працювати з електронними версіями підручників, інтерактивними додатками, здійснювати проєктну та пошукову роботу на уроках – у такому разі вони сприяють досягненню освітніх цілей, допомагають урізноманітнити уроки та заняття, розвивати в учнів медіаграмотність.
- Гаджети дозволяють дітям перебувати на зв’язку з батьками й дають можливість швидко в разі необхідності сконтактувати з ними, наприклад, повідомити про погане самопочуття. У період воєнного стану, коли можуть виникати різні надзвичайні ситуації, й під час повітряних тривог бути на зв’язку – це особливо важливо.
- Мобільний телефон допомагає за потреби зафіксувати факти порушення прав учасників освітнього процесу, наприклад, здійснення насильства, жорстоке поводження, зокрема булінг. Право на таку фіксацію випливає зі ст. 32 Конституції України та п. 4 ч. 4 ст. 21 Закону України “Про інформацію”. В певних ситуаціях лише відео- та аудіодокази протиправної поведінки можуть допомогти притягнути винних до відповідальності та відновити безпечне освітнє середовище в закладі освіти. В умовах зростання у медіапросторі та соціальних мережах кількості повідомлень про випадки жорстокого поводження з дитиною, зокрема булінгу, видається, що саме мобільний телефон часто може бути дієвим інструментом захисту прав дитини.
З іншого боку, гаджет відволікає від навчання при використанні його не за призначенням, може сприяти академічній недоброчесності, знижувати рівень міжособистісного спілкування, рухової активності, впливати на здоров’я, сприяти формуванню нездорових залежностей від гаджетів, насильству, розвитку шкідливих звичок (адже діти схильні наслідувати те, що вони бачать, тому безперешкодний доступ дітей до гаджетів та контенту з насильством не залишається безслідним) та кібербулінгу.
Маємо пам’ятати, що будь-яка техніка – це лише інструмент у руках людини: він може приносити як користь, так і шкоду, залежно від того, як ним користуватися. Саме тому важливо формувати у молодого покоління відповідальне ставлення як до використання техніки, так і до свого здоров’я, а також повагу до інших, розуміння своїх прав та обов’язків як учасників освітнього процесу. Ми не можемо ігнорувати технологічний прогрес, але маємо працювати над тим, щоб використовувати його здобутки на користь, а не шкоду.
Вважаю, що безпекові чинники – наявність воєнного стану, зростання кількості випадків жорстокого поводження, насильства щодо дітей показують нам, що мобільні телефони не можуть бути заборонені у закладах освіти. Разом з тим, очевидно, що мають існувати певні правила користування ними.
Однак наразі в Україні на державному рівні відсутні акти, які б унормовували використання мобільних телефонів у закладах освіти. Це ускладнює запровадження таких загальношкільних правил та правомірність вимоги для їх виконання.
Відповідно до статті 23 Закону України “Про освіту” школи мають автономію у прийнятті рішень щодо організації освітнього процесу та мають право встановлювати внутрішні правила, спрямовані на забезпечення безпеки, порядку та ефективності освітнього процесу. Водночас, оскільки на законодавчому рівні питання використання гаджетів не врегульоване, це може викликати юридичні труднощі у введенні таких правил закладами освіти. Адже тут виникають питання щодо того, де зберігатимуться гаджети учня, хто нестиме відповідальність за їх збереження, які правові підстави вилучення гаджетів, адже це особисте майно учнів, та інші питання.
Раніше Служба освітнього омбудсмена вже звертала увагу на необхідності розробки нормативних актів зі спільними правилами щодо використання мобільних телефонів у закладах освіти та досліджувала закордонний досвід щодо правил використання мобільних пристроїв у закладах освіти Німеччини, Франції, Польщі, Швеції, Японії та Великобританії. Ознайомитися з ним докладно можна на нашому сайті.
Фото: freepik