Освітній омбудсмен з партнерами провели міжнародний форум
Про виклики цифрових рішень в інклюзивному навчанні та їх відповідність вимогам універсального дизайну обмінювалися думками під час Міжнародного форуму «Кожна дитина важлива: цифрове персоналізоване навчання, інклюзія та право на якісну освіту», що відбувся 30 червня 2026 року.
Форум став експертним майданчиком для ознайомлення з державною політикою, науковими дослідженнями, досягненнями, міжнародним досвідом, а також презентації практичного досвіду використання цифрових інструментів в інклюзивному навчанні та об’єднання зусиль для забезпечення права кожної дитини на якісну освіту.
ЦИФРОВІ ПЕРСОНАЛІЗОВАНІ РІШЕННЯ ДЛЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА, СТАНДАРТИ ТА НАУКОВИЙ ПІДХІД
Під час заходу відбувся відкритий діалог про виклики цифрової освіти в інклюзії. Зокрема, під час першої експертної панелі обговорили цифрові персоналізовані рішення для інклюзивної освіти в Україні: державну політику та стандарти у цій сфері, а також науковий підхід. Неля Корецька, керівник експертної групи з інклюзивного навчання, спеціальної освіти та безбар’єрності Міністерства освіти і науки України представила державне бачення цифрових технологій як інструменту забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами на якісну освіту. Серед ключових державних кроків:
- розвиток платформи «Всеукраїнська школа онлайн» відповідно до міжнародних стандартів доступності;
- забезпечення дітей допоміжними технологіями;
- фінансування закупівлі Eye Tracker у 2026 році;
- створення ресурсних центрів підтримки;
- цифровізація діяльності інклюзивно-ресурсних центрів.
Також розповіла про роботу зі створення електронного кабінету дитини на державному вебсайті Україна. Інклюзія https://ircenter.gov.ua/ , який дозволить: відстежувати індивідуальну програму розвитку, забезпечити взаємодію між інклюзивно-ресурсним центром, школою та батьками, контролювати отримані послуги та підвищити прозорість системи.
Людмила Лисогор, начальник відділу навчально-методичного забезпечення змісту корекційної та інклюзивної освіти Українського інституту розвитку освіти, зосередила увагу на навчальному контенті без бар’єрів. «Майбутнє – це не просто цифровий підручник. Майбутнє – це персоналізоване цифрове освітнє середовище дитини», – зауважила пані Людмила. Доступність цифрового продукту – це передусім універсальний дизайн, що передбачає різні способи представлення інформації. Так один навчальний матеріал може бути доступним для дітей з різними потребами. Серед елементів доступного цифрового дизайну: проста мова; піктограми; альтернативна комунікація; масштабування тексту; зміна шрифтів; якісне аудіо; відео без шумового навантаження; використання жестової мови; скрінрідери; інтерактивні 3D-моделі; підтримка Eye Tracker.
Еляна Данілавічюте, завідувачка відділу логопедії Інституту спеціальної педагогіки і психології ім. М.Ярмаченка, докладніше розповіла про моделювання освітнього простору з використанням цифрових інструментів для дітей з особливими мовленнєвими потребами. За словами пані Еляни, мова є найпотужнішим інструментом навчання. Труднощі дитини у навчанні часто виникають не через зміст завдання, а через окремий компонент його виконання. Наприклад, дитині необхідно: почути інформацію; проаналізувати мовлення; здійснити трансформацію між різними модальностями; використати моторне планування. Саме порушення одного з цих компонентів може пояснювати неуспішність.
МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Також закордонні фахівці представили міжнародний досвід використання цифрових персоналізованих інструментів для дітей з різними освітніми потребами, зокрема створення одного навчального ресурсу для нормотипових дітей, який адаптується для кожної групи дітей з різними типами особливих освітніх потреб.
Люк Станнард, директор програми Can’t Wait to Learn (укр. Відповідник – «Вивчаю – не чекаю»), освітньо-технологічної ініціативи War Child Alliance більше розповів про застосунок «Вивчаю – не чекаю», який наразі належить Міністерству освіти і науки України. Застосунок працює офлайн, встановлюється практично на будь-який пристрій, підтримує персоналізоване навчання. Хоча застосунок не створювався виключно для дітей з особливими освітніми потребами, він від початку проєктувався як доступний цифровий інструмент. Як зазначив доповідач, застосунок розроблявся спільно з державою, освітянами, батьками та дітьми й саме таке співтворення продукту з користувачами є причиною його успіху. Пан Люк зазначив, що у межах проєкту їм вдалося допомогти 250 тисячам дітей у їхніх освітніх потребах по всій Україні.
Альвіра Галкєне, литовська дослідниця освіти, професорка та керівниця кластеру трансформаційних освітніх досліджень в Університеті Вітовта Великого, звернула увагу учасників форуму на питанні універсального дизайну для навчання, зокрема питання доступності як шляху до успіху. Пані Альвіра представила історію розвитку Universal Design for Learning (UDL), започаткованого дослідниками Гарвардського університету та організацією CAST. Основою UDL є три принципи: різні способи залучення учнів; різні способи подання інформації; різні способи демонстрації результатів навчання. Одним із ключових висновків досліджень стало твердження: «Труднощі у дітей пов’язані з негнучким освітнім простором». Доповідачка наголосила: «Кожна дитина може і має право навчатися саме так, як їй зручно і як вона може». У Литві ця концепція вже інтегрована у законодавство: з 2024 року кожна дитина має право навчатися у загальноосвітній школі. Розповідаючи про досвід Литви, пані Альвіра підкреслила, що основна ідея полягає в тому, щоб адаптувати один навчальний ресурс під різні потреби, а не створювати окремі матеріали для кожної групи дітей.
Павел Рутковський, професор Варшавського університету та провідний експерт у галузі лінгвістики жестових мов, доступності та інклюзії людей з порушенням слуху, зосередив увагу на освітніх адаптаціях для учнів з особливими комунікативними потребами в Польщі. Він зазначив, що польські фахівці понад двадцять років працюють над створенням багатомодальних підручників, які поєднують: друкований текст, польську жестову мову, просту зрозумілу мову, графічні адаптації, мультимедійний контент. Важливим є те, що вони не створюють окремі підручники, а адаптують існуючі: «Ми використовуємо звичайний підручник і додаємо опції, яких потребують діти з особливими освітніми потребами».
Агнєшка Пільх, польська експертка у сфері інклюзивної освіти та альтернативної і додаткової комунікації (AAC) розповіла про асистивні технології для підтримки участі учнів зі складними потребами в комунікації. «Без цієї технології не можна гарантувати незалежності й включення учнів у активності», – зазначила пані Агнєшка. Як вона зауважила, головною метою допоміжних технологій є не сам пристрій, а можливість людини будувати стосунки з іншими. Доповідачка представила широкий спектр сучасних рішень: Eye Tracker, айтрекери, спеціальні клавіатури, джойстики, Tobii Communicator, Grid 3, TD Snap, Boardmaker, CoughDrop. Також розповіла про польський досвід: систему оренди обладнання, мережу з 16 центрів альтернативної комунікації, систему консультацій та підбору обладнання.
ДОСТУПНІСТЬ ТА ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ В ІНКЛЮЗИВНОМУ НАВЧАННІ В УКРАЇНІ
Під час третьої частини заходу Оксана Заболотна, професор кафедри іноземних мов та міжкультурної комунікації Уманського національного університету, координатор дослідження «Вивчаю – не чекаю» в Україні презентувала результати дослідження цифрового освітнього застосунку «Вивчаю – не чекаю». Результати засвідчили позитивний зв’язок між використанням застосунку і розвитком математичної компетентності та мовної грамотності учнів. Діти, які користувалися інструментом, відзначали такі переваги застосунку: право на помилку, безпечне середовище, можливість повторювати матеріал, подолання освітніх прогалин. Водночас дослідження показало, що для частини дітей необхідною залишається підтримка дорослих – батьків або асистента вчителя, а також усунення технічних бар’єрів, які ускладнюють доступ.
Оксана Гнатюк, керівник інклюзивного освітнього Хабу «Черкащани» міста Умань, тренерка «Тренінгу для вчителів середньої школи НУШ з інклюзивною складовою» у межах проєкту ВБО «Даун Синдром» – «Різні можливості – рівні права», розповіла про роль універсального дизайну навчання у подоланні освітніх втрат та забезпеченні якісної освіти для всіх дітей. Вона представила низку цифрових ресурсів, які можуть використовуватися в інклюзивній освіті: EYA, «Я кажу» тощо. Пані Оксана підкреслила, що більшість із них не створювалися спеціально для дітей з особливими освітніми потребами, а адаптуються педагогами й батьками відповідно до індивідуальних потреб. Особливий акцент спікерка, яка поєднує досвід дослідниці, викладачки та мами дитини з розладом аутистичного спектра, спрямувала на те, що технології є лише засобом досягнення більшої мети. Також вона звернула увагу на серйозний дефіцит наукових досліджень ефективності цифрових інструментів в українському контексті.
Наталія Камінська, членкиня ГС «Мережа батьківських організацій», лідерка адвокаційної кампанії «Голос для Дениса», розповіла про досвід навчання свого сина, який має дитячий церебральний параліч, не використовує мовлення та не може користуватися руками. «Ми йшли у школу, не маючи Eye Tracker», – поділилася пані Наталія. Згодом завдяки сучасним допоміжним технологіям син успішно закінчив початкову школу. Умовою успіху стала модель партнерства, яка об’єднала сім’ю, школу і міжнародні проєкти підтримки. Цей кейс став прикладом того, як завдяки партнерству та допоміжним технологіям дитина зі складними порушеннями руху й мовлення може успішно навчатися в інклюзивному класі.
Під час виступу пані Наталія продемонструвала практичне використання таких інструментів, як TD Snap, TD Control, Boardmaker, Eye Tracker. Також спікерка підкреслила, що головною метою є не використання технології як такої, а забезпечення реальної участі дитини в освітньому процесі.
Озвучені учасниками заходу думки засвідчили, що технології мають цінність тоді, коли вони підтверджують свою ефективність, сприяють реальному включенню дитини в освітній процес, відчуттю належності до шкільної спільноти, а також створюються у партнерстві з користувачами.
Під час заходу учасники обговорення озвучували виклики у впровадженні цифрових персоналізованих інструментів в освітньому процесі. Тож за результатами форуму будуть сформовані узагальнені пропозиції щодо подолання таких викликів, а також відповідності цифрових персоналізованих інструментів вимогам універсального дизайну навчання.
До заходу долучилися представники органів державної влади, громадського сектору, організацій та установ сфери освіти, батьки дітей з особливими освітніми потребами та закордонні фахівці.
Організатори форуму: освітній омбудсмен, Міжнародна організація War Child Alliance та Українська асоціація дослідників освіти.
Фото: використання дитиною Eye Tracker в освітньому процесі.
Фото надане Наталією Камінською, мамою хлопчика