Періодично отримую звернення від студентів, які скаржаться на довготривалу процедуру відрахування із закладу вищої освіти, – від декількох місяців до року. Хоча студенти виконали всі вимоги для відрахування, передбачені внутрішніми документами закладу.
Студенти скаржаться на несвоєчасне видання відповідного наказу та ознайомлення з ним, затримку видачі академічних довідок, а також неповернення коштів, сплачених за договором. Адже у переважній більшості скарг таке затягування стосується студентів, які навчаються за контрактною формою, що зумовлює продовження нарахування плати за навчання.
Така бездіяльність закладів освіти порушує права здобувачів освіти, зокрема призводить до витрат за освітні послуги, які вони не отримували, та неможливості продовжити навчання в іншому закладі вищої освіти.
Хочу зауважити, що Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 07.02.2024 року № 134, не містить чітко визначених строків ознайомлення здобувача освіти з наказом про відрахування, а також строків виготовлення та видачі академічної довідки.
У березні 2026 року звернулася до Міністерства освіти і науки України з проханням внести зміни до цього документа та передбачити чіткі строки:
- видачі наказу про відрахування, якщо здобувач освіти виконав усі умови закладу вищої освіти;
- ознайомлення здобувача освіти з наказом про відрахування;
- виготовлення та видачі академічної довідки закладом освіти.
За результатами опрацювання цього питання з Міністерством освіти і науки України вирішили, що найкращим шляхом для розв’язання цієї проблеми буде цифровізація процедури від її початку (подачі заяви) до кінця (підписання наказу та видача академічної довідки). Робота в цьому напрямі вже ведеться і, сподіваюся, невдовзі зможемо розповісти більше деталей.
Як приклад проблеми наведу опис одного звернення.
ПОЗИТИВНЕ ВИРІШЕННЯ ЗВЕРНЕННЯ НЕ РОЗВ’ЯЗУЄ СИСТЕМНУ ПРОБЛЕМУ
В одному зі звернень мати здобувача освіти повідомила, що в серпні 2025 року її дитина подала заяву до закладу вищої освіти про відрахування за власним бажанням. У заяві зазначалося, що до занять здобувач освіти не приступав та освітніх послуг не отримував. Ця заява була погоджена представниками університету, однак відрахування так і не було здійснено, а кошти, сплачені за навчання, – не повернуто. Також дитині заявниці намагалися надати освітні послуги та приєднати до навчання, хоча вона в цей час навчалася в іншому закладі вищої освіти та в ЄДЕБО з 01.09.2025 року значилася студентом іншого закладу освіти.
З метою реагування та вжиття заходів звернулася до закладу освіти з вимогою відрахувати та повернути кошти за навчання. Як повідомив заклад, здобувача освіти відрахували, але це відрахування було здійснено лише в червні 2026 року. Кошти, сплачені за навчання, були повернуті в повному обсязі.
Заклад освіти повідомив, що затримка у видачі наказу була зумовлена внутрішніми організаційними причинами, пов’язаними з опрацюванням документів. Але службову перевірку щодо затримки відрахування заклад освіти не провів.
Тому направила офіційну вимогу провести перевірку, встановити відповідальних посадових осіб та вжити відповідних заходів реагування, зокрема й щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
У відповідь заклад освіти повідомив, що створив комісію для проведення службової перевірки обставин, пов’язаних із несвоєчасним виданням наказу про відрахування та несвоєчасним поверненням коштів, сплачених за навчання. Трудові відносини з працівницею, до посадових обов’язків якої входила підготовка проєктів наказів щодо руху контингенту здобувачів освіти, припинено за власним бажанням орієнтовно за два місяці до видачі наказу про відрахування. Заклад освіти зазначив, що застосувати дисциплінарну відповідальність неможливо у зв’язку із припиненням трудових відносин з відповідною працівницею, а також, у зв’язку із спливом строку, встановленого статтею 148 Кодексу законів про працю України.
Хочу наголосити: законодавство передбачає, що здобувачі освіти можуть вільно обирати заклад для здобуття освіти, а тому їх не можна зобов’язати отримувати освітні послуги там, де вони не бажають. Так, частина перша статті 53 Закону України “Про вищу освіту” передбачає, що здобувачі освіти мають право зокрема, на навчання впродовж життя та академічну мобільність; якісні освітні послуги; індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання.
Зауважу, що особі, яка відрахована із закладу вищої освіти у порядку, визначеному вищезгаданим Положенням (крім відрахування у зв’язку із завершенням навчання за відповідною освітньою програмою, а також у разі, якщо особа не приступила до занять), видається академічна довідка. Особа, відрахована із закладу вищої освіти до завершення навчання за освітньою програмою, отримує академічну довідку, що містить інформацію про результати навчання, назви дисциплін, отримані оцінки та здобуту кількість кредитів ЄКТС (Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи) (п. 4-5 розділу II вищезгаданого Положення).
Ситуація щодо забезпечення прав цього здобувача освіти була вирішена успішно. Але вона лише підкреслює, наскільки важливо встановити у Положенні про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки чіткі строки для видачі та ознайомлення студентів з наказом про відрахування. Продовжую адвокатувати питання захисту прав здобувачів вищої освіти.
Зображення: magnific