Як реалізувати право на освіту в закладі освіти іншої громади?

ПОРАДИ БАТЬКАМ

В умовах реформування старшої школи й створення мережі академічних ліцеїв все частіше отримую звернення від батьків здобувачів освіти щодо того, як діяти їм і як мала б діяти громада, щоб забезпечити право дитини на освіту. 

Цитую запитання від батьків, які зазначаються у зверненнях:

  • У громаді відсутній ліцей. Де дітям здобути повну загальну середню освіту? 
  • Засновник повідомив, щоб батьки самостійно шукали  в іншій громаді школу, де є 10 та 11 класи. Що робити?
  • Ми переїхали з іншого міста, нас не приймають до закладу загальної середньої освіти. Що робити?

Зауважу, що статистика щодо кількості дітей, які здобувають повну загальну середню освіту не у громаді місця свого проживання, відсутня. Проте комунікація з освітянами підтверджує, що кількість таких здобувачів освіти зростає. Певний вплив на таку “освітню міграцію” має вже згадана реорганізація мережі закладів освіти громад, а також вибір батьками закладів освіти, які, на їхню думку, забезпечують кращу якість освітнього процесу або, попри те, що знаходяться в іншій громаді, територіально є більш доступними для дітей.

Якщо органи місцевого самоврядування не ініціюють питання про співробітництво з іншою громадою, зокрема для створення умов доступу до освіти, то  право на це мають і батьки як місцеві жителі у порядку місцевої ініціативи. Тому закликаю батьків бути активними й спільно відстоювати право дітей на освіту.

Поради для батьків, що робити в наведених ситуаціях, – читайте нижче.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО НА ОСВІТУ

Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Відповідно до  статті 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність такої освіти в державних і комунальних закладах освіти.

Для того, щоб повна загальна середня освіта була доступною для особи, держава створює відповідні умови, зокрема, за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення. З державного бюджету місцевим бюджетам виділяється освітня субвенція, яка спрямовується передусім на оплату праці педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти. Освітня субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка має враховувати визначені параметри. Докладніше про освітню субвенцію – у статті 103-2 Бюджетного кодексу України. Є й інші субвенції (на харчування, для впровадження НУШ, на придбання обладнання, створення та модернізацію їдалень), тут на них окремо не зосереджуємо увагу. Заробітна плата непедагогічного персоналу та матеріально-технічне забезпечення закладу освіти здійснюється за рахунок засновника закладу освіти, тобто відповідної громади.


ПРАВО ВИБОРУ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ ТА ГАРАНТІЯ ОТРИМАННЯ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ У НАЙБІЛЬШ ДОСТУПНОМУ ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

Кожна дитина має право на здобуття початкової та базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі).

Право дитини на здобуття початкової та базової середньої освіти у комунальному закладі освіти (його структурному підрозділі), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає дитина, гарантується, що не обмежує право батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, обирати інший заклад освіти відповідно до законодавства – визначає частина 2 статті 8 Закону України “Про повну загальну середню освіту”. 

Підпунктом 2 пункту “а” статті 32 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлюється, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних закладах освіти, створення необхідних умов для виховання дітей та молоді, розвитку їхніх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів. Серед делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад підпунктом 1 пункту “б” зазначеної статті визначено забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою.

Вказане свідчить про те, що для реалізації права на здобуття початкової та базової середньої освіти дитині гарантується можливість навчатися у комунальному закладі освіти, за яким закріплена територія обслуговування. Отже, засновник такого закладу освіти, відповідна громада, має створити умови для навчання дитини.

Як приклад зазначу, що відповідно до частини 3 статті 37 Закону України “Про повну загальну середню освіту” засновник закладу загальної середньої освіти зобов’язаний забезпечити можливість учнів продовжити навчання на відповідному рівні освіти у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти. 

Як засновник закладу загальної середньої освіти буде виконувати свій обов’язок – чи забезпечувати підвезення до закладу освіти в іншому населеному пункті своєї громади, чи створить умови для навчання в іншій громаді – закон не деталізує. Очевидно, що передусім пошук рішення у конкретній ситуації буде залежати від можливості забезпечити реалізацію права на здобуття освіти дитини у межах своєї громади. 

Якщо така можливість є і засновник створив для цього умови, наприклад, забезпечив підвезення учнів до іншого населеного пункту громади – він виконав свій обов’язок. Якщо ж така можливість у межах громади відсутня – він зобов’язаний створити умови для здобуття освіти дітьми. Задля цього він може скористатися таким інструментом як співробітництво громад. Чи варто укладати такий договір про співробітництво в умовах, коли, попри наявність у громаді можливості здобувати освіту, батьки чи дитина, яка досягла повноліття, обирають заклад у іншій громаді – питання, яке часто викликає дискусії, зокрема й у контексті ефективності виконання органами місцевого самоврядування визначених законом повноважень.  

У наступних розділах  розглянемо актуальні питання батьків, які отримую.

 

У ГРОМАДІ ВІДСУТНІЙ ЛІЦЕЙ. ДЕ ДІТЯМ ЗДОБУТИ ПОВНУ ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ? АБО ЗАСНОВНИК ПОВІДОМИВ, ЩОБ БАТЬКИ САМОСТІЙНО ШУКАЛИ В ІНШІЙ ГРОМАДІ ШКОЛУ, ДЕ Є 10 ТА 11 КЛАСИ

Відсутність закладу освіти в межах громади не знімає обов’язку з органу місцевого самоврядування створити умови для здобуття повної загальної середньої освіти дітьми, які проживають у громаді.
Якщо у громаді є наміри  ліквідації чи реорганізації ліцею в гімназію або тривають ці процедури, ви маєте звернутися до органу місцевого самоврядування з проханням створити умови для забезпечення права на освіту дитиною. Зокрема, ви можете ініціювати співробітництво між вашою громадою та сусідньою, у якій є ліцей. Ви можете звернутися до органу місцевого самоврядування особисто як законний представник вашої дитини, або ж подати колективне звернення, об’єднавшись із батьками інших дітей.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України “Про повну загальну середню освіту” засновник закладу загальної середньої освіти зобов’язаний забезпечити можливість учнів продовжити навчання на відповідному рівні освіти у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти. 

Тобто громада, яка не може забезпечити здобуття вашою дитиною повної загальної середньої освіти своїми силами через відсутність відповідного закладу освіти в межах громади, має обов’язок створити умови для здобуття нею освіти в іншому місці, зокрема і шляхом співробітництва з іншою громадою. Так, ваша громада може домовитися із сусідньою громадою, де є ліцей, що діти із вашої громади будуть там навчатися, а ваша громада, чи та громада, в закладі якої буде навчатися дитина, організує підвезення дітей до закладу освіти. Однак така домовленість має бути офіційною та закріпленою договором про співробітництво, інакше Держаудитслужба може розглядати відсутність такого договору як порушення фінансового законодавства.  Водночас хочемо звернути увагу, батьки мають розуміти, що не всі заклади освіти іншої громади можуть прийняти дітей, адже заклад освіти в іншій громаді не завжди може мати вільні місця або достатню кількість місць для зарахування. Також організація підвезення може бути організована лише до декількох закладів освіти, визначених засновником.

Важливо розуміти, що ініціаторами такого співробітництва між громадами можуть бути сільський, селищний, міський голова, депутати сільської, селищної, міської ради, жителі у порядку місцевої ініціативи – передбачає стаття 5 Закону України “Про співробітництво територіальних громад”.

! Наголошую: якщо органи місцевого самоврядування не ініціюють питання про співробітництво з іншою громадою, зокрема для створення умов доступу до освіти, то  право на це маєте і ви – місцеві жителі у порядку місцевої ініціативи.

Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається статутом територіальної громади, рішенням районної, обласної ради (частина 2 статті 9 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”). Ознайомитися зі статутом вашої громади можна на її вебсайті.

Якщо засновник відмовляється створити умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, потрібно подати скаргу до обласного департаменту освіти, Міністерства освіти і науки України чи освітнього омбудсмена.

КОРОТКА ІНСТРУКЦІЯ, ЯК МАЮТЬ РЕАГУВАТИ БАТЬКИ

  • Важливо у вказаній ситуації письмово звернутися до засновника з проханням забезпечити дітям здобуття повної загальної середньої освіти, наприклад, у найближчому ліцеї, та налагодити для цього співробітництво з відповідною громадою або ж забезпечити реалізацію права на освіту дитини в інший спосіб.
  • Найкраще у такій ситуації гуртуватися з іншими батьками та об’єднувати зусилля для захисту прав дітей. Якщо батьки дійдуть до спільного рішення про заклад освіти, в якому діти могли б продовжити навчання, то можна подати колективне звернення до засновника із проханням ініціювати співробітництво із громадою, де знаходиться відповідний заклад освіти, організувати підвезення здобувачів освіти чи проживання у пансіоні.
  • У разі отримання відмови від засновника закладу освіти, варто звертатися зі скаргою до обласного департаменту освіти, Міністерства освіти і науки України чи освітнього омбудсмена.
    *Важливо отримати саме письмову відмову, адже у разі отримання усної відмови потім на етапі оскарження цього рішення орган місцевого самоврядування може зазначити, що не отримував звернення від батьків, або що батьки неправильно зрозуміли наміри представників органу місцевого самоврядування. 

Батькам варто відстоювати право дітей на освіту, адже саме активні дії батьків, а в деяких випадках і розголос ситуації можуть бути вирішальним фактором щодо того, чи матимуть їхні діти якісну освіту.

 

МИ ПЕРЕЇХАЛИ З ІНШОГО МІСТА, НАС НЕ ПРИЙМАЮТЬ ДО ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ. ЩО РОБИТИ?

Наголошую: відповідно до частини 2 статті 55 Закону України “Про освіту” батьки здобувачів освіти мають право, зокрема, обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти.

Кожна дитина має право на здобуття початкової та базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі). Право дитини на здобуття початкової та базової середньої освіти у комунальному закладі освіти (його структурному підрозділі), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає дитина, гарантується, що не обмежує право батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, обирати інший заклад освіти відповідно до законодавства (частина 2 статті 8 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).

Зауважу, що діти, які зареєстровані на території обслуговування закладу освіти як внутрішньо переміщені особи (тобто якщо в дитини або батьків є довідка ВПО) або батьки яких не мають такої довідки, але нададуть інший документ, що підтверджує місце проживання або перебування дитини чи одного з її батьків, інших законних представників на території обслуговування закладу освіти (про перелік таких документів – нижче), то ці діти мають право на першочергове зарахування.

Пункт 4 розділу I Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 16.04.2018 р. № 367 вказує, що для зарахування дитини до закладу освіти одним із її батьків чи повнолітньою особою, яка має намір здобувати освіту, до закладу освіти подається заява, у якій зазначаються визначені Порядком відомості. За бажанням заявника замість зазначення відомостей у заяві про зарахування до неї додаються копії відповідних документів.

Також згаданий Порядок визначає певні додаткові відомості, які можуть  зазначатися або додаватися до заяви про зарахування за бажанням заявника. Серед них відомості про серію, номер, дату видачі одного з документів, визначених абзацами третім – дев’ятим пункту 8 Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684, що підтверджує місце проживання або перебування дитини чи одного з її батьків, інших законних представників на території обслуговування закладу освіти. 

У віконечку нижче розміщуємо перелік документів, що підтверджують місце проживання або перебування, що дає право на першочергове зарахування до закладу освіти.

Перелік документів

  • паспорт громадянина України (тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні) одного з батьків дитини чи інших її законних представників;
  • довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за формою згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб”;
  • документ, що засвідчує право власності на відповідне нерухоме майно (свідоцтво про право власності, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу, дарування тощо);
  • рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання;
  • документ, що засвідчує право користування житлом (договір найму/піднайму/оренди тощо), укладений між фізичними особами (що для цілей цього Порядку підтверджує місце проживання за умови його реєстрації відповідно до статті 158 Житлового кодексу України або нотаріального посвідчення відповідно до законодавства) чи між юридичною і фізичною особами, зокрема щодо користування кімнатою в гуртожитку;
  • акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”;
  • інший офіційний документ, що містить інформацію про місце проживання (перебування) дитини та/або одного з її батьків чи інших законних представників.

Зауважу, що вищезгаданий Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти не містить згадки про потребу зазначати в заяві, яка подається до закладу освіти, реквізити договору про співробітництво між громадами, або додавати його копію.

Окремо зверну увагу, що заклад освіти отримує освітню субвенцію на заробітну плату педагогів з урахуванням кількості дітей, які здобувають освіту в закладі. Для покриття інших витрат, які засновник та заклад освіти здійснює для організації освітнього процесу, громада може звернутися до іншої громади, щоб ініціювати співробітництво між громадами. Як ми вже зазначали, ініціаторами такого співробітництва між громадами можуть бути сільський, селищний, міський голова, депутати сільської, селищної, міської ради, жителі у порядку місцевої ініціативи – передбачає стаття 5 Закону України “Про співробітництво територіальних громад”. Тобто орган місцевого самоврядування має спроможність ініціювати таке співробітництво з іншою громадою самостійно і не повинен перекладати це питання на батьків та обмежувати право дитини на здобуття освіти.

У разі отримання відмови закладу освіти у зарахуванні дитини варто звертатися зі скаргою до обласного департаменту освіти, Міністерства освіти і науки України чи освітнього омбудсмена.

Окремо зверну увагу, що за закладом загальної середньої освіти, який забезпечує здобуття виключно профільної середньої освіти, територія обслуговування не закріплюється, – вказує частина 3 статті 8 Закону України “Про повну загальну середню освіту”. Набір у такі заклади відбувається, як правило, на конкурсній основі, якщо кількість поданих заяв є більшою за кількість наявних місць. Варто зауважити, що у громадах не спостерігається тенденції відсутності місць у закладах освіти старшої школи як для учнів-мешканців громади, так і для мешканців інших територій.

ПРОБЛЕМИ ЩОДО ДОСТУПУ ДІТЕЙ ДО ОСВІТИ

Окремо маю звернути увагу на проблеми, які виникають у контексті доступу дітей до освіти.

1. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених такою програмою результатів навчання. Пропуск занять дитиною без поважної причини за певних умов може трактуватися як невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей (ст. 184 КУпАП). Доступ до освіти має бути забезпечений негайно, а укладення договору про співробітництво може бути тривалою процедурою. 

2. Оскільки співробітництво громад є добровільним, тож укладення договору про співробітництво не може бути обов’язковим. Створення громадою умов для забезпечення права на освіту – так. А от чи шляхом співробітництва громад це буде зроблено, чи шляхом створення умов у власній громаді – це вже рішення громади. Однак трапляються ситуації, коли громада не має змоги створити умови у власній громаді, однак і не поспішає налагоджувати співробітництво з іншою громадою. Нагадую батькам, що в таких ситуаціях  вони як місцеві жителі у порядку місцевої ініціативи теж можуть виступати ініціаторами такого співробітницва між громадами й дуже важливо, щоб вони користувалися такою можливістю, якщо їхня громада не вчиняє жодних дій для забезпечення права на освіту дітьми.

3. Фінансове становище громад дуже неоднорідне. Результати експертної оцінки фінансової спроможності громад у розрізі областей за 9 місяців 2025 року, опубліковані на сайті “Децентралізація”, вказують, що 371 громада з аналізованих 1331, тобто більш як ¼, має незадовільний рівень спроможності. Також результати свідчать про наявність тенденцій між сформованими рівнями спроможності територіальних громад і категоріями населених пунктів. Відповідно до проведеного оцінювання, із 451 громади, що належать до високого рівня спроможності, 186 (або 41,3%) мають статус міських, 112 (24,8%) – селищні громади, 153 (33,9%) – сільські громади. По мірі зниження категорії рівня спроможності (від високого до критичного) частка територіальних громад міського типу зменшується, водночас частка сільських громад зростає: серед 102 громад, які віднесені до критичного рівня, лише 6 (5,9%) міські громади, 25 (24,5%) – селищні, 71 (69,6%) – сільські громади. У ситуації, коли значна частина українських громад є неспроможною, на рівні областей дуже важливо відстежити, як забезпечено право на освіту дитини із кожного населеного пункту з акцентом саме на очній формі здобуття освіти: чи наявний заклад у громаді, чи організоване підвезення учнів та педагогів до закладу, чи є пансіони (за потреби), чи налагоджене співробітництво між громадами або громада в інший спосіб створює умови для здобуття повної загальної середньої освіти дітьми.

Маю наголосити, що діти повинні мати можливість реалізовувати право на освіту. Забезпечити це – завдання держави та органів місцевого самоврядування. Завдання батьків – допомогти дітям у реалізації цього права, а в разі неможливості – відстояти його.

Продовжую захищати права учасників освітнього процесу. Контакти для звернення – на сайті освітнього омбудсмена.

Дякуємо за консультацію у створенні допису:
Олегу ФАСОЛІ, керівнику напряму “Освіта на місцевому та регіональному рівнях” шведсько-української програми Polaris “Підтримка багаторівневого врядування в Україні”.