Наприкінці березня у Верховній Раді України зареєстрували проєкт Закону № 15105 “Про внесення змін до статті 53 Закону України “Про освіту” щодо зобов’язань здобувачів освіти не використовувати під час уроків телефони, планшети та смарт-годинники за винятком освітніх та/або медичних потреб” (реєстр. № 15105 від 27.03.2026). Це вже третій законопроєкт з подібною ініціативою.
Користування гаджетами має свої переваги та недоліки.
На моє переконання, гаджети можуть використовуватися в освітньому процесі, але не мають йому заважати. Також маємо не забувати, що ми живемо в умовах воєнного часу, коли є дуже багато безпекових викликів – це і повітряні тривоги, й інші небезпечні ситуації. Тому можливість швидкого зв’язку дитини з батьками, за потреби, є дуже важливою. Діти мають право бути на зв’язку зі своїми батьками.
За допомогою мобільного телефону можливо зафіксувати факти порушення прав учасників освітнього процесу.
Водночас науковцями доведено негативний вплив гаджетів на успішність дитини та її психологічний стан.
РИЗИКИ ВПЛИВУ ГАДЖЕТІВ НА ДИТИНУ
Варто зауважити, що в дітей може формуватися залежність від телефону. Використання гаджету не за призначенням знижує якість освітнього процесу, може сприяти академічній недоброчесності, знижувати рівень міжособистісного спілкування, рухової активності, впливати на здоров’я, сприяти формуванню нездорових залежностей від гаджетів, насильству, розвитку шкідливих звичок (адже діти схильні наслідувати те, що вони бачать, тому безперешкодний доступ дітей до гаджетів та контенту з насильством не залишається безслідним).
Вільний доступ до гаджетів сприяє кібербулінгу між дітьми та щодо педагогів, коли діти можуть використовувати гаджети для зйомки чи фотографування один одного, а також вчителя, щоб у подальшому монтувати образливий контент.
Результати закордонних досліджень свідчать про те, що використання смартфону впливає на академічну успішність, знижує середній бал учнів та студентів. Використання смартфону під час освітнього процесу впливає на психологічний стан здобувачів освіти – сприяє формуванню тривоги, самотності, депресії та низького рівня задоволеності життям. Ті студенти, які фізично відкладали смартфон під час занять, концентрували увагу на навчанні, краще розуміли та засвоювали матеріал навчального курсу і мали меншу тривожність.
МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОН – ДІЄВИЙ ІНСТРУМЕНТ ЗАХИСТУ ПРАВ ДИТИНИ
Водночас маємо пам’ятати, що мобільний телефон допомагає за потреби зафіксувати факти порушення прав учасників освітнього процесу, наприклад, насильство, жорстоке поводження, зокрема булінг. Право на таку фіксацію випливає зі ст. 32 Конституції України та п. 4 ч. 4 ст. 21 Закону України “Про інформацію”. У певних ситуаціях лише відео- та аудіодокази протиправної поведінки можуть допомогти притягнути винних до відповідальності та відновити безпечне освітнє середовище в закладі освіти. В умовах зростання у медіапросторі та соціальних мережах кількості повідомлень про випадки жорстокого поводження з дитиною, зокрема булінгу неодноразово саме мобільний телефон допомагав зафіксувати випадки насильства та жорстокого поводження між учасниками освітнього процесу. Тож мобільний телефон часто може бути дієвим інструментом захисту прав дитини. Тому аудіозапис, відеозйомка та фотофіксація з метою захисту прав допускається незалежно від заборони не використовувати телефон чи планшет.
ЗАКОНОПРОЄКТ ПОТРЕБУЄ ОБГОВОРЕННЯ З УЧНЯМИ, БАТЬКАМИ ТА ПЕДАГОГАМИ ДЛЯ ПОШУКУ СПІЛЬНОГО РІШЕННЯ
Зазначені вище переваги та недоліки використання гаджетів під час уроків лише підтверджують, що до розв’язання питання щодо встановлення для здобувачів освіти обов’язку не використовувати під час уроків телефони, планшети та смарт-годинники за винятком освітніх та/або медичних потреб слід підходити збалансовано.
Хочу звернути увагу, що дискусії в соціальних мережах підтверджують протилежність думок педагогів та батьків щодо заборони використання здобувачами освіти під час уроків мобільних телефонів, планшетів та смарт-годинників. За нашими спостереженнями за такими дискусіями, педагоги більшою мірою підтримують заборону використання телефонів, а серед батьків значна частина проти цієї заборони.
У публічному просторі батьки аргументують це, зокрема необхідністю залишатися з дітьми на зв’язку, насамперед через безпекові виклики воєнного стану, необхідністю для дитини могти в будь-який момент зафіксувати на відео порушення прав тощо. Водночас бачимо, що думка здобувачів освіти стосовно того, чи варто забороняти використання телефонів та інших гаджетів під час уроків, не вивчалася.
Тому вважаю, що законопроєкт потребує обговорення з усіма зацікавленими сторонами для пошуку спільного рішення.
Також, на мою думку, під час встановлення обов’язку не використовувати під час уроків телефони, планшети та смарт-годинники й розробки відповідних правил важливим є врахування віку дитини.
ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ: ЯКИЙ ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМИ ПРО ЗАБОРОНУ ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУВАЧАМИ ОСВІТИ ГАДЖЕТІВ ПІД ЧАС УРОКІВ
Законопроєктом не визначено відповідальності за порушення здобувачами освіти заборони використання на уроці телефонів, планшетів та смарт-годинників не для освітніх та/або медичних потреб. Наразі якщо використання гаджетів учнем заважає освітньому процесу, зокрема відволікає його або інших учнів під час уроку – вчитель має право робити зауваження та вимагати, щоб учень припинив перешкоджати проведенню уроку.
Також законопроєктом не врегульовано низку інших взаємопов’язаних питань:
- чи наявні підстави вилучення мобільних телефонів, планшетів та смарт-годинників у здобувачів освіти в разі порушення правил використання;
- порядок збереження мобільних телефонів, планшетів та смарт-годинників у разі вилучення для тимчасового зберігання, зокрема місце зберігання, його облаштування та доступ, відповідальність за збереження особистого майна;
- умови доступу дитини до гаджетів у разі нагальної потреби, не пов’язаної з освітніми та/або медичними потребами, зокрема з безпековими питаннями.
Відсутність визначеної у законі відповідальності може призвезти до зловживання у закладах освіти та порушення прав учасників освітнього процесу.
Як освітній омбудсмен неодноразово наголошувала на тому, що під час освітнього процесу оптимальним варіантом вважаю зберігання мобільного телефону у рюкзаку (сумці) здобувача освіти з вимкненим звуком.
Тож очевидно, що мають існувати певні правила користування телефонами, щоб вони не заважали освітньому процесу, не ставали інструментом порушення академічної доброчесності, а також не викликали залежності у дітей та молоді. Слід формувати культуру належного користування телефонами, адже це – лише інструмент, який може використовуватися як на благо, так і на шкоду. Культура користування телефонами має формуватися як у сім’ї, так і в закладі освіти.
Саме тому до розв’язання цього питання необхідно підходити збалансовано, враховуючи потреби та інтереси дітей, педагогів, батьків. Ми не можемо орієнтуватися виключно на закордонний досвід, адже маємо серйозні безпекові виклики.
Свою позицію щодо законопроєкту надіслала до профільного комітету Верховної Ради України.
Також висловлювала її у відеосюжеті Суспільне.Житомир.
Зображення: storyset