Результати міжнародного дослідження

Велике навантаження та виснаження – одна з основних проблем вчителів у світі та Україні, разом з проблемою низької заробітної плати. Про це свідчать результати міжнародного дослідження “Освіта як інструмент формування особистої стійкості, соціального капіталу країни та культури миру”. Його презентували в межах п’ятого Саміту перших леді та джентльменів, до якого також долучилася. 

Нижче у публікації – докладні результати дослідження щодо проблем вчителів в Україні та світі, ролі вчителя в суспільстві та поваги до нього.

КОРОТКО ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ
У дослідженні взяли участь респонденти з 14 країн світу: Фінляндії, Литви, Естонії, Данії, Австрії, Чехії, Великої Британії, Мексики, Туреччини, Південної Африки, ОАЕ, США, Японії, України. Зокрема, 2800 учнів (віком 15-17 років), 1400 вчителів та 1400 батьків. Метою дослідження було визначити ключові функції та цінності освіти, найважливіші навички для майбутнього й оцінити роль освіти у формуванні культури миру та соціальної довіри. Дослідження було розроблене та виконане Центром соціальних змін і поведінкової економіки у співпраці з Deloitte, за сприяння Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), у межах підтримки Education Cannot Wait, та за підтримки Міністерства освіти і науки України та Київської школи економіки (KSE).

НИЗЬКА ЗАРОБІТНА ПЛАТА ПЕДАГОГІВ

46% опитаних у межах міжнародного дослідження педагогів зазначили, що вчителі у їхній країні стикаються з низькою заробітною платою. Цікаво, що серед учнів та батьків цей відсоток  менший: серед них трохи більш як третина – по 34% вважають, що заробітна плата вчителя низька. Лише 44% вчителів переконані, що педагоги отримують справедливу оплату за свою працю. Так думає більш як половина учнів та батьків: 53% та 55% відповідно.

Щодо українських респондентів – лише 26% опитаних (загалом у вибірці було 410 осіб) зазначають, що педагоги отримують справедливу оплату. Серед ключових проблем, з якими стикаються українські вчителі, респонденти зазначають, зокрема, низьку оплату праці – 61%.  На жаль, у результатах не розділено окремо відповіді українських учнів, педагогів та батьків, щоб проаналізувати й порівняти думку кожної з цих груп учасників освітнього процесу.

Водночас тільки 24% педагогів, опитаних у межах міжнародного дослідження, вказали на відсутність державної підтримки, а 45% зазначили, що їхній уряд дійсно підтримує розвиток і добробут вчителів. Думки про підтримку урядом добробуту педагогів дотримується 53% учнів та 53% батьків. Серед українських респондентів, на жаль, лише 13% вказали, що держава реально підтримує вчителів. 

Вказані результати дослідження показують, що значна частина вчителів не вважає, що отримує справедливу оплату за свою працю та те, що уряд дійсно підтримує розвиток і добробут вчителів. Ймовірно це пов’язано з тими проблемами, з якими стикаються педагоги у своїх країнах. 

 

ВЕЛИКЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ПЕДАГОГІВ ТА ЇХ ВИСНАЖЕННЯ

Значна частина педагогів-респондентів, опитаних у межах міжнародного дослідження, – 41% повідомили, що стикаються з великим навантаженням та виснаженням, а 29% зазначили про емоційне та психологічне вигорання. Тут цікаво, що й більш як третина учнів з представлених країн – 36% вважають, що вчителі стикаються з такою проблемою. 

33% українських респондентів, опитаних у межах міжнародного дослідження, зазначили про проблему емоційного вигорання вчителів.

Також в межах окремого спеціального дослідження для п’ятого Саміту перших леді та джентльменів було проведено онлайн-опитування 1067 українських учнів 15-17 років та 16 фокус-груп: по 8 із батьками та вчителями середньої й старшої школи. Результати цього опитування теж показали деякі цікаві закономірності. Серед спільних спостережень батьків та педагогів, які прозвучали під час фокус-груп – рівень оплати праці вчителів залишається низьким і не відповідає обсягу їхніх обов’язків і навантаженню.

Українські вчителі під час фокус-груп також вказували на:

  • надмірне навантаження, зокрема спричинене надмірною кількістю паперової роботи та звітності, що призводить до перепрацювання у неробочий час і надмірно бюрократизує роботу вчителя;
  • збільшення навантаження через змішаний формат навчання, необхідність адаптації формату проведення уроку та складнощі у проведенні уроків в укриттях;
  • зростання емоційного навантаження на педагога в умовах війни, адже діти потребують більше підтримки, мотивації, емоційного спокою та впевненості від учителів.

Як освітній омбудсмен раніше звертала увагу на перевантаження вчителів, зокрема паперовою роботою. Таку проблему підтвердили й результати опитування керівників закладів загальної середньої освіти/їхніх заступників та педагогічних працівників, які Служба освітнього омбудсмена провела спільно з Громадською організацією “Центр інноваційної освіти “Про.Світ”. Опитування стосувалися тривалості робочого часу; посадових обов’язків, які забирають найбільшу кількість часу; обов’язків поза межами посадової інструкції й того, скільки часу займає їх виконання, та інших питань. Згадані опитування не є репрезентативними, однак надають розуміння орієнтовної ситуації та проблем щодо перевантаження керівників та педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти й цим є цінними. Докладно про результати таких опитувань можна прочитати на сайті освітнього омбудсмена:

  • про те, які обов’язки виконують поза уроками педагогічні працівники: https://bit.ly/4mmMQeH;
  • про те, які обов’язки, не передбачені посадовою інструкцією, виконують опитані педагоги й скільки часу вони витрачають на виконання таких обов’язків, а також коли педагоги виконують обов’язки, не передбачені посадовою інструкцією: https://bit.ly/4kInuqk;
  • про те, які обов’язки забирають найбільше часу в керівників закладів загальної середньої/їхніх заступників: https://bit.ly/3T8J2k2.

Зазначу, що результати вказаних опитувань свідчать, що поза уроками вчителі мають багато обов’язків, на які витрачають свій час. Якщо узагальнити, то серед найпоширеніших видів діяльності виокремимо: підвищення кваліфікації та обмін досвідом, участь у роботі різних колегіальних органів, робота з документами, чергування, комунікація з різними учасниками освітнього процесу. 

Також приділяю значну увагу роботі педагогів із документами, бо часто така робота є монотонною, вимагає значного навантаження, а тому здатна виснажувати, негативно позначатися на продуктивності праці та викликати стрес. Те ж стосується і комунікації, яка теж займає левову частку часу педагогів поза межами уроків. Іноді це може порушувати особисті кордони вчителя. Велика кількість індивідуальної та колективної комунікації в різних месенджерах емоційно перевантажує педагога, часто посягає і на його приватний час. 

Крім того, результати опитування підтверджують проблему перевантаження педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти обов’язками, які не передбачені посадовою інструкцією, і це перешкоджає займатися їм своїм головним завданням – навчати учнів. Також вони свідчать про те, що умови праці вчителів потрібно переглянути. Адже педагоги повинні мати час та можливість для відпочинку, відновлення своїх сил – це допоможе покращити і якість освітнього процесу, і якість освіти загалом. 


ПРЕСТИЖНІСТЬ ПРОФЕСІЇ ВЧИТЕЛЯ ТА ЦІННІСТЬ ЙОГО РОЛІ 

53% вчителів з представлених країн зазначили, що професія вчителя в їхній країні вважається престижною.  Так вважають 60% учнів та 64% батьків.

Водночас лише 26% українських респондентів, опитаних у межах міжнародного дослідження, вважають, що професія вчителя престижна. 

Ще менший відсоток українських респондентів зазначили, що думка вчителів цінується –  17%, а 37% вказали про проблему нестачі поваги до вчителя. І хоча це загальні результати опитування педагогів, батьків та учнів – все ж, можна порівняти, що вони дуже відрізняються від середніх світових показників, що стосуються ролі вчителя у суспільстві. Так, про відсутність поваги з боку учнів або батьків до вчителів серед респондентів з представлених країн заявили 39% вчителів, 35% учнів та 40% батьків. Але водночас 51% педагогів вважає, що думка вчителів щодо важливих питань цінується у суспільстві. Батьки та учні більш оптимістичні щодо цього: так зазначили 59% і 60% опитаних представників цих груп респондентів.

Цікаво корелюють відповіді щодо престижності професії педагога у суспільстві та справедливої оплати за неї. З цього можна зробити висновок, що престиж професії в українському суспільстві розглядається більш у прив’язці до рівня оплати за таку працю, аніж у прив’язці до того, чи цінується у суспільстві думка педагогів щодо важливих питань.

Результати в межах окремого спеціального дослідження для п’ятого Саміту перших леді та джентльменів, де було проведено онлайн-опитування 1067 українських учнів 15-17 років, показують, що 37% опитаних українських учнів вважають взірцем того вчителя, який підтримує та поважає учнів. 58% школярів вказали, що у воєнний час основною якістю вчителя є вміння підтримати у складний момент.

Серед спільних спостережень українських батьків та педагогів, які прозвучали під час фокус-груп (було проведено 16 фокус-груп: по 8 із батьками та вчителями середньої й старшої школи): 

  • молодь рідше обирає професію вчителя через низьку заробітну плату, низький престиж професії та високе навантаження;
  • учителі залишаються в професії через покликання, любов до професії та дітей; старші вчителі також схильні залишатись у школах через відсутність кар’єрних альтернатив.

Щодо ролі вчителя у суспільстві, то, на думку українських педагогів:

  • У суспільстві та в державі не сформована позиція довіри й поваги до вчителя, проте деякі вчителі відчувають позитивні зміни.
  • Відсутнє сприйняття вчительської професії як престижної інтелектуальної праці.
  • Роль вчителя як наставника та провідника у розвитку дитини, у формуванні її особистості та майбутнього є недооціненою.
  • Батьки схильні ставити під сумнів професійність вчителів та їхні методи викладання. Натомість робота вчителів сприймається як єдиний фактор успішності дітей, при цьому ігнорується роль сім’ї та залученість самих дітей, а також вплив війни на результати навчання.
  • Підтримка та визнання позитивно впливають на мотивацію вчителя залишатися у професії.

Щоб підтримувати учнів, педагог повинен мати запас внутрішніх ресурсів, розвивати психологічну стійкість. Однак це може бути складно в умовах перевантаження, вигорання і недостатньої підтримки.

Продовжу й надалі адвокатувати питання зменшення навантаження на педагогічних працівників та дотримання академічної свободи вчителя.

Для того щоб готувати молодь до життя у сучасному динамічному світі важливо, щоб той, хто це робить  навчає, підтримує, надихає, мав ресурси це робити, відчував важливість своєї праці та її визнання.

 

Зображення: storyset