Труднощі у доступі до освіти українських дітей за кордоном та виклики щодо повернення в Україну

УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПРЕЗЕНТУВАВ АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ “ВИМУШЕНЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ ЗА КОРДОН”

Для нашої держави надзвичайно важливо зберігати українську національну ідентичність та зв’язок з Україною дітей і молоді, які вимушено перемістилися за кордон внаслідок повномасштабного вторгнення. Однією з умов їх збереження, а також повернення дітей та молоді назад в Україну є доступ до української освіти та визнання результатів навчання, отриманих за кордоном.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець презентував аналітичний звіт «Вимушене переміщення за кордон» (далі – звіт). У звіті комплексно розглянуто становище, зокрема труднощі, які виникають у вимушено переміщених людей з України за кордоном, та означено умови, які сприяли б їхньому поверненню, також й у сфері освіти. Дослідження проводилося шляхом онлайн-опитувань, фокус-групових досліджень та моніторингових візитів Офісу Омбудсмана у країни Європейського Союзу.

КІЛЬКІСТЬ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗА КОРДОНОМ

За даними звіту, приблизно 1,4 мільйона дітей шкільного віку вимушено перемістилися з України за кордон.

Як зазначено у звіті з посиланням на дані дослідження Управління Верховного комісара ООН у справах біженців про освіту українських дітей за кордоном, станом на середину 2023 року, молодші діти рідше за старших навчалися в українських онлайн-школах і частіше навчалися виключно в школах країн перебування у зв’язку з обмеженістю навчальних можливостей, які українська онлайн-освіта надає для молодшої школи. Також певна частина українських дітей не здобувала жодної формальної освіти: серед 5–11-річних таких було 15%, серед 12–17-річних – 9%.

ПРОБЛЕМИ, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ ЗДОБУТТЯМ ДІТЬМИ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ У КРАЇНІ ПЕРЕБУВАННЯ

Серед опитаних в межах дослідження людей, які перебували за кордоном з дітьми до 18 років (зі своїми або з тими, про яких піклуються):

8% не стикалися зі сферою освіти дітей;
25% не мали проблем у сфері середньої освіти дітей;
67% говорили, що в них виникали проблеми, повʼязані зі здобуттям їхніми дітьми середньої освіти у країнах перебування.

Ті опитані, які вказали, що стикалися з проблемами у цій сфері, зазначили про*:

мовний бар’єр – 40%;
складнощі поєднання відвідування місцевої школи та української – 29%,
потребу додаткових занять/репетитора – 25%;
фінансові труднощі для оплати додаткових активностей, екскурсій тощо – 17%;
труднощі щодо пошуку школи, де дитина могла б навчатися – 13%;
проблему цькування за національною ознакою – 13%;
складність місцевої освітньої системи – 9%;
фінансові труднощі щодо оплати навчання – 6%;
велике навантаження у школі країни перебування – 3%;
(*питання передбачало можливість множинної відповіді).

Проблема мовного бар’єру – найпоширеніша серед опитаних людей у більшості країн, дещо рідше трапляється у англомовних країнах, найбільш поширена у Королівстві Іспанія (58%) та Федеративній Республіці Німеччина (51%). За даними звіту, ті, хто проживали у країні перебування з 2024 року, в середньому стикалися з проблемою мовного барʼєру у сфері освіти дітей частіше, ніж ті, хто проживали у країнах перебування з 2022 та 2023 років (48% у порівнянні з 39%). Дані з фокус-групових дискусій показали, що проблема мовного бар’єру викликала й іншу – потребу у додаткових заняттях/репетиторі, однак знайти їх у деяких країнах було нелегко.

Частіше ніж інші опитані з труднощами стикалися люди, які виховують дитину самостійно, доглядають за людиною з інвалідністю, мають невиліковні хвороби або хвороби, що потребують тривалого лікування.

Також опитування показало певний зв’язок між фінансовим станом опитаних і тим, чи виникали у них труднощі з освітою їхніх дітей. Так, ті, хто має високий рівень фінансового становища, частіше вказували, що у них не виникало жодних проблем: 50% у порівнянні з 13% серед людей з низьким рівнем фінансового становища. Також люди з низьким фінансовим становищем частіше стикалися з проблемою цькування дітей за національною ознакою.

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ПОЄДНУВАТИ УКРАЇНСЬКУ ШКОЛУ ТА ШКОЛУ КРАЇНИ ПЕРЕБУВАННЯ

Як свідчать дані звіту, отримані завдяки фокус-груповим дискусіям, опитані приділяли окрему увагу збереженню зв’язку дітей з українським суспільством. З одного боку, вони говорили про важливість цього, з іншого не мали ідей, в який спосіб це можливо організувати. Вони припускали, що підтримка ідентичності може відбуватися завдяки відвідуванню українських шкіл в онлайн-форматі, проте, з іншого боку, наголошували, що одночасне відвідування української школи та школи у країні перебування створює велике навантаження.

Рішення поєднувати українську школу і місцеву батьки приймали з огляду на різні причини, зокрема:

через брак впевненості щодо майбутнього (можливості далі проживати у країні перебування чи повернутися в Україну);
через бажання залишати дітей в українському контексті, щоб вони могли вивчати українську мову та історію.

ПРОБЛЕМИ У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ, ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

42% опитаних не стикалися зі сферою професійно-технічної, вищої освіти чи освіти дорослих, у 15% не виникало проблем, інші 43% вказали, що у них траплялися проблеми у цій сфері.

Серед проблем вказували (питання передбачало можливість множинної відповіді):

мовний бар’єр – 32%,
труднощі у підтвердженні української освіти – 10%,
фінансові труднощі щодо оплати навчання – 10%,
фінансові труднощі через неможливість поєднувати навчання та роботу/підробіток – 10%,
проблеми у доступі до навчання за фахом, який подобається – 9%,
обмеження у доступі до навчання через вік – 3%,
проблеми у спілкуванні з однокурсниками чи викладачами через національну ознаку – 2%.

Важливо зауважити, що, попри наявні відмінності у тривалості періоду адаптації опитаних у країні перебування, люди однаковою мірою стикалися з наведеними вище проблемами під час отримання освіти для дорослих.

Деякі труднощі були найбільш поширені серед людей 18-24 років. Зокрема, фінансові труднощі щодо оплати навчання та через неможливість поєднувати навчання і роботу/підробіток, а ще – труднощі з підтвердженням української освіти. Також люди із малозабезпечених сімей часто стикалися з фінансовими труднощами та проблемами у доступі до навчання за фахом, який подобається.

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЩОДО ДОСТУПУ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ, ЩО МОЖУТЬ ВПЛИНУТИ НА ПОВЕРНЕННЯ ЛЮДЕЙ В УКРАЇНУ

За даними звіту, під час моніторингових візитів Офісу Омбудсмана за кордон та фокус-групових дискусій виділено кілька проблемних питань, зокрема у сфері освіти, які турбували наших громадян.

1.ВІДСУТНІСТЬ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ДО РЕІНТЕГРАЦІЇ

Невизначеність становища українських громадян у разі повернення та відсутність системного підходу до реінтеграції, створення належних умов для повернення, що включає, зокрема й доступ до освіти. Українці за кордоном висловлювали занепокоєння щодо психологічної адаптації дітей до нового (або вже забутого) середовища в разі повернення в Україну. Зокрема, що таке повернення в Україну призведе до підвищення рівня стресу у їхніх дітей, адже їм доведеться адаптуватися до нових умов знову. Особливо такі міркування стосувалися дітей, які розпочали шкільну освіту вже за кордоном і не мали досвіду з українською системою освіти.

Учасниці та учасники фокус-групових дискусій пропонували ідею запровадження програм реінтеграції для дітей, щоб їм було легше адаптуватися до повернення в українське суспільство.

Водночас під час фокус-групових дискусій люди, які перебували за кордоном разом з дітьми, часто згадували про пріоритетність добробуту дітей. Деякі з батьків зазначали, що у країнах перебування краща система дошкільної та шкільної освіти, більше можливостей здобувати освіту, яка подобається, краща соціальна підтримка дітей та родин з дітьми. Задля своїх дітей вони були готові залишатися у країні перебування, попри власне бажання повернутися в Україну.

АСИМІЛЯЦІЯ

Асиміляція та втрата зв’язку з українською культурою, особливо серед дітей та молоді. Зобов’язання українських школярів у відвідуванні закордонних навчальних закладів освіти може призвести до припинення навчання в українських школах через подвійне непомірне навантаження. Водночас така ситуація може призвести до втрати зв’язків з українським культурним та освітнім простором.

ВІДСУТНІСТЬ ПРОЦЕДУР ВИЗНАННЯ АТЕСТАТІВ, ОТРИМАНИХ ЗА КОРДОНОМ

Відсутність процедур визнання атестатів, отриманих за кордоном, в українських школах також призводить до відтермінування батьками ухвалення рішення про повернення в Україну. У батьків виникають запитання щодо можливості вступу до українських закладів освіти та необхідності проходження додаткових процедур чи іспитів. Повертаючись в Україну, діти стикаються з викликами реінтеграції в українську систему освіти. Здебільшого їхні знання не повністю відповідають вимогам навчальних програм.

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЩОДО ДОСТУПУ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН ДО ОСВІТИ ЗА КОРДОНОМ

Складна та тривала процедура визнання українських документів про освіту, що обмежує доступ до навчання, роботи та професійного розвитку.
Нестача достовірної та актуальної інформації, зокрема й щодо доступу до освіти у приймаючих країнах.
Недостатня кількість освітніх можливостей для українських людей за кордоном.