06.07.2024 року Президент України підписав Закон України “Про дошкільну освіту” https://bit.ly/3RZ79Bm , а отже, тепер він набув чинності, але вводиться в дію через один рік з дня набрання ним чинності 07.07.2025. Тобто обов’язковим для виконання від стане через рік.Вітаємо усіх дошкільників з прийняттям цього Закону, адже попередній Закон був прийнятий ще у 2001 році й не враховував сучасні підходи до дошкільної освіти.
Підтримуємо цей важливий закон та чекаємо на його реалізацію, адже для цього необхідно розробити низку нормативно-правових актів.
Одним із завдань освітнього омбудсмена та Служби освітнього омбудсмена є узагальнення практики застосування законодавства у сфері освіти та розроблення відповідних пропозицій щодо його вдосконалення.
Ми активно долучаємося й працюємо у робочих групах при Верховній Раді України та міністерствах щодо вдосконалення законодавства у сфері освіти. Адже аналітична та юридична робота над зверненнями, які до нас надходять, і моніторинг соціальних мереж дозволяють нам виокремити проблеми щодо порушення прав та запропонувати можливості для їх розв’язання на законодавчому рівні.
Робота над пропозиціями до законодавства досить кропітка й довготривала. У цьому дописі на прикладі наших пропозицій хочемо її показати й закликаємо усіх, хто причетний до сфери освіти, брати участь у громадських обговореннях, долучатися до робочих груп щодо внесення змін до законодавства. Спільна робота юристів, педагогів-практиків, науковців та інших експертів, а також батьків, студентів, представників громадянського суспільства/громадських організацій дає змогу створити дієві документи, які враховують права та інтереси усіх сторін.
Освітній омбудсмен подав 22 пропозиції до проєкту Закону України “Про дошкільну освіту”, з них 3 враховано у повному обсязі, 7 – враховано частково, не враховано – 12. Ми наведемо частину змістовних пропозицій освітнього омбудсмена до Закону України “Про дошкільну освіту”, які були враховані, та частину тих, які не були враховані.
ЯКІ ПРОПОЗИЦІЇ ОСВІТНЬОГО ОМБУДСМЕНА ВРАХОВАНО У ЗАКОНІ
У статті 5 проєкту Закону України “Про дошкільну освіту” пропонувалося, що умови для здобуття дітей з особливими освітніми потребами (ООП) мають забезпечувати лише державні й комунальні заклади дошкільної освіти. Тому нами була подана пропозиція видалити слова “в державних і комунальних закладах освіти”, щоб ця норма стосувалася усіх закладів освіти. Адже приватні заклади дошкільної освіти також мають створювати умови для дітей з особливими освітніми потребами. Відсутність зобов’язань для дітей з ООП для приватних закладів дошкільної освіти могла створити нерівні умови для дітей, порушення рівного доступу до освіти та породити дискримінацію. Також це суперечило пункту 1 статті 6 Закону України “Про освіту” – забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності.
Цю пропозицію врахували.
У статті 16 проєкту Закону пропонувалося використовувати освітні програми, які мають не менше трьох позитивних експертних висновків закладів вищої освіти, які провадять освітню діяльність з підготовки педагогічних працівників для системи дошкільної освіти, та/або наукових установ, які провадять наукову діяльність у сфері дошкільної освіти, та/або закладів післядипломної педагогічної освіти, схвалених колегіальним органом управління відповідного закладу освіти та/або наукової установи. А для парціальних програм потрібно лише один такий експертний висновок.
Ми вважаємо, що усі освітні програми мають пройти експертизу та мати відповідний гриф, який надає МОН (розроблено Порядок здійснення експертизи, надання грифів навчальній літературі та навчальним програмам), затверджений наказом Міністерства освіти і науки України 05 червня 2023 року № 675, тому запропонували виключити абзац щодо можливості використання програм, які мають лише експертний висновок ЗВО, ЗППО чи наукових установ. Адже до експертизи, яку проводить МОН, залучаються експерти з різних сфер, здійснюється антидискримінаційна експертиза. І тут постає питання, чи будуть здійснювати ЗВО, ЗППО та наукові установи повну експертизу, чи є в цих установах усі необхідні експерти для цього.
Відсутність вимоги проведення експертизи, яку здійснює МОН, та несе відповідальність за її результат, може провокувати наявність дискримінаційних, сепаратистських та інших негативних моментів. Також порушується принцип прозорості, бо є ризик того, що ЗВО чи ЗППО, чи наукові установи будуть розробляти та писати експертні висновки на цю програму, що створює корупційні ризики.
Тому ми пропонували видалити абзац про можливість використання освітніх та парціальних програм лише за наявності експертних висновків від ЗВО, ЗППО чи наукових установ і додати наступний текст “Заклад дошкільної освіти може організовувати та здійснювати освітній процес за: … освітніми програмами, які пройшли експертизу у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки та мають відповідний гриф”. Це саме формулювання запропонували стосовно парціальних програм.
Нашу пропозицію щодо додавання вищезгаданого абзацу було враховано, але залишили (не видалили з тексту) можливість використання програм лише за наявності експертних висновків ЗВО чи ЗППО, чи наукових установ – три висновки від ЗВО чи ЗППО чи наукових установ для освітніх програм, та лише один висновок для парціальних програм.
У абзаці 3 статті 32 проєкту Закону пропонувався наступний текст “У разі реорганізації чи ліквідації державного чи комунального закладу дошкільної освіти та наявності потреб дітей, які проживають на відповідній території, у здобутті дошкільної освіти, засновник зобов’язаний забезпечити можливість здобуття дошкільної освіти такими дітьми в закладі дошкільної освіти з відповідним типом організації освітньої діяльності та з урахуванням їхніх особливих освітніх потреб.”
Освітній омбудсмен запропонував додати лише одне слово, яке змінює увесь зміст: “У разі реорганізації чи ліквідації державного, чи комунального закладу дошкільної освіти та наявності потреб дітей, які проживають на відповідній території, у здобутті дошкільної освіти, засновник зобов’язаний забезпечити можливість здобуття безоплатної дошкільної освіти такими дітьми в закладі дошкільної освіти з відповідним типом організації освітньої діяльності та з урахуванням їхніх особливих освітніх потреб.”
Адже маємо багато скарг та випадків, коли засновник ліквідовував дошкільні заклади, позбавляючи батьків та дітей права на дошкільну освіту. Засновник не піклувався про те, де та яким чином діти будуть здобувати дошкільну освіту. Якби цей пункт не змінили, то засновники просто направляли б дітей до приватних ЗДО або ігнорували права дітей та батьків на дошкільну освіту, як це відбувалося у деяких громадах.
Наша пропозиція була врахована.
У цьому питанні важливе унормування процесу об’єднання зусиль громад для забезпечення права на дошкільну освіту, і важливо було дозволити підвезення дітей до закладу дошкільної освіти, але наша пропозиція щодо підвезення не була прийнята. Також важливо розробити механізм визначення вартості здобуття дошкільної освіти для дітей, зокрема для дітей з ООП та механізм перезарахування коштів між громадами для забезпечення здобуття дошкільної освіти.
ЯКІ ПРОПОЗИЦІЇ ОСВІТНЬОГО ОМБУДСМЕНА НЕ ВРАХОВАНО У ЗАКОНІ
Не враховано пропозицію до статті 11: забезпечити підвезення дітей до місця здобуття дошкільної освіти.
У законі забезпечується підвезення лише педагогічних працівників (за потреби). Норма про підвезення дітей має важливе значення для доступу дітей до дошкільної освіти. Адже багато закладів дошкільної освіти зруйновані, частина не працює через нестачу фінансування у громадах. Деякі громади вже здійснюють підвезення дітей, тому варто було запровадити та узаконити цю норму.
Не враховано пропозицію до статті 8: Здобуття дошкільної освіти дітьми, яким виповнилося шість років, у державних та комунальних закладах освіти є безоплатним, за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, за наявності висновку психолога закладу дошкільної освіти або інклюзивно-ресурсного центру про неготовність дитини до навчання у закладі загальної середньої освіти.
У деяких містах ввели оплату відвідування комунальних закладів дошкільної освіти для дітей, яким вже виповнилося шість років. Хоча є поняття готовності дитини до школи. Є діти, які не готові до школи через свої особливості розвитку, але вони не мають статусу дитини з ООП. Тому ми пропонували при наявності від психолога ІРЦ або психолога закладу дошкільної освіти висновку про неготовність дитини до школи надати право такій дитині продовжити безплатно здобувати дошкільну освіту в державних та комунальних закладах дошкільної освіти. Така процедура унеможливила б зловживання батьків своїми правами та зняла б питання введення оплати навчання для тих дітей, які не готові до школи.
Не враховано пропозиції до статті 11: використання пристосованих приміщень та модульних будівель короткотривалого та довготривалого використання для закладів дошкільної освіти.
Під час війни багато ЗДО було зруйновано. Частина громад вже пристосувала інші приміщення під заклад дошкільної освіти й забезпечила доступ до дошкільної освіти. Тому варто підтримати це та узаконити пристосування будівель. Певним виходом для забезпечення доступу до освіти є закупівля модульних будівель для садочків, але громади не можуть це зробити через обмеження законодавства. Хоча частині громад закордонні інвестори надають такі модульні споруди, які встановлюють на напівлегальних умовах.
Не враховано пропозицію до статті 15: заклад дошкільної освіти за погодженням з органами батьківського самоврядування самостійно визначає час і розпорядок перебування у ньому вихованців.
На жаль, погодження розпорядку роботи з батьками не врахували. Заклад має забезпечувати права батьків та дітей, він надавач освітніх послуг для батьків. Тому рішення про розпорядок роботи має прийматися спільно з батьками. Маємо звернення, у яких заявники повідомляли про те, що ЗДО самостійно визначали свій графік роботи, оголошували вихідний чи скорочений день, а батьки, перебуваючи на роботі, не могли забрати вчасно дитину з садочка, або ж змушені були брати дитину на роботу, наймати няню тощо.
Не враховано пропозицію до статті 24: проведення конкурсу на посаду керівника закладу освіти після завершення першого шестирічного строку. Ми пропонували обмежити обіймання посади керівника ЗДО лише двома строками підряд (крім тих, що розташовані в населених пунктах з одним закладом дошкільної освіти).
Але у Законі залишили норму, відповідно до якої дію трудового договору (контракту) з керівником ЗДО може бути продовжено на такий самий строк засновником відповідного закладу без проведення додаткового конкурсу, і не обмежили строки перебування на посаді керівника ЗДО. Чим закріпили фактично “пожиттєве” обіймання посади керівника закладу дошкільної освіти.
У пункті 3 статті 7 не визначено конкретний обсяг навчального часу, який визначається для вивчення державної мови. Ця стаття має такий зміст: “3. Дітям, які належать до корінних народів або національних меншин (спільнот) України, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується і забезпечується право на здобуття дошкільної освіти мовою корінного народу або відповідної національної меншини (спільноти) поряд із державною мовою в державних і комунальних закладах дошкільної освіти.”
Ми пропонували визначити обсяг державної мови не менше 50 % річного навчального часу для дітей старшого дошкільного віку, які належать до корінних народів або національних меншин (спільнот) України. Це діти 5-6 річного віку, які готуються стати школярами, введення цієї норми дало б змогу опанувати дітям державну мову для полегшеної адаптації дітей у закладі загальної середньої освіти.
Але цю пропозицію не було враховано.
До статті 8 освітній омбудсмен пропонував додати наступний абзац: “Для належного та ефективного визначення і закріплення за закладом дошкільної освіти території обслуговування місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування ведуть облік дітей дошкільного віку, враховують спроможність кожного закладу освіти й демографічну ситуацію на відповідній території та у разі необхідності забезпечують створення додаткових закладів та груп.”
Ця пропозиція не була врахована.
У пункті 4 статті 8 проєкту Закону пропонувався наступний текст: “Право дитини на здобуття дошкільної освіти у комунальному закладі освіти, за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає дитина, не обмежує право батьків дитини обирати іншого суб’єкта освітньої діяльності відповідно до законодавства.”
Освітній омбудсмен запропонував наступну пропозицію до тексту: “Право дитини на здобуття дошкільної освіти у комунальному закладі освіти, за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає дитина, не обмежує право батьків дитини обирати інший комунальний заклад освіти для безоплатного здобуття дошкільної освіти або іншого суб’єкта освітньої діяльності відповідно до законодавства”.
Деякі громади встановили оплату за відвідування дітьми комунального ЗДО, якщо ця дитина з іншої громади, що порушує ст. 3 Конституції України: держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.
У рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2004 від 04.03.2004 зазначається, що безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних закладах освіти без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена ч. 3 ст. 53 Конституції України.
Внутрішньо переміщені особи наразі мають право на першочергове зарахування до закладів освіти. Але через зміну законодавства про ВПО частина цих громадян втрачають цей статус і тому частині ВПО відмовляють у прийнятті їхніх дітей до закладів освіти, особливо це актуально у великих містах, де переповненні заклади освіти. Хоча ці громадяни проживають в цих містах, частина з них працює, платить податки до місцевих та державного бюджетів.
Наша пропозиція була врахована частково, наразі пункт 4 викладений так: “Право дитини на здобуття дошкільної освіти у комунальному закладі освіти, за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає дитина, не обмежує право батьків дитини обирати інший заклад дошкільної освіти відповідно до законодавства.”