Головна Блог

Увага! Оголошення для заявників!

Шановні заявники! Через регулярні відключення інтернет-зв’язку та електроенергії Служба освітнього омбудсмена не завжди має можливості вчасно підготувати та надіслати відповіді на звернення. Ми робимо і робитимемо надалі все можливе, щоб дотримуватися чинних термінів надання відповідей навіть у цих складних умовах. Приносимо щирі вибачення за незручності та дякуємо за розуміння!

Пункти незламності у закладах освіти. Проблеми та пропозиції

Щоб допомогти громадянам пережити наслідки ракетних ударів росії, за ініціативи Президента України, по всій країні почали працювати пункти Незламності. 

У пунктах, попри відключення електроенергії, передбачається наявність: тепла, води, освітлення, мобільного зв’язку, Інтернету, живлення для мобільних пристроїв, місця для відпочинку, аптечок, передбачається також і забезпечення батьків та дітей. 

Дізнатися адреси пунктів Незламності та умови перебування можна на спеціальному вебсайті. Як зазначається на цьому сайті, пункти функціонуватимуть цілодобово і безоплатно для тимчасового перебування.

Пункти розташовуються у будівлях ДСНС, обласних та районних державних адміністраціях, міських/селищних та сільських радах, закладах освіти. Також ДСНС облаштовує мобільні пункти. До ініціативи приєднується й бізнес, який пропонує громадянам зігрітися та зарядити пристрої, водночас інші послуги можуть бути платними. 

Пункти все більше набирають популярності серед населення, ними користуються все більше і більше людей. 

Щиро підтримую та вдячний за цю ініціативу, частина працівників Служби освітнього омбудсмена мала змогу скористатися послугами пунктів. З моменту створення ці пункти стали місцем безпеки, стабільності, тепла та нашої єдності й допоможуть пережити нам усім цей складний час.

Частина пунктів Незламності облаштовані у будівлях закладів освіти, адже з початку війни багато закладів освіти, завдяки зусиллям місцевої влади та колективів, стали своєрідним осередком безпеки для тих, хто звертався до них по допомогу. В укриттях закладів освіти знаходили прихисток мешканці прилеглих будинків, деякі заклади стали тимчасовим житлом для внутрішньо переміщених осіб. Працівники закладів освіти надавали та продовжують надавати допомогу тим, хто її потребує: готують їсти, плетуть сітки, збирають на фронт посилки з необхідними речами тощо. Водночас у цих надскладних умовах педагогічні працівники навчають наших дітей. Щира подяка за вашу працю!

Але у працівників освіти та органів місцевого самоврядування виникає багато запитань щодо функціонування пунктів Незламності в закладах освіти, а саме: 

  • яке нормативно-правове регулювання діяльності пунктів Незламності?
  • як одночасно організувати навчання дітей у закладі освіти (якщо воно здійснюється в очному та змішаному форматі) та функціонування пункту Незламності?
  • як створити безпечні умови роботи та навчання у закладі освіти, адже тепер до закладу освіти мають доступ усі охочі?
  • хто і на яких умовах має забезпечувати пункти Незламності необхідним обладнанням та матеріалами?
  • чи можливе – і на яких правових підставах – залучення працівників закладів освіти, зокрема і педагогічних, до роботи таких пунктів, зокрема в нічний час?

Ми провели моніторинг проблем щодо функціонування пунктів Незламності й пропонуємо пропозиції щодо їх вирішення. Закликаю органи влади докласти всіх зусиль, щоб ця життєво необхідна справа для наших громадян була повністю реалізована. 

 

НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПУНКТІВ НЕЗЛАМНОСТІ

Служба освітнього омбудсмена здійснила докладний пошук нормативних документів та офіційних роз’яснень, які регламентують функціонування пунктів Незламності, але, на жаль, нам не вдалося знайти жодного документа чи роз’яснення, які регулювали б цей доволі складний для закладів освіти процес. 

Зрозуміло, що створення пунктів Незламності – термінова ініціатива, викликана життєвою необхідністю, й часу для розробки необхідних документів було критично мало. Але тепер, коли цей процес набув широкого масштабу, установи та організації потребують роз’яснень і розробки відповідних нормативних документів, щоб діяльність цих пунктів та робота працівників у них була узаконена. Бо, попри те, що умови воєнного часу зумовлюють обмеження деяких прав громадян, ці обмеження мають ухвалюватися і запроваджуватися виключно у законний спосіб. 

Ми закликаємо органи влади, від яких залежить прийняття цих документів, швидко розробити їх. Адже у працівників закладів освіти та органів місцевого самоврядування виникають запитання щодо облаштування, функціонування, безпеки таких пунктів тощо.

 

БЕЗПЕКА ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ТА ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ПРИ РОЗМІЩЕННІ В НИХ ПУНКТІВ НЕЗЛАМНОСТІ

Служба освітнього омбудсмена цими днями провела кілька робочих нарад із працівниками закладів освіти щодо функціонування пунктів Незламності. І перше запитання, яке ми отримували, – безпека за умов, коли до закладів освіти має практично неконтрольований доступ будь-хто:

  • безпека здобувачів освіти, якщо у закладі організоване очне та змішане навчання, що передбачає перебування учнів або вихованців у будівлі;
  • безпека працівників закладів освіти, які забезпечують функціонування пунктів;
  • безпека та збереження обладнання: генераторів, обладнання для забезпечення Інтернет-зв’язку тощо.

У зв’язку з воєнним станом доступ до закладів освіти був обмежений. Але з відкриттям пунктів Незламності у закладах освіти до будівлі мають допускати всіх охочих. І якщо у закладі здійснюється очне чи змішане навчання, дуже важливо зробити перебування дітей безпечним.

Перш за все при виборі будівлі для пункту Незламності обирати заклади, де можна зробити пункт з окремим входом, так, щоб шляхи дітей та тих, хто користується пунктом, не перетиналися. 

Вочевидь, необхідно перевіряти та записувати паспортні дані  всіх, хто відвідує пункт Незламності. На жаль, маємо приклади, коли до закладів освіти приходили агресивно налаштовані невідомі особи. Це створювало небезпеку як для учнів, так і для працівників. А дехто просто відвідував туалет у закладі освіти, бо вдома не було води, хоча водопостачання було відсутнє і в цьому ж закладі освіти. 

Це призводить до антисанітарії та серйозного порушення прав учасників освітнього процесу на безпечні умови навчання та праці. Так само це фактично є порушенням багатьох прямих норм освітнього законодавства, згідно з якими керівник та педагогічні працівники закладу освіти зобов’язані забезпечити безпечне освітнє середовище.

На нашу думку, необхідно забезпечити заклади освіти, де розташовується пункт, охороною поліції або муніципальною вартою. Якщо ж це неможливо, то організувати хоча б періодичне відвідування таких пунктів правоохоронними органами. Розклад відвідування або чергування  мають скласти органи місцевого самоврядування разом із правоохоронними органами за участі закладів освіти. 

Установи та організації дуже потребують роз’яснень щодо безпеки використання обладнання в таких пунктах. До закладів освіти надходять нічим не затверджені папери, в яких вказується, що пункт Незламності має бути забезпечений генератором, і там має бути встановлена пічка (буржуйка) на дровах. Тобто постає питання безпечного використання обладнання. 

Днями МОЗ надало загальні правила безпеки під час використання електрогенераторів. Цей документ не є офіційним, але містить корисні поради, яких варто дотримуватися під час використання такої техніки, яка може становити небезпеку для тих, хто поруч.

Якщо генератор стоїть на вулиці, його необхідно охороняти, й ми знову повертаємося до питання охорони. 

Частина закладів освіти забезпечена тривожною кнопкою, але багато де за відсутності електропостачання вона не працює. Коли відсутнє електропостачання, то маємо проблеми з мобільним зв’язком, і  якщо у пункті Незламності трапився інцидент, – буде важко додзвонитися та викликати поліцію. А на вебсайті https://nezlamnist.gov.ua/ зазначено, що пункт має працювати цілодобово.

Сторожі, які передбачені штатним розписом, зазвичай не є підготовленими до фізичного зіткнення працівниками, які могли б чинити супротив агресивним відвідувачам чи порушникам закону (наприклад, у разі, коли фіксується спроба викрадення майна закладу освіти). 

Також виникає інша проблема: під час повітряної тривоги усі мають переміститися до укриття. Заклади освіти організовують освітній процес в очному чи змішаному форматі так, щоб кількість дітей та працівників, які там перебувають, могли розміститися в укритті. Якщо укриття не розраховано на кількість осіб, які перебувають у приміщенні – це становить небезпеку як для учасників освітнього процесу, так і для тих людей, які прийшли скористатися пунктом Незламності.  Якщо в цей час там перебуватимуть інші люди, то якими мають бути дії працівників закладу освіти, хто має першочергово йти в укриття. 

Пропонуємо органам влади розглянути наступний графік роботи пунктів Незламності у закладах освіти, які все ж таки зобов’язані виконувати закони України “Про освіту” та “Про повну загальну середню освіту” та інші Закони, і забезпечувати в першу чергу безперебійність освітнього процесу і продовження навчання дітей: 

  • відключення електропостачання на 2-3 години – пункт не працює;
  • відключення електропостачання на 4-6 годин – пункт починає працювати після 16.00, коли завершився освітній процес; 
  • блекаут: відключення електропостачання, води та опалення більше ніж на добу – освітній процес здійснюється в дистанційному форматі, пункт працює цілодобово.

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУНКТІВ НЕЗЛАМНОСТІ

Як зазначено на вебсайті https://nezlamnist.gov.ua/, комплектування та функціонування пунктів Незламності здійснюється з урахуванням наявного ресурсу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Кожен пункт має бути забезпечено генератором, Інтернетом, аптечкою, місцями для відпочинку тощо. 

Але через війну багато казначейських платежів, на жаль, не здійснюється. Відповідно закупити необхідне обладнання для пункту не є можливим. Звісно, що надається закордонна допомога та допомога від бізнесу, але все одно пункт Незламності потребує постійної закупівлі паливно-мастильних матеріалів для генератора, мінімально допустимої кількості продуктів харчування та напоїв (води, чаю, кави), ліків для аптечки тощо. Передбачити зараз, на початку роботи пунктів, всі потреби важко, тому потрібно, крім іншого, організувати системне вивчення проблем функціонування пунктів Незламності та якомога швидше на основі отриманої інформації робити висновки та ухвалювати термінові рішення, про які йдеться вище. 

Тому звертаємося до центральних органів влади із проханням дозволити закупівлю необхідних товарів, призначених для пунктів Незламності. Ці закупівлі є життєво необхідними.

 

ЗАЛУЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ДО РОБОТИ У ПУНКТАХ НЕЗЛАМНОСТІ

Служба освітнього омбудсмена отримує непоодинокі звернення від працівників закладів освіти, яких залучають до роботи із забезпечення діяльності пунктів Незламності. Є випадки, коли директорів шкіл призначають керівниками пунктів. На мою думку, варто призначати керівниками пунктів представників органів місцевого самоврядування, які мають змогу організовувати роботу пункту із залученням фахівців, швидко ініціювати закупівлі на рівні місцевої влади, залучати правоохоронні органи до роботи, ініціювати залучення працівників інших галузей до роботи в пунктах тощо.  

Першочерговим завданням керівників закладів освіти є забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, організація освітнього процесу в надскладних умовах, утримання будівель та укриття, організація чергування працівників у пункті та багато іншого. 

До нас надходять запитання від працівників закладів освіти щодо їхнього залучення до роботи пунктів. Адже передбачено, що пункти мають працювати цілодобово, тобто працівники мають чергувати в будівлі вночі. 

Для організації роботи пункту Незламності у будь-якому приміщенні, що належить до комунальної або державної форми власності, потрібно видання відповідного наказу чи розпорядження військовою адміністрацією. Без наказу залучення працівників до  чергування в пункті не є законним. 

Як зазначається у Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування або військові адміністрації приймають рішення про запровадження трудової повинності та залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт (пункт 4 Порядку). 

З кожною із зазначених осіб укладається строковий трудовий договір. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада).

Забороняється залучати до суспільно корисних робіт малолітніх дітей та дітей від чотирнадцяти до п’ятнадцяти років, жінок, які мають дітей до трьох років, а також вагітних жінок у разі, коли виконання таких робіт може негативно вплинути на стан їх здоров’я.

Працівникам функціонуючих в умовах воєнного стану підприємств за виконання суспільно корисних робіт забезпечується оплата відповідно до умов оплати праці, встановлених за професією (посадою), на яку їх зараховано, і розмір такої оплати не може бути нижчим від розміру середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

Фінансування суспільно корисних робіт здійснюється за кошти замовника або коштів місцевих держадміністрацій або благодійних внесків чи пожертвувань, або інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. 

У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов.

У статті 8 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” визначено основні моменти роботи в нічний час. У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки та жінки, які мають дитину до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

Попереду три важкі зимові місяці, й передбачається, що робота пунктів Незламності буде тривати увесь цей час. Тому необхідно визначити, чи можливо – і на яких підставах – залучати необхідних працівників до забезпечення діяльності пунктів Незламності. 

Закликаємо органи влади видати доручення чи розпорядження (або інший необхідний документ) про організацію пунктів Незламності в кожній територіальній одиниці, якщо це не було зроблено. На їх основі військові адміністрації та органи місцевого самоврядування видадуть свої розпорядження, у яких мають зазначити: 

  • перелік пунктів та їхній режим роботи; 
  • порядок забезпечення необхідним; 
  • ініціювати закупівлю товарів та послуг;
  • порядок залучення працівників до роботи пунктів;
  • охорону пунктів;
  • інші питання.

Вкотре акцентую, що воєнний стан передбачає певні обмеження прав громадян, але ці обмеження у правовій державі мають ухвалюватися та запроваджуватися виключно у законний спосіб, з виданням усіх необхідних документів. Це повною мірою стосується й організації пунктів Незламності у закладах освіти. 

Тримаймося! Переможемо!

Де і як навчаються українські діти в часи війни: проблеми, пропозиції, рекомендації

Ще з 2014 року війна по-різному впливає на реалізацію права на освіту дітей:   

  • у місцях  постійного проживання далеко від зони бойових дій
  • внутрішньо переміщених
  • що перебувають за кордоном
  • на тимчасово окупованих територіях
  • на територіях, звільнених від російської окупації
  • що постійно проживають близько чи в зоні бойових дій
  • що примусово депортовані у росію чи білорусь.

Ці діти перебувають в абсолютно різних умовах, та кожна група потребує аналізу конкретних умов та специфічної підтримки держави, особливо – діти, які перебувають на тимчасово окупованих територіях або в зоні бойових дій і щодня борються за своє життя. Повномасштабна війна лише значно розширила кількісні масштаби кожної з  груп дітей та вплив на їхнє життя й освіту.

Ми коротко описали основні проблеми кожної з груп, узагальнили вже наявні наші пропозиції, рекомендації органів влади та надали нові.

ДІТИ В МІСЦЯХ  ПОСТІЙНОГО ПРОЖИВАННЯ ДАЛЕКО ВІД ЗОНИ БОЙОВИХ ДІЙ

За даними МОН, станом на 14.11.2022 року в закладах загальної середньої освіти  навчаються 4 млн 31 тис. 537 учнів. З них очно навчається 1 013 951 учень, дистанційно – 1 892 891, змішано – 1 124 695 учнів. Звертаємо увагу, що тут врахована загальна кількість учнів, які навчаються в українських школах, а не лише ті учні, які проживають далеко від зони бойових дій, не змінюючи під час війни місце проживання. З 1 892 891 учня, які навчаються дистанційно, – понад 1 млн учнів з Донецької, Запорізької, Луганської, Дніпропетровської, Сумської, Миколаївської, Харківської та Херсонської областей.

На жаль, ми не знайшли окремої статистики щодо кількості учнів, які проживають на безпечних територіях, не змінивши місце проживання. Також немає інформації, скільки учнів мали б розпочати навчання 1 вересня 2022 року (у 2022-2023 навчальному році), якби не було повномасштабного російського вторгнення. Тому наразі важко сказати, скільки дітей перебувають у місцях постійного проживання далеко від зони бойових дій.

Також, як повідомляє МОН, станом на 14 листопада 2022 року освітній процес відбувається у 12 924 школах. З них – у 7 764 шкіл – у традиційному форматі, у 5 160 – в онлайн-режимі. Слід врахувати, що в закладах освіти, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, на територіях, що розташовані близько до зони бойових дій або в зоні бойових дій, а також на територіях, звільнених від російської окупації, навчання здійснюється в дистанційному режимі. 

Основні проблеми

Діти, які проживають далеко від зони бойових дій та не переміщувалися під час війни в інші регіони України чи за кордон, навчаються за очною, дистанційною або змішаною формою здобуття освіти.

Але через тривалі повітряні тривоги та відключення електропостачання по кілька годин освітній процес на безпечних територіях також переривається. Адже коли педагоги та учні перебувають в укритті під час повітряної тривоги або без електропостачання та відповідно якісного Інтернету, учасники освітнього процесу не можуть продовжити в цей час ні очне, ні дистанційне навчання. Тому значну частину навчального часу діти навчаються самостійно. Усе це тільки посилює освітні втрати.

Докладно про 2022-2023 навчальний рік у складних умовах ми писали в окремій публікації. Деякі місцеві органи влади та заклади освіти перенесли осінні канікули на зимовий період, деякі заклади по-іншому ущільнюють освітній процес, зокрема здійснюють шестиденне навчання замість п’яти днів, щоб зменшити перерви у навчанні через можливі відключення світла та опалення взимку. А в Києві, наприклад, як повідомив мер Віталій Кличко, зимові канікули розпочнуться за графіком – з 26 грудня 2022 року, але триватимуть місяць – до 27 січня 2023 року, а навчальний рік – до 1 липня – відповідно до Закону України “Про освіту”. Школи під час зимових канікул опалюватимуться мінімально для підтримки системи опалення. У разі надзвичайної ситуації в місті частина шкіл буде використовуватися для роботи пунктів обігріву.

Крім того, у батьківських групах ми вже зустрічали повідомлення про те, що від батьків вимагають “придумати”, як освітлювати клас під час відсутності електропостачання. Хочемо нагадати педагогічним працівникам та керівникам закладів освіти, що забезпечення шкіл усім необхідним – це обов’язок засновника, й саме засновник повинен забезпечити альтернативні варіанти освітлення школи. 

Не варто забувати, що у цих складних умовах триває запровадження реформи Нової української школи у 5 класах, яку необхідно розвивати, а також підтримувати всіх учасників освітнього процесу щодо її реалізації й навчання за реформою НУШ, зокрема створенням методичних матеріалів для вчителів. 

Пропозиції та рекомендації органів влади щодо освітнього процесу

Узагальнені пропозиції Служби освітнього омбудсмена щодо організації освітнього процесу на територіях, далеко від зони бойових дій:

  • перенести частину освітнього процесу зі складних зимових місяців на літній період. Перенесення дозволить реалізувати права дітей на освіту;
  • розглянути можливість збільшення тривалості канікул, тобто більше ніж 30 календарних днів. Це дозволить збільшити тривалість канікул у складній зимовий період  й продовжити освітній процес влітку; 
  • оцінити можливість забезпечення альтернативним опаленням, газо- та електропостачанням, які необхідні для функціонування закладів освіти, які зараз планують працювати очно, зокрема і для приготування їжі в шкільній їдальні;
  • за можливості, забезпечити заклади освіти, які планують працювати очно,  альтернативним опаленням, газо- та електропостачанням;
  • за неможливості забезпечення альтернативним опаленням, газо- та електропостачанням, розглянути питання організації навчання у дистанційному форматі;
  • засновникам закладів освіти здійснити забезпечення закладів ліхтариками, бездротовими світильниками та іншими протипожежно безпечними засобами освітлення;
  • продовжувати реформу Нової української школи, зокрема розробку рекомендацій та курсів для педагогів для реалізації НУШ в 5 класах закладів загальної середньої освіти;
  • продовжити розробку відеоуроків Всеукраїнської школи онлайн, які можна переглянути в будь-який зручний час. За інформацією УЦОЯО, до кінця 2022 року на платформу будуть додані уроки, тести та матеріали для самопідготовки з 18 дисциплін для учнів 5-11 класів. Разом з усіма уроками, що вже є на платформі, ВШО покриватиме навчальні програми повністю для безперервного онлайн навчання школярів в Україні та за кордоном. Наразі на платформі вже розміщено понад 2500 уроків і до кінця року буде додано ще 1000. 

Корисна інформація про укриття в закладах освіти у публікації Служби освітнього омбудсмена тут: Запитання та відповіді про укриття в закладах освіти.

Рекомендації органів влади:

 

ДІТИ ТА РОДИНИ, ЯКІ ЗНАЙШЛИ ПРИХИСТОК В УКРАЇНІ (ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ)

За даними МОН, станом на 14 листопада 2022 року, понад 167 тис. внутрішньо переміщених дітей продовжують навчання в закладах загальної середньої освіти, що функціонують. 

Водночас ми не знаємо, чи всі внутрішньо переміщені діти зареєстровані як ВПО та продовжують навчання у школі. Хоча батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти (частина 3 статті 150 “Сімейного кодексу України”) та сприяти, щоб дитина виконувала освітню програму й досягала передбачених програмою результатів навчання (частина 3 статті 55 Закону України “Про освіту”).

Основні проблеми

Діти, що вимушено змінили місце проживання в межах України, можуть навчатися за очною, дистанційною або змішаною формою.

Через переїзд діти, які вимушено, а подекуди й неодноразово, переміщуються в межах України, зазнають перерв у навчанні та освітніх втрат. Для внутрішньо переміщених дітей однією з найбільших проблем є проблема адаптації до нового середовища та інтеграція в новому закладі освіти й налагодження комунікації з учителями та однолітками. Втрата чи розлука з близькими, розлука з друзями, зміна місця проживання, стрес від пережитих подій, адже хтось виїжджав із самого пекла – усе це здійснює психологічний стрес для дитини.   

Іноді батьки внутрішньо переміщених дітей стикаються із відмовою в зарахуванні дитини до закладу освіти, зокрема – через проблеми з втратою документів про освіту,  неможливість отримання документів про рівень навчальних досягнень із закладу освіти, який знаходиться на тимчасово окупованій території, відновлення довідки про щеплення.

Також ми отримували звернення й нас неодноразово запитували, чи може дитина одночасно зберігати місце (бути зарахованою) у своєму закладі освіти за місцем попереднього проживання та навчатися у новому закладі освіти за місцем тимчасового перебування. Тимчасове зарахування дитини до школи не передбачене чинним українським законодавством. Тому дитина не може навчатися у двох українських закладах одночасно. Внутрішньо переміщена дитина може навчатися або у своєму закладі, якщо заклад надає можливість здійснювати дистанційне навчання, або ж зараховується до нового закладу освіти за місцем тимчасового перебування.

Водночас не всі родини мають достатню кількість гаджетів та Інтернет-зв’язок для дистанційного навчання дитини.   

Пропозиції та рекомендації органів влади щодо освітнього процесу

Пропозиції Служби освітнього омбудсмена:

  • сприяти інтеграції внутрішньо переміщених дітей в закладі освіти та в місці тимчасового перебування;
  • керівникам закладів освіти не відмовляти батькам у зарахуванні дітей-переселенців до закладів освіти;
  • сприяти отриманню документів внутрішньо переміщених осіб; 
  • керівникам закладів освіти не відмовляти батькам, які надали висновок інклюзивно-ресурсного центру про особливі освітні потреби дитини, у створенні інклюзивного класу на період дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, або до моменту виїзду особи з ООП до іншого місця проживання;
  • сприяти в отриманні нового висновку інклюзивно-ресурсного центру в разі завершення його терміну;

Також ми надавали роз’яснення:

Рекомендації, пропозиції та нормативно-правові документи органів влади:

 

РОДИНИ ТА ДІТИ, ЩО ЗНАЙШЛИ ПРИХИСТОК ЗА КОРДОНОМ

За новими даними ООН, станом на 08.11.2022 зафіксовано 7,824,440 українських біженців, зареєстровано для тимчасового захисту або аналогічних національних схем захисту в Європі на 8 листопада – 4,699,333. У країнах, що не входять до Європейського Союзу, була зареєстрована для тимчасового захисту така кількість українських біженців: Туреччина – 145 000 (на 19.05.2022), Велика Британія – 143 100 (на 08.11.2022), Швейцарія – 68 620 (на 08.11.2022), Норвегія – 31 798 (на 08.11.2022), Греція – 19 997 (08.11.2022). За даними ЗМІ, у США знаходяться більше ніж 100 000 українських біженців (станом на липень 2022 року), в Канаді – 32 000 (станом на червень 2022 року).

За даними Генерального директорату з питань міграції та внутрішніх справ Європейської Комісії, станом на 08.11.2022 року 679 298 українських дітей інтегровано в шкільних системах країн Європейського Союзу. Варто враховувати, що до цієї статистики не входять дані щодо кількості українських учнів у Великобританії, США, Канаді та інших країнах.

За даними Міністерства освіти і науки України, станом на 12.09.2022 (після цієї дати офіційних даних від МОН щодо кількості наших дітей за кордоном нам знайти не вдалося) за кордоном перебувало 488 045 дітей шкільного віку. Водночас перший заступник міністра освіти і науки України Андрій Вітренко на брифінгу  14.10.2022 заявив вже про близько 505 000 українських дітей шкільного віку за кордоном. 

Тому точні узагальнені дані щодо кількості українських дітей шкільного віку, які наразі вимушено перебувають за кордоном, нам, на жаль, невідомі. 

Основні проблеми

Ми вже неодноразово описували проблеми українських дітей, які перебувають за кордоном, та надавали свої пропозиції щодо можливого розв’язання цих проблем, адже дуже важливо зберегти зв’язок дітей, які перебувають за кордоном, з Україною. Коротко їх узагальнимо.  

Ми не знайшли інформацію, скільки дітей навчається в українських школах за кордоном, але можна стверджувати, що ситуація щодо навчання дітей, які знаходяться за кордоном, в українських закладах освіти, змінилася. Адже якщо 2-3 місяці попереднього навчального року дітям ще можна було завершити дистанційно, зокрема зазнаючи подвійного навантаження через одночасне навчання в українській та закордонній школі (у країнах, де є вимога відвідувати місцеву школу), то наразі частина шкіл здійснюють очне або змішане навчання, що унеможливлює дистанційне навчання дітей, які знаходяться за кордоном. 

Водночас дистанційне навчання переважна більшість закладів освіти в Україні здійснює в першу половину дня, а це збігається з навчанням у школі країни перебування (окрім країн, які мають суттєво інший часовий пояс, наприклад, США чи Канада), й діти не відвідують дистанційні заняття, адже практично у всіх країнах є жорстка вимога до батьків щодо відвідування дітьми школи країни перебування. Тому ми отримували звернення, що українські заклади освіти примушують переходити на сімейну форму здобуття освіти чи екстернат або забрати документи зі школи.

Інша всім відома проблема – це мовний бар’єр для опанування освітньої програми у країні перебування. Про цю проблему зазначили майже 70% опитаних нами батьків, чиї діти перебувають за кордоном. Діти, які не володіють мовою країни перебування, не можуть здобувати освіту за відповідним рівнем. Тобто діти мають подвійні освітні втрати: вони позбавлені доступу до української освіти – і водночас не мають можливості повноцінно навчатися за освітніми програмами країн перебування.

Водночас є інша проблема, й ми отримували повідомлення про такі випадки – це  викладання деякими українськими вчителями, які виїхали за кордон, в інтеграційних класах російською мовою, у свою чергу, українські вчителі за кордоном також повідомляють, що частина учнів з України не володіють українською мовою.  

Системи освіти, різні навчальні програми України й за кордоном, різні терміни навчання, об’єднані предмети (наприклад, фізика, хімія та біологія можуть бути об’єднані в один предмет: “Науки”) створюють певні проблеми щодо визнання та оцінювання навчальних досягнень дітей у закордонних школах в Україні. Також у закордонних школах не вивчають предмети “Українська мова”, “Українська література”, “Історія України”, їхнє вивчення можливе в суботніх та недільних школах.

МОН та Відділ видавництва та оцінювання Кембриджського університету підписали Меморандум про взаєморозуміння, який передбачає, зокрема: створення карт навчання для систем освіти країн, які приймають українців, допомогу в реєстрації результатів навчання кожної дитини, надання постійної підтримки вчителям. 

Запропонована британськими колегами технологія створення карт, що зображують відмінності між національними освітніми програмами, спрямована допомогти іноземним викладачам оцінити об‘єктивний рівень освіти учнів і студентів, а також посприяти учням та студентам у полегшенні перехідного процесу в навчанні, та допомогти нашим викладачам зрозуміти досягнутий прогрес у навчанні залежно від того, в якій країні перебували українські учні та студенти.

  Докладно – у нашій окремій публікації про навчання дітей, які вимушено перебувають за кордоном.

Пропозиції та рекомендації органів влади щодо освітнього процесу

Врахувавши проблеми, які виникли з початком нового навчального року, ми пропонували, зокрема: 

  • розробити стратегію для створення умов повернення українських громадян до України через підтримку освіти наших дітей;
  • провести перемовини з країнами, де перебувають українські біженці, щодо лояльного до українців освітнього процесу, щоб наші діти могли зберігати зв’язок з українською освітою, навчатися за українськими програмами та за можливості викладання кількох предметів за українськими програмами: українська мова та література; історія України; 
  • забезпечити права на здобуття української освіти для дітей, які знаходяться за кордоном, шляхом розробки відповідних механізмів та процедур (врахувати у документах зарахування предметів, які вивчають за кордоном, оптимізувати розклад уроків через зайнятість учнів у першій половині дня в закордонних школах та подвійне навантаження, надати можливість запису уроків тощо);
  • розробити освітні програми для закордонних українців задля збереження національної ідентичності та культурних зв’язків;
  • визначити окремі школи дистанційного навчання для дітей за кордоном зі спеціально оптимізованим розкладом;
  • посилити спроможність Міжнародної української школи;
  • здійснювати розвиток та підтримку, зокрема фінансову, українських шкіл за кордоном, створити їх верифікований реєстр, розглянути можливість видачі ними українських документів про освіту, забезпечення підручниками;
  • розробити порядок зарахування навчальних досягнень із предметів, які здобувач освіти вивчав у закордонних школах, в українських закладах освіти;
  • забезпечити підтримку українських освітян, які працюють у закладах освіти за кордоном та/або суботніх чи недільних українських школах, розробити порядок зарахування стажу роботи за кордоном до педагогічного стажу.

Докладніше – тут.

Також шукайте корисну інформацію в наших публікаціях:

Пропозиції органів влади:

 

ДІТИ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

За останніми даними МОН, станом на 14.11.2022 року майже 95 тис. учнів із ТОТ отримують освітні послуги в закладах загальної середньої освіти, що функціонують. Але інформація, скільки загалом українських дітей шкільного віку залишається на тимчасово окупованих територіях, у відкритому доступі відсутня. Ситуація постійно змінюється, адже ЗСУ звільняють українські території, й тимчасово окуповані території втрачають статус тимчасово окупованих. 

Основні проблеми

Кожен тимчасово окупований населений пункт має свої особливості. Діти, що залишаються на тимчасово окупованих територіях, можуть навчатися за українською програмою дистанційно, за сімейною формою або екстернатом. 

Водночас на деяких територіях діти вимушені під примусом навчатися за російськими програмами й таємно продовжувати українське навчання. Також не всюди можливо здійснювати дистанційне навчання у своєму закладі або в закладі, що знаходиться на території, підконтрольній Україні. Адже на деяких територіях зовсім немає Інтернет-зв’язку або є лише російський Інтернет, який щільно контролюється таємними службами окупантів: ФСБ, російська військова розвідка, самопризначені колаборантські “органи влади”. Крім того, нам відомо, що на деяких територіях, де діти донедавна могли здійснювати дистанційне навчання, наразі немає ні електропостачання, ні зв’язку, тому дистанційне навчання здійснювати неможливо, зв’язок з учнями й що зараз із цими учнями – втрачено.

Особливої уваги потребують також діти, що знаходяться у складних життєвих обставинах. Адже на тимчасово окупованих територіях складно перевірити, що з цими дітьми, чи продовжують вони здобувати українську освіту, з яких причин не здобувають.

Ми неодноразово наголошували на тому, що окупанти здійснюють на тимчасово окупованих територіях цілеспрямований освітній геноцид та намагаються знищити українську самобутність, забороняючи українську мову, українську літературу, історію України, знищуючи українські книжки. 

Окупанти вдаються до різних способів насадження російської освіти. За даними аналітичного звіту «Зруйноване дитинство: сім місяців війни крізь призму прав дитини» громадської організації “Альменда”, на тимчасово окупованих територіях залякували батьків щодо примусового вилучення дітей у разі відмови від «російської освіти», батьків позбавляли «права» обирати сімейну форму навчання. Наприклад, у Запорізькій області окупаційна влада погрожувала позбавляти батьківських прав батьків, чиї діти не відвідуватимуть школи на окупованих територіях у новому навчальному році.  

Також на цих територіях освіта використовується для пропаганди війни, мілітаризації молодого покоління, створення мотивації добровільно йти на службу в збройні сили РФ. Наприклад, за даними цього звіту, у Донецькій та Луганській областях був Наказ, за яким до мобілізаційного резерву можуть залучатися хлопці від 16 років. А у вересні в закладах освіти відбулися спеціальні та обов’язкові для проведення уроки «Розмови про важливе» для «виховання російського громадянина». 

Також, за даними звіту Альменди, дітей інтегрують до російського освітнього простору через “ознайомчі” поїздки до росії за програмою “Університетські зміни”, через “воєнно-патріотичні” (фактично – імперсько-мілітаристичні) табори, екскурсії та “оздоровчий відпочинок” у тимчасово окупованому українському Криму та на території росії.

Забезпечення права на освіту здобувачів освіти на ТОТ невідривно пов’язане із роботою відданих Україні педагогічних працівників та керівників закладів освіти на ТОТ, а також їх захистом. Окупанти погрожують, залякують, здійснюють обшуки в будинках, викрадають освітян, котрі відмовляються викладати за російськими стандартами. Але українські вчителі роблять все можливе, щоб продовжувати надавати дітям на ТОТ українську освіту.

Пропозиції та рекомендації органів влади щодо освітнього процесу

Пропозиції освітнього омбудсмена:

  • здійснювати постійну комунікацію та підтримку громадян України, які залишилися на тимчасово окупованих територіях;
  • розробити рекомендації щодо оцифрування документів закладів освіти та формування електронного архіву, захисту даних в електронних документах; 
  • батькам та педагогічним працівникам за можливості фіксувати примус до співпраці з окупантом, погрози щодо позбавлення батьківських прав у разі відмови, щоб діти навчалися за російськими програмами, на відео, фото, аудіо, при свідках;
  • батькам шукати можливість зарахувати дитину в закладі освіти на підконтрольній території для дистанційного, екстернатного або сімейного навчання або у своєму закладі для продовження здобуття української освіти та отримання українських документів про освіту.

Також очікуємо оприлюднення алгоритму дій для батьків дітей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, щоб здобувати українську освіту. Цей алгоритм був розроблений у вересні цього року директорами шкіл з ТОТ, правозахисниками, представниками МОН та освітнім омбудсменом.

 

РОДИНИ ТА ДІТИ НА ТЕРИТОРІЯХ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ

Статистична інформація щодо того, скільки дітей перебуває на територіях, звільнених від російської окупації, також невідома. ЗСУ постійно звільняють від тимчасової окупації нові й нові населені  пункти, й відповідно кількість дітей на звільнених від російської окупації територіях щоразу змінюється. Але, на нашу думку, вести таку статистику можна і дуже потрібно. Це можна зробити, зібравши інформацію з уже звільнених територій і постійно додаючи туди інформацію з нових звільнених територій.  

Основні проблеми

Діти, які перебувають на звільнених територіях, до цього тривалий час практично не навчалися, тому зазнали більше, ніж попередні описані групи, освітніх втрат. Адже на цих територіях відбувалися бої за звільнення, й головним тут для учасників освітнього процесу було збереження життя та здоров’я. 

Відновлення освітнього процесу на цих територіях залежить від безпекової ситуації та повинне визначатися рішеннями обласних військових адміністрацій. Водночас зрозуміло, що тривалий час навчання за очною чи змішаною формою на таких територіях неможливе.  А відновлення дистанційного навчання потребує значної кількості кроків. Адже не на всіх територіях є зв’язок та український зв’язок, електропостачання, водопостачання. Також окупанти використовували частину шкіл як свої бази, проживали там, тому необхідно перевірити стан шкіл. 

Першочергово звільнені території потребують ретельної перевірки на наявність вибухонебезпечних предметів й інших підозрілих предметів, зброї тощо та усунення гуманітарної катастрофи на цих територіях. 

Крім того, частина управлінь освіти та закладів освіти втратили документи, доступ до казначейських рахунків, частина управлінь не працювали, а їхні керівники евакуювалися, тому необхідно налагодити роботу органів управління освітою. Дехто з педагогів та керівників стали колаборантами.

Оскільки ці діти перебували довгий час на тимчасово окупованій території та могли стати жертвами або свідками насильства й інших травмівних для психіки подій, варто одразу організувати психологічну підтримку цих дітей. 

Пропозиції та рекомендації органів влади щодо освітнього процесу

Міністерство освіти і науки України днями розробило алгоритм першочергових дій органів місцевого самоврядування, керівників управлінь освіти та керівників закладів освіти на деокупованих територіях.

Органам місцевого самоврядування МОН визначило, зокрема:

  • вжити невідкладні заходи для визначення першочергових потреб галузі освіти для поновлення навчання дітей;
  • встановити місцеперебування учасників освітнього процесу та відновити з ними зв’язок;
  • провести роз’яснювальну роботу з учасниками освітнього процесу щодо мінної безпеки;
  • провести аналіз забезпеченості учнів та педагогічних працівників підручниками, комп’ютерним та іншим обладнанням для організації навчання;
  • провести інвентаризацію матеріально-технічної бази закладів освіти;
  • організувати повернення евакуйованого майна;
  • внести зміни до Інформаційної системи управління освітою щодо контингенту учнів (вихованців) та педагогічних працівників закладів освіти після деокупації для уточнення обсягів освітньої субвенції.

Управлінням освіти, зокрема:

  • провести облік дітей шкільного віку для визначення потреби в закладах освіти залежно від їхньої потужності, цілісності, матеріального забезпечення;
  • визначити перелік закладів, будівлі яких потребують першочергового ремонту (будівництва); 
  • облаштувати захисні споруди цивільного захисту в закладах освіти тощо.

Для відновлення освітнього процесу на звільнених територіях, на нашу думку,  також необхідно: 

  • після звільнення території, у разі відсутності чи колаборації органів управління освіти та керівників закладів освіти, призначити нових посадових осіб;
  • засновникам обстежити заклади освіти, зафіксувати разом із правоохоронними органами стан руйнування, пошкоджень та крадіжок матеріальних цінностей, стан матеріально-технічного забезпечення, необхідність ремонтних робіт;
  • провести не травмуюче тестування дітей щодо освітніх втрат під час війни та окупації, передбачити під час навчання компенсування освітніх втрат;
  • невідкладно організувати надання психологічної допомоги дітям.

 

ДІТИ, ЩО ПОСТІЙНО ПРОЖИВАЮТЬ БЛИЗЬКО ЧИ В ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ

Одна з найскладніших – ситуація з дітьми, які проживають у зоні бойових дій або на лінії розмежування чи близько до зони бойових дій. Наразі ми не маємо інформації про те, скільки таких дітей там залишається – і не маємо розуміння, де така інформація може бути: у відкритому доступі ми її не знаходимо.

Діти на цих територіях перебувають у постійній небезпеці, знаходяться під обстрілами, змушені переховуватися у підвалах або в інших, наскільки це можливо, безпечних місцях. Часто на цих територіях немає зв’язку, електрики, газу, води, теплопостачання, частина будинків зруйновані, й діти не мають більш-менш облаштованого укриття чи прихистку. Тому головним тут є збереження життя та здоров’я дітей, а здійснення освітнього процесу треба впроваджувати за можливості – і тільки у тих формах, що не наражають дітей на додаткову небезпеку. Частина дітей не навчаються зовсім, частина дітей там, де це можливо, навчаються самостійно. Тому в цієї групи дітей, на нашу думку, освітні втрати будуть одними з найбільших. Водночас, як ми вже зазначали, особливої уваги потребують також діти, які знаходяться у складних життєвих обставинах. 

Огляд Альменди “Освіта без права доступу: реалізація права на освіту на особливо небезпечних територіях” виокремлює також такі основні проблеми, які перешкоджають реалізації права на освіту на територіях, на яких ведуться  активні бойові дії:

  • повна руйнація частини закладів освіти; 
  • пошкодження матеріально-технічної бази закладів освіти;
  • відсутність фізичного доступу до закладів освіти;
  • використання частини шкіл для роботи гуманітарних центрів;
  • відсутні санітарно-гігієнічні умови;
  • відсутній доступ до питної води. 

Крім того, в іншому своєму звіті “Альменда” також наголошує, що дітей, котрі перебувають на прифронтових територіях, окупанти планують відправити на навчання до дитячих оздоровчих таборів росії чи тимчасово окупованого Криму. Точна кількість українських дітей, які наразі знаходяться в таких оздоровчих таборах, невідома. 

Пропозиції щодо освітнього процесу

Наші пропозиції:

  • пам’ятати, що життя та здоров’я учасників освітнього процесу – найголовніше; 
  • розробити орієнтовні державні рекомендації для учасників освітнього процесу в зоні бойових дій та на лінії розмежування;
  • розробити інструменти моніторингу кількості дітей, що залишаються на цих територіях;
  • розробити програми підтримки дітей для відновлення освітнього процесу на цих територіях після завершення бойових дій та звільнення цих територій.

 

ДІТИ, ПРИМУСОВО ДЕПОРТОВАНІ У РОСІЮ ЧИ бІЛОРУСЬ

Найскладніша та, напевно, найбільш болюча ситуація щодо тих дітей, які були примусово депортовані в росію чи білорусь. Адже на рівні держави ми достеменно не знаємо, ні скільки наших дітей було депортовано на ці території, ні що з ними. 

Платформа “Діти війни”, станом на 16 листопада надає дані про депортацію 11 129  дітей, але точну кількість постраждалих дітей встановити неможливо через бойові дії та тимчасову окупацію частини територій. 

Знову ж таки, дітей депортують під приводом оздоровчого відпочинку або передають на всиновлення в російські сім’ї. Й зрозуміло, що в таких ситуаціях, на превеликий жаль, діти залишаються повністю без доступу до української освіти. До того ж так ми насамперед втрачаємо наших дітей, наше покоління. 

І наше головне завдання – напрацьовувати механізми пошуку та повернення депортованих дітей. “Альменда” наводить приклади, коли дітей вдавалося повертати завдяки розголосу ситуації. На нашу думку, також дуже важливо, аби батьки, в яких забрали дітей, не мовчали й повідомляли про це там, де це можливо. Ми розуміємо страх батьків за життя дитини, страх за те, що вони більше не зможуть побачити свою дитину, знайти її, але саме розголос збільшує шанси на повернення дитини. Водночас не всі депортовані діти мають родини, це також і діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування. Тут такий розголос мають надавати заклади, в яких проживали ці діти до депортації.

Водночас 14.11.2022 року набрав чинності Порядок реалізації експериментального проекту щодо оформлення на території України посвідчення особи на повернення в Україну.

Порядок визначає процедуру реалізації експериментального проекту щодо оформлення на території України посвідчення особи на повернення в Україну громадянам України, а також особам, визнаним Україною особами без громадянства, або особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, що примусово переміщені на територію держави, визнаної Україною державою-агресором або державою окупантом, на ім’я яких із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру оформлено паспорт громадянина України та/або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або посвідку на постійне проживання, або посвідку на тимчасове проживання або стосовно яких прийнято рішення про визнання особою без громадянства чи наявна інформація про оформлення паспорта громадянина України, яка зафіксована у формі електронних даних у відомчій інформаційній системі ДМС, а також особам до 18 років, стосовно яких відсутня інформація в Реєстрі або відомчій системі ДМС (пункт 1 Порядку).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку, оформлення посвідчення особі (без її присутності) здійснюється у відомчій системі ДМС на підставі звернення одного з батьків або іншого законного представника особи до 18 років, подружжя, повнолітньої дитини, рідного (повнорідного, неповнорідного) брата/сестри або офіційного звернення Мінреінтеграції. Оформлення посвідчення здійснюється безоплатно протягом п’яти робочих днів з дня подання заяви-анкети. Посвідчення оформляється строком дії до трьох місяців. (пункт 3 Порядку).

Дуже сподіваємося, що затверджений Порядок буде сприяти поверненню наших дітей. 

 

ДВІ НАЙВАЖЛИВІШІ ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ УСІХ ГРУП ДІТЕЙ

Кожна група дітей має дві спільні проблеми, про які ми вже неодноразово писали. Це освітні втрати, які в усіх груп дітей різняться, адже зрозуміло, що діти, які проживають далеко від зони бойових дій та не змінювали місця проживання, матимуть менші освітні втрати, порівняно з іншими дітьми. Тому ми неодноразово наголошували, що в кожному закладі освіти, в кожній громаді має бути індивідуальна стратегія компенсації освітніх втрат, а також має бути загальна державна Українська стратегія компенсації освітніх втрат.

Інша спільна проблема – необхідність психологічної допомоги всім групам дітей, рівень якої теж різнитиметься залежно від пережитих дитиною обставин. Для покращення надання психологічної допомоги дітям ми пропонували:

  • зняти обмеження для роботи психолога з дітьми у закладі освіти – внести зміни до законодавства, наразі робота психолога з учнем можлива лише за згоди батьків;  
  • внести зміни до наказу МОН від 06.12.2010  № 1205 “Про затвердження Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти”, який визначає, що за штатним розписом у закладі освіти може бути лише один психолог – незалежно від кількості дітей: більше ніж 300 – у сільській школі, та більше ніж 700 – у міській; враховуючи кричущу потребу у психологічній підтримці дітей, вважаю, що ставка психолога має бути на кожні 300 дітей у будь-якій школі.  

Про те, де дітям можна отримати психологічну допомогу, читайте тут.

#ПраваРулять: для підлітків створили ігровий чат-бот, що вчить, як обстоювати свої громадянські права

Чат-бот #ПраваРулять працюватиме на платформах Telegram, Viber та Facebook.

Розробка чат-бота відбулася у тісній співпраці зі Службою освітнього омбудсмена та Держпродспоживслужбою. 

В ігровому форматі підлітки дізнаються про свої громадянські права та про ситуації, у яких ці права можуть порушуватися. Кожна ситуація, що описана в чат-боті, — гарно впізнавана та знайома з життя:

  • коли вчитель не відпускає в туалет під час уроку;
  • коли в школі змушують носити шкільну форму;
  • коли стаєш свідком булінгу в школі;
  • коли касир у магазині каже «немає решти»;
  • коли змушують платити за випадково пошкоджений товар;
  • коли на ціннику акція, а касир пробиває повну ціну.

 Ці та інші ситуації дитина зможе безпечно «прожити» в чат-бот грі та дізнатися, як діяти в кожній із них та на які закони покликатися. Знайти чат-бот гру можна на сайті rightsrule.com.ua.

 Це допоможе дітям бути впевненими в собі та сприятиме підвищенню рівня їхньої громадянської грамотності. А в результаті — і громадянської активності в дорослому віці.

Саме завдяки фахівцям Служби освітнього омбудсмена та Держпродспоживслужби кожна ситуація містить детальну аргументацію для обстоювання своїх прав та перелік контактів державних служб, до яких підлітки можуть звернутися за підтримкою.

В основі ігрового чат-бота — результати опитування підлітків, яке виявило найбільш значущі для них проблеми щодо знання та захисту своїх громадянських прав, питань освітнього процесу та питань прав споживачів, пов’язаних із воєнним станом у країні.

Загалом діти, які взяли участь в опитуванні, відчувають, що мають бути рівними в правах із дорослими, проте обізнаність про громадянські права та права споживачів у них низька. Діти часто не можуть розпізнати факт порушення своїх прав. Це в майбутньому стає причиною формування в дітей віктимної поведінки: визнання своєї неправоти, небажання вступати в діалог і захищати свої права, очікуючи на допомогу від батьків.

Тому мета запуску чат-бота #ПраваРулять — допомогти підліткам краще розуміти свої громадянські права та отримати інструменти, за допомогою яких вони впевнено можуть їх захистити. Крім цього, чат-бот гра стане джерелом корисного контенту та пізнавальної розваги для підлітків, які проводять багато часу в онлайні. «Проживати» ситуації у грі дитина зможе як самостійно, так і з батьками чи друзями.

 

Тепер можна вести лише електронний журнал, без паперового

Наказом МОН від 8 серпня 2022 року № 707 було затверджено «Інструкцію з ведення ділової документації у закладах загальної середньої освіти в електронній формі», яка дозволяє закладам загальної середньої освіти ведення електронних журналів замість паперових, а також інших документів закладу освіти в електронній формі.  

Щиро вдячний Міністерству освіти і науки України за розроблення та затвердження цього дуже важливого для керівників закладів освіти та педагогічних працівників документа. Адже багато директорів шкіл виявляли ініціативу щодо переведення закладу на електронний класний журнал у старших класах, але, на жаль, не могли цього зробити юридично, оскільки раніше вести електронні класні журнали замість паперових нормативно дозволялося лише в початкових класах

Ми отримували звернення від директорів шкіл та педагогічних працівників щодо дозволу ведення електронних журналів, особливо в умовах воєнного стану. Це були звернення педагогів, зокрема щодо того, що вчителів під час вимушеного переміщення примушували повертатися з безпечних місць для того, щоб особисто прийти заповнити журнал у закладі освіти. 

Ще навесні ми зверталися до МОН з відповідним листом щодо внесення нормативних змін для запровадження електронних класних журналів не лише у початкових класах, а й у закладах загальної середньої освіти загалом. 

Ведення класних журналів в електронній формі значно спростить діловодство, дозволить педагогічним працівникам зручно в будь-який час та з будь-якого місця заповнювати такий журнал та зберегти інформацію, водночас захистивши її від доступу сторонніх осіб. Адже на тимчасово окупованих територіях деякі заклади освіти задля захисту персональних даних учасників освітнього процесу були вимушені спалювати класні журнали.

У проєкті плану відновлення України в частині освіти і науки від 03.08.2022 р. однією з цілей плану МОН запропонувало перехід закладів загальної середньої освіти на електронний формат ведення ділової документації, до кінця 2022 року планується переведення закладів освіти на е-документообіг.

Відповідно до нової «Інструкції з ведення ділової документації у закладах загальної середньої освіти в електронній формі», ведення ділової документації закладу освіти в електронній формі запроваджується з метою:

  • вдосконалення управління закладом освіти через автоматизацію одержання, обробки та зберігання інформації та документів у електронній формі;
  • забезпечення оперативності, достовірності та цілісності інформації, що використовується в освітній діяльності;
  • організації освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання та відстеження результатів навчання;
  • спрощення ведення ділової документації в закладі освіти, зменшення витрат часу на її ведення;
  • забезпечення органів управління у сфері освіти оперативною та актуальною інформацією про діяльність закладів освіти для прийняття управлінських рішень (пункт 3 розділ 1 Інструкції).

Нова Інструкція визначає, зокрема:

  • що таке електронний класний журнал;
  • особливості ведення електронних класних журналів;
  • які ще документи можна вести в електронній формі тощо.

 

ЕЛЕКТРОННИЙ КЛАСНИЙ ЖУРНАЛ 

Електронний класний журнал – окремий електронний документ ділової документації закладу освіти, у якому фіксуються результати навчальних досягнень здобувачів освіти, відвідування ними занять, стан виконання навчальних програм тощо.

Електронний класний журнал може бути реалізований як окрема електронна освітня інформаційна система (ОІС) або як її функціональний модуль програмно-апаратного комплексу “Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту” (“АІКОМ”) (пункт 2 розділ 1 Інструкції).

Наприклад, на базі «АІКОМ» ще з грудня 2020 року для закладів загальної середньої освіти діє безоплатний державний сервіс електронних журналів E-Journal. Про те, як закладу освіти під’єднатися до системи Е-journal читайте в нашій окремій публікації.

 

ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО КЛАСНОГО ЖУРНАЛУ

Електронний класний журнал є документом ділової документації закладу освіти, що ведеться в електронній формі та використовується для:

1) зберігання даних про навчальні досягнення здобувачів освіти;

2) автоматизації обліку та контролю освітнього процесу;

3) одержання, обробки та зберігання даних для автоматизації ведення ділової документації закладу освіти в електронній формі;

4) оперативного доступу до інформації учасниками освітнього процесу про рівень навчальних досягнень із різних предметів, відвідуваність і домашні завдання;

5) забезпечення можливості дистанційного прямого та оперативного інформування учасників освітнього процесу (пункт 1 розділ 2 Інструкції).

Інформація до електронного класного журналу вноситься українською мовою, за винятком даних, що потребують використання літер латинської абетки та спеціальних символів (стосовно навчання іноземним мовам, серія документа, адреса електронної пошти тощо) (пункт 2 розділ 2 Інструкції).

У разі потреби, електронний класний журнал та інші документи генеруються засобами освітньої інформаційної системи у формі електронного документа шляхом вивантаження даних у форматах pdf, csv, xlsx або іншому зчитуваному форматі на вибір особи, яка зробила до системи запит щодо вивантаження (пункт 3 розділ 2 Інструкції).

Після завершення навчального року та внесення відповідних записів у електронний класний журнал, директор закладу освіти або уповноважена ним особа накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (пункт 4 розділ 2 Інструкції).

 

ЯКІ ЩЕ ДОКУМЕНТИ МОЖНА ВЕСТИ В ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ

На підставі даних ділової документації закладу освіти, що вносяться та обробляються в освітній інформаційній системі, в електронній формі створюються та/або ведуться:

1) класний журнал для I – IV класів;

2) класний журнал для V – XI (XII) класів;

3) журнал обліку пропущених і замінених уроків;

4) журнали здобувачів освіти, які здобувають загальну середню освіту за індивідуальною формою;

5) журнал факультативних та гурткових занять;

6) журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності;

7) особові справи здобувачів освіти;

8) алфавітна книга здобувачів освіти;

9) особова справа педагогічного працівника;

10) журнал реєстрації наказів руху здобувачів освіти;

11) накази керівника з кадрових питань особового складу тимчасового зберігання (про відрядження, стягнення, надання щорічних оплачуваних відпусток та відпусток у зв’язку з навчанням);

12) річний план роботи закладу освіти;

13) розклад навчальних занять;

14) свідоцтва досягнень здобувачів освіти тощо (пункт 6 розділ 1 Інструкції).

У додатку до Інструкції міститься перелік даних, що обробляються в електронній освітній інформаційній системі для ведення ділової документації закладу загальної середньої освіти в електронній формі. 

 

15 кроків для розвитку доброчесної освіти

Повномасштабна війна значно вплинула на наше бачення, розуміння та усвідомлення цінностей і змінила та продовжує змінювати українців. 

Але ми маємо ще одну війну – з корупцією та недоброчесністю, яку українці вважають дуже актуальною загрозою нашому майбутньому. За даними Центру аналізу опитувальних досліджень, головною ціллю для розвитку України впродовж наступних десяти років 49% респондентів вбачають відновлення територіальної цілісності України, а другою важливою ціллю – необхідність позбутися корупції,  про що зазначили 48% респондентів.

Освіта  формує наше суспільство та державу, зокрема і майбутню, тому так важливо створити доброчесне освітнє середовище у закладах освіти. Ще у 2012 році Комітетом міністрів Ради Європи було прийнято Рекомендацію CM/Rec(2012)13   державам-членам щодо забезпечення якісної освіти, яка зазначає, що етика, прозорість та доброчесність є передумовами досягнення високої якості освіти.

Влітку 2022 року Комітет  Міністрів  Ради Європи прийняв нову Рекомендацію  CM/REC(2022)18 державам-членам щодо боротьби з шахрайством у сфері освіти. Звертаємо увагу, що ця рекомендація стосується всіх рівнів та форм освіти.

Новий стандарт складається з чотирьох аспектів: 

  • запобігання шахрайству в освіті; 
  • притягнення до відповідальності;
  • міжнародна співпраця;
  • моніторинг. 

Документ містить шість основних рекомендацій державам-членам Ради Європи  та 15 важливих кроків для розвитку та досягнення доброчесності у сфері освіти, про які читайте нижче.

Для підготовки публікації ми  аналізували Рекомендацію Ради Європи, використовуючи неофіційний переклад документа, здійснений аналітичним центром “ОсвітАналітика”

 

Рекомендації Комітету Ради Європи

Для боротьби з шахрайством у сфері освіти й розвитку академічної доброчесності Комітет Ради Європи рекомендує державам-членам здійснити наступні кроки. 

  1. Підвищувати рівень обізнаності й інформування закладів освіти, учасників освітнього процесу та освітніх управлінців

Для досягнення цієї цілі необхідно:

  • постійно поширювати принципи ETINED (мережі спеціалістів, призначених державами-членами Ради Європи та державами-учасницями Європейської культурної конвенції), які ґрунтуються на концепції, що якісна освіта можлива, а боротьба з шахрайством у сфері освіти ефективна, якщо всі важливі сектори суспільства суворо дотримуватимуться фундаментальних етичних принципів як у громадському, так і в професійному житті; 
  • встановити однакові стандарти якості та етики в національних освітніх системах усіх закладів освіти;
  • підвищувати рівень обізнаності про запобігання шахрайству у сфері освіти;
  • державам-членам надати настанови стосовно методів запобігання шахрайству у сфері освіти та поширення принципів етики, прозорості та доброчесності в усіх закладах освіти, серед учасників освітнього процесу, управлінців.

2. Здійснювати безперервне навчання

Необхідно забезпечувати безперервне навчання щодо запобігання шахрайству в освіті та розвивати принципи етики, прозорості та доброчесності серед усіх професіоналів у секторі освіти.

3. Боротися з плагіатом і використанням документів та змісту, що містять плагіат

Для боротьби з плагіатом і використанням робіт, які містять плагіат, закладам освіти слід підтримувати учнів, студентів, дослідників та персонал у розвитку навичок критичного мислення, написання академічних робіт та досліджень на кожному етапі навчання. 

Всі освітні програми мають зосереджуватися на розвитку впевненості студентів у власній академічній спроможності та на запобіганні шахрайству у сфері освіти. Тому в межах національних законодавств рекомендується вжити заходів, щоб надати якомога більше можливостей закладам освіти заборонити та ліквідувати шахрайство в освіті у формі плагіату, зловживання матеріалами, достовірність яких неможливо перевірити, матеріалами, що містять плагіат чи фальсифікації, при призначенні чи під час підвищення академічного персоналу, вчителів та інших професіоналів у сфері освіти. 

Також рекомендується вжити заходів на національному чи інституційному рівні, щоб запровадити та розвивати технічні рішення ідентифікації шахрайства в освіті, особливо під час онлайн навчання. 

4. Вжити заходів для заборони реклами та поширення шахрайських освітніх послуг

На жаль, ця проблема дуже поширена в нашій країні. У соціальних мережах, зокрема у педагогічних групах, групах здобувачів освіти ширяться непоодинокі оголошення про проходження підвищення кваліфікації замість іншого педагогічного працівника, купівлю документа про підвищення кваліфікації, про написання замість абітурієнта дипломних робіт чи мотиваційних листів під час вступної кампанії тощо. Також нам відомі випадки, коли флаєри з рекламою щодо написання замість студентів робіт роздавали недалеко від закладів вищої освіти. Служба освітнього омбудсмена неодноразово звертала увагу на ці проблеми. Зокрема, у першій щорічній доповіді освітнього омбудсмена ми пропонували передбачити відповідальність за виготовлення на замовлення студентських і наукових робіт. Але поки що загалом ця проблема залишається.

  1. Оновити нормативно-правову базу, закони та практики в питаннях боротьби з шахрайством в освіті у закладах освіти

Рекомендація зазначає, що слід розглянути можливість запровадження необхідного нового законодавства, щоб захистити права учнів, студентів, дослідників та працівників закладів освіти.

За останній рік в Україні на державному рівні відбулися певні позитивні зрушення щодо оновлення нормативної бази в питаннях академічної доброчесності. Зокрема, постановою Кабміну від 12 січня 2022 р. № 44 було затверджено Порядок присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради  закладу вищої освіти, наукової установи  про присудження ступеня доктора філософії. Цей Порядок – важливий крок для боротьби з академічною недоброчесністю в закладах вищої освіти, адже містить, зокрема норму щодо накладення санкцій (а саме: позбавлення ступеня доктора філософії) у разі виявлення у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації незалежно від строку, що минув після присудження разовою радою закладу освіти ступеня доктора філософії (пункт 45 Порядку).

Також на засіданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 30 серпня 2022 року учасники засідання погодили пропозиції, розроблені НАЗЯВО у формі проєкту Закону України “Про академічну доброчесність” . Ці пропозиції мали бути надіслані Верховній Раді України, Президентові України, Кабінетові Міністрів України та закладам вищої освіти для їх обговорення та належного реагування. Проєкт Закону України “Про академічну доброчесність” визначає, зокрема встановлення порушення академічної доброчесності, заходи реагування на порушення академічної доброчесності, основні вимоги та способи забезпечення академічної доброчесності. 

Аналітичним центром “ОсвітАналітика” було надано пропозиції до проєкту Закону, з якими можна ознайомитися тут. Зокрема, у пропозиціях “ОсвітАналітика” звертає увагу, що в пропонованій редакції законопроєкту пропонується виключити норму ч. 7 ст. 42 Закону України «Про освіту», яка надає закладам освіти повноваження встановлювати додаткові види академічної відповідальності учасників освітнього процесу. Ми цілком підтримуємо пропозицію “ОсвітАналітики” щодо залишення у законі цієї норми, оскільки наявність у закладів освіти повноваження самостійно визначати окремі види академічної відповідальності відповідає міжнародному досвіду та є важливою складовою академічної автономії закладів освіти скасування вказаної норми є недоцільним. 

  1. Встановити чіткі кодекси професійної поведінки на основі принципів ETINED

Ці кодекси мають бути спрямовані на просування демократії, прав людини та верховенства права й відображати зобов’язання щодо підтримки рівності, справедливості та інклюзії у сфері освіти.

  1. Забезпечити захист термінології у сфері освіти 

Необхідно забезпечити у національній законодавчій освітній базі ефективний захист актуальної термінології та її перекладів від зловживання чи оманливого використання. Особливу увагу рекомендується приділити інституційним та науковим званням і номенклатурі освітніх ступенів та кваліфікацій.

  1. Забезпечити охорону здоров’я, безпеку та освіту майбутніх поколінь

Забезпечити автентичність і доброчесність академічних та/або професійних кваліфікацій і дипломів про вищу освіту, які прямо або опосередковано пов’язані з охороною здоров’я, безпекою, фізичним, психічним та соціально-економічним добробутом нинішніх та майбутніх поколінь.

  1. Захистити викривачів академічної недоброчесності 

Державам-членам та закладам освіти рекомендується забезпечити свободу у викритті проблем, пов’язаних із шахрайством у сфері освіти та академічною доброчесністю, забезпечивши об’єктивний процес для подання скарг та засоби захисту викривачів, а також – об’єктивний та неупереджений процес для осіб та організацій, звинувачених у шахрайстві у сфері освіти. 

  1. Використовувати цифрові рішення для забезпечення доступності до освітніх даних

Забезпечити доступність та цілісність даних щодо кваліфікацій, документів про освіту, безпечні системи обміну документами, надійні цифрові реєстри для використання студентами, прості, доступні та багатомовні послуги перевірки автентичності документів про освіту та професійних сертифікатів через цифрові рішення, які відповідають законам про захист персональних даних. 

  1. Заохочувати дослідження щодо шахрайства у сфері освіти

Підтримувати й заохочувати проведення досліджень щодо шахрайства у сфері освіти, вивчення його причин та наслідків, дослідження ефективності заходів, ужитих для запобігання такому шахрайству або боротьби з ним. 

  1. Здійснювати міжнародну співпрацю щодо боротьби з шахрайством в освіті

Необхідно на міжнародному рівні співпрацювати в боротьбі з шахрайством у сфері освіти та в переслідуванні порушників, для припинення діяльності шахрайських надавачів освітніх послуг, щоб будь-яку організацію чи особу, які повністю або частково ведуть свою діяльність на території держави-члена або за межами зазначеної держави-члена, можна було притягнути до відповідальності за надання послуг, пов’язаних із шахрайством у сфері освіти. 

Рекомендується працювати над досягненням цієї мети з допомогою запровадження процесу моніторингу національної та міжнародної діяльності, обміну інформацією та співпраці, включно з правоохоронними заходами через правоохоронні органи та агенції. 

  1. Заохочувати збір даних про діяльність шахрайських надавачів освітніх послуг

Задля підтримки міжнародної співпраці в запобіганні шахрайству у сфері освіти та для забезпечення можливостей інформування і проведення порівняльних досліджень необхідно заохочувати систематичний збір статистичних даних щодо діяльності шахрайських надавачів освітніх послуг у сумісному форматі, що встановлюється Радою Європи. 

  1. Запровадити систему моніторингу

Запровадити систему моніторингу шахрайства у сфері освіти та діяльності шахрайських надавачів освітніх послуг. Вона має включати систему інформування визначеної агенції контролю якості, омбудсмена чи іншого центрального органу закладами освіти та іншими зацікавленими сторонами у сфері освіти для надсилання їм повідомлень зі спеціальним посиланням на роль представництв мережі ENIC/NARIC (Європейська мережа інформаційних центрів у європейському регіоні/Національні інформаційні центри з питань академічного визнання у Європейському Союзі) у кожній державі-члені та їх мережах, а також із посиланням на Комітет Лісабонської конвенції. 

  1. Здійснювати оцінку та аналіз

Рекомендується регулярно проводити оцінку стратегій та політик, прийнятих державами-членами згідно з цією Рекомендацією, та адаптувати їх відповідним чином. Держави-члени мають публікувати результати таких оцінок на платформі ETINED. 

 

Але, на нашу думку, забезпечити прозорість та доброчесність освіти дуже складно без дотримання принципів етики, прозорості та доброчесності й в інших сферах. Тому зміни та боротьба з шахрайством в освіті залежать також від реформування й подоланням недоброчесності в інших сферах.

 

2022/2023 навчальний рік у складних умовах

У цей складний період воєнного часу Україна зазнала руйнування об’єктів критичної інфраструктури, тому ми маємо проблеми  з постачанням електроенергії, можливі й проблеми з опаленням.

Це все впливає на освітній процес.

Ми маємо пропозиції щодо вирішення цих проблем і закликаємо вас надавати пропозиції щодо забезпечення прав учасників освітнього процесу.

Ваші пропозиції будуть опрацьовані та надіслані відповідним органам влади.

Це не зламає нас – українців. Ми розуміємо, що це все важко, незручно, некомфортно, але уявімо собі, в яких умовах зараз воюють наші збройні сили, захищаючи кожного з нас, ризикуючи життям та здоров’ям. Тому кожен має згуртуватися на тому місці, де працює, навчається та проживає. 

Наш освітній фронт потребує згуртованості, чіткості, порозуміння та роз’яснень від органів влади. Звітування про готовність закладів освіти до опалювального сезону, на жаль, практично неефективне, оскільки ситуація змінюється щоденно, зокрема – внаслідок нових руйнувань об’єктів критичної інфраструктури. Війна змінює наше життя, освіту, і ми маємо гнучко реагувати на ці виклики та забезпечити права дітей на освіту в таких умовах, а педагогічним працівникам право на оплату праці.

ТРИВАЛІСТЬ, ПОЧАТОК ТА ЗАВЕРШЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ

Традиційно навчальний рік розпочинався 1 вересня і завершувався не пізніше 1 липня наступного року й тривав не менше 175 навчальних днів, про що зазначено у  частині третій статті 10 Закону України “Про повну загальну середню освіту”. Але в умовах воєнного стану зупиняється дія цього положення. І тривалість навчального року, дата його початку та/або закінчення під час воєнного стану тепер визначаються Кабінетом Міністрів України. Ця норма прийнята для того, щоб гнучко реагувати на виклики під час війни.

Тому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 р. № 711 “Про початок навчального року під час дії правового режиму воєнного стану в Україні” було встановлено тривалість 2022/23 навчального року з 1 вересня 2022 року по 30 червня 2023 року.

Законодавство надає автономію закладам освіти, й вони самостійно педагогічною радою визначають структуру і тривалість навчального року, навчального тижня, навчального дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу у межах часу, передбаченого освітньою програмою, відповідно до обсягу навчального навантаження, встановленого відповідним навчальним планом. 

Усі класи, крім випускних, завершують навчання наприкінці травня, тобто фактично вони мають 155 навчальних днів. 

Якщо звернутися до тривалості навчального року за кордоном, то, наприклад, у Великій Британії навчання триває з вересня по липень, у Німеччині розпочинається у серпні або вересні та триває до червня або липня. Але в серпні чи червні усі школярі мають уроки, частина з яких проходить на подвір’ї школи. 

Тому маємо пропозицію, і запрошую до дискусії щодо перенесення частини освітнього процесу зі складних зимових місяців на літній період. Перенесення дозволить реалізувати права дітей на освіту.

Адже діти мали тривалі перерви у навчанні, й відповідно освітні втрати через війну, переїзди, перебування на тимчасово окупованих територіях, відсутність Інтернету та гаджетів тощо. 

Ваші пропозиції залишайте у коментарях. 

ПЕРЕНЕСЕННЯ КАНІКУЛ

Відповідно до пункту 4 статті 10 розділу ІІІ Закону України “Про повну загальну середню освіту” тривалість канікул у закладах освіти протягом навчального року не може становити менше ніж 30 календарних днів. Зазвичай під час навчального року школярі мали осінні та весняні канікули, які тривали по одному тижню, зимові канікули – 2 тижні. 

Деякі місцеві органи влади та заклади освіти приймають рішення про перенесення осінніх канікул на зимовий період. Частина закладів освіти приймають рішення щодо інших варіантів ущільнення освітнього процесу, зокрема здійснюють шестиденне навчання замість п’яти днів, щоб зменшити перерви у навчанні через можливі відключення світла та опалення взимку.

Таким чином у закладах загальної середньої освіти можемо мати три тижні зимових канікул. Чи дозволить це впоратися з проблемами, пов’язаними з перебоями з електропостачанням та опаленням, поки невідомо, але варто шукати рішення, у т.ч. – і такі.

На нашу думку, варто розглянути можливість збільшення тривалості канікул, тобто більше ніж 30 календарних днів. Це дозволить збільшити тривалість канікул у складній зимовий період  й продовжити освітній процес влітку. 

ЯК ТА КОЛИ  ВІДНОВИТИ ПЕРЕРВАНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС

Через повітряні тривоги, відключення електропостачання маємо перерваний освітній процес.  Доволі часто повітряні тривоги та відсутність світла досить тривалі, від 2-3 до 5 годин. 

 У цей час діти мали б навчатися, але, перебуваючи в укритті під час повітряної тривоги або без електропостачання, часто педагоги не мають змогу продовжити як очне, так і дистанційне навчання учнів та студентів. 

Якщо ж педагог і продовжує дистанційне навчання, то не завжди здобувачі освіти можуть до нього приєднатися через поганий інтернет або його відсутність в укритті та відключення електропостачання.

До нас почали надходити скарги батьків на те, що у разі повітряної тривоги навчання скасовують, а дітям надсилають завдання для самостійного опрацювання. Враховуючи, що повітряні тривоги та відключення електропостачання відбуваються майже щодня, маємо ситуацію, що чи не половину навчального часу діти навчаються самостійно. 

Це все лише посилює освітні втрати, про справжній розмір яких ми можемо лише здогадуватися, бо вже багато років не фінансується створення ефективної системи освітніх вимірювань. 

Тому варто в закладі освіти розробити порядок відновлення освітнього процесу. Але виникає питання, якщо вчитель під час  повітряної тривоги знаходився з учнями в укритті, а це – в межах його робочого часу, то яким чином він має проводити уроки, які мали бути в цей час, та як здійснювати оплату праці такого вчителя. 

Тобто мають бути рекомендації та певний алгоритм, щоб забезпечити права дітей на освіту та права педагогів на оплату праці.

Також просимо описати проблеми, які виникли у цей складний час, та надати пропозиції щодо їхнього вирішення.

КОМПЕНСАЦІЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ

Проблеми з постачанням електроенергії також впливають на освітній процес. Адже заклади освіти не зможуть повноцінно здійснювати очне навчання учнів та студентів. Під час повітряної тривоги перебування в укритті без світла й, можливо, без опалення стає випробуванням та певною загрозою для здоров’я. 

Водночас під час дистанційного навчання також виникають проблеми – не всі вчителі й викладачі зможуть здійснювати дистанційне навчання в синхронному режимі – проводити онлайн уроки та лекції, а здобувачі освіти мають проблеми з підключенням до Інтернету під час приєднання до онлайн уроків, своєчасного виконання та надсилання онлайн завдань педагогам.

Це все призводить до освітніх втрат. Ми вже неодноразово наголошували, що наші діти мають освітні втрати під час війни, фахівці сектору освіти Світового банку зазначають, що вони можуть становити більше одного року. Українські здобувачі мають освітні втрати, перебуваючи за кордоном.  Здобувачі зазнавали освітніх втрат і під час пандемії коронавірусу.  Аналітики зазначають, що освітні втрати впливають як на економічне зростання нашої країни  в майбутньому, так і на добробут кожного окремого українця. 

Але поки що питання як визначення освітніх втрат, так і їхньої подальшої компенсації у нашій державі не вирішено. 

Наші пропозиції щодо вирішення ситуації: надати розроблені та зрозумілі інструменти для проведення моніторингових досліджень на рівні області, району, ОТГ, міста чи навіть закладу освіти: все залежить від безпекової ситуації. І розробити та  реалізувати Українську стратегію компенсації освітніх втрат. 

Якщо ви маєте інші пропозиції, пишіть у коментарях.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ

Загалом наразі заклади освіти та органи місцевого самоврядування доволі швидко та гнучко реагують на виклики й оперативно переводять дітей з очного та змішаного навчання  на дистанційне і навпаки.

Частина дітей, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях та за кордоном, постійно здійснюють навчання за дистанційною формою.

Хоч маємо майже трирічний досвід проведення дистанційного навчання, але все одно  отримуємо скарги від батьків на якість дистанційного навчання, неузгодженість розкладу та інших проблем. Також надходять скарги від педагогів щодо недостатніх зусиль з боку влади щодо розробки необхідних ресурсів для здійснення дистанційного навчання. 

Наразі маємо Всеукраїнську школу онлайн, на якій розроблено уроки для 5-11 класів, але не всі теми та предмети. Позитивно те, що Міністерство освіти і науки України повідомило про додавання на цю платформу до кінця 2022 року нові уроки, тести та матеріали для самопідготовки з 18 дисциплін для учнів 5-11 класів. Щиро це вітаю та сподіваюся на вчасну реалізацію цих процесів. 

На жаль, уроків для 1-4 класів на цій платформі поки немає,  наразі нічого не відомо про їхню розробку. Лише громадська спілка “Освіторія” запустила ігровий додаток для учнів 1-4 класів “Вивчаю – не чекаю”.

Про відсутність усього комплекту уроків та побажання наявності уроків для усіх класів, предметів та тем заявляли батьки, педагоги та здобувачі освіти, адже це полегшить здобуття дистанційної освіти та компенсацію освітніх втрат.

Тому вважаємо за необхідне віднайти можливість та розпочати роботу над уроками для 1-4 класів

Запрошуємо батьків та педагогів висловити своє бачення щодо покращення дистанційного навчання на рівні держави та закладу освіти. 

Розуміємо, що ми описали не всі проблеми, які зараз наявні в освіті. Бо під час війни проблеми виникають постійно, але вчасне реагування на них, вирішення, комунікація з громадськістю – є ключовими для органів влади. Замовчування та уникнення згадки про них лише посилює ці проблеми і шкодить усім нам.

Тому просимо у коментарях вказувати ті проблеми, які виникли, та які виникають у вас,  ми завжди відкриті до комунікації.

Тому звертаюся до учасників освітнього процесу – давайте спільно захищати свої права. 

Окреме важливе питання – дотримання прав педагогічних працівників, зокрема – на вчасну виплату заробітної плати у розмірах, визначених чинним законодавство. Про це ми готуємо окрему публікацію, яку Служба освітнього омбудсмена незабаром оприлюднить.

Як діяти закладу освіти та учасникам освітнього процесу під час повітряної тривоги

Минулого тижня через масові ракетні обстріли, згідно з рекомендаціями МОН, заклади освіти були переведені на дистанційне навчання. На цьому тижні кожна громада вирішує та обирає форму навчання враховуючи безпекову ситуацію.
Але ракетні удари повторюються, і учасники освітнього процесу мають бути готовими й діяти чітко та злагоджено будь-якої миті.
 

Водночас нам відомі випадки, коли під час масових ракетних обстрілів до закладів освіти під час повітряної тривоги приїжджали батьки та залишали вихователям, вчителям, які встигли доїхати до закладу освіти до оголошення тривоги або вимушено приїхали до закладу під час тривоги, дітей або навпаки забирали їх із закладів. Ми розуміємо батьків, адже всі хвилюємося за своїх рідних та близьких і хочемо, аби під час небезпеки вони були поруч із нами. Але в такій ситуації батьки, на жаль, наражають на небезпеку і дитину, й себе. 

Також нам пишуть, що в деяких закладах освіти керівництво під час повітряної тривоги примусово викликає працівників на роботу безпосередньо до закладу освіти, навіть якщо заклад працює дистанційно, зокрема й у заклади, в яких відсутнє укриття, що загрожує життю працівників. 

А деінде до укриттів закладів освіти вриваються невідомі особи, хоча, за правилами, якщо заклад освіти розпочав очне навчання, мешканці прилеглих будівель мають користуватися іншими укриттями, бо укриття розраховано лише на здобувачів освіти та працівників закладу освіти. 

Тому хочемо вчергове нагадати учасникам освітнього процесу про правила безпеки під час повітряної тривоги. Ми узагальнили рекомендації ДСНС, органів управління освіти, досвід Ізраїлю, а також надали власні пропозиції щодо підготовки та дій учасників освітнього процесу під час повітряної тривоги в різних ситуаціях:

  • якщо тривога застала до початку занять;
  • якщо тривога застала дорогою до закладу;
  • якщо тривога застала в закладі освіти;
  • якщо під час повітряної тривоги працівників викликають на роботу до закладу;
  • якщо під час повітряної тривоги батьки хочуть забрати дитину з укриття.

 

  ЯК КЕРІВНИКУ ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ ПІД ЧАС ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ

 Нагадуємо керівникам закладів освіти алгоритм від ДСНС щодо підготовки учасників освітнього процесу на випадок повітряної тривоги під час занять у закладі освіти:

  1. Учасники освітнього процесу мають бути ознайомлені з місцем розташування захисних споруд та правилами поведінки під час евакуації й в укритті. 
  2. Учасники освітнього процесу заздалегідь повинні вміти виконувати заходи з Плану реагування на надзвичайні ситуації або Інструкції закладу освіти, які передбачені на випадок отримання сигналу повітряної тривоги. 
  3. Заклад освіти заздалегідь розміщує всі покажчики напрямку руху для швидкого та безпечного проведення евакуаційних заходів учасників освітнього процесу. 
  4. Керівник має визначити відповідальну особу з-поміж працівників закладу освіти, яка супроводжуватиме учасників освітнього процесу під час евакуації та укриття в захисній споруді. 
  5. Керівник заздалегідь встановлює відповідальних осіб, які після евакуації перевіряють заклад на наявність присутніх учнів за межами захисної споруди.

На нашу думку, керівник обов’язково має видати письмовий наказ або розпорядження щодо роботи закладів освіти та працівників під час повітряної тривоги. Видавати та ознайомлювати з документом необхідно завчасно.

У наказі слід прописати два варіанти розвитку дій: 

  • якщо повітряна тривога розпочалася, коли тривають заняття 
  • якщо повітряна тривога розпочалася до початку занять. 

Адже, на жаль, отримуємо повідомлення від педагогічних працівників про те, що деякі безвідповідальні керівники закладів освіти, які зневажають своїх колег, примушують педагогів під час повітряної тривоги прибути до закладу освіти та працювати очно, зокрема й тоді, якщо здійснюється дистанційне навчання здобувачів. Зокрема примушують прибувати до тих закладів освіти, де відсутнє укриття. 

З наказом повинні бути ознайомлені всі учасники освітнього процесу, адже деякі батьки навіть під час тривоги, ризикуючи життям дитини та своїм власним, везуть або приводять дитину до закладу. У такій ситуації є ризик, що батьки прийдуть до школи чи садочка,  а там немає педагогічних працівників, усі перебувають в укритті, адже педагоги також не мають переміщуватися під час тривоги, ризикуючи власним життям, тобто немає кому передати дитину. Тому необхідно розробити чіткий алгоритм, як діяти батькам та педагогам, якщо тривога розпочинається до початку занять. 

Ми вже неодноразово наголошували, що в кожному закладі освіти на основі алгоритмів ДСНС та МОН щодо дій у разі повітряної тривоги має бути розроблений індивідуальний алгоритм. Адже в кожному закладі освіти своя безпекова ситуація, яка залежить від територіального розташування закладів освіти, кількості здобувачів та працівників, розташування укриття, віку здобувачів, які навчаються у закладі тощо.

ЮНІСЕФ також рекомендує:

  • організувати створення єдиного каналу комунікації в закладі освіти між керівництвом закладу та учасниками освітнього процесу на випадок повітряної тривоги, щоб володіти оперативною інформацією щодо ситуації в закладі; 
  • проінструктувати учасників освітнього процесу, якщо у разі повітряної тривоги буде пошкоджено інтернет- та мобільний зв’язок, де знаходиться укриття й де після закінчення повітряної тривоги батьки зможуть забрати дитину.

 

Як діяти педагогічним працівникам під час повітряної тривоги

Якщо педагогічний працівник перебуває в закладі освіти

Нагадуємо педагогічним працівникам алгоритм від ДСНС щодо дій вчителя у разі повітряної тривоги під час занять у закладі освіти:

  1. Відповідальна особа у разі надходження сигналу вмикає наявну систему оповіщення закладу. 
  2. Вчитель миттєво сповіщає учнів (словесно) про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації та припинення заняття. 
  3. Відповідальна особа разом із вчителями має скоординувати хід евакуації учнів від класу до захисної споруди (укриття). 
  4. Класи, в яких викладають вчителі, мають бути організовані для негайного пересування двома колонами в приміщенні класу та швидкого залишення кабінету. За можливості учні самоорганізовуються для залишення кабінету та руху до захисної споруди. При обмеженому просторі для пересування учні залишають приміщення групами. 
  5. Відповідальні за евакуацію особи повинні знаходитись у заздалегідь визначених місцях та допомогти в організації та регулюванні швидкого руху до захисної споруди. Молодшим класам (1 або 2 класи) необхідно надати помічників.
  6. Медичний працівник повинен знаходитись у відведеному для нього місці для швидкого надання медичної допомоги. 
  7. Відповідальні за евакуацію особи повинні знаходитися біля виходу із захисної споруди для здійснення контролю за порядком укриття учасників освітнього процесу та швидкого реагування у разі, якщо виявиться, що хтось відсутній. 
  8. Учні або цілі класи, які знаходяться на подвір’ї закладу, під час сигналу тривоги повинні рухатися під наглядом вчителя або самостійно до захисної споруди. 
  9. У середині захисної споруди відповідальні особи повинні забезпечити, щоб учні швидко та обережно зайняли свої місця. Після того як усі учні займуть свої місця відповідальний за клас повинен перевірити наявність усіх учнів. 
  10. Під час перебування в захисній споруді вчителі та відповідальні особи повинні провести заходи, щоб заспокоїти дітей та всіх, хто знаходиться в ній.

Якщо батьки хочуть забрати під час тривоги дитину з укриття – педагогічний працівник не має права передавати їм дитину. Докладніше про це читайте у підрозділі нижче.

Якщо тривога застала педагогічного працівника перед початком робочого дня 

Якщо працівник має змогу швидко за 5-7 хвилин дістатися до закладу освіти і в закладі освіти є укриття, то працівник переміщується до укриття закладу освіти. Але варто враховувати розташування закладу освіти, у деяких регіонах до укриття необхідно переміститися за 2-3 хвилини. 

Якщо у закладі освіти немає укриття, то працівник закладу має переміститися до найближчого до нього укриття за місцем його перебування.

Протизаконно та злочинно вимагати від працівників прибути до закладу освіти під час повітряної тривоги. 

 

Дії батьків до та під час повітряної тривоги 

Щоб підготуватися до можливої повітряної тривоги

ЮНІСЕФ рекомендує батькам:

  • долучитися до каналу комунікації закладу освіти між адміністрацією закладу та учасниками освітнього процесу, щоб володіти оперативною та необхідною інформацією у разі повітряної тривоги;
  • надати керівництву закладу свої контакти, контакти тих, хто може забирати дитину зі школи, деталі стану здоров’я дитини, зокрема про особливі потреби дитини. Також поінформуйте дитину, щоб вона знала свій резус-фактор та групу крові, свої хронічні хвороби, а також ваші контакти.

У нашій окремій публікації щодо евакуаційних рюкзаків ми вже зазначали, що в рюкзак дитини варто покласти записку від батьків, у якій вказано прізвище, ім’я, по батькові дитини, дата народження, адреса проживання, контакти батьків, сімейне фото (за можливості й, бажано, з підписами, хто на ньому зображений). Також варто зазначити в цій записці резус-фактор та групу крові дитини.

Якщо під час повітряної тривоги дитина перебуває в закладі освіти

Як ми вже зазначали, нам відомі випадки, коли під час масових ракетних обстрілів 10 жовтня до закладів освіти під час повітряної тривоги приїжджали батьки та забирали дітей із закладів. Нагадуємо, що батьки не можуть забрати дитину з укриття під час повітряної тривоги, а педагог, відповідно, не має права відпустити дитину з укриття навіть на прохання батьків. До завершення повітряної тривоги дитина повинна залишатися в укритті. Адже так батьки наражають на небезпеку і себе, й дитину.

Пунктами 15-16  Порядку заповнення та перебування в спорудах фонду захисних споруд цивільного захисту (Витяг із Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджений наказом МВС від 09.07.2018 № 579) визначено, що вихід із захисної споруди здійснюється тільки якщо надійшла інформація про відсутність небезпеки (після уточнення ситуації в районі споруди), а також у випадках вимушеної евакуації. 

Вимушена евакуація зі споруди фонду захисних споруд проводиться, якщо: 

  • відбулося пошкодження споруди, що виключає подальше перебування в ній осіб, які укриваються; 
  • відбулося затоплення споруди;
  • сталася пожежа у споруді та утворилися в ній небезпечні концентрації шкідливих газів; 
  • було досягнено граничних параметрів внутрішнього повітряного середовища, наприклад, в укритті суттєво знизився рівень кисню або у повітря є якісь небезпечні речовини.

Ми розуміємо батьків, адже всі хвилюємося за своїх рідних та близьких, особливо за дітей, і хочемо, аби під час небезпеки вони були поруч із нами.  Але правильне рішення під час повітряної тривоги – батькам залишатися там, де вони є, і шукати найближче безпечне укриття для себе, а дитині – перебувати в укритті закладу освіти або закріпленому за закладом освіти укритті. Нагадайте дитині, що під час повітряної тривоги треба слухати вчителя і не слід покидати заклад освіти, щоб бігти додому або на вулицю. 

Звертаємо увагу, що, наприклад, в Ізраїлі, згідно з циркуляром* генерального директора щодо забезпечення безпеки закладів освіти, під час стрілянини чи захоплення закладу освіти, навіть не у разі повітряної тривоги, а під час занять загалом усі ворота для входу на територію закладу зачинені відповідно до вказівок охоронця та за погодженням з офіцером безпеки ізраїльської поліції. Без дозволу закладу освіти після закриття воріт до закладу вхід іншим особам забороняється, зокрема навіть батькам, братам, сестрам учнів. 

А під час повітряної тривоги в Ізраїлі діти повинні перебувати в бомбосховищі до кінця повітряної тривоги й навіть ще 10 хвилин після її завершення. 

З досвіду роботи ізраїльських шкіл в умовах війни відомо, що під час бомбардування, незалежно від того, завершилися заняття чи ні, всі діти залишаються в укритті. Лише після завершення тривоги, налаштування комунікацій та запуску роботи громадського транспорту діти можуть повертатися додому. Класні керівники в такій ситуації обов’язково мають поцікавитися, чи дісталася дитина додому.

Якщо повітряна тривога трапилася дорогою до/із закладу освіти

Департамент освіти і науки Києва розробив рекомендації на випадок, якщо повітряна тривога застає здобувача дорогою до чи з закладу освіти. Наводимо батькам ці рекомендації трохи трансформовані:

  • оберіть із дитиною безпечний шлях до школи та у зворотному напрямку (тобто складіть своєрідний маршрут руху), далі оберіть укриття, які дитина зможе використовувати дорогою в разі сигналу повітряної тривоги;
  • поясніть дитині, щоб вона рухалася тільки за складеним маршрутом, не зупинялася і нікуди не звертала;
  • наголосіть дитині, що якщо немає можливості швидко дійти до школи або дому під час сигналу повітряної тривоги, щоб дитина прямувала до визначеного вами укриття і перебувала всередині укриття, а не біля його входу;
  • навчіть дитину не торкатися оголених електричних дротів, невідомих предметів, проговоріть правила мінної безпеки. Докладніше про правила мінної безпеки – на нашому сайті;
  • повідомте класного керівника про місцеперебування дитини або попросіть дитину це зробити.

 

Що робити учасникам освітнього процесу, якщо не встигли добігти до укриття під час обстрілу: поради ДСНС

Якщо не було часу добігти до укриття, ДСНС радить:

  • негайно перейти в приміщення без вікон або скористатися правилом двох стін (перша стіна бере на себе силу вибуху, друга – руйнування);
  • якщо виникла пожежа чи пошкодження будинку – зателефонувати 101, вказавши точну адресу, поверх та покинути небезпечне місце;
  • якщо в будинку стався вибух – слід якнайшвидше самостійно залишити будівлю та залишити двері відчиненими, щоб рятувальники не зрізали їх.

*неофіційний переклад циркуляра українською мовою 

 

Педагог самостійно визначає своє робоче місце під час дистанційної роботи

У зв’язку з масовими ракетними обстрілами та для збереження життя та здоров’я учасників освітнього процесу Міністерство освіти і науки України надіслало лист до органів управління освітою та закладів освіти №1/11870-22 від 10.10.2022 року, в якому рекомендує прийняти рішення про навчання у закладах освіти у дистанційному форматі до 14 жовтня 2022 року.

І одразу до нас масово почали надходити повідомлення про те, що керівники шкіл, а деінде й управління освіти, примушують педагогів приходити до закладів освіти й проводити звідти уроки та заняття. І не дозволяють здійснювати навчання з дому чи іншого зручного місця для педагога. Це робиться з метою начебто контролю за освітнім процесом. 

Подібна ситуація була з початком карантину через Covid-19, коли керівники заганяли педагогів у холодні заклади освіти з метою контролю, потім ситуація повторилася з початком війни. І знову вона виникає. 

Ми не розуміємо, чого саме прагнуть керівники, коли наражають на небезпеку життя та здоров’я своїх працівників. Адже є випадки, коли вчителів примушують приходити до закладу освіти, в якому немає укриття і проводити онлайн уроки під час повітряної тривоги. На декого з вчителів вже склали догани за відсутність на роботі. 

Служба освітнього омбудсмена https://bit.ly/3ERO3aX вже декілька разів надавала роз’яснення, що педагогічні працівники під час запровадження дистанційної роботи мають право самостійно визначати своє робоче місце. Таке роз’яснення надавало й Міністерство освіти і науки України https://bit.ly/3ExCkhh , але все одно незаконний примус продовжується.

 Прошу педагогічних працівників захищати свої права і подавати звернення https://bit.ly/3PTNy2o .

А для того, щоб нагадати, якими саме нормативними актами визначається порядок дистанційної роботи і дистанційного навчання, ми підготували докладні роз’яснення, з якими можна ознайомитися нижче.

 

ПОНЯТТЯ ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Дистанційне навчання – організація освітнього процесу (за дистанційною формою здобуття освіти або шляхом використання технологій дистанційного навчання в різних формах здобуття освіти) в умовах віддаленості один від одного його учасників та їх як правило опосередкованої взаємодії в освітньому середовищі, яке функціонує на базі сучасних освітніх, інформаційно-комунікаційних (цифрових) технологій.

У освітньому законодавстві є поняття дистанційного навчання як окремої форми здобуття освіти, тобто коли весь освітній процес здійснюється суто в дистанційному форматі. (Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти) https://bit.ly/3fPoSuT 

Та є поняття організація освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання. Це забезпечення освітнього процесу під час надзвичайних ситуацій природного та техногенного походження, карантину, інших обставин, які об’єктивно унеможливлюють відвідування закладів освіти (далі – надзвичайні обставини). 

А технології дистанційного навчання – комплекс освітніх технологій, а також інформаційно-комунікаційних (цифрових) технологій, що дають можливість реалізувати процес дистанційного навчання в закладах освіти.

Тобто запровадження дистанційного навчання чи організація освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання передбачає віддаленість учнів й педагогів та віддалене виконання педагогами своєї роботи. 

І в разі видання наказу про дистанційне навчання чи організації освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання у закладі освіти змінюється форма роботи з очної на дистанційну для педагогів. 

 

ПОНЯТТЯ – ДИСТАНЦІЙНА РОБОТА 

Дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (стаття 60-2 Кодексу Законів про працю України). https://bit.ly/3g2yoLe 

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

З таким працівником укладається відповідний трудовий договір, до вашої уваги  – Типова форма трудового договору про дистанційну роботу. https://bit.ly/3TeleJt 

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі.

 

НАКАЗ ПРО ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ТА ДИСТАНЦІЙНУ РОБОТУ

Якщо виникають причини (збройна агресія, надзвичайні ситуації, пандемія тощо) чи відповідне рішення приймають військові адміністрації, роботодавець (а це – керівник закладу освіти) зобов’язаний видати наказ про запровадження:

  • дистанційного навчання
  • організацію освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання
  • дистанційну роботу тих працівників, які можуть здійснювати свої посадові обов’язки дистанційно.  

Здійснювати свої посадові обов’язки дистанційно мають  змогу вчителі та викладачі. 

Укладати трудовий договір про дистанційну роботу в письмовій формі не потрібно.

З наказом мають ознайомитися протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи ( стаття 60(2) Кодексу Законів України про працю.) https://bit.ly/3g2yoLe  

 

 

КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ

 

Відповідно до Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, https://bit.ly/3fPoSuT  керівник закладу освіти забезпечує організацію освітнього процесу під час дистанційного навчання та здійснення контролю за виконанням освітніх програм. Спосіб організації такого контролю схвалюється педагогічною радою закладу освіти.

У разі потреби засновник і керівник закладу освіти забезпечує організаційну та методичну підтримку педагогічних працівників для реалізації дистанційного навчання.

Керівник та його заступники також можуть здійснювати контроль за виконанням освітніх програм дистанційно. Це дозволяють зробити й електронні освітні платформи та онлайн сервіси. 

У крайньому разі в закладі освіти можуть вести онлайн розклад у будь-якому форматі й педагог може давати посилання, логін та пароль входу на кожен урок чи заняття. 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНІКОЮ

У Положенні про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти https://bit.ly/3fPoSuT  зазначається, що з метою забезпечення умов праці, необхідних для організації дистанційного навчання, відповідно до умов трудового договору або за рішенням засновника може здійснюватися надання педагогічним працівникам персональних комп’ютерів (з можливістю використання засобів аудіо-, відеоконференцзв’язку) в тимчасове користування. 

Але більшість вчителів використовують або власне обладнання, або те обладнання, яке може надати для використання заклад освіти. І ми ще під час пандемії бачили, що є професійні і відповідальні керівники, яки видавали і видають накази про надання у користування вчителю комп’ютерної техніки закладу освіти для використання в умовах дистанційних форм освітнього процесу. 

 

Чи повернуться в Україну діти, які навчаються за кордоном?

За даними Міністерства освіти і науки України, станом на 12.09.2022 за кордоном перебувало 488 045 дітей шкільного віку, а станом на 1 вересня їх було 492 077. 

За даними Європейського союзу (статистика надходить із 26 країн ЄС), станом на 4 жовтня до шкільних систем країн ЄС інтегровано 517 123 українських дітей. Зауважимо, що до цієї статистики не входять дані з Великої Британії, США, Канади та інших країн, до яких масово виїздили українці, а також дані з росії та білорусі, куди депортували наших громадян. 

На жаль, знайти статистику щодо дітей, зокрема шкільного віку, які перебувають у країнах, що не входять до Європейського Союзу, нам не вдалося, є лише загальна статистика біженців у окремих країнах. 

За даними ООН, станом на 04.10.2022 у Європі зафіксовано 7 643 944 біженців з України, а зареєстрованих для тимчасового захисту або аналогічних національних схем захисту в Європі – 4 207 891 особа. Дані країн, які не входять до Європейського союзу, і відповідно не відображені у вищезгаданому звіті ЄС, щодо кількості українських громадян, які зареєструвалися як біженці: Туреччина – 145 000, Велика Британія – 131 700, Молдова – 93 117, Швейцарія – 65 618, Норвегія – 28492, Греція – 19413, росія – 2 852 395 осіб, 

За даними ЗМІ, у США знаходяться більше ніж 100 000 українських біженців (станом на липень 2022 року), в Канаді – 32 000 (станом на червень 2022 року).

Оскільки ООН у своєму звіті повідомляє, що 87 % українських біженців – це жінки та діти, і, враховуючи дані країн, які не входять до Європейського союзу, припускаємо, що насправді українських учнів за кордоном набагато більше.

Також відсутня інформація, скільки дітей залишилися на тимчасово окупованих територіях. Розуміємо, що в умовах війни ці цифри будуть орієнтовними, зокрема й через те, що ситуація змінюється, й ЗСУ щоденно звільняють нові населені пункти. 

Поки невідомо, скільки дітей мали б приступити до навчання у 2022/2023 році, якби би це був мирний час. А саме від цих цифр ми маємо відштовхуватися у всіх розрахунках та статистиці. За даними Інформаційно-аналітичного збірника “Освіта України в умовах воєнного стану” рік тому (станом на 1 вересня 2021 р.) розпочали навчання 4 230 358 учнів у 13 991 закладі загальної середньої освіти. 

Щиро підтримую ініціативу Міністерства освіти і науки України та Інституту освітньої аналітики щодо запровадження персонального обліку дітей дошкільного та шкільного віку, учасників освітнього процесу та суб’єктів освітньої діяльності. Це треба було зробити вже давно, але зараз це просто критично важливо. І це тепер можна зробити завдяки розвитку державної інформаційно-аналітичної системи «Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту» (далі – АІКОМ). Ця система зробить можливим збір, обробку та зберігання освітньої інформації для розподілу коштів освітньої субвенції, замовлення підручників, підвищення кваліфікації педагогічних працівників тощо.

ЧИ НАВЧАЮТЬСЯ ДІТИ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ ЗА КОРДОНОМ, В УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛАХ?

Поки що на це запитання відповіді знайти не вдалося. 

За даними МОН (14:49 за міткою часу на відео), у Міжнародній українській школі, яка надає екстернатну освіту тим, хто знаходиться за кордоном, навчається 3,2 тис. осіб. Не відомо, скільки дітей навчається в українських школах за кордоном, цієї інформації ми знайшли.

Між тим у звіті Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, за результатами репрезентативного опитування, яке було проведено у серпні-вересні 2022 року, 73% батьків повідомили, що віддадуть своїх дітей до формальної школи в межах їх поточної країни перебування, а 18% повідомили, що надають перевагу тому, щоб їхні діти продовжували дистанційне навчання за українською програмою. Головними причинами, чому батьки не віддають дітей до місцевих шкіл вказували наступні: не мають наміру залишатися у країні перебування 21%, мовний бар’єр – 15%.

У серпні 2022 року ми провели опитування батьків дітей, які навчалися за кордоном у минулому навчальному році. Участь у цьому опитуванні взяли 7921 батьків здобувачів освіти. Значна частина опитаних батьків – 40,4% (3203) повідомили, що дитина навчалася одночасно у двох закладах: очно в закордонному та дистанційно в українському. Більше третини опитаних батьків – 34,9% (2763) зазначили, що дитина навчалася дистанційно лише в українському закладі освіти. А 1,2% (97) опитаних батьків вказали, що дитина навчалася очно в українській школі за кордоном, ще 0,8% (65) опитаних зазначили, що дитина одночасно навчалася в суботній чи недільній українській школі (класі) за кордоном та в закордонному закладі освіти. Лише 11% (871) зазначили, що дитина навчалася тільки в закордонному закладі освіти. 

Тобто наразі ситуація з навчанням дітей, які знаходяться за кордоном, в українських закладах освіти змінилася. Адже частина шкіл розпочали очне або змішане навчання, що унеможливлює дистанційне навчання дітей, які знаходяться за кордоном. 

Переважна більшість закладів освіти на території Україні здійснює дистанційне навчання в першу половину дня, що збігається з навчанням у школі країни перебування. А практично у всіх країнах є жорстка вимога до батьків щодо відвідування дітьми школи країни перебування. 

Водночас директори шкіл мають дотримуватися українського законодавстваякщо неповнолітній учень із невідомих причин або без поважних причин не відвідує заняття впродовж 10 робочих днів, і батьки або інші законні представники не попередили класного керівника або про причини, з яких дитина не відвідує школу, заклад освіти зобов’язаний поставити до відома Нацполіцію та Службу у справах дітей та передати дані цих учнів, щоб, відповідно до законодавства, захистити їхні права на здобуття загальної середньої освіти. Ці вимоги стосуються й дистанційного навчання, тому якщо дитина не має змоги відвідувати онлайн уроки в українській школі, знаходячись за кордоном, у її батьків одразу виникають проблеми. 

Саме тому перед початком 2022-2023 навчального року та в перші тижні батьки, чиї діти знаходяться за кордоном, масово скаржилися в соціальних мережах та писали скарги освітньому омбудсмену про те, що заклади освіти примушують переходити на сімейну форму здобуття освіти чи екстернат або забрати документи зі школи. Але у цьому разі, якщо батьки не мають відповідних навичок та знань, щоб навчати дитину, або здобувач не може опановувати освітню програму самостійно, дитина не отримає якісної освіти й матиме суттєві освітні втрати. 

На жаль, відсутня статистика, скільки дітей перейшли на сімейну форму здобуття освіти та екстернат із початком війни. 

Частина батьків перевела дітей до приватних шкіл, які надають послуги дистанційного навчання, але більшість таких шкіл є платними, і не всі мають змогу оплачувати ці послуги. 

Щоб уникнути зайвого навантаження на дітей, які пережили жахіття війни, частина батьків все ж обирають для навчання одну школу – школу в країні перебування.

 

НАВЧАННЯ В ЗАКОРДОННИХ ШКОЛАХ – МОВНИЙ БАР’ЄР, РОСІЙСЬКА МОВА, БУЛІНГ

Знову звернемося до нашого опитування батьків, чиї діти перебувають за кордоном, – 69,1% (5476) опитаних батьків зазначили як серйозну проблему мовний бар’єр, який створює великі проблеми для їхніх дітей у закордонних школах. 

В інтеграційних класах за кордоном навчаються діти з різних країн, деінде є інтеграційні класи суто для українців. Тому школа намагається створити умови для всіх дітей, які навчаються в таких класах, й другою мовою інтеграційного класу може бути англійська або російська. 

Закордонні школи залучають українських вчителів і навіть студентів до інтеграційних та звичайних класів, де навчаються наші діти. Але не у всіх школах є такі можливості, і не завжди серед українських біженців є педагоги, тим більше – такі, які зможуть здійснювати переклад та допомагати дитині вчити мову країни перебування. 

Оскільки за кордоном знаходяться багато колишніх громадян радянського союзу, які знають російську мову, або громадяни росії, або такі, які були ними, то іноземні школи запрошують працювати в інтеграційні класи російськомовних педагогів або росіян. Це не масове явище, але мушу зазначити, що такі випадки непоодинокі. 

Також маємо декілька повідомлень про те, що українські вчителі, які виїхали за кордон і навчають там дітей, здійснюють викладання російською мовою. 

До освітнього омбудсмена надходило декілька повідомлень про використання російської мови в інтеграційних класах: Австрія (Відень), Кишинів (Молдова), декілька міст Німеччини. У соціальних мережах повідомляють про викладання російською мовою в інтеграційних класах Норвегії (там живуть багато росіян), Польщі (вчителі колись вчили російську мову). Звісно, кожне таке повідомлення необхідно перевіряти та з’ясовувати, чому там використовують російську мову. Також є повідомлення про те, що дітям надають книжки та підручники російською мовою. 

Водночас маємо повідомлення українських вчителів, які викладають за кордоном або працюють в інтеграційних класах, про те, що частина учнів з України не володіють українською мовою. За словами дітей, вони не вивчали українську мову в закладах освіти. Подібне незнання української мови демонстрували діти – внутрішньо переміщені особи в межах України в західних областях. Хоча, відповідно до частини 2 статті 7 Закону України “Про освіту”, всі діти, навчаючись у закладах освіти нашої держави, мають її вивчати, навіть у школах, де ведеться викладання мовою національної меншини. 

Деінде до роботи інтеграційних класів долучаються українські волонтери. 

Про іншу проблему в закордонних закладах освіти поки голосно не говорять, але вона є і може посилитися. З росії наразі триває масовий виїзд росіян через мобілізацію, які їдуть до тих країн, де перебувають українські громадяни. Але, тікаючи від мобілізації, частина з них продовжують підтримувати імперську політику путіна війну та війну проти України. Дітей російських громадян влаштовують у заклади освіти, а деінде в інтеграційні класи, де навчаються українці. Випадки булінгу українських дітей були і до масового виїзду росіян через мобілізацію, а зараз кількість таких випадків може збільшитися. Це посилює напругу в суспільстві, закладах освіти. Але повідомлення від українських біженців, про те, як вирішуються ці ситуації в закладах освіти за кордоном, свідчать про те, що дирекція цих шкіл та вчителі у більшості випадків адекватно реагують на випадки конфліктів, булінгу та здійснюють усі необхідні заходи для їх подолання. Але все одно наявність таких випадків посилює психологічний стрес наших дітей, який вони отримали під час війни. 

Дуже рекомендую ознайомитися з рекомендаціями психологіні Світлани Ройз щодо того, як себе поводити українцям у країнах, куди зараз прибувають росіяни. 

ОСВІТНІ ВТРАТИ ДІТЕЙ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ ЗА КОРДОНОМ

Враховуючи результати опитування батьків, чиї діти знаходяться за кордоном, де майже 70% (5476) опитаних батьків вказали на мовний бар’єр, ми припускаємо, що більшість дітей не знає мови країни перебування і змушені вчити її в інтеграційних класах. Під час вивчення мови в інтеграційних класах діти не опановують навчальну програму країни перебування через мовний бар’єр. Водночас невідомо, чи продовжують навчання ці діти в українських закладах освіти. Як ми зазначали у попередньому розділі, частина дітей продовжили навчання за сімейною формою та екстернатом. Але якщо батьки не мають підготовки та знань для здійснення цього навчання, то таке навчання буде неефективним. 

Частково допомагає навчатися Всеукраїнська школа онлайн й розміщені там уроки з 5 по 11 клас. Але знову ж, навчання дітей із застосуванням різних платформ та систем також залежить від можливостей батьків, наявності гаджетів. Як ми вже зазначали, частина з них все ж обирає одну закордонну школу для навчання, щоб не перевантажувати дитину.

Усі ці фактори вказують на великий ризик і високу ймовірність значних освітніх втрат наших дітей, які знаходяться за кордоном. Ми сподіваємося, що більшість громадян України, які зараз знаходяться за кордоном, повернуться в Україну. Але результати опитування українських біженців, яке провело ООН змушують замислитися над результатами: 

  • 13% респондентів повідомили про плани повернутися назавжди в Україну протягом наступних трьох місяців;
  • 44% опитуваних не планує повертатися протягом наступних трьох місяців;
  • 43% – не знають чи ще не визначились. З них 79% планують залишитись в країні перебування

Саме від державної політики України, зокрема і в освіті, залежить чи повернуться наші громадяни із-за кордону.

Водночас українські біженці побачили, якою може бути гуманна до дитини школа. Аналізуючи дописи наших співгромадян, які діляться враженнями про закордонні школи, не можна не помітити, що сутнісно те, що описують батьки дуже точно повторює сутнісні особливості Нової української школи, яку ми створюємо в Україні: доброзичливе та поважливе ставлення до дитини, відповідальність за результати навчання не лише школи, але й родини, орієнтація змісту навчальних програм на формування знань та навичок, які реально потрібні у житті тощо. Фактично українські батьки та діти отримали неочікувану можливість зазирнути у майбутнє та побачити, яку саме школу ми будуємо в Україні. І ми не маємо права забувати, що від результатів впровадження реформи НУШ також буде залежати те, чи повертатимуться наші громадяни до України. 

Ми вже писали про освітні втрати, та як вони впливають на добробут українців у майбутньому й на економіку нашої країни. 

Тому вважаємо за необхідне ще раз зазначити, що Україна вкрай потребує розроблення та реалізації стратегії компенсації освітніх втрат. Органи місцевого самоврядування та заклади освіти мають отримати зрозумілі інструменти для проведення моніторингових досліджень на рівні окремого учня, класу, закладу освіти чи територіальної громади. Також необхідно розробити механізми для компенсації освітніх втрат у межах закладу освіти.  

Адже освітні втрати мають не лише діти, які навчаються за кордоном, а й ті, які зараз перебувають на тимчасово окупованих територіях, ті діти, які навчалися в ІІ семестрі 2021/2022 навчального року під час війни, маючи великі перерви у навчанні через повітряні тривоги, перебування в укритті, окупацію, переїзди, відсутність Інтернету для дистанційного навчання того. Також закордонні дослідження, які наведені у нашому дописі, свідчать про освітні втрати через дистанційне навчання під час пандемії коронавірусу. 

На жаль, поки відсутні дані про те, наскільки здобувачі освіти зазнали освітніх втрат за останні три роки. Тому нам вкрай потрібна усвідомлена та відповідальна стратегія компенсації освітніх втрат. На жаль, для цього практично нічого наразі не зроблено.

ВИЗНАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ У ЗАКОРДОННИХ ШКОЛАХ В УКРАЇНІ

На засіданні Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій розглядалося питання розв’язання проблем щодо визнання результатів навчання, які діти отримали у закордонних школах. Представники Міністерства освіти і науки України обіцяли надіслали лист до закладів освіти щодо визнання результатів навчання.

Але, крім листа (про який наразі поки що невідомо), на нашу думку, необхідно розробити механізм, як визнавати результати навчання. Адже системи освіти, навчальні програми України й за кордоном різні, різні терміни навчання, частина предметів об’єднано. Наприклад: предмети фізика, хімія та біологія за кордоном можуть бути об’єднані в один предмет: “Науки”. 

Водночас у закордонних школах не вивчають предмети “Українська мова”, “Українська література”, “Історія України”. І для кожної дитини, яка не вивчала їх, перебуваючи за кордоном, необхідно компенсувати ці освітні втрати, про що ми писали у попередньому розділі.

Щиро вітаю ініціативу Міністерства освіти і науки України та міністрів освіти і науки України, Естонії, Латвії, Литви, Польщі та Чехії щодо розробки механізму для визначення результатів навчання та синхронізації цих результатів між країнами, зустріч яких відбулася 6.10.2022

Також між МОН та Відділом видавництва та оцінювання Кембриджського університету підписано Меморандум про взаєморозуміння. Угода передбачає: створення карт навчання для систем освіти країн, які приймають українців, допомогу в реєстрації результатів навчання кожної дитини, надання постійної підтримки вчителям. 

Запропонована британськими колегами технологія створення карт, що зображують відмінності між національними освітніми програмами, спрямована на допомогу іноземним викладачам оцінити об‘єктивний рівень освіти учнів і студентів, а також посприяти учням та студентам у полегшенні перехідного процесу в навчанні. Ці карти також стануть у пригоді під час повернення українських дітей, адже допоможуть нашим викладачам зрозуміти досягнутий прогрес у навчанні залежно від того, в якій країні перебували українські учні та студенти.

З великими сподіваннями очікуємо на конкретні кроки для реалізації цих домовленостей.

ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ ДІТЕЙ, ЯКІ НАВЧАЛИСЯ ЗА КОРДОНОМ

Упродовж навчального року дитина може повернутися до України або до навчання в українському закладі освіти незалежно від місця перебування. 

Офіс віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції у співпраці з МОН оновили брошуру про організацію навчання дітей, які повертаються до навчання в українських школах.

Якщо дитина вимушено не навчалася певний час в українській школі, щоб продовжити навчання в українській школі, для зарахування до закладу освіти вона має пройти підсумкове оцінювання. 

Якщо документ про попередньо здобутий рівень освіти або результатів оцінювання відсутній, у школі здійснюється оцінювання рівня навчальних досягнень для визначення класу, до якого має бути зарахована дитина.

Якщо дитина навчалася в закордонній школі у 9 класі – для зарахування до 10 класу дитина має отримати свідоцтво про здобуття базової середньої освіти. Для цього учні повинні пройти річне оцінювання та/або державну підсумкову атестацію у будь-якій школі України, що забезпечує здобуття базової та повної загальної середньої освіти.

Річне оцінювання здійснюється, як правило, до початку нового навчального року згідно з графіком та завданнями, погодженими педагогічною радою та затвердженими наказом керівника закладу освіти.

АКАДЕМІЧНА ВІДПУСТКА ТА ЗАЛИШЕННЯ НА НАВЧАННЯ ЩЕ В ОДНОМУ КЛАСІ

У зверненнях до освітнього омбудсмена батьки пропонували внести до освітнього законодавства зміни щодо можливості брати академічну відпустку здобувачам закладів загальної середньої освіти. Нам ця пропозиція видалася досить доцільною та вартою уваги. Тому ми звернулися з відповідним листом до Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій щодо розгляду запровадження такої можливості у школах для уникнення подвійного навантаження учнів. У Комітеті нам повідомили, що це питання потребує детального вивчення та опрацювання з урахуванням позицій на рівні МОН. МОН розглянуло таку нашу пропозицію та вважає запровадження академічної відпустки в закладах загальної середньої освіти недоцільним, оскільки повна загальна середня освіта в Україні, відповідно до законодавства, є обов’язковою. 

Водночас існує механізм, як залишити дитину на навчання на другий рік поспіль у тому ж самому класі. Згідно з пунктом 2 Порядку переведення учнів закладу загальної середньої освіти на наступний рік навчання, переведення учнів на наступний рік навчання здійснюється на підставі результатів підсумкового (семестрового та річного) оцінювання учнів згідно з рішенням педагогічної ради закладу загальної середньої.

МОН рекомендує в умовах воєнного стану гнучко використовувати процедури щодо залишення учнів для повторного здобуття загальної середньої освіти, застосовуючи індивідуальний підхід до кожного учня та діючи в найкращих інтересах дитини для дотримання її права на продовження здобуття освіти. Учні 1–10 класів можуть не переводитися на наступний рік навчання та залишатися для повторної освіти у тому самому класі на підставі письмової заяви одного з їхніх батьків чи інших законних представників. Рішення про переведення учня до наступного класу приймає педагогічна рада відповідного закладу загальної середньої освіти. 

Але незрозуміло, що робити, коли зараз дитина не має змоги навчатися в українській школі, перебуваючи за кордоном, а сімейне навчання чи екстернат не дає результатів. Саме тимчасове використання такої можливості академічної відпустки дало б змогу робити перерви у навчанні, зберігати зв’язок із закладом освіти та давало б перспективу повернення в Україну й відновлення повноцінного навчання. 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Наш висновок після аналізу даних та ситуації щодо навчання українських дітей, які знаходяться за кордоном, на жаль, невтішний: ми можемо втратити велику частку нашого молодого покоління. 

Тому необхідно об’єднувати зусилля та якнайшвидше на рівні державної політики вирішити, як утримати та зберегти зв’язок наших дітей з українською освітою, як допомогти дітям здобувати українську освіту, як компенсувати освітні втрати, та врешті створити умови, щоб наші громадяни поверталися до України. 

Ми розуміємо, що створити умови для повернення всіх українських здобувачів до України наразі неможливо з безпекових причин, тому надзвичайно і найбільш важливо, що ми можемо зараз зробити на державному рівні, – це забезпечити зберегти зв’язок з Україною, який відбувається насамперед через освіту. Обов’язок відвідувати школу країни перебування, незрозумілість, як здобувати українську освіту, щоб не було подвійного навантаження, чи зарахують вивчені за кордоном предмети та інші проблеми негативно позначаються на збереженні цього зв’язку та освіті дітей. 

Ми вже зазначали у наших пропозиціях щодо вирішення проблем та забезпечення освітніх прав здобувачів освіти та педагогічних працівників, які знаходяться за кордоном. Трансформуємо їх з урахуванням тих проблем, які виникли з початком нового навчального року

  • розробити стратегію для створення умов повернення українських громадян до України через підтримку освіти наших дітей;
  • провести перемовини з країнами, де перебувають українські біженці, щодо лояльного до українців освітнього процесу, щоб наші діти могли зберігати зв’язок з українською освітою, навчатися за українськими програмами та за можливості викладання кількох предметів за українськими програмами: українська мова та література; історія України; 
  • забезпечити права на здобуття української освіти для дітей, які знаходяться за кордоном, шляхом розробки відповідних механізмів та процедур (врахувати у документах зарахування предметів, які вивчають за кордоном, оптимізувати розклад уроків через зайнятість учнів у першій половині дня в закордонних школах та подвійне навантаження, надати можливість запису уроків тощо);
  • розробити освітні програми для закордонних українців задля збереження національної ідентичності та культурних зв’язків;
  • отримати достовірну статистику щодо українських здобувачів освіти, які знаходяться за кордоном;
  • визначити окремі школи дистанційного навчання для дітей за кордоном зі спеціально оптимізованим розкладом;
  • посилити спроможність Міжнародної української школи;
  • здійснювати розвиток та підтримку, зокрема фінансову, українських шкіл за кордоном, створити їх реєстр, розглянути можливість видачі ними українських документів про освіту, забезпечення підручниками;
  • розробити порядок зарахування навчальних досягнень із предметів, які здобувач освіти вивчав у закордонних школах, в українських закладах освіти;
  • забезпечити підтримку українських освітян, які працюють у закладах освіти за кордоном та/або суботніх чи недільних українських школах, розробити порядок зарахування стажу роботи за кордоном до педагогічного стажу;
  • провести аналітику щодо переведення українських здобувачів освіти, які знаходяться за кордоном, на сімейну форму навчання;
  • розробити механізми компенсації освітніх втрат закордонних українців.