додому Блог

Що має бути у школі для домедичної допомоги

МОЗ оновило перелік для шкільних медпунктів

Основне право, дотримання якого має бути гарантованим усім учасникам освітнього процесу — це право на життя та здоров’я. 

Якщо у закладі освіти трапляється нещасний випадок чи раптово погіршується стан здоров’я учня або будь-кого із працівників, критичне значення має вчасне надання домедичної допомоги. Надання такої допомоги залежить не лише від професійності медичного працівника закладу освіти, а й від наявності в медпункті та інших приміщеннях закладу освіти  усіх обов’язкових аптечок і їхнього забезпечення необхідними ліками та медичними виробами.

Міністерство охорони здоров’я України затвердило «Примірний перелік медичних виробів, лікарських засобів та інших матеріалів, які повинні бути у складі медичної укладки для надання медичної допомоги у медичному пункті закладів загальної середньої освіти» — наказ від 06.04.2021 № 637.

ЩО МАЄ БУТИ В АПТЕЧЦІ ШКІЛЬНОГО МЕДПУНКТУ

Відповідно до наказу МОЗ № 637 від 06.04.2021 року «Про затвердження Примірного переліку медичних виробів, лікарських засобів та інших матеріалів, які повинні бути у складі медичної укладки для надання медичної допомоги у медичному пункті закладу освіти» в медпункті закладу освіти мають бути:

  • рукавички оглядові нітрилові нестерильні (різних розмірів) — 10 пар;
  • шприци 2, 5 та 20 мл — по 5 штук кожного об’єму;
  • катетер внутрішньовенний різних розмірів (16G-22G) — по 2 штуки кожного розміру та пластир для його фіксації (3 штуки);
  • 20 спиртових серветок; 10 стерильних марлевих серветок розміром не менше 10х15 см;
  • лейкопластир: 1 на нетканій основі завдовжки 3-5 м, завширшки 2-3 см; 1 гіпоалергенний, завширшки не менше 2,5 см, завдовжки від 5 м; 20 бактерицидних розміром не менше 1,9х7,0 см;
  • бинт:  2 еластичних нестерильних, завширшки 8-15 см, завдовжки 2-3 метри; 5 марлевих нестерильних завширшки не менше 10 см, завдовжки від 5 м;
  • 5 ампул розчину для ін’єкцій Glucose (глюкози), 0,4 г/мл по 10 мл або по 20 мл в ампулах; по 10 ампул Diphenhydramine (дифенгідраміну): 10 мг/мл по 1 мл в ампулах та Epinephrine (епінефрину): 1,8 мг/мл або 1,82 мг/мл, або 1,0 мг/мл по 1 мл в ампулах.

Також у медпункті має бути:

— по дві:

  • маски-клапани для штучної вентиляції легень;
  • системи для переливання інфузійних розчинів;
  • шини на кінцівку для надання першої допомоги;

— по два:

  • механічні вироби для зупинки кровотечі (турнікет типу CAT або типу SWAT);
  • розчини Sodium chloride (натрію хлорид) для інфузій 9 мг/мл, 400 мл або 500 мл в полімерних контейнерах (пакетах) або полімерних флаконах (пляшках);
  • термометри (для вимірювання температури тіла), в тому числі цифровий або інфрачервоний. 

Також для надання домедичної допомоги, перевірки стану дитини у медичному пункті повинно бути по одному:

  • венозному джгутові; 
  • Salbutamol (сальбутамолу), інгаляції під тиском, або Аерозолю для інгаляцій, дозованого (100 мкг/доза по 200 доз у контейнерах або у балонах); 
  • флакону, контейнеру Chlorhexidine (хлоргексидину біглюконату), розчин для зовнішнього застосування 0,05% по 50 мл або 100 мл або по 200 мл у флаконах, контейнерах; 
  • нашкірному розчину Povidone-iodine (повідон-йоду), 100 мг/мл (10 %), по 30 мл або по 50 мл або по 100 мл у флаконах; 
  • дезінфекційному засобу для обробки рук і шкіри 100 мл; 
  • футлярі або сумці-укладці (саквояжеві) для зберігання, транспортування медичних виробів; 
  • тонометру з малими, середніми і великими манжетами; 
  • портативному пульсоксиметру;
  • пінцету анатомічному;  
  • стетофонендоскопу та одні медичні тактичні ножиці.

Варто пам’ятати, що перед тим, як давати дитині якісь ліки, потрібно зв’язатися з батьками дитини і запитати дозвіл на це.

У ЯКИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРИМІЩЕННЯХ МАЮТЬ БУТИ АПТЕЧКИ

Нормативно-правовими актами визначається, що медична аптечка обов’язково має розміщуватися:

Це ті навчальні приміщення, в яких існує підвищений ризик травматизації учнів під час занять або завдання іншої шкоди здоров’ю. Адже в кабінетах хімії, фізики, біології, майстернях учні працюють над різними дослідами, використовують обладнання та взаємодіють із речовинами, верстатами, через необережне поводження з якими можна завдати шкоди власному здоров’ю або здоров’ю інших учнів. 

Аптечка в кабінеті інформатики не вимагається. Наказом МОН «Про затвердження Положення про кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій навчання загальноосвітніх навчальних закладів» це не передбачено. 

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ: ЩО ПОВИННО БУТИ В МЕДПУНКТІ ТА АПТЕЧКАХ НАВЧАЛЬНИХ ПРИМІЩЕНЬ

Ми підготували порівняльну таблицю, в якій можна ознайомитися із примірним переліком медикаментів, перев’язувальних засобів і приладдя для надання першої долікарської допомоги, які мають бути в медпункті, спортзалах, майстернях та кабінетах математично-природничих дисциплін. 

Загалом, зі спільного, як у медпункті, так і в аптечках кабінетів математично-природничих дисциплін, спортзалах та майстернях мають бути бинти, стерильні серветки, розчин йоду, джгут, медичні ножиці, пінцет. У кабінетах математично-природничих дисциплін та спортивних залах склад аптечки ідентичний. В аптечці навчальних майстерень, на відміну від інших, передбачаються, зокрема, таблетки активованого вугілля, мазі від опіків, питна сода. В аптечках кабінетів математично-природничих предметів, спортзалах передбачаються болезаспокійливі засоби, валідол, у медпункті ж таких ліків немає. Натомість у медпункті мають бути, зокрема, шприци, ампули для ін’єкцій, механічні вироби для зупинки кровотечі тощо. Докладніше — у порівняльній таблиці:

 

Медпункт

(згідно з новим наказом МОЗ №637 від 06.04.2021 року) 

Кабінети математично-природничих дисциплін, спортзал (згідно з Додатком 2 «Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних предметів загальноосвітніх навчальних закладів» від  14.12.2012  та Додатку 1 до Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах від 01.06.2010) Майстерня

(згідно з Додатком 2 до підпункту 2.1.22 Правил    безпеки під час занять    у навчальних і навчально-виробничих  майстернях навчальних       закладів системи загальної середньої освіти від 13.08.2007)

 

—————— Аміаку розчин 10%  Розчин аміаку 10%-ний
20 спиртових серветок;

10 стерильних марлевих серветок 

Серветки марлеві медичні стерильні серветки стерильні
бинт: еластичний нестерильний; марлевий нестерильний  Бинт марлевий медичний нестерильний та стерильний Бинт стерильний і нестерильний
—————- Болезаспокійливі засоби ————-
————— Борної кислоти розчин спиртовий 2% (3%) Розчин борної кислоти 5%-ний спиртовий
————— Брильянтового зеленого розчин спиртовий 1% —————
—————— Вазелін мазь Вазелін борний
————— Валідол Валідол
————- Вата медична гігроскопічна стерильна Вата гігроскопічна (у банці з притертою пробкою)
джгут венозний Джгут кровоспинний гумовий Джгут
Povidone-iodine (повідон-йоду), розчин для зовнішнього застосування (нашкірний) 100 мг/мл (10 %), по 30 мл або по 50 мл або по 100 мл у флаконах Йоду розчин спиртовий 5% Йодна настоянка
лейкопластир: 1 на нетканій основі завдовжки; 1 гіпоалергенний; 20 бактерицидних  Лейкопластир, Пластир бактерицидний Клей БФ-6 (або лейкопластир)
Ножиці медичні тактичні Ножиці медичні Ножиці медичні
————— Перекису водню розчин 3% Розчин пероксиду водню 3%-ний
Пінцет анатомічний Пінцет Пінцет
—————— —————- Спирт етиловий
—————- —————- Мазь від опіків (з анестезіном тощо)
————— —————- Перманганат калію
————— —————- Розчин оцтової кислоти 2%-ний
————— —————— Активоване вугілля в таблетках
————— —————- Сульфацил натрію 30%-ний у тюбиках
————— —————- Сода питна
Рукавички оглядові нітрилові нестерильні (різних розмірів) ———— ————
шприци 2, 5 та 20 мл — по 5 штук кожного об’єму ———— ————
Катетер внутрішньовенний різних розмірів (16G-22G) ———— ————
Маска-клапан для штучної вентиляції легень ———— ———-
Механічний виріб для зупинки кровотечі (турнікет типу CAT або типу SWAT) ———- ———-
Система для переливання інфузійних розчинів ——— ———-
Пластир для фіксації катетера внутрішньовенного ——— ———-
Sodium chloride (натрію хлорид) розчин для інфузій 9 мг/мл, 400 мл або 500 мл в полімерних контейнерах (пакетах) або полімерних флаконах (пляшках) ——— ————
Salbutamol (сальбутамол), інгаляція під тиском, або Аерозоль для інгаляцій, дозований, 100 мкг/доза по 200 доз у контейнерах або у балонах ——— ————
Glucose (глюкоза), розчин для ін’єкцій 0,4 г/мл по 10 мл або по 20 мл в ампулах ——— ————
Diphenhydramine (дифенгідрамін), розчин для ін’єкцій, 10 мг/мл по 1 мл в ампулах ——— ————
Epinephrine (епінефрин), розчин для ін’єкцій, 1,8 мг/мл або 1,82 мг/мл, або 1,0 мг/мл по 1 мл в ампулах ——— ———
Chlorhexidine (хлоргексидину біглюконат), розчин для зовнішнього застосування 0,05% по по 50 мл або 100 мл або по 200 мл у флаконах, контейнерах ———- ———-
Шина на кінцівку для надання першої допомоги ————— ————
Дезінфекційний засіб для обробки рук і шкіри 100 мл ————- ————
Футляр або сумка-укладка (саквояж) для зберігання, транспортування медичних виробів ———— ————
Термометр (для вимірювання температури тіла), в тому числі цифровий або інфрачервоний ———— ————
Тонометр з малими, середніми і великими манжетами ———— ————
Пульсоксиметр портативний ———— ————
Стетофонендоскоп ———— ————

 

Нагадуємо, що тепер у кожному закладі загальної середньої освіти, незалежно від його підпорядкування, типу і форми власності, має бути або штатний медичний працівник, або, якщо не вдається знайти працівника на цю посаду, заклад освіти зобов’язаний укласти договір із закладом охорони здоров’я, щоб діти обслуговувалися там. Це визначається новим Санітарним регламентом, який набув чинності з 1 січня 2021 року (пункт 2, розділ 7). 

Також 20 січня 2021 р. Кабінет міністрів України ухвалив відповідну постанову №31 «Про затвердження Порядку здійснення медичного обслуговування учнів закладів загальної середньої освіти»

Відповідно до Додатку 2 до підпункту 2.1.22 Правил безпеки під час занять у навчальних і навчально-виробничих  майстернях навчальних закладів системи загальної середньої освіти, комплектування аптечки  і  складання  інструкції  з  надання першої (долікарської) допомоги роблять за погодженням із персоналом медпункту закладу освіти. Відповідальність за наявність медикаментів,  перев’язувальних засобів, за  належний  стан  аптечки  покладається  на завідувача майстернею. Контролює стан аптечки персонал медпункту.

Як учасникам освітнього процесу захистити свої права в умовах пандемії

Із погіршенням епідемічної ситуації через пандемію COVID-19 у закладах освіти, що продовжують свою роботу очно та в закладах, які перейшли на дистанційне навчання, зростає кількість порушень прав учасників освітнього процесу. 

Служба освітнього омбудсмена отримує звернення, в яких адміністрація закладів освіти подекуди замовчує випадки інфікування COVID-19 у закладі, не відправляє своєчасно на самоізоляцію контактних осіб-учасників освітнього процесу, а заклад — на дистанційне навчання. Це призводить не лише до збільшення випадків інфікування COVID-19 учасників освітнього процесу, а й, на жаль, навіть до летальних наслідків. 

Звертаюся до всіх учасників освітнього процесу із проханням не замовчувати, якщо ви захворіли на коронавірус або контактували з хворими. Насамперед повідомте про це класного керівника та директора. Якщо ви — керівник закладу — контролюйте самоізоляцію класів, у яких є хворі на коронавірус, відправляйте на самоізоляцію не лише хворого педагогічного працівника, а й тих працівників, які з ним контактували. І, як би це не звучало, посилюйте дотримання у закладі освіти простих і всім відомих елементарних правил: правильного користування засобами індивідуального захисту, миття та дезінфікування рук, соціальної дистанції на перервах. 

Нині саме педагогічні працівники серед усіх учасників освітнього процесу хворіють найбільше. Окремі педагогічні працівники хворіють вже не вперше. Працівники закладів освіти під час виконання своїх професійних обов’язків комунікують із великою кількістю людей, а це — підвищений ризик. Також частина працівників закладів освіти — це люди поважного віку, які є вразливою категорією, наприклад, у загальній середній освіті: 27,5 % педагогічних працівників  — віком від 41 до 50 років; 13,2 % — 55-60 років, 10,4% — 51- 54 роки, 14,8 % — понад 60 років, а у дошкільній освіті: 62% — 35-59 років, 9% — 60 років і старше.  

На жаль, загальної статистики по всій Україні щодо хворих учнів/вихованців та працівників закладів освіти державні органи влади не публікують. Для того, щоб з’ясувати ситуацію, ми промоніторили деякі вебсайти і повідомлення обласних державних адміністрацій та міст щодо статистики по захворюваності на COVID-19 працівників закладів освіти, учнів, вихованців. 

Так, за даними сайтів обласних та міських адміністрацій, спостерігається такий рівень захворюваності учнів/вихованців та працівників закладів освіти:

Станом на 29 березня 2021 року:

Житомирська область: 132 учнів, 353 працівники закладів загальної середньої освіти; а також 21 вихованця та 164 працівники закладів дошкільної освіти

Станом на 26 березня 2021 року:

Станом на 24 березня 2021 року:

Станом на 23 березня 2021 року:

  • місто Рівне: 50 учнів та 57 педагогічних працівників, а також 6 вихованців та 31 працівник закладів дошкільної освіти
  • місто Миколаїв: 130 учнів та 190 працівників закладів загальної середньої освіти, а також — 10 вихованців та 65 працівників закладів дошкільної освіти;
  • місто Тернопіль: 2 вихованці та 42 працівники закладів дошкільної освіти (2% від загальної кількості працюючих).

Навіть із цих неповних даних можемо зробити висновок, що загальна кількість хворих працівників у 1,5 — 2 рази більша ніж учнів чи вихованців. Лише в одному повідомленні міської влади вказано відсоток хворих працівників освіти від загальної кількості працюючих, а це є дуже важливим показником спроможності закладів освіти і відповідно працівників організовувати освітній процес. 

Також усе більше закладів освіти знову переходить на дистанційне навчання, адже стрімко зростає кількість регіонів, для яких встановлюється “червоний” рівень епідемічної небезпеки. Переводяться на дистанційне навчання й школи у деяких “помаранчевих” зонах. Через це збільшується вірогідність — та власне кількість фактів порушень прав учасників освітнього процесу під час дистанційного навчання. 

Відповідно до листа МОН , забороняється очна робота закладів освіти у “червоній” зоні (крім дитсадків, початкової школи та спецзакладів). Але через напруження ситуації з пандемією МОЗ та МОН рекомендують органам місцевої влади, залежно від ситуації із станом захворюваності на грип, ГРВІ, COVID-19, і в “помаранчевій” та “жовтій” зонах переводити на дистанційне навчання учнів та студентів.

Про порушення прав учасників освітнього процесу під час пандемії ми вже писали неодноразово і зібрали для усіх учасників освітнього процесу добірку наших роз’яснень та порад, що робити, якщо загострення пандемії так чи інакше вже вплинуло чи впливає на ваші права або щоб запобігти порушенням ваших прав. 

ДЛЯ ОСВІТНІХ УПРАВЛІНЦІВ ТА ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Про те, як має оплачуватися самоізоляція педагогічних працівників та за яких умов педагог може дистанційно працювати, перебуваючи на самоізоляції — у наших роз’ясненнях.

Про незаконність і неприпустимість рішень керівників примусово  відправляти працівників закладу під час карантину у відпустку. 

Рекомендації Департаменту освіти міста Києва, які будуть корисними освітнім управлінцям та керівникам закладів освіти різних типів під час переведення закладів на дистанційне навчання.

ДЛЯ БАТЬКІВ

Відповіді на найпоширеніші запитання батьків про дистанційне навчання та поради батькам, зокрема, про те, що робити, якщо вчитель не проводить онлайн-уроки, якщо в дитини під час дистанційного навчання губиться увага, якщо вчитель не володіє сучасними технологіями і через це не проводить дистанційне навчання тощо — за цим посиланням.

ДЛЯ ВСІХ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Поради для всіх учасників освітнього процесу про те, як захистити персональні дані під час дистанційного навчання.

А з добіркою ресурсів, які допоможуть навчити молодь безпечній поведінці в Інтернеті, можна ознайомитися за покликанням.

У РАЗІ ПОРУШЕНЬ ВАШИХ ПРАВ 

У разі порушення прав учасників освітнього процесу — здобувачів освіти, батьків, педагогічних працівників, просимо звертатися зі скаргою до освітнього омбудсмена.

 

Бережімо себе, наших близьких, людей, які нас оточують. Тримаймося.

Відсутність вчасного щеплення порушує права всіх учасників освітнього процесу

ПРАВО НА ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я

Найголовніше право кожної людини — і в освіті також — право на життя та здоров’я. Усі інші права, у т.ч. — право на освіту — мають бути узгоджені з цим основним правом людини. Це ситуація, в якій стикаються законні права та інтереси різних рівнів.

Наприклад, право людини на свободу пересування може бути обмежено вимогою дотримуватися правил дорожнього руху. Бо бажання будь-що рухатися негайно може бути обмежене червоним світлом світлофору — бо це створює реальну небезпеку не лише для самого порушника, але й інших людей поруч.  

У закладі освіти дитина проводить більшу частину свого дня, контактує з великою кількістю інших дітей. Тому, якщо у шкільній спільноті немає сформованого колективного імунітету, це створює високий ризик зараження інфекційними хворобами всіх дітей та працівників закладу (як вакцинованих, так і невакцинованих).

Багато інфекційних захворювань передаються найчастіше повітряно-крапельним шляхом (грип, дифтерія, туберкульоз, кір). Тому, навіть якщо дитина часто миє руки, знаходиться у приміщенні, яке провітрюється, вживає достатньо вітамінів, не має дефіциту в харчуванні, чергує навчання та відпочинок — це не гарантує надійний захист від таких інфекцій. Тому щеплення — це найнадійніший спосіб захистити дитину від небезпечних інфекційних захворювань.

«Важливо враховувати, що вакцинація, хоча і надзвичайно суттєво зменшує ризик інфікування, не може стовідсотково гарантувати захист від зараження. Але абсолютно точно — набагато зменшує ризик ускладнень і полегшує перетікання хвороби» — вважає Федір Лапій, дитячий лікар-інфекціоніст, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НУОЗ імені П. Л. Шупика, голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики, голова правління ГО «Батьки за вакцинацію».

Наприклад, за даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, щороку завдяки щепленням у світі вдається зберегти 2,5 млн дитячих життів

А за результатами міжнародного дослідження 2018 року, проведеного благодійним фондом Wellcome, у якому взяли участь 140 тисяч людей з більш ніж 140 країн, 79% людей по всьому світу погоджуються з тим, що вакцини є безпечними, а 84% вважають їх ефективними проти захворювань. 

Низька довіра до вакцин залишається переважно в країнах пострадянського простору. В Україні, на жаль, лише трохи більше 30% людей впевнені у безпечності вакцин. 

Лікарі, на підставі величезного клінічного досвіду та даних досліджень, переконані, що щеплення мають бути обов’язковими для всіх, за винятком тих дітей, які через індивідуальні особливості здоров’я мають медичні протипоказання. Висновок про такі протипоказання підписує лікар, який таким чином бере на себе відповідальність за здоров’я дитини. 

НА ЯКИХ ЗАКОННИХ ПІДСТАВАХ КЕРІВНИК ЗАКЛАДУ ОСВІТИ МАЄ ПРАВО НЕ ДОПУСТИТИ ДО ЗАНЯТЬ ДИТИНУ, ЯКА НЕ ОТРИМАЛА НЕОБХІДНИХ ЩЕПЛЕНЬ

Для професійного, відповідального керівника закладу освіти, де навчаються діти та підлітки, саме створення та підтримка безпечного освітнього середовища є абсолютним пріоритетом. 

Тому цілком виправдано, справедливо і законно, коли директор закладу освіти обмежує доступ до закладу освіти для дитини, батьки якої без медичних показань, не забезпечили отримання нею вчасно необхідних щеплень. 

Заборона відвідувати заклади освіти нещепленим дітям визначається нормами чинного законодавства. Стаття 15 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” чітко визначає, що прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. 

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Частина 6 статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” визначає, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації та за згодою об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. 

Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов’язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження — засвідчити це актом у присутності свідків.

При цьому право дитини на здобуття освіти не порушується, оскільки для дітей, які не можуть відвідувати заклад освіти за відсутності щеплень, встановлені альтернативні способи отримання освіти.

ЯКЩО БАТЬКИ КАТЕГОРИЧНО ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ВАКЦИНУВАТИ ДІТЕЙ — ЯКІ АЛЬТЕРНАТИВНІ СПОСОБИ НАВЧАННЯ МОЖЕ ЗАПРОПОНУВАТИ СИСТЕМА ОСВІТИ?

Стаття 9 Закону України “Про освіту” передбачає різні альтернативні форми здобуття повної загальної середньої освіти. У такому випадку дитина може здобувати освіту на індивідуальній формі навчання. Це, зокрема, може бути або екстернатна форма здобуття освіти, або сімейна, або педагогічний патронаж, або дистанційна форма. 

Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат) — це спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства.

Сімейна (домашня) форма здобуття освіти — це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства.

Педагогічний патронаж — це спосіб організації освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми здобувачем освіти, який за психофізичним станом або з інших причин, визначених законодавством, зокрема з метою забезпечення доступності здобуття освіти, потребує такої форми.

Дистанційна форма здобуття освіти — це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

СУДОВІ СПРАВИ ЩОДО ЩЕПЛЕННЯ

Законність дій керівників закладів освіти щодо обмеження доступу до очної форми здобуття освіти дітям, які не отримали вчасно необхідні щеплення, вже не вперше підтверджується рішеннями Верховного Суду України. Вперше таке рішення було ухвалено Верховним Судом України 17 квітня 2019 року. Позивач звернулася із позовом до закладу дошкільної освіти у Хмельницькій області, бо вважала, що дитсадок перешкоджає здобувати дитині дошкільну освіту. 

Як ідеться у судовій справі: “Право сина позивача на освіту у дошкільному навчальному закладі було з огляду на суспільні інтереси тимчасового обмежено (до проведення щеплення, покращення епідеміологічної обстановки, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) у зв`язку із тим, що сама позивач, не довіряючи якості вакцини (належним чином не мотивувавши свою недовіру або неможливість застосувати ту вакцину, якій вона довіряє), не дотрималась календаря обов`язкових щеплень і відмовилась від чергового щеплення дитини”. 

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області задовольнив позов позивача, однак заклад освіти це рішення оскаржив до Апеляційного суду Хмельницької області. 

Апеляційний суд визнав рішення дитсадка правомірним, оскільки суспільний інтерес у праві на безпечне освітнє середовище переважив інтерес дитини. Верховний суд України, розглянувши касаційну скаргу позивача, також визнав законність рішення не допускати дитину без щеплення навчатися у дитсадку.

Незадовго після цього – 27 червня 2019 року Житомирський окружний адміністративний суд, беручи до уваги правові висновки Верховного суду України у першому рішенні від 17.04.2019, ухвалив рішення на користь Департаменту освіти Житомирської міської ради щодо схожого випадку  у школі.  

Так, кілька днів тому — 22 березня 2021 року Верховний суд України знову ухвалив рішення про законність недопуску нещепленої за віком дитини в заклад освіти заради безпеки всіх інших учасників освітнього процесу. У цій справі у грудні 2019 року до суду з позовом до Запорізького Академічного ліцею звернувся один із батьків дитини, що навчалася в цьому ліцеї. Позивач просив визнати недійсним і скасувати наказ директора ліцею, який тимчасово забороняв відвідувати заклад освіти нещепленій за віком дитині. Адміністрація ліцею попереджала батьків про можливе відсторонення дитини від занять у зв`язку із відсутністю щеплень від кору, паротиту, краснухи, поліомієліту, реакції Манту та повідомила, що батькам необхідно звернутися до лікарсько-консультативної комісії для отримання висновку, що дитина здорова і може відвідувати заклад. 

Одночасно було запропоновано інші форми здобуття освіти відповідно до статті 9 Закону України «Про освіту». Позивачка відмовилася від щеплень та проведення ревакцинації та біопроб дитини через можливі ускладнення після щеплення. 

Також у цій справі Верховний суд України посилається на рішення Європейського суду з прав людини: “ЄСПЛ висловлював думку, що обов’язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року, заява №24429/03).

Тобто якщо батьки проти робити дитині щеплення або в дитини є медичні протипоказання до щеплень — у будь-якому разі переважає суспільний інтерес, тобто безпека всіх учасників освітнього процесу. Тож, як зазначається в судовій справі, згідно зі статтею 53 Закону України «Про освіту», «здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці, а також зобов`язані відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров`я, здоров`я оточуючих, довкілля. Здобувачі освіти зобов`язані поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм, відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров`я, здоров`я оточуючих, довкілля».

ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВАКЦИНАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

За даними статті італійського педіатричного товариства за 2018 рік, більшість європейських країн запровадили для дітей обов’язкову вакцину згідно з переліком, який затверджується у кожній країні окремо. У Латвії та Італії — 10 обов’язкових вакцин, Франції — 11. Деякі країни (Болгарія, Хорватія, Чехія, Угорщина, Польща та Словаччина) вимагають вакцинувати дітей проти 9 хвороб. Усі проаналізовані європейські країни (крім Ісландії) вводили або рекомендували обов’язкові щеплення проти правця, дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, гепатиту В.

Все більше європейських країн не залишають добровільним щеплення проти кору. Наприклад, у листопаді 2019 року Парламент Німеччини ухвалив рішення, згідно з яким, батьків, які відмовляються вакцинувати своїх дітей від кору, штрафують на 2500 євро, а невакциновані діти не можуть відвідувати дитсадки та школи. Не робити щеплення можна лише у разі медичних протипоказань. 

З 1 березня 2020-го, цей закон про обов’язкове щеплення від кору набув чинності. Щоб віддати дитину в дитсадок чи до школи, батьки мають надати довідку про щеплення від кору або про те, що дитина перехворіла і має імунітет. 

Також в ефірі «Сніданок з 1+1» говорили про рішення Верховного Суду, яким поставлена крапка у розгляді справи щодо законності дій керівників закладів освіти в обмеженні  відвідування шкіл та садочків, у яких немає всіх щеплень відповідно до графіку. Переглянути ефір можна тут.

Педагогічне навантаження вчителя — юридичне роз’яснення

Навчальний рік поступово наближається до завершення. Вже зараз керівники закладів загальної середньої освіти починають планувати розподіл педагогічного навантаження між працівниками на новий — 2021-2022 навчальний рік.

Попри те, що навантаження педагогічних працівників на поточний 2020-2021 навчальний рік вже давно визначено, Служба освітнього омбудсмена отримує звернення та численні запитання від вчителів та прохання надати роз’яснення щодо того, яким має бути педагогічне навантаження вчителя, чи має право керівник закладу освіти (і у яких випадках) змінювати навантаження без згоди педагогічного працівника. Також у зверненнях заявники пишуть, що керівники деяких шкіл не повідомляють педагогів вчасно про години навантаження у новому навчальному році, приміром, роблять це лише на початку вересня. Тому Служба освітнього омбудсмена підготувала для керівників шкіл та педагогічних працівників невелике юридичне роз’яснення-нагадування.

 Скільки годин становить тарифна ставка для вчителя?

Повне педагогічне навантаження вчителя на одну тарифну ставку повинно складати не менше 18 навчальних годин на тиждень (підпункт 1 частини 3 статті 24 Закону України “Про повну загальну середню освіту”). 

Навантаження менше 18 годин директор може встановити педагогові тільки за письмовою згодою працівника (частина 5 статті 24 Закону України “Про повну загальну середню освіту”). Тому якщо ви не надавали письмової згоди працювати на неповну ставку, керівник закладу не має права  встановлювати вам навантаження менше 18 годин. У цьому разі ви маєте повне право звернутися до керівника закладу освіти й наполягати, щоб вам встановили повне навантаження.

Педагогічний працівник може мати навантаження менше 18 годин у разі роботи за сумісництвом або роботи з погодинною оплатою.

Коли і як відбувається розподіл педагогічного навантаження?

Навчальне навантаження між педагогічними працівниками розподіляє керівник закладу освіти, погоджуючи його з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склалися у закладі (пункт 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти). 

У кінці навчального року, до надання педагогічним працівникам відпустки, керівник закладу освіти зобов’язаний повідомити їм, яке педагогічне навантаження вони отримають у наступному навчальному році (підпункт Е пункт 20 Розділу IV Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України). Але законодавство не визначає форму повідомлення працівника про педагогічне навантаження: усне це чи письмове повідомлення. 

Водночас відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, тарифікаційний список вчителів та інших працівників закладу освіти  затверджується   за  погодженням  із  профспілковим  комітетом  не пізніше 5 вересня і подається вищому органу управління. Саме у тарифікаційному списку зазначається тарифний розряд, розмір ставки на місяць та її підвищення, кількість годин на тиждень, види та розмір доплат.  

Зміна педагогічного навантаження

Упродовж навчального року можливий перерозподіл годин педагогічного навантаження. Він допускається, якщо навчальний план закладу передбачає зміни кількості годин з окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів) або якщо педагогічний працівник надає письмову згоду на зміну навантаження, і при цьому важливо дотримуватися законодавства (частина 5 статті 24 Закону України “Про повну загальну середню освіту”). 

Проте, якщо у закладі освіти зменшилася загальна кількість педагогічного навантаження, і педагог не надає письмової згоди на зменшення навантаження, тоді керівник закладу освіти повинен зменшити чисельність штату педагогічних працівників, застосувавши норми статті 42 Кодексу законів про працю України

Ця стаття передбачає, що при скороченні чисельності чи штату працівників через зміни в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Про будь-які істотні зміни умов праці педагогічного працівника (систему та розміри оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення, скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо) керівник закладу має повідомити педагогічного працівника не пізніше, ніж за два місяці до цих змін (стаття 32 Кодексу законів про працю України).

На жаль, чинне освітнє законодавство не містить чітко визначеної процедури надання педагогічним працівником письмової згоди на неповне навантаження. Служба освітнього омбудсмена має звернення від педагогічних працівників, яким встановлюють неповне навантаження на підставі заяви, яку педагог писав кілька років тому (маємо приклади такого використання заяв навіть 2006 року).

Позиція освітнього омбудсмена полягає в тому, що заклад освіти має отримати згоду педагогічно працівника на неповне навантаження перед початком кожного навчального року. Наразі юристи Служби освітнього омбудсмена готують лист до МОН із пропозиціями щодо процедури узгодження неповного педагогічного навантаження таким чином, щоб гарантувати дотримання прав педагогічних працівників.

Ілюстрації створені за використання ресурсів Freepik.com.

Шкільна форма: “за” і “проти” — думки українських учнів, батьків і педагогів та дослідження американських науковців

УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПРО ШКІЛЬНУ ФОРМУ ТА ДРЕС-КОД …

… УЧНІ 

Ми запитали учасників освітнього процесу (учнів, батьків та педагогів), які були найактивнішими нашими коментаторами у соціальних мережах, про їхнє ставлення до обов’язкової шкільної форми та дрес-коду, про те, чи запроваджені вони в їхньому закладі й чи карали учнів за “неналежний” одяг. Ділимося з вами їхніми думками та позиціями.

Марко З., м. Маріуполь

Марко переконаний, що шкільна форма певним чином впливає на  дисципліну здобувачів освіти. Проте він вважає, що форма не має бути обов’язковою, оскільки це порушує права та свободи учнів, а кожен учень повинен мати право на самовираження, нехай і шляхом його зовнішнього вигляду.

“На жаль, шкільна форма є дуже незручною, обмежує рух. Восени та навесні в ній спекотно, взимку — холодно. Особливо, якщо є строгі обмеження щодо піджаків або спідниць у дівчат. Знаю чимало випадків, коли учнів мого закладу освіти сварили за те, що в них відсутній якийсь елемент шкільної форми — надто коротка або надто довга спідниця, не того кольору піджак, сорочка, штани… Особливо сварять, коли одягають светри, навіть коли вимкнено опалення, змушуючи носити саме піджаки. Такі зауваження роблять як класні керівники чи чергові вчителі, так і адміністрація. Адміністрації не один раз пропонувалося скасувати шкільну форму або ввести «дні без форми» (коли учні одягають вільний одяг у певний день), проте адміністрація одразу ж відповідала: «Ні, у нас так не прийнято, ніколи так не було, бо ми ліцей, а не школа якась«, наголошуючи на тому, що в 2005 році шкільна форма була прийнята батьками, вчителями та учнями, й таке питання ніколи не порушувалося .

На мою думку, учні повинні разом із батьками обирати власний стиль одягу, враховуючи соціальні, економічні показники сім’ї. Одяг має бути обов’язково комфортним та не виходити за межі культури (дівчатам не варто носити відкриті топіки чи надто короткі спідниці). Варто обирати одяг стриманих кольорів та без різних блискіток.

Було б дуже цікаво, якщо, наприклад, учнівське самоврядування оголошувало про якийсь кольоровий день, коли здобувачі освіти за бажанням носили б одяг певного кольору та створювали якийсь святковий настрій (як, наприклад, роблять на День Святого Валентина).

Вважаю, що шкільний одяг – це можливість виразити свій настрій, емоції та виразити себе як особистість”.

Олена Я., м. Київ

В Олени у школі запроваджені правила ділового стилю. Олена вважає, що форма має бути, але не такою суворою, якою вона є. “ Залежно від суворості закладу та одягу, ти можеш підібрати стиль і те, в чому тобі комфортно”. Дівчина розповідає про свій особистий досвід покарання через недотримання шкільної форми: “Нас підняли, поставили в ряд і відчитували, показуючи «гарних та одягнених у форму» учнів, а коментар до мене був, що я не на кладовищі”. Але після цього учні звернулися до адміністрації закладу, і школа пішла на поступки, скасувавши обов’язкову форму, обмежившись лише правилами ділового стилю. Олена за шкільну форму, але зазначає, що вона повинна бути комфортною: “Все, що не заважає, — можна одягати”.

 

Данило Ш., м. Київ 

Данило вважає, що форма є дуже незручною, він не комфортно почуває себе у шкільній формі. Періодично директор та завучі вичитують його за відсутність певного елементу шкільної форми. На запитання, чи звертався він до адміністрації школи щодо скасування обов’язкової шкільної форми, він відповів, що не звертався: “Правила носіння одягу є обов’язковими, це офіційна вимога, і я не бачу перспектив у відстоюванні своєї точки зору”. На думку Данила, у школі не повинно бути форми, та учні повинні мати право обирати вільну форму одягу.

 

Іван Б., м. Київ

Іван вважає,  що кожен має сам обирати одяг до школи. Йому приємніше, зручніше, коли він має вибір, що одягати до школи.

Він має досвід покарання за відсутність шкільної форми. Хлопець повідомив: “Деякі вчителі постійно нагадували, що щось у одязі учня не так, іноді це робили ще й завучі. Були дні, коли директор не пускав на навчання, вимагав викликати батьків, щоб ті привезли елементи шкільної форми, яких не вистачає,  чи забрали дитину додому”. Іван звертався до адміністрації, проте  “адміністрація аргументувала, що 3,5 роки тому батьки й учні підтримали ідею залишити обов’язкову шкільну форму, хоча в той час я не навчався тут і не знаю, як саме приймалося рішення про форму. У відповідь адміністрація також наводила доводи, що форма дозволяє заощадити батькам гроші, — хоча це не так, підтримує статус ліцею — хоча статус ліцею підтримують результати учнів, казала, що форма затверджена статутом, а змінити його можна тільки у 2024.”

 

… БАТЬКИ

Володимир Т. з м. Харків

прокоментував,  що у школі, де навчається його дитина, форма відсутня, але рекомендовано класичний дрес-код: темний низ, світлий або однотонний верх, за можливості — носіння піджаків, жилетів, жакетів (для дівчат), пуловерів. Не рекомендовано різнокольоровий одяг, заборонено спортивний (крім занять фізкультурою), пляжний. Заборонено яскраві принти і написи. Учні в цілому сприймають ці правила і ставляться до них із розумінням.

“Я підтримую прагнення шкільного колективу привчати дітей до цільового використання одягу. Окремо хочу сказати: шкода, що скасували обов’язкове правило — на уроки виробничої праці приходити в технічних халатах або фартуках із нарукавниками”.

Своєю думкою поділилася Олена з Києва.

“У гімназії, де навчається мій син, є правило щодо дрес-коду: діловий стиль одягу. Син дотримувався його лише перші роки навчання у початковій школі. Зараз він у шостому класі і вдягається до школи переважно у спортивному стилі або кежуал — любить м’який бавовняний одяг, кросівки, джинси. Каже, що в діловому одязі йому незручно й спекотно, він сковує рухи. Покарань чи зауважень не отримував. Більшість його однокласників одягається так само. Дехто дотримується ділового стилю. Вважаю, що вибір одягу до школи — це питання кожної дитини і її сім’ї. Комусь подобається діловий стиль, комусь форма, а комусь джинси з кросівками”. 

 

Дмитро Шакін з Черкас

зазначає, що декілька років тому  адміністрація впровадила обов’язкове носіння червоної краватки як елементу шкільної форми. Спочатку реалізація краваток відбувалася прямо в приймальні директора і в класах, але після публікацій у соціальних мережах торгівля краватками відбувається у шкільному кіоску канцтоварів, вартість однієї — 80 грн. Дітям періодично роблять зауваження за відсутність краватки, одного разу за відсутність краватки сина змусили віджиматися. Батькам періодично нагадують про них у Вайбер-групах та на зборах, зазначаючи, “якщо когось не влаштовують вимоги до зовнішнього вигляду, можуть переходити до інших шкіл, де краватки не вимагають…”.

Дмитро виступає проти обов’язкової шкільної форми, оскільки вважає, що через економічну кризу і фінансову спроможність частина батьків не в змозі її купити, адже її наявність не впливає на загальну дисципліну і рівень знань учнів.

Але водночас згоден із тим, що одяг має бути охайним, комфортним та відповідати температурному режиму закладу освіти і порі року. 

 

… ПЕДАГОГИ

Юлія К. з Херсонщини повідомила: “7 років тому на загальних батьківських зборах було прийнято дрес-код: чорний низ, світлий однотонний верх. Однак частина батьків були проти нього, а їх діти не дотримуватися цих правил. Розмови з батьками або давали короткотривалий ефект, або взагалі ігнорувалися. Мотивація відмов була різною — від відсутності коштів до відмови  «підкорюватися натовпу». Щоб учні мали змогу для самовираження, щоп’ятниці — День без форми.

 Після скасування президентом форми, діти носять той одяг, який їм купують батьки. Вже пройшов тривалий час відколи скасували форму, звикли вчителі до картатих штанів та шорт, фіолетових прядок у дівчат і косичок у хлопців. Частина дітей вже поперезмінювала весь свій гардероб і у більшості зупинилася на кількох комплектах для щоденного носіння, але так само частина мають єдині штани/джинси і светр.

Я прихильниця форми, бо у  формі діти мають красивий вигляд, уніфікована форма дозволяє з одного боку, не відчувати дітьми майнової різниці, хоча навіть блузки і черевички, портфель чи модель телефона, накладні нігті чи ланцюжок можуть продемонструвати статок родини. Обов’язкова вимога щодо форми змушує деяких не дуже сумлінних батьків все ж забезпечити свою дитину цим одягом. Хоча шкільна форма хорошої якості коштує немало, тому батькам із невисоким рівнем достатку важко її купити. Натомість купується або дешева або б/у, або з секонд-хенду, тому, мабуть, форма — не остаточний вихід із ситуації щодо різниці учнів за статком. Можливо, якщо б держава фінансувала або компенсувала батькам частину витрат на купівлю форми, це було б добре сприйнято більш нужденним родинами.

Хоча я прихильниця форми, розумію, що вона реально не вирішує всіх тих проблем, які мала б вирішувати на думку усіх прихильників. Але якщо не форма, то все ж у школі має бути впроваджений дрес-код”. 

 

Наталія Ж., м. Київ

У школі, де працює Наталія, існує вимога носити одяг ділового стилю, який вона підтримує, який був запроваджений у 2019 році. Вимоги ділового стилю: юнаки — біла, блакитна, сіра, бежева сорочка (короткий або довгий рукав), або «водолазка» (колір — однотонні пастельні тони), піджак або жилет, реглан, брюки або джинси класичного крою, туфлі (кросівки). Дівчата — блуза або «водолазка» (колір — однотонні пастельні тони), брюки або джинси класичного стилю від талії, спідниця (пряма) європейської довжини (рекомендована довжина спідниці вище колін не більше 10 см і нижче колін — не більше 7 см (допускається з елементами складок)), костюм, сарафан або сукня «діловий стиль».

Допускається носіння в холодну пору року джемперів, светрів і пуловерів однотонних стриманих кольорів (темно-синій, чорний) без малюнків і без написів.” 

За порушення цих правил адміністрація залишає за собою право на застосування різного роду стягнень: від зауваження і бесіди до повідомлення батьків учня (лист, телефонний дзвінок).

У разі явки учнів у неналежному одязі порушення цього положення, протягом навчального дня класний керівник має повідомити про це батьків. Проте Наталія зазначає, що на практиці учнів не карають за недотримання правил, а лише проводяться співбесіди з батьками/опікунами. Проте загалом проблеми пояснюються низьким рівнем достатку незначної кількості батьків. До проблем належать: зношений одяг та взуття; неохайний зовнішній вигляд, наявність плям та невідповідність розмірів.

Учні початкових класів, де викладає Наталія, позитивно ставляться до цих вимог.

Вчителька пропонує переглядати дрес-код раз на 5-7 років, проводити опитування щодо шкільної форми серед учнів та батьків і залучати їх до формування концепції дрес-коду.

 

ДОСЛІДЖЕННЯ НАУКОВЦІВ ЩОДО ВПЛИВУ ШКІЛЬНОЇ ФОРМИ НА УЧНІВ

Чи впливає шкільна форма позитивно на безпеку учнів і чи зменшує злочинність у школі?

У 2013 році дослідники з Університету Невади, доценти Джафет Санчес та Джордж Хілл, опитавши 1350 учнів сьомих-восьмих класів та опрацювавши дані шкільної поліції, встановили, що через рік після того, як середня школа у місті Спаркс (штат Невада) запровадила єдину політику щодо форми, зменшилися активність банд, бійок учнів, вандалізм у вигляді графіті та пошкодження майна. За перший рік впровадження шкільної форми кількість дисциплінарних покарань у школах зменшилася на 10%. Дані шкільної поліції продемонстрували, що звітність поліцейських журналів щодо справ про бійки та вандалізм знизилася на 63%. Також 41% опитаних учнів зазначили, що помітили зменшення активності банд у школі

Дослідження науковця Хан С. з Університету Міссурі “Обов’язкова уніфікована політика в міських школах: результати шкільного опитування щодо злочинності та безпеки: 2003-04” (2010 рік), під час якого було проаналізовано 421 міську школу, також показало, що у школах з єдиною політикою було на 12% менше випадків, пов’язаних з вогнепальною зброєю, та на 15% менше випадків, пов’язаних із наркотиками, ніж у школах без форми

Натомість дослідники з Північної Дакоти у статті “Чи має значення політика шкільного насильства? Емпіричний аналіз чотирьох підходів до зменшення шкільного насильства” пишуть, що запровадження шкільної форми, навпаки, збільшило кількість нападів приблизно на 14 на рік у найжорстокіших школах. А за даними Управління з оцінки та управління освітою, в державних школах округу Маямі-Дейд кількість бійок у середніх школах зросла майже у два рази впродовж року після запровадження обов’язкової форми одягу.

Чи полегшує шкільна форма підготовку учнів до школи, покращує пунктуальність і зосереджує увагу учнів на навчальному процесі?

За результатами національного опитування 2013 року, проведеного Національною асоціацією директорів початкових шкіл, понад 90% керівників американських шкіл вважають, що шкільна форма чи офіційний дрес-код полегшує підготовку дітей вранці до школи, економить їхній час, учні рідше запізнюються на заняття. 

А от Девід Л. Брансма, доктор філософії, професор соціології Політехнічного інституту Вірджинії та Університету штату Вірджинія (Технологія Вірджинії), співавтор дослідження, в якому проаналізовано національну вибірку учнів 10-х класів, виявив, що відсутність форми не впливає на прогули, проблеми з поведінкою або вживання алкоголю чи наркотичних речовин у студентському містечку, на академічну готовність та ставлення однолітків до школи. Науковець також виявив, що форма, навпаки, може негативно впливати на навчальні досягнення, а пізніше виявив, що форма однаково неефективна для учнів початкових класів та восьмикласників. 

Чи створює шкільна форма рівні умови для учнів, зменшуючи тиск з боку однолітків та знущання?

Коли всі учні одягнені однаково, конкуренція між ними щодо вибору одягу та дражнилки тих, хто одягнений у менш дороге чи менш модне вбрання, може бути усунена. Дослідження Асоціації шкільного одягу показало: 83% вчителів вважають, що шкільна форма може запобігати знущанням через зовнішній вигляд або економічний стан учнів.

А от дослідження, які ми наводимо нижче, стверджують, що шкільна форма, навпаки, наголошує на соціально-економічних поділах, які мала б ліквідувати. Так, у звіті Національного центру освітньої статистики “Показники шкільної злочинності та безпеки: 2013” зазначається, що більшість державних шкіл з єдиною політикою щодо шкільної форми знаходяться у бідних кварталах (47% державних шкіл із високим рівнем бідності вимагають шкільну форму проти 6% шкіл із низьким рівнем бідності), наголошуючи на класовій відмінності, яка мала б бути ліквідована. 

Навіть у межах однієї школи форма не може приховати відмінності між малозабезпеченими й забезпеченими учнями. Доктор філософії Девід Л. Брансма заявив, що заможніші сім’ї купують більшу кількість форм для однієї дитини. Менш забезпечені сім’ї не можуть собі такого дозволити, а на те, щоб випрати і “полагодити” форму, потрібно багато часу. Тому найімовірніше вона буде обірваною, порваною і вицвілою. Потрібно лише два місяці, щоб соціально-економічні відмінності знову з’явилися.

Звіт Міністерства освіти США та Національного центру освітньої статистики “Показники шкільної злочинності та безпеки: 2012” також стверджує, що форма наголошує на расовому поділі. У школах, де кількість учнів меншин складає 50% і більше, в чотири рази частіше встановлюється форма, ніж у школах із меншиною 20-49%, і в 24 рази частіше, ніж у школах з кількістю учнів меншин 5-19% .

Чи обмежує носіння шкільної форми свободу вираження учнів та негативно впливає на їхню самооцінку? 

Перша поправка до Конституції США гарантує, що всі особи мають право вільно висловлюватися. Верховний суд США  у справі «Тинкер проти незалежного шкільного округу Де Мойн» заявив, що «навряд чи можна стверджувати, що учні та вчителі втрачають свої конституційні права на свободу слова або вираження біля воріт школи». У цій справі учні носили пов’язки на знак протесту проти воєнних дій у В’єтнамі, а школа ввела політику, яка заборонила носіння таких пов’язок. Суд же підтримав право учнів на самовираження

Дослідження науковців з Університету штату Арізона показало, що учні шкіл, у яких не запроваджена шкільна форма, мали вищі показники самосприйняття, ніж учні шкіл із єдиною політикою.

Чи зумовлено впровадження шкільної форми комерційними інтересами? 

Роздрібний продавець JC Penney Co каже, що для продавців шкільна форма — це величезний та важливий бізнес. Лише за один рік універсальна компанія Lands ‘End витратила 3 ​​мільйони доларів на маркетингові зусилля, спрямовані на державні школи та райони щодо закупівлі шкільної форми. Про це пише ProCon. Тому шкільна форма в державних школах підриває обіцянки про безплатну освіту, покладаючи додаткові витрати на сім’ї. Батьки вже платять податки, і їм все одно потрібно купувати звичайний одяг для своїх дітей, щоб одягати їх поза межами школи. Дитяча комісія з питань бідності (Великобританія) виявила, що у понад 95% батьків із низьким рівнем доходу виникали труднощі у покритті витрат, пов’язаних зі школою, в тому числі шкільною формою, незважаючи на те, що їхні діти відвідують безплатні школи. 

Для підготовки публікації також використовувалися матеріали ProCon (провідного джерела інформації та досліджень у США).

ЧИТАЙТЕ ІНШІ ДОПИСИ: 

Примус до носіння обов’язкової шкільної форми порушує права учнів

Чи все так просто й однозначно зі шкільною формою у Великобританії

 

 

Що мають знати батьки про процедуру зарахування в перший клас

 ЯКИМИ НОРМАТИВНИМИ ДОКУМЕНТАМИ РЕГУЛЮЄТЬСЯ ПРОЦЕДУРА ЗАРАХУВАННЯ ДО 1 КЛАСУ

Як саме будуть зараховані діти до 1 класу визначає “Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти”, затверджений наказом МОН від 16.04.2018 № 367.

Цей “Порядок…” розроблений на виконання статті 13 Закону України “Про освіту”, яка гарантує право кожної дитини “здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи”. 

При цьому дуже важливо знати, що гарантоване законом “право особи здобувати початкову та базову середню освіту у державному або комунальному закладі освіти (його філії), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця особа, гарантується, що не обмежує право особи обрати інший заклад освіти.”

Якщо перекласти з юридичної мови на більш зрозумілу, це означає, що кожна дитина має право навчатися у закладі освіти, який є найближчим до її місця проживання. Але це жодним чином не обмежує її права вчитися у будь-якому іншому закладі, якщо там є вільні місця. Тому фантастичні твердження некомпетентних осіб про “закріпачення дітей за пропискою” треба сприймати як відверту маячню, яка не має під собою жодної підстави. 

Звертаємо увагу, що цей Порядок не поширюється на заклади спеціалізованої освіти мистецького, спортивного, військового чи наукового спрямування, спеціальні заклади загальної середньої освіти (спеціальні школи, санаторні школи, навчально-реабілітаційні центри та школи соціальної реабілітації).

 ЩО І КОЛИ МАЮТЬ ЗРОБИТИ МІСЦЕВІ ОРГАНИ ТА ЗАКЛАДИ ОСВІТИ ДО ПОЧАТКУ ПРОЦЕДУРИ ЗАРАХУВАННЯ

 

Не пізніше ніж за 6 місяців до початку прийому заяв про зарахування в перший клас органи місцевого самоврядування мають оприлюднити на своєму сайті рішення про закріплення території обслуговування за закладами освіти, тобто за ними закріплюються певні вулиці та будинки. 

У Києві, наприклад, закріплення територій обслуговування можна переглянути на Освітній карті Києва

Не пізніше ніж за місяць до дати початку прийому заяв та документів до 1 класу місцева влада визначає цю дату та повідомляє про це на сайтах органу управління освітою. 

Заклад освіти також не пізніше ніж за місяць до початку прийому заяв повідомляє  про це та оприлюднює графік їхнього прийому на своєму сайті та/або на інформаційних стендах. Також обов’язково має бути оприлюднена інформація про закріплену за закладом територію обслуговування, спроможність закладу освіти (максимальну кількість дітей, яких школа може зарахувати), кількість учнів у кожному класі. 

Після початку прийому заяв бажано періодично повідомляти про кількість вільних місць, про кількість заяв, поданих на першочергове зарахування та вільні місця. Якщо школа не має сайту, ця інформація оприлюднюється на вебсайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти (пункт 7, розділ І Порядку).

Для зручності, щоб не створювати черг під час подання заяв, заклади освіти можуть визначити конкретні дні й години прийому заяв та запропонувати батькам записатися на певний час у книзі попереднього запису безпосередньо у школі або зробити її електронний варіант.

 ЯКІ ДОКУМЕНТИ І КОЛИ МАЮТЬ ПОДАВАТИ БАТЬКИ 

Першочергово, у першу хвилю, зараховуються до 1 класу діти, які мають право першочергового зарахування. 

Підстави для першочергового зарахування можуть бути такі: 

  • дитина проживає на території обслуговування закладу освіти, і це підтверджується одним із необхідних документами (які саме документи можуть бути надані — нижче); 
  • рідні брати та сестри дітей, які вже навчаються у цьому закладі освіти;
  • діти співробітників цього закладу освіти;
  • діти, які є випускниками дошкільного підрозділу цього закладу освіти.

Якщо у школі залишаються вільні місця, після першої хвилі, за результатами жеребкування, зараховуються визначені діти, які не проживають на території обслуговування цього закладу. 

Для того, щоб дитину зарахували до першого класу, один із батьків до 31 травня має особисто подати керівнику закладу, який обслуговує територію проживання дитини, заяву про зарахування. Разом із собою потрібно мати такі документи:

  • паспорт або інший документ, який посвідчує особу заявника (одного з батьків, або осіб, які їх замінюють);
  • копію та оригінал свідоцтва про народження дитини або документ, що посвідчує її особу;
  • оригінал або копію медичної довідки за формою №086-1/о;
  • документ, який підтверджує місце проживання дитини або батьків (п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 684 «Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів»). Цей документ подається, якщо дитина претендує на зарахування в заклад, що обслуговує її територію проживання. Якщо дитина претендує на вільні місця, у такому документі потреби немає.

За наявності та за бажанням одного з батьків може додаватися оригінал або копія висновку інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини. Цей документ необхідний, якщо дитина має особливі освітні потреби і для її навчання потрібно створити інклюзивний клас.

Крім цього, до 31 травня батьки можуть подати будь-яку кількість заяв до інших закладів освіти, не на території обслуговування, щоб претендувати на зарахування на вільні місця. Кількість таких закладів не обмежується. 

Якщо заклад освіти, до якого дитина може бути зарахована на вільне місце, і заклад освіти, на території обслуговування якого проживає ця дитина, розташовані в межах одного населеного пункту, до необхідних документів додається також довідка закладу освіти, на території обслуговування якого проживає дитина, про її відрахування з цього закладу чи незарахування до нього. 

Простіше кажучи, щоб дитина була зарахована на вільне місце, потрібна довідка, що вона не зарахована до іншого закладу освіти за місцем проживання. Це дуже важливо і потрібно, щоб уникнути “множинного зарахування” дитини до двох (або навіть більше) закладів одночасно.

Довідку видає заклад освіти, на території обслуговування якого проживає ця дитина, впродовж одного робочого дня з дати звернення одного з батьків дитини (пункт 3, глава 1, розділ 2 Порядку).

Якщо батьки надавали копії усіх цих документів — до видання наказу про зарахування вони мають подати оригінали (крім оригіналу свідоцтва про народження) (пункт 4, розділ I та пункт 1, глава 1, розділ ІІ Порядку).

Дізнатися про зарахування до 1 класу окремих категорій можна у пункті 5 розділу 1 Порядку).

 ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ

Документи, які підтверджують місце проживання дитини або батьків, визначаються пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 684 «Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів».

Щоб підтвердити інформацію про місце проживання дитини, батьками, які подають заяву, або особами, що їх замінюють, надається один із таких документів (на вибір батьків):

  • паспорт громадянина України (тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні) одного з батьків дитини чи законних представників;
  • довідка про реєстрацію місця проживання дитини або одного з її батьків чи законних представників;
  • довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
  • документ, що засвідчує право власності на відповідне житло (свідоцтво про право власності, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу житла тощо);
  • рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання;
  • документ, що засвідчує право користування житлом (договір найму/піднайму/оренди тощо), укладений між фізичними особами чи між юридичною і фізичною особами, зокрема щодо користування кімнатою в гуртожитку;
  • довідка про проходження служби у військовій частині;
  • акт обстеження умов проживання;
  • інший офіційний документ, що містить інформацію про місце проживання дитини та/або одного з її батьків чи законних представників.

Усі ці документи мають відповідати певним формам, з якими можна ознайомитися у тому ж таки пункті 8 Постанови № 684.

 ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПЕРШОЧЕРГОВЕ ЗАРАХУВАННЯ  І ХТО НА НЬОГО МАЄ ПРАВО

Першочергове зарахування триває з 31 травня по 1 червня включно. До 31 травня батьки мають подати заяву й пакет усіх необхідних документів. Якщо на 31 травня кількість поданих заяв про зарахування не перевищує загальну кількість місць у перших класах конкретної школи, то не пізніше 01 червня директор видає наказ про зарахування усіх дітей (і тих, чию територію проживання обслуговує заклад, і тих, хто претендував на вільні місця). Тобто, якщо заклад освіти спроможний створити один перший клас із 30 учнями, а заяв було подано 28, всі 28 дітей зараховуються одразу. 

Якщо ж на 31 травня кількість заяв більша, ніж кількість місць у перших класах, то включно до 01 червня першочергово зараховуються тільки ті діти:

місце проживання яких на території обслуговування закладу освіти підтверджене;

  • які є рідними або усиновленими братами, сестрами дітей, які здобувають освіту в цьому закладі;
  • які є дітьми працівників цього закладу освіти; 
  • які є випускниками дошкільного підрозділу цього закладу освіти, якщо такий підрозділ є (пункти 1,2 та підпункт 1 пункту 3, глави 1 розділу 2 Порядку).

Звертаємо увагу батьків та працівників закладів освіти, що присутність дитини під час подання заяви про зарахування, жеребкування або її зарахування не обов’язкова і не може визначатися умовою зарахування дитини (абзац 5, пункт 1, глава 1 розділ 2 Порядку ). Тобто подати заяву можна самим батькам, без дитини. Головне — щоб були наявні всі необхідні документи, про які ми розповіли вище.

Якщо до 01 червня включно були зараховані всі учні, список зарахованих учнів із зазначенням лише їх прізвищ (першу літеру імені можна додати до прізвища, якщо серед тих, хто подавав заяви, є однофамільці) оприлюднюється винятково в закладі освіти. Якщо ж були зараховані тільки ті учні, які мали право на першочергове зарахування, й ще має відбутися жеребкування на вільні місця, впродовж двох робочих днів з дня зарахування дітей на інформаційному стенді закладу освіти, а також на офіційному вебсайті закладу освіти (якщо сайту немає — на вебсайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти) оприлюднюється:

  • список зарахованих учнів із зазначенням лише їх прізвищ;
  • оголошення про дату, час, місце і спосіб проведення жеребкування;
  • інформація про кількість вільних місць і прізвища дітей, які претендують на вільні місця;
  • наказ керівника закладу освіти про утворення конкурсної комісії у складі 3 осіб для проведення жеребкування (абзац 2, пункт 2 та пункт 4 глави 1, розділу 2 Порядку).

Щоб усі діти, які мають право на першочергове зарахування, були зараховані, директор школи може: 

  • за узгодженням із засновником відкрити додатковий клас чи класи, в тому числі інклюзивні чи спеціальні;
  • внести необхідні зміни до організації освітнього процесу, наприклад, організувати заняття для учнів 5-11 класів у другу зміну. Тут варто нагадати, що з 1 січня 2021 року діє новий санітарний регламент, який прямо забороняє навчання учнів початкової школи у другу зміну;
  • вивільнити приміщення, що використовуються не за призначенням (у тому числі шляхом припинення орендних відносин).

Або директор ініціює ці зміни перед органом, у сфері управління якого перебуває заклад освіти.

Якщо ж кількість дітей, які мають право на першочергове зарахування, все одно перевищує спроможність закладу освіти, орган, у сфері управління якого перебуває заклад освіти, невідкладно має запропонувати батькам цих дітей перелік закладів освіти, максимально доступних і наближених до місця проживання дитини, а також сприяти зарахуванню дітей до тих закладів, які обрали батьки (пункт 5, глава 1, розділ 2 Порядку).

 ХТО І КОЛИ ЗАРАХОВУЄТЬСЯ НА ВІЛЬНІ МІСЦЯ

Для тих, хто подав заяви та пакет документів на зарахування на вільні місця до 31 травня, якщо вільні місця залишилися, зарахування на них відбувається за результатами жеребкування — після 01 червня до 15 червня включно. Упродовж 01-15 червня заяви про зарахування не приймаються. Жеребкування відбувається з 5 по 10 червня. Докладніше про те, чому для зарахування на вільні місця обрано саме процедуру жеребкування та як воно має відбуватися — читайте в розділах нижче. 

До 15 червня включно на вільні місця зараховуються діти, які не проживають на території обслуговування закладу. Також зараховуються на вільні місця та за умови утворення окремого класу чи класів діти, які не проживають на території обслуговування закладу, але мають бажання здобувати освіту за освітньою програмою, що використовується цим закладом освіти та затверджена Державною службою якості освіти України. Якщо кількість поданих заяв перевищує загальну кількість місць у такому класі чи класах, зарахування дітей відбувається за результатами жеребкування (пункт 3, глава 1, розділ 2 Порядку).

Водночас, якщо батьки дитини, що проживають на території обслуговування школи або мають інші переваги для першочергового зарахування,  не встигли подати заяву та документи на зарахування до закладу освіти до 31 травня поточного року, вони мають право подати їх на вільні місця після 15 червня і до початку навчального року. 

 ЧОМУ ДЛЯ ЗАРАХУВАННЯ НА ВІЛЬНІ МІСЦЯ ОБРАНО САМЕ ПРОЦЕДУРУ ЖЕРЕБКУВАННЯ

Процедура зарахування на вільні місця жеребкуванням стала можливою з 2018 року, після того, як набув чинності “Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти”. 

До 2018 року одним із способів зарахування першокласників був конкурсний відбір за рівнем знань. Тобто з дітьми проводилися конкурси у формі співбесід, тестових завдань чи контрольних робіт тощо, під час яких перевірялися знання майбутніх першокласників, і якщо рівень знань не відповідав вимогам школи — учнів не зараховували. Також учнів могли зараховувати за часом подання заяв (тобто в порядку подання заяв) або за віком (тобто спершу зараховували старших дітей). Деякі учні гарантовано зараховувалися до школи, якщо відвідували у цій школі підготовчі курси.  Такі підходи до зарахування не можна назвати справедливими. З одного боку, вони породжували нерівність й створювали корупційні ризики зарахування “по знайомству” або “за певну винагороду”. З іншого боку, проходити дитині дошкільного віку конкурс на перевірку знань — це зайвий стрес, хвилювання, перенапруження, що негативно позначається на її психоемоційному стані й травмує дитину.

Жеребкування — захід, що проводиться публічно, відкрито й прозоро, тобто будь-які корупційні ризики унеможливлюються. Процедура жеребкування не ділить дітей за рівнем знань, фінансового забезпечення батьків, суб’єктивних симпатій учителя, який проводить відбір. Під час жеребкування все вирішує випадок. Це означає, що вибірка учнів є випадковою, тобто гарантується недискримінаційність відбору. Також жеребкування забезпечує прозорість зарахування. Адже всі присутні на процедурі можуть на власні очі переконатися, що все відбувається справедливо.

 ЯК МАЄ ВІДБУВАТИСЯ ЖЕРЕБКУВАННЯ

Ще будучи директором школи, я був членом робочої групи зі створення “Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти”. А після набуття чинності цим Порядком розробив власні методичні рекомендації та коментарі щодо його застосування саме в процедурі жеребкування й двічі мав змогу організовувати та проводити жеребкування у школі, в якій працював директором. 

Чинний Порядок визначає, що жеребкування має проводитися в період із 5 по 10 червня. Рекомендую проводити його або у вихідний день вказаного проміжку, або після завершення робочого дня — після 18:00, щоб взяти участь у процедурі могли якнайбільше батьків.

Жеребкування — це захід публічний. Тому на ньому мають право бути присутніми представники ЗМІ та громадських об’єднань, зареєстрованих в установленому порядку. Присутність батьків дітей, які претендують на вільні місця, уповноважених ними осіб та самих дітей добровільна (пункт 2, глава 2, розділ 2 Порядку).

Для того, щоб продемонструвати відкритість та прозорість жеребкування, школі бажано персонально проінформувати (приміром, листом на електронну пошту або будь-яким іншим способом) про проведення жеребкування всіх батьків, які подавали заяви на вільні місця, а також завчасно повідомити медіа. Звертаю увагу, що медіа та громадськість можуть лише спостерігати за процедурою, але не мають права втручатися. 

Процедуру жеребкування схвалює педагогічна рада закладу освіти та затверджує директор школи. Жеребкування проводиться за допомогою барабана, скриньки або іншого пристрою, що має бути виготовлений з прозорого матеріалу. Жеребки (кульки, картки, аркуші паперу тощо) мають бути однакового розміру, кольору, ваги, форми й виготовлятися так, щоб їх зміст не можна було побачити до діставання з пристрою. Тип пристрою та жеребків конкурсна комісія визначає ще до початку проведення процедури жеребкування. Перед початком жеребкування до поміщення жеребків у пристрій, присутні учасники оглядають жеребки та пристрій,не торкаючись їх (пункти 3-5, глави 2 Порядку). Комісія запитує, чи всі охочі змогли їх оглянути – і лише після ствердної відповіді присутніх жеребки поміщають до пристрою для жеребкування.

Всі жеребки містять номери від 1 до останнього номера у списку поданих заяв на вільні місця. Жеребки з номерами від одного до кількості вільних місць надають право на зарахування, а жеребки з номерами більшими, ніж кількість вільних місць, формують резервний список для можливого зарахування. Учасників жеребкування повідомляють, скільки дітей може зараховуватися на вільні місця і фіксують це у протоколі засідання конкурсної комісії.

Голова комісії оголошує по черзі в алфавітному порядку прізвища тих, хто включений до списку жеребкування на вільні місця. Якщо у залі присутні батьки дитини (чи особи, які її представляють), то один із них виходить, до столу, де знаходиться пристрій для жеребкування, та ставить підпис у протоколі засідання комісії, яким засвідчує участь у процедурі. Якщо батьків або представників дитини у залі немає, то жереб за них тягне уповноважений член комісії. Інформація про результат кожного учасника жеребкування відразу фіксується у протоколі засідання конкурсної комісії.

Для підтвердження прозорості процедури, якщо є можливість, наприклад, можна демонструвати на великому екрані список з прізвищами тих, хто претендує на вільні місця – і відразу, в режимі реального часу, записувати номери жеребків до списку. 

Після діставання останнього жеребка голова або один із членів конкурсної комісії оголошує результати жеребкування. Вони фіксуються у протоколі, який підписують всі члени конкурсної комісії. Цей протокол є підставою для видання відповідного наказу про зарахування дітей на вільні місця (пункт 7, глава 2, розділ 2 Порядку).

Докладніше про процедуру жеребкування у моїх рекомендаціях та коментарях до Порядку.

 ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН РЕЗЕРВНИЙ СПИСОК

Резервний список формується для можливого подальшого зарахування, якщо будуть з’являтися вільні місця. Певна кількість батьків можуть подавати заяви на вільні місця до кількох шкіл і брати участь у жеребкуванні на вільні місця й у інших закладах. І якщо батьки, чия дитина отримала право на зарахування (або першочергове, або за жеребкуванням) до певної школи, водночас отримає і використає право вчитися в іншому закладі й обере його, місце у попередній школі звільниться. У такому випадку черга просувається на одне місце – і право на зарахування до школи, яку не обрали, отримує дитина із “резервного списку”, яка за результатом жеребкування має наступний номер. Створення резервного списку дозволить уникнути необхідності ще одного жеребкування, якщо у «першочерговому» списку з’являться вільні місця. Крім того, такі вивільнені місця є потенційним ризиком корупції, якого треба уникнути.

 ЧИ МОЖУТЬ БРАТИ І СЕСТРИ НАВЧАТИСЯ РАЗОМ, ЯКЩО ХТОСЬ ЗА ЖЕРЕБКУВАННЯМ ПОТРАПИВ ДО СПИСКУ ВІЛЬНИХ МІСЦЬ, А ХТОСЬ — НІ

Якщо в жеребкуванні беруть участь рідні брати і сестри: або близнюки, або погодки, яких батьки вирішили віддати до школи в один рік, тоді батьки дитини (або інша особа, яка на це уповноважена), тягнуть жереб стільки разів, скільки заяв подано: по одному жеребку для кожної дитини. Якщо одна із заяв із цієї родини отримує жереб, який дає право зарахування на вільне місце, а інша заява — ні, тоді інша дитина з цієї родини отримує право на першочергове зарахування — незалежно від того, який саме жереб випав цій дитині (підпункт 1 пункту 3 глави 1 розділу ІІ Порядку) як рідний брат чи сестра, й зараховуються всі брати/сестри, а кількість вільних місць відповідно зменшується.

 ЯК ОСКАРЖИТИ НЕПРАВОМІРНУ ВІДМОВУ В ЗАРАХУВАННІ

Якщо батькам неправомірно відмовили в зарахуванні до закладу освіти, у тому числі якщо батьки мають зауваження до прозорості проведення жеребкування,  впродовж двох робочих днів вони можуть письмово оскаржити це рішення до органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти. І якщо відповідний орган встановить, що вимоги цього Порядку були порушені, він невідкладно має письмово повідомити заклад освіти про необхідність усунення цього порушення (пункт 14, розділ 1 Порядку).

На що варто звертати увагу батькам, які обирають приватний заклад дошкільної освіти

Заклад дошкільної освіти — це те місце, де дитина чи не вперше залишається без батьків та рідних людей, яких вона знала та до яких звикла. У закладі дошкільної освіти дитина має не лише розвиватися, здобуваючи знання, навички соціалізації, а й почуватися в безпеці та комфортно, вчасно і якісно харчуватися, чергувати розумову й рухову активності та відпочинок. А все це залежить від багатьох факторів. Сьогодні пропонуємо невеликий текст про те, на що варто звертати увагу батькам, якщо ви вирішили записати дитину в приватний заклад дошкільної освіти.

 

НАЯВНІСТЬ ЛІЦЕНЗІЇ

Заклад дошкільної освіти обов’язково повинен мати ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти (пункт 5 Положення “Про заклад дошкільної освіти” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86-2021-%D0%BF#Text). 

У цьому документі має зазначатися саме та адреса, за якою перебувають діти. Якщо це філія, а в ліцензії вказана інша адреса, то цей документ не стосується цього приміщення та території, і це означає, що ви перебуваєте в підпільному закладі освіти. Ліцензія повинна бути для кожного окремого приміщення

Ліцензування освітньої діяльності здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (п.5 Переліку органів ліцензування). 

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/609-2015-%D0%BF/paran13#n13 

Ліцензія видається лише за наявності матеріально-технічного, кадрового та навчально-методичного забезпечення освітньої діяльності закладу дошкільної освіти, відповідного забезпечення безпеки життєдіяльності дітей та охорони праці.

 

ЯКЩО ДИТЯЧИЙ САДОК ПРАЦЮЄ БЕЗ ЛІЦЕНЗІЇ

На жаль, досить поширена картина, коли дошкільні заклади приватної форми власності працюють без ліцензії. У такому разі відповідальність за життя та здоров’я дитини під час перебування у такому закладі повністю несуть батьки. 

Адже були неодноразові травмування та нещасні випадки дітей у таких закладах, а довести вину закладу чи окремого працівника практично неможливо. https://www.youtube.com/watch?v=jmIn01RppJ8 

Також наявність ліцензії на провадження освітньої діяльності передбачає наявність відповідних умов, документів про педагогічну освіту в працівників, своєчасного проходження ними медичного огляду.

Оновлений Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів значно спростив вимоги до створення закладів дошкільної освіти всіх форм власності, у тому числі в житлових та нежитлових приміщеннях. Тому отримання такої ліцензії, не повинно бути проблемним. 

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0563-16#Text

 

ОСВІТНЯ ПРОГРАМА

Як і державні та комунальні заклади дошкільної освіти, приватний дитсадок обов’язково має виконувати вимоги Базового компонента дошкільної освіти — державного стандарту, що містить норми і положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, й умови їх досягнення. Досягнути визначених Базовим компонентом результатів навчання дозволяє освітня програма (стаття 22, розділ 4 Закону України “Про дошкільну освіту”https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text).

Тому, обираючи заклад освіти, поцікавтеся та ознайомтеся на сайті закладу або в його керівника, які освітні програми є в цьому закладі та що вони передбачають. Адже освітня програма розробляється та схвалюється саме педагогічною радою закладу дошкільної освіти, а затверджує її керівник. 

Освітня програма повинна містити, зокрема, обсяг навантаження та очікувані результати навчання, перелік, зміст, тривалість предметів, які вивчатиме дитина тощо (частина 2 статті 23 розділу 4 Закону України “Про дошкільну освіту” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text).

Із новою редакцією Базового компонента дошкільної освіти (державного стандарту дошкільної освіти), затвердженого наказом МОН від 12 січня 2021 р. №33 можна ознайомитися тут: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-bazovogo-komponenta-doshkilnoyi-osviti-derzhavnogo-standartu-doshkilnoyi-osviti-nova-redakciya.

НАПОВНЮВАНІСТЬ ГРУП

Запитайте в керівника закладу дошкільної освіти, скільки дітей вже навчається у групі, що відповідає віку вашої дитини. Відповідно до частини 2 статті 14 розділу 2 Закону України “Про дошкільну освіту” наповнюваність груп у закладах дошкільної освіти не має перевищувати:

10 осіб — для дітей віком до одного року;

15 осіб — для дітей віком від одного до трьох років;

20 осіб — для дітей віком від трьох до шести (семи) років;

15 осіб — у різновікових групах;

10 осіб — з короткотривалим і цілодобовим перебуванням дітей у закладі;

15 осіб — в оздоровчий період;

в інклюзивних групах — не більше трьох дітей з особливими освітніми потребами.

Але водночас засновник дитсадка може встановлювати меншу наповнюваність груп у закладі дошкільної освіти https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text.

КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Важливо звернути увагу на кваліфікацію та поведінку працівників закладу дошкільної освіти, насамперед вихователя. Адже це людина, яка безпосередньо працюватиме з вашою дитиною. Вихователь має ставитися до дитини з повагою, враховувати особливості її розвитку, зміцнювати фізичне, психічне та соціальне здоров’я дитини, надавати знання та робити перебування дитини в закладі освіти затишним та безпечним, аби дитина прожила своє дошкільне дитинство щасливо. Такі цінності дошкільної освіти визначає новий Базовий компонент дошкільної освіти https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-bazovogo-komponenta-doshkilnoyi-osviti-derzhavnogo-standartu-doshkilnoyi-osviti-nova-redakciya.

Педагогічним працівником закладу дошкільної освіти має бути людина з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну освіту за відповідною спеціальністю та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, забезпечує результативність та якість роботи, а також фізичний і психічний стан якої дозволяє виконувати професійні обов’язки (частина 1 статті 30 Закону України “про дошкільну освіту” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text). Запитайте керівника закладу або подивіться на сайті закладу, яку освіту має педагогічний працівник, що працюватиме з дитиною, як давно він працює в закладі освіти.

 

ЯКІСТЬ ХАРЧУВАННЯ

Звертаємо увагу батьків, якщо ви обираєте приватний заклад дошкільної освіти, харчування в такому закладі організовують безпосередньо власники та керівник закладу (пункт 3 статті 35 Закону України “Про дошкільну освіту”https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text). А контролюють якість харчування в усіх закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності засновники цих закладів, відповідні органи управління охорони здоров’я та відповідні органи управління освітою (пункт 4 статті 35 Закону України “Про дошкільну освіту”https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text). 

Меню має враховувати особливі дієтичні потреби дітей (якщо такі є), відповідати принципам здорового харчування та натурального набору продуктів (пункт 21 Положення про заклад дошкільної освіти. Докладніше ознайомитися  з вимогами до меню для дошкільнят можна, зокрема, в таких документах за посиланнями:

Запитайте керівника закладу, з яких продуктів зазвичай складається харчове меню для дошкільників у їхньому закладі, яка частота харчування дітей, яка вартість харчування.

 

МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Як і в державних та комунальних закладах дошкільної освіти, у приватних закладах також має забезпечуватися постійне безоплатне медичне обслуговування дітей. Це обслуговування здійснюють медичні працівники, що входять до штату закладу, або відповідних закладів охорони здоров’я (частина 2 стаття 34 Закону України “Про дошкільну освіту”https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text ). Також дітям можуть надаватися додаткові платні медичні послуги. Вони мають бути прописані в договорі між приватним закладом дошкільної освіти та батьками.

Незалежно від підпорядкування і форми власності закладів, органи охорони здоров’я, заклади охорони здоров’я разом із органами управління освітою контролюють дотримання санітарного законодавства в закладах дошкільної освіти, щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд дітей, моніторинг і корекцію стану їхнього здоров’я, відповідають за дотримання санітарно-гігієнічних норм, проведення лікувально-профілактичних заходів у закладах дошкільної освіти (частина 3 стаття 34 розділу 6 Закону України “Про дошкільну освіту” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text).

Медичні працівники мають відстежувати стан здоров’я дитини, контролювати виконання індивідуального плану щеплень та профілактичних медоглядів дітей, надавати домедичну допомогу в невідкладному стані, інформувати батьків або інших законних представників про стан дитини та організацію заходів для госпіталізації (у разі показань) (пункт 22 Положення про заклад дошкільної освіти https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86-2021-%D0%BF#Text). 

Також у закладі дошкільної освіти має бути приміщення і забезпечуватися належні умови для роботи медичних працівників та проведення лікувально-профілактичних заходів (пункт 22 Положення про заклад дошкільної освіти https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86-2021-%D0%BF#Text).

Запитайте в керівника приватно закладу, чи є у закладі дошкільної освіти медичний працівник, чи є приміщення для проведення лікувально-профілактичних заходів, чи відбувається медичне обслуговування дітей та щорічні медичні огляди.

Із Порядком медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 р. № 826 можна ознайомитися тут: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/826-2002-%D0%BF#Text.

Навіщо потрібна реформа старшої школи?

Одним із питань, яке зараз стоїть на порядку денному для освітян й усіх, хто долучений до освітньої політики, а також хвилює батьків та учнів, є питання реформування старшої школи. Йдеться про те, що учні 10-12 класів здобуватимуть повну загальну середню освіту не в загальноосвітніх школах та гімназіях, а в ліцеях, й ця освіта буде профільною. Але, зосереджуючи увагу здебільшого на факті зміни місця навчання, не всі розуміють, для чого ця реформа потрібна. Дійсно, вона не з легких, адже кардинально змінює звичні підходи до здобуття повної загальної середньої освіти й організації освітнього процесу в старшій школі. Поки що існує чимало проблем, певних невизначеностей та запитань, як це все відбуватиметься. Адже реформування потребує оновлення нормативної бази, фінансування, узгодженості дій органів державної та місцевої влади, чіткого розподілу повноважень, створення нових освітніх програм для учнів 10-12 класів, матеріально-технічного забезпечення, підготовки педагогічних працівників. Але поступовість реформи може забезпечити її якість, і дуже важливо, щоб від реформи не залишилася тільки назва, а вона справді зробила освіту старшокласників якіснішою. Для того, щоб зрозуміти, як діяти далі і як нові зміни можуть покращити освіту, насамперед необхідно розуміти мету самої реформи. Тому підготували для учасників освітнього процесу та управлінців текст про те, навіщо ж потрібна реформа старшої школи. 

Науковці Національної академії педагогічних наук України, В. Кремень, В. Ляшенко, О Локшина у дослідженні “Загальна середня освіта України в контексті освіти країн Європи: тривалість і структура” наводять статистику, що у країнах Європи понад 95% молоді продовжують навчання за академічними чи професійними освітніми програмами в старшій школі. З них 50% навчається за академічними програмами (поглиблене вивчення окремих предметів), інші навчаються за програмами набуття професії. 

В Україні більшість учнів (64,8%) після 9 класу продовжують навчання у старшій школі (10-11 класи), у закладах професійної (професійно-технічної) освіти навчаються 14,7%, у професійних коледжах і технікумах — 19,6% (дані 2020 року). Щорічно зменшується кількість випускників 9 класу, які йдуть здобувати професію: за останні чотири роки частка таких учнів впала від 38,7% до 34,3%.

 ОБОВ’ЯЗКОВА ПОВНА ЗАГАЛЬНА СЕРЕДНЯ ОСВІТА

Як усі ми знаємо, повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою. Це прописано у статті 53 Конституції України, а також в частині 2, статті 12 Закону України “Про освіту”. Тому всі учні 9 класів до закінчення навчального року визначаються, будуть вони продовжувати академічне навчання в 10 класі чи йтимуть до професійно-технічного училища, коледжу або іншого закладу, де зможуть здобути повну середню освіту. Звісно, не всі, але переважно, випускники 9 класів орієнтуються із якою сферою хочуть пов’язати своє майбутнє, що їм подобається, якими знаннями та навичками їм ще необхідно оволодіти, які предмети прагнуть складати на ЗНО або ж яку професію здобувати.

НЕОБХІДНІСТЬ ЗМЕНШЕННЯ КІЛЬКОСТІ НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ

Вже неодноразово я наголошував на тому, що, на жаль, багаторічна система шкільної освіти наповнює голови учнів великою кількістю фактів, понять, другорядною інформацією, яка не дозволяє учнім отримати цілісну картину світу. В результаті учні вивчають все й одразу, витрачають на це багато часу, а ефективності від такого навчання мало. Така ж ситуація і з освітою старшокласників. Навчальний план для учнів 10-11 класів перенасичений предметами — вони вивчають понад двадцять предметів замість того, щоб зосередитися на тому, що їм подобається, чим планують займатися у житті, до чого мають хист. 

У результаті частина учнів розривається між усіма предметами і витрачає додатковий час, щоб самостійно або з репетитором більш глибоко вивчати предмети, необхідні їм для майбутнього профілю. Частина учнів вивчає лише ті предмети, які готує на ЗНО, та/або до яких є інтерес, а всі інші “вчить” на мінімальну оцінку, аби було. Тому й самі вчителі скаржаться на мотивацію учнів старшої школи і втрачають власну мотивацію навчати учнів, які інтенсивно вивчають 4-5 предметів, а всі інші фактично ігнорують. У закладах професійної (професійно-технічної) освіти учні також вивчають шкільну програму, і лише після її проходження навчальний план зосереджується на предметах, необхідних для професії. Зрозуміло, що така система абсолютно не покращує рівень знань, навпаки. 

ПРОФІЛЬНА ОСВІТА — ПРАВО ВИБОРУ ДЛЯ УЧНІВ

Нині, коли учні переходять у старшу школу, вони навчаються або за “універсальним” профілем (вивчення на рівні стандарту всіх предметів), або за певним “профілем”, який все одно переповнений непрофільними предметами. Вибір профілю досить часто  залежить від педагогічного навантаження вчителів. 

Реформа ж передбачає, що в 10-12 класі учні зможуть навчатися або в академічному ліцеї, самостійно обравши предмети певного профілю, або у професійному ліцеї, де учень водночас зможе здобути повну загальну середню освіту та певну професію. Коли в учнів, які хочуть вступати й працювати, приміром, за мовним профілем, не буде розосередженості на предмети природничого напрямку, за три роки академічного профільного навчання вони зможуть значно поглибити мовні знання, необхідні навички, підготуватися до вступу в ЗВО і робити це під час занять у ліцеї, а не на додаткових заняттях із репетитором поза межами школи. Профільність допоможе покращити якість освіти, результати навчання учнів і підготувати їх до майбутнього навчання в університеті та роботи. Тобто від профільності освіти залежить й успішність кар’єри випускника. Так само учні, які навчатимуться у професійному ліцеї, вчитимуть не всі предмети шкільної програми, а ті, що розвивають навички до професії, яку вони здобувають. 

ЗМЕНШЕННЯ НАВАНТАЖЕННЯ

Дослідники В. Кремень, В. Ляшенко, О Локшина зазначають, що на засвоєння освітніх програм відповідного рівня повної загальної середньої освіти українським школярам надається менше часу, ніж їхнім одноліткам із європейських країн, але за вимогами, обсягом знань і набутих компетентностей українські програми еквівалентні європейським, а інколи навіть перевищують їх. Через це виникає перевантаження учнів, що позначається на їхньому здоров’ї. 

Під час профільного навчання у ліцеях буде зменшено кількість навчальних предметів та кількість академічних годин із непрофільних предметів. Такий підхід зменшить навантаження на учнів. А чим менше навантаження й більша зосередженість на конкретних речах, тим глибший рівень знань і навичок. Це дозволить старшокласникам зменшити навантаження на здоров’я, зберігати кращий психоемоційний стан.

РЕФОРМА ДОПОМОЖЕ ЗМЕНШИТИ ОСВІТНЮ НЕРІВНІСТЬ 

Здобуття профільної освіти в ліцеях учнями з невеликих міст та сіл  допоможе знизити розрив у знаннях та компетентностях між дітьми. 

Оскільки нині, за результатами дослідження PISA-2018, результати сформованості читацької, математичної й природничо-наукової грамотності в учнів/студентів, які навчаються у великих містах у ліцеях, гімназіях і спеціалізованих школах, значно вищі, ніж в інших їхніх однолітків. Максимальна різниця становить більше 2-х років навчання. Наприклад середній бал учнів/студентів у читанні у великих містах становить 499,4,  а в учнів із невеликих міст та селищ — 420,6, з математики відповідно 494,1, бал, та 408,1 балів.

Учні зможуть обирати академічний або професійний ліцей і навчатимуться на рівні з іншими дітьми з великих міст. Звичайно, що для цього потрібно забезпечити підвезення учнів, аби діти з сіл, селищ і містечок могли доїжджати до ліцею, який вони обрали, за необхідності створити пансіони для проживання і харчування учнів, які доїжджатимуть з інших місцевостей.

Реформа старшої школи, що передбачає створення профільної освіти та трансформацію закладів освіти, сприятиме забезпеченню рівного доступу всіх дітей до якісної освіти, допоможе створити й впорядкувати шкільну мережу, забезпечити раціональне використання ресурсів й оновити матеріально-технічне забезпечення закладів освіти.

РЕФОРМА СПРИЯЄ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ У СВІТОВИЙ ПРОСТІР

В Україні навчання поки що триває 11 років з поетапним переходом на 12-річку. Навчання у старшій школі нині триває 2 роки. А з 2027 року — 3 роки. Дослідники В. Кремень, В. Ляшенко, О Локшина роблять висновок, що у пострадянських країнах, крім України залишилося лише 3 держави, повна загальна середня освіта в яких триває 11 років — Азербайджан, Білорусь і Росія. 

У більшості країн Європи профільну освіту здобувають за 3 (в 17 країнах) або за  4 роки (19 країн), в одній країні (Литва) — за 2 роки (але базова середня освіта у Литві становить 6 років), у 3 країнах — п’ятирічна профільна освіта. В Україні найменша в Європі тривалість здобуття повної загальної середньої освіти. На думку науковців, через збереження 11-річної школи випускники українських шкіл не зможуть конкурувати з ровесниками із європейських країн, а українська освіта — органічно увійти в європейський і світовий освітні простори. Адже 12-річна освіта відповідає основним засадам світової освітньої політики, зокрема, положенням Інчхонської Декларації «Освіта 2030»

Євроінтеграція передбачає й інтеграцію української системи освіти в Європейський освітній простір. Для цього українське законодавство має бути приведене до норм європейської освітньої політики, в тому числі й у питаннях тривалості здобуття освіти. Адже найнижча тривалість здобуття повної загальної середньої освіти в європейських країнах — 12 років. 

Якщо учень обирає для здобуття вищої освіти іншу країну, він має завершити в цій країні 12 клас, і лише тоді може вступити до університету, і це створює для учнів певні проблеми. Багато молоді, отримавши вищу освіту в інших країнах світу, повертається і працює в Україні, впроваджує реформи, змінюючи її.

Як відбувається навчання у профільній школі інших країн світу — читайте у нашій окремій публікації. Слідкуйте за нашою Фейсбук-сторінкою та сайтом.

 

Як навчити молодь безпечній поведінці в Інтернеті — добірка ресурсів

9 лютого світ вчергове відзначив День безпечного Інтернету. Адже Всесвітня мережа — не лише простір для отримання знань, а й місце небезпек, якщо не знати простих правил поведінки в мережі й не володіти знаннями, як себе захистити.

Молодь є особливо вразливою. Для того, щоб Інтернет був безпечним і не заподіяв шкоди для маленького чи дорослого громадянина, як батькам, так і педагогам варто постійно проводити навчання безпечній поведінці в Інтернет-просторі.

Щороку до всесвітнього Дня безпечного Інтернету проводиться багато різних ініціатив. Пропонуємо вам добірку різноманітних онлайн-курсів, відеоуроків, посібників та інших матеріалів для педагогів, учнів та батьків про те, як зробити Інтернет безпечним, захистити себе й інших, які підібрав Центр кращого Інтернету.

Навчально-методичні ресурси

  • Методичні рекомендації для використання в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти навчально-методичного посібника та робочого зошита “Інтернет, який ми хочемоˮ (the Web We Want);

Відеоурок 1 – Захист дітей онлайн

Відеоурок 2 – Сексуальний шантаж

Відеоурок 3 – Секстинг

Відеоурок 4 – Секс-чатинг

Відеоурок 5 – Грумінг

Відеоурок 6 – Зображення сексуального характеру, що використовуються для помсти

«Захист дітей у цифровому середовищі: рекомендації для батьків та освітян»

«Захист дітей у цифровому середовищі: рекомендації для індустрій»

«Захист дітей у цифровому середовищі: рекомендації для органів державної влади»

А чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатися за допомогою.

Титульне фото: pixabay

Чи все так просто й однозначно зі шкільною формою у Великобританії

Дописи про шкільну форму активізували дискусію між прихильниками та противниками форми. Частина прихильників форми наводили як приклад позитивний досвід  використання шкільної форми саме у Великобританії. Тому ми дослідили цей досвід та узагальнили. 

Хоча у Сполученому Королівстві й немає законодавства, що визначає загальнообов’язковість шкільної форми на державному рівні, але кожна країна королівства має власну політику щодо шкільної форми: десь вона більш м’яка, десь — більш жорстка. 

Загалом спостерігаємо досить суворе ставлення до шкільної форми порівняно з іншими країнами, у багатьох школах вона запроваджена, а якщо учень відмовляється носити форму, він може бути покараний. Але водночас батькам, які не можуть придбати шкільну форму, надається матеріальна допомога. Крім того варто враховувати, що клімат нашої країни суттєво суворіший за британський, адже це також впливає на особливості шкільної форми. Крім цього спостерігаємо й певні проблеми і протести проти шкільної форми у цій країні.  

ЯКОЮ МАЄ БУТИ ШКІЛЬНА ФОРМА У КРАЇНАХ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

У Великобританії кожна школа самостійно вирішує, якою має бути шкільна форма, але водночас дотримуються вимоги недискримінації учнів за будь-якою ознакою. Ні в Англії та Уельсі, ні в Шотландії, ні в Північній Ірландії не існує законодавства, яке б регулювало шкільну форму в державних школах. 

Більшість шкіл вимагають від учнів носити шкільну форму. Формою в початковій школі часто є сорочка поло або сорочка та джемпер із брюками чи шортами для хлопчиків й спідницями чи штанами для дівчаток. У деяких початкових школах влітку дівчатам дозволяється носити сукні. Форма в середній школі різна. Зазвичай це піджак певного кольору або біла сорочка чи блузка; краватка, довгі штани або спідниця та чорні, сірі або синьо-чорні туфлі. Також може бути сорочка, светр та краватка або сорочка поло та толстовка. Колір форми обирає школа. 

ЧИ КАРАЮТЬ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ, ЯКЩО УЧЕНЬ НЕ НОСИТЬ ШКІЛЬНУ ФОРМУ?

Якщо дитина порушує шкільні правила зовнішнього вигляду чи форми, завуч або інша уповноважена особа може з’ясувати причину порушення і попросити учня повернутися додому, щоб переодягнутися, але при цьому врахувати спроможність виконати це рішення, вік та вразливість дитини, час та наявність (відсутність) батьків дитини вдома. Прохання повернутися додому, щоб переодягнутися, не є прогулом, а є дозволеною відсутністю.

Якщо учень неодноразово ігнорує встановлені єдині правила щодо шкільної форми, його можуть відсторонити від навчання або виключити зі школи. Про це йдеться на урядовому сайті Великобританії.

Виключення може бути тимчасовим та постійним. Якщо під час тимчасового відсторонення учня від занять він впродовж перших 5 навчальних днів у навчальний час без поважних причин перебуває у громадському місці, батьки можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності. 

Водночас, за підрахунками Дитячого товариства, у 2020 році майже півмільйона дітей були відправлені додому зі школи, оскільки через надмірну вартість шкільної форми носили “неправильну” форму. І це зважаючи на карантин та дистанційне навчання. 

Якщо батьки хочуть змінити шкільну форму, вони можуть поговорити із завучем, керівником школи чи Національною асоціацією батьків і вчителів (PTA).

Якщо батьки змушені купувати шкільну форму через постачальника з високою ціною, на урядовому сайті  їм пропонують звернутися до служби підтримки споживачів зі скаргою.

ЦІНА ТА ЯКІСТЬ ШКІЛЬНОЇ ФОРМИ: РЕКОМЕНДАЦІЇ УРЯДУ Й РЕАЛЬНІСТЬ

На державному рівні відсутнє законодавче регулювання вартості та якості шкільної форми, але є урядові рекомендації для усіх шкіл. У документі зазначається, що шкільна форма не повинна бути дороговартісною, щоб учні та  сім’ї мали змогу її придбати і вільно обирати школу, незважаючи на вартість форми. Під час запровадження шкільної форми керівні органи шкіл повинні насамперед враховувати і контролювати її вартість, співвідношення ціни та якості форми. Шкільна форма повинна бути легко доступною для придбання батьками, тобто школи мають переконатися, що форма доступна в різних магазинах, торгових точках та постачальниках в Інтернеті, а не в одного постачальника. Школам варто звести до мінімуму або уникати фірмових дороговартісних предметів (логотипи, верхній одяг тощо).

Проте опитування Департаменту освіти Великобританії 2015 року показало, що майже п’ята частина батьків та опікунів зазнали фінансових труднощів, купуючи шкільну форму для своєї дитини. Батьки та опікуни значно рідше стикалися із труднощами, якщо школи дозволяли купувати форму в різних постачальників. Про це йдеться в документі Казначейства Великобританії за 2015 рік

Результати звіту опитування Дитячого товариства 2020 року (опитано близько 1000 батьків у Великобританії) показало, що батьки, чиї діти навчаються у державних школах, витрачають на шкільну форму в середньому 337 ​​фунтів стерлінгів на рік на кожну дитину в середній школі та 315 фунтів стерлінгів на кожну дитину в початковій школі. У середньому ці витрати втричі більші за ті, які батьки вважають розумною вартістю шкільної форми.

Багато сімей намагаються оплатити ці великі витрати, що так само негативно впливає на дітей. Майже чверть (23%) батьків сказали, що така вартість шкільної форми призводила до того, що їхня дитина була одягнена в непристойну, нечисту або непідходящу за розмірами форму. Носіння такої форми призводить до знущань над дітьми або навіть відрахування зі школи не з вини дитини. Майже півмільйона дітей були відправлені додому зі школи, оскільки через надмірні витрати носили “неправильну” шкільну форму.

Дослідження також виявило, що сім’ї  з низьким рівнем доходу змушені скоротити витрати на їжу та інші потреби, щоб оплатити шкільну форму. Багато шкіл також вимагають, щоб певні предмети були брендовані або придбані у конкретних постачальників. Якщо батькам доводилося купувати два чи більше товари в зазначеного постачальника, середня вартість форми для початкової школи була дорожчою на 50%.

Із цього Дитяче товариство робить висновки, що рекомендаційні вказівки Департаменту не мають юридичної сили. 

Законопроєкт про освіту (Керівництво щодо вартості шкільної форми) прагне виправити це, дозволяючи запровадити законодавчі вказівки щодо покриття витрат на шкільну форму.

ДОПОМОГА МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМ СІМ’ЯМ У ПРИДБАННІ ШКІЛЬНОЇ ФОРМИ

Якщо дитина не носить форму, включаючи спортивну, через те, що батьки не можуть собі дозволити фінансово придбати форму, вони можуть отримати допомогу щодо витрат на шкільну форму. Для цього батьки мають перевірити, чи надає місцева рада допомогу на шкільну форму та набір для фізичної культури. Якщо рада не пропонує допомоги, вони можуть звернутися безпосередньо до школи, в якій навчається дитина. Ті, хто проживає в Північній Ірландії, Шотландії та Уельсі можуть отримати гранти на шкільну форму. Ці гранти виплачують місцеві ради. Алгоритми їх отримання у кожній раді свої.

Північна Ірландія. Деякі учні початкової, після початкової школи та спеціальних шкіл мають право отримувати гранти на придбання шкільної форми. Сума щорічного гранту на шкільну форму коливається від 35,75 до 56 фунтів стерлінгів залежно  від класу, і 22 фунтів стерлінгів для придбання комплекту форми для занять фізичною культурою для учнів після початкової школи/спеціальної школи. 

Шотландія. У Шотландії батьки можуть отримати щорічну допомогу на шкільний одяг та взуття для дитини, не менше 100 фунтів стерлінгів на дитину.

Уельс. В Уельсі така щорічна допомога називається грантом на розвиток учнів і становить 125 фунтів стерлінгів для придбання шкільної форми, спорядження, спортивного комплекту та комплекту для занять поза школою. Для учнів 7-го класу грант становить 200 фунтів стерлінгів, враховуючи збільшені витрати, пов’язані з початком середньої школи.

КЛІМАТ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Вивчаючи та порівнюючи досвід інших країн щодо запровадження шкільної форми, ми повинні врахувати клімат і середню температуру.  Великобританія має помірний морський клімат із теплим літом, не дуже холодними зимами і постійними опадами протягом всього року. Середня температура січня коливається від +3,5° до +7°С,  сніг є досить рідкісним явищем. Коли у цій країні випадає сніг, у школах скасовуються всі уроки, а діти йдуть на шкільне подвір’я гратися.  Середня температура травня від + 7°С до + 17°С, вересня + 10°С + 19°С. 

На території України існують щонайменше 7 типів клімату, на більшій частині  переважно континентальний, для якого характерна істотна різниця в температурах, залежно від пори року. Середня температура січня коливається від -5°С до -9°С, травня — від +15°С до +22°С, вересня — від +10°С до +20°С.

Також, за свідченнями громадян України, які проживають у Великобританії, більшість дітей до школи батьки підвозять на автомобілях,  і відповідно забирають зі школи, адже практично кожна родина має автомобіль. 

Тому в холодну пору року діти комфортно почуваються у шкільній формі. 

 

ПРОТЕСТИ ПРОТИ ШКІЛЬНОЇ ФОРМИ ТА ДРЕС-КОДУ

Під час дискусій про шкільну форму в Україні можна почути дещо ідеалізоване бачення використання шкільної форми у Великобританії. Але і в цій країні періодично виникають суперечки та протести у суспільстві,  судові справи щодо шкільної форми та одягу для школи. 

У 2019 році відбувся масовий протест 150 учнів та батьків щодо запровадження брюк як обов’язкового одягу для всіх — дівчат та хлопців. Ця вимога була запроваджена як гендерно нейтральна форма. Дівчат, які приходили до школи у спідниці, відправляли додому, щоб переодягнутися.

Суспільство дорікало поліції та вчителям за те, що вони замкнули шкільні ворота й не пускали школярів через порушення політики одягу,  залишаючи учнів бродити вулицями міста. 

У ЗМІ повідомлялося, що близько 40 шкіл у Великобританії мають подібні вимоги щодо заборони спідниць та запровадження брюк як обов’язкового елементу шкільного одягу.

У 2021 році батькам однієї з учениць погрожували судом за те, що їхня донька відмовляється носити в школі спідницю довжиною до колін. Учениця носила спідниці довжиною до щиколотки через релігійні переконання, але їй повідомили, що це неправильна шкільна форма і декілька разів відправляли додому переодягатися. 

У 2017 році частина учнів однієї зі шкіл міста Ексетер  звернулися до адміністрації школи із проханням дозволити носити у спекотну погоду довгі шорти, адже температура в той час піднялася вище 30°С. Учням відмовили, але хтось із представників школи пожартував, що хлопчики також можуть носити спідниці, якщо захочуть. Тоді частина хлопців на знак протесту прийшла до школи у спідницях. На зауваження про волохаті ноги учні побрили їх. 

Дуже важливо знати про цю історію те, що “ніхто з хлопців не зазнав покарання”. 

А у 2016 році батьки учнів викликали поліцію до школи після того, як більш ніж 50 учнів відправили додому через “неправильний” одяг. Дітей відправляли додому через неправильне взуття, неправильні штани, відсутність піджака, золотої пряжки на взутті чи оборки на шкарпетках.

На завершення нашого невеликого дослідження варто додати, що, незалежно від того, є шкільна форма традицією, чи ні, є обов’язковими шкільна форма, дрес-код, чи ні, вони у будь-якому разі не мають створювати учневі внутрішнього та фізичного дискомфорту, а батькам — фінансових незручностей. Як бачимо, в багатьох британських закладах освіти зі шкільною формою, якщо є вимога носити шкільну форму, є й відповідна фінансова допомога та підтримка учнів і батьків місцевою владою. Здобувач освіти має почуватися вільно й комфортно. А вимоги носити шкільну форму чи дрес-код повинні бути розумними й знати адекватні межі. 

ЧИТАЙТЕ ІНШІ ДОПИСИ: 

Примус до носіння обов’язкової шкільної форми порушує права учнів

Шкільна форма: “за” і “проти” — думки українських учнів, батьків і педагогів та дослідження американських науковців

 

На фото шкільна форма м. Харлестон: http://www.harleston.norfolk.sch.uk/parents/school-uniform/