Головна Блог

Відповіді на гарячі запитання щодо відпусток – роз’яснення Міністерства економіки України

На початку червня цього року ми опублікували допис “Що потрібно знати педагогу про відпустку” і отримали численні запитання від вчителів, директорів закладів освіти щодо відпусток. Особливо багато запитань надійшло щодо:

  • відпусток та оздоровчих виплат вчителів-пенсіонерів, які працюють за строковими трудовими договорами;
  • скасування коефіцієнту підвищення посадового окладу для розрахунку середньої заробітної плати для відпускних виплат;
  • виплати допомоги на оздоровлення педагогічних працівників, які працюють не на повне педагогічне навантаження;
  • загальної тривалісті щорічних основної та додаткових відпусток.

Оскільки у законодавстві не завжди можна знайти відповіді на ці запитання або наявні норми можна трактувати по-різному, ще у червні ми звернулися Кабінету Міністрів України з відповідним листом й нещодавно отримали відповідь від Міністерства економіки. Розуміємо, що цього року педагогічні працівники вже перебувають у відпустках, але, сподіваємося, ці роз’яснення на основі листа-відповіді дозволять більш впевнено знати та відстоювати свої права у подальшому.

 

ВІДПУСТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ЗА СТРОКОВИМ ДОГОВОРОМ

У своєму листі освітній омбудсмен просив надати роз’яснення щодо щодо відпусток та отримання оздоровчих виплат вчителів-пенсіонерів, які працюють за строковими трудовими договорами, термін завершення якого спливає у травні або червні поточного року. Якщо керівник закладу освіти не бажав продовжити строковий договір і звільняв працівника, то останній втрачає своє законне право на відпустку та оздоровчі виплати. 

Відповідно до роз’яснення Міністерства економіки України, вчителям, які отримують пенсію за віком і працюють за строковим договором, надається щорічна основна відпустка за графіком, затвердженим у закладі, та виплачується допомога на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати). Адже статтею 2 Закону України “Про відпустки” визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується реалізується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

 У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору.

У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

 

ОЗДОРОВЧІ ВИПЛАТИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ЗА СТРОКОВИМ ДОГОВОРОМ

Також вчителі-пенсіонери, які працюють за строковими трудовими договорами, масово скаржилися на неотримання оздоровчих виплат. Хоча виплата допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки є державною гарантією педагогічним працівникам закладів освіти відповідно до статті 57 Закону України “Про освіту”.

Мінекономіки роз’яснює, що вчителям, яким виплачується пенсія за віком і які працюють за строковим договором, надається щорічна основна відпустка за графіком, затвердженим у закладі, та виплачується допомога на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати), як це передбачено законодавством.

Якщо до закінчення строку договору працівнику не надана щорічна основна відпустка, то відповідно до статті 24 Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У разі звільнення педагогічних працівників закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

При цьому, у разі звільнення працівника без надання йому щорічної основної відпустки, при виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток допомога на оздоровлення не виплачується.

Враховуючи зазначене вище та з метою недопущення порушення права педагогічних працівників на отримання допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, Міністерство освіти і науки надсилало засновникам і керівникам закладів загальної середньої освіти роз’яснення з цього питання (лист МОН від 15.05.2020 № 1/9-259).

Тобто, вчителі-пенсіонери, які працюють за строковими трудовими договорами мають право на відпустку та отримання оздоровчих виплат. Якщо час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору, то він продовжується до закінчення відпустки.

 

РОЗРАХУНКОВІ ВИПЛАТИ ЗА ВІДПУСТКИ

З початком відпускної кампанії серед працівників закладів освіти, які зазвичай йдуть у відпустки влітку, до освітнього омбудсмена звернулася велика кількість педагогічних працівників щодо зменшення розрахункових виплат за відпустки, які потребують упорядкування та отримання роз’яснень від центральних органів виконавчої влади. 

Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100”  від 09.12.2020 р. № 1213, яка виключила з пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 8 лютого 1995 р. № 100, відповідно до якого дозволялося застосовувати коефіцієнт коригування при обчисленні середньої заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) у розрахунковому періоді чи у періоді збереження середньої заробітної плати. Але застосувати коефіцієнт підвищення посадового окладу для розрахунку середньої заробітної плати для відпускних виплат не було можливим через внесення змін до вищезазначеного нормативно-правового акту. Через це працівники сфери освіти отримали відпускні виплати без урахування збільшення розмірів мінімальної заробітної плати.

Як зазначає Міністерство економіки України у листі, вилучення вищезазначеної норми Порядку обчислення середньої заробітної плати мало обгрунтовану мету, спрямовану на усунення фактичної нерівності у можливостях для працівників підприємств, установ, організацій різних форм власності.

Так, зокрема пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати було надане право госпрозрахунковим підприємствам зменшувати коефіцієнт коригування, враховуючи свої фінансові можливості, що призводило до дискримінації при обчисленні середньої заробітної плати між працівниками бюджетної та небюджетної сфери, а також надавало можливість останнім значно занижувати коефіцієнт коригування без вагомих підстав.

Мінфін зауважує, що вилучення механізму коригування виплат не повинно призводити до зменшення середньої заробітної плати працівників, оскільки кошти, які мали бути направлені на коригування заробітної плати в межах передбаченого фонду оплати праці, мають бути направлені на додаткову заробітну плату та стимулюючі виплати, які в свою чергу в обов’язковому порядку враховуються при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати.

 

ЯК НАРАХОВУВАТИ ЩОРІЧНУ ОСНОВНУ ТА ДОДАТКОВІ Й СОЦІАЛЬНІ ВІДПУСТКИ

До освітнього омбудсмена надходили запитання від керівників закладів освіти щодо надання повної щорічної, додаткових та соціальних відпусток працівникам, щоб при цьому не порушити українське законодавство. Адже більшість педагогічних працівників мають тривалість відпустки 56 днів, а з них частина мають право на додаткові та соціальні відпустки тривалістю до 10 днів. Водночас у 3  абзаці статті  10 Закону України “Про відпустки” зазначено, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів. 

Мінекономіки у своїй відповіді зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України “Про відпустки” одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодекс законів про працю України).

Відповідно до статті 4 Закону України “Про відпустки” зазначена відпустка є соціальною і не належить до виду щорічних відпусток, тому на неї не поширюються норми Закону, передбачені для щорічних відпусток. Тобто щорічна основна відпустка педагогічного працівника складає 56 днів, але працівник має повне право крім цієї відпустки взяти додаткову соціальну відпустку на 10 днів.

 

ВИПЛАТА ДОПОМОГИ НА ОЗДОРОВЛЕННЯ ПРИ НЕПОВНОМУ ПЕДАГОГІЧНОМУ НАВАНТАЖЕННІ ТА СУМІСНИКАМ

У статті 57 Закону України «Про освіту» зазначається, що педагогічні працівники та науково-педагогічні працівники отримують допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки. Але законодавством не визначено, у якому розмірі отримують допомогу на оздоровлення педагогічні працівники, які працюють не на повне педагогічне навантаження (неповну тарифну ставку), не визначено також отримання цієї допомоги працівникам, що працюють за сумісництвом. І щороку невизначеність законодавства створює запитання у педагогічних працівників. Тому освітній омбудсмен  попросив надати роз’яснення і цього питання.  

Міністерство економіки України роз’яснило, що відповідно до статті 57 Закону України “Про освіту”, держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) під час надання щорічної відпустки. 

Згідно з частиною третьою статті 56 Кодексу законів про працю України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Ця виплата поширюється на педагогічних і науково-педагогічних працівників, перелік посад яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963. Вона є обов’язковою, і кошти на виплату такої допомоги мають бути передбачені фондом оплати праці закладу.

Для кожного педагогічного та науково-педагогічного працівника передбачається одна допомога для оздоровлення. Також, як пояснює Мінекономіки, нормативні акти не визначають, що розмір допомоги на оздоровлення залежить від навантаження працівника, тому педагогічним і науково-педагогічним працівникам, які працюють на неповну ставку (за основною посадою), допомога на оздоровлення виплачується у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, що виконується.

Педагогічним працівникам, які працюють в одному або декількох закладах, виплата допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки здійснюється тільки за місцем основної роботи в розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати) незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження працівника і лише за одним, а не кожним, місцем роботи.

Роз’яснення стосовно виплати допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки надавались спільним листом Міністерства освіти і науки та ЦК Профспілки працівників освіти і науки від 11.06.2001 № 1/9-223, № 02-8/267.

Водночас законодавством не встановлено обмежень щодо виплати матеріальної допомоги, у тому числі й на оздоровлення, для педагогічних працівників, які працюють за сумісництвом.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” та наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 No 557 “Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ” педагогічним працівникам, які працюють в закладах освіти за сумісництвом, матеріальна допомога на оздоровлення може бути виплачена на загальних підставах, як й іншим працівникам закладу, за рішенням керівника закладу в межах затвердженого для закладу фонду заробітної плати.

 

 Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер.  

Докладно дивіться також лист-роз’яснення Міністерства економіки України.

Зміни у законодавстві щодо впровадження профільної освіти

Postgraduate, career opportunities for young specialist. College choice advisor, college rankings, career assessment test concept. Pinkish coral bluevector isolated illustration

Минулого тижня Верховна Рада України прийняла у другому читанні та загалом проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення механізмів формування мережі ліцеїв для запровадження якісної профільної середньої освіти –

№ 4629-1/. Він вносить зміни до Законів України “Про освіту” та “Про повну загальну середню освіту”, які стосуються переважно реформування мережі закладів загальної середньої освіти. Але є й низка інших важливих для захисту прав здобувачів освіти змін.

ВИЗНАЧЕННЯ БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Тепер у Законі України “Про освіту” міститиметься визначення безпечного освітнього середовища.

Безпечне освітнє середовище визначається як “сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил, законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпечності та якості харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (булінг (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору, а також унеможливлюють вживання на території та в приміщеннях закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин” 

ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ У ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

На Кабінет Міністрів України покладається обов’язок  утворити спеціально уповноважену державну установу, яка б організовувала та забезпечувала надання освітніх послуг у дошкільній та повній загальній середній освіті тим вихованцям та учням, які перебувають на стаціонарному лікуванні або яким надається реабілітаційна допомога в закладах охорони здоров’я. Така установа створюється, щоб забезпечити рівні права, можливості та безперервність здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти такими дітьми.

Кабмін  затверджує статут такої державної установи, порядок проведення конкурсного відбору на зайняття посади її директора, умови оплати праці її працівників, порядок організації здобуття освіти для цих учнів та вихованців.

 

ДОСТУПНІСТЬ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Районні та міські ради мають забезпечувати доступність дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, а не дошкільної, початкової, базової середньої та позашкільної освіти, як було визначено раніше. А сільські та селищні ради тепер нестимуть відповідальність за забезпечення доступності дошкільної та загальної середньої освіти, а не лише дошкільної та початкової.

 

ЗМІНИ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ 

Прийнятий проєкт Закону виключає визначення поняття опорний заклад із Закону України “Про освіту” та вносить удосконалене, розширене визначення опорного закладу в частину шосту статті 31 Закону України “Про повну загальну середню освіту”. Зокрема, у визначенні додається, що опорний заклад має забезпечувати безпечне освітнє середовище та здобуття на належному рівні початкової, базової та/або профільної середньої освіти на рівні державних стандартів.

Рішення про утворення комунальних початкових шкіл, гімназій як окремих юридичних осіб, їх реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають міські, сільські та селищні ради. Районні ради таких рішень більше не приймають. 

Рішення про утворення комунальних ліцеїв як окремих юридичних осіб, їх реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні, сільські ради. Тобто сільські та селищні ради отримали право утворювати ліцеї. Й створення ліцеїв більше не обмежує кількість населення. 

Для започаткування та провадження освітньої діяльності комунального ліцею засновник має забезпечити відповідність такого закладу освіти вимогам, що визначені положенням про ліцей, ліцензійними умовами та цим Законом. Зокрема, має функціонувати не менше двох класів (не менше одного – у гірській місцевості) з наповнюваністю не менше 25 учнів у кожному з них протягом кожного року здобуття профільної середньої освіти. До цього у складі ліцею мало бути створено та функціонувати не менше чотирьох 10 класів.

Також у ліцеї має бути:

  • створене безпечне, інклюзивне та цифрове освітнє середовище відповідно до вимог законодавства;
  • забезпечене здобуття учнями профільної середньої освіти відповідно до профілів навчання (не менше трьох) з навчальним навантаженням та з можливістю обрання учнями навчальних предметів (інтегрованих курсів, інших освітніх компонентів) в обсягах, що визначаються законодавством;
  • забезпечене підвезення (у разі потреби) учнів і педагогічних працівників;
  • вільний і безоплатний бездротовий доступ до мережі Інтернет з характеристиками, що відповідають вимогам законодавства, у приміщеннях закладу освіти, у тому числі у пансіоні;
  • створені безпечні умови харчування та забезпечення здобувачів освіти харчуванням у порядку та відповідно до норм, визначених Кабінетом Міністрів України.

Як і раніше, реорганізація, зміна типу, ліквідація закладу загальної середньої освіти у сільській місцевості допускається лише після громадського обговорення проєкту відповідного рішення засновника, але важливо, що проєкт цей має оприлюднюватися не менше ніж за один рік до прийняття відповідного рішення. Раніше конкретних встановлених термінів не було. 

 

Освітній омбудсмен вже наголошував, зокрема, і під час презентації доповіді, що для створення якісної профільної школи та реорганізації освітньої мережі мають бути встановлені чіткі терміни. Тобто не може бути так, щоб про неприйом до 10 класу здобувачів освіти та їхніх батьків повідомляли за 3-4 місяці до цього, не може тип закладу змінюватися за кілька місяців до початку нового навчального року. Відповідні пропозиції освітній омбудсмен подавав до Кабміну. Частково вони були враховані.

Раніше законодавством передбачалося, що як виняток за рішенням засновника ліцей міг забезпечувати здобуття базової середньої освіти. Тепер за рішенням засновника ліцей може забезпечувати здобуття базової середньої освіти та, як виняток, здобуття початкової освіти, а початкова школа, гімназія може включати дошкільний підрозділ, за умови його розміщення в окремій будівлі або відокремленому приміщенні з окремими входом/виходом і територією для вихованців дошкільного підрозділу.

Відповідно до змін, до 1 вересня 2024 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні (з урахуванням пропозицій міських, сільських, селищних рад), Київська та Севастопольська міські ради мають затвердити плани формування мережі закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти з урахуванням вимог цього Закону до ліцеїв, щодо безпечного, інклюзивного та цифрового освітнього простору, демографічних показників розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, спроможності територіальних громад, профілізації старшої профільної школи і необхідності охоплення на відповідній території усіх профілів навчання, визначених законодавством, з метою гарантування і забезпечення права кожного учня на вибір відповідного профілю навчання.

Засновники ліцеїв до 1 вересня 2027 року мають забезпечити з урахуванням затверджених міськими радами планів ліцеї належною матеріально-технічною базою, обладнанням, доступом до мережі Інтернет, відібрати на конкурсних засадах педагогічних працівників, провести конкурс відповідно до вимог цього Закону на посаду керівника закладу освіти.

Також проєкт Закону визначає, що Кабмін при формуванні проектів державного бюджету на 2022-2030 роки повинен передбачати субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення НУШ, зокрема, для запровадження трирічної профільної середньої освіти в межах дванадцятирічної повної загальної середньої освіти.

Як відновити права на отримання документів про освіту

Статтею 40 Закону України «Про освіту» визначено, що після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців закладів дошкільної освіти) обов’язково мають отримати відповідний документ про освіту. Цей документ є дуже важливим у житті здобувача освіти, оскільки підтверджує, що він здобув певний рівень освіти, і надає випускникові право здобувати наступний рівень освіти та право на працевлаштування.

Але ми отримуємо чимало звернень, у яких здобувачі освіти та батьки здобувачів освіти скаржаться на різні неправомірні перешкоди щодо отримання документів про освіту. У підрозділі першої щорічної доповіді  “Дотримання прав в освіті – 2020” ми описали певні проблеми щодо реалізації права отримати необхідний документ про освіту та запропонували поради для вирішення цих проблем.

 

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЩОДО ОТРИМАННЯ ДОКУМЕНТА ПРО ОСВІТУ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

У закладах загальної середньої освіти спостерігаються проблеми з видачею первинного документа, поверненням, виправленням і відновленням здобувачам освіти документів про освіту. Зокрема, поширені випадки, коли заклад освіти відмовляється віддавати учню чи випускнику-дев’ятикласнику оригінал документа про освіту з необгрунтованих причин, наприклад, якщо здобувач освіти виявляє бажання перейти в іншу школу або вступити до закладу професійної (професійно-технічної освіти).  Абітурієнтам, які вступають до вітчизняних закладів освіти та мають у свідоцтві про освіту навіть несуттєві одруківки або інші помилки, наявність помилок дещо ускладнює процедуру реєстрації особистого електронного кабінету під час подачі документів.

Також простежується проблема неправомірного вимагання коштів або матеріальних вигод для закладу освіти чи окремих працівників зі здобувачів освіти або їхніх батьків  для видачі документа про освіту. 

Пандемія COVID-19 також певним чином вплинула на право випускників здобувачів закладів загальної середньої освіти отримати документ про освіту. Так, в окремих областях України пандемія COVID-19 дещо вплинула на своєчасність видачі випускникам, які планували вступати за кордон, свідоцтва про повну загальну середню освіту, що створило для них деякі труднощі. Наявність перелічених вище проблем підтверджують, зокрема, звернення до освітнього омбудсмена. 

Як вирішити проблеми з отриманням, заміни, виправлення, відновлення документів про середню освіту ви можете дізнатися прочитавши юридичне роз’яснення освітнього омбудсмена.

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ З ДОКУМЕНТАМИ ПРО ОСВІТУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Як і в закладах загальної середньої освіти, у закладах вищої освіти здобувачі освіти стикаються із проблемою своєчасної видачі первинного документа, а також – виправленням і відновленням документів про освіту. Трапляються випадки, коли заклад вищої освіти необгрунтовано відмовляється віддавати студенту або випускнику оригінал документа про освіту, наприклад, якщо здобувач освіти виявляє бажання змінити заклад вищої освіти або паралельно здобувати додаткову освіту ще в одному закладі вищої освіти. 

Також наявна проблема, коли особи, що вже не є учасниками освітнього процесу, не можуть забрати, відновити чи виправити через наявність помилок документ про освіту через неупорядкованість у закладі освіти архівів, які засвідчують, що ця особа здобувала освіту в певному закладі та отримала відповідний документ про освіту. Проблема з архівами документів є і в діючих, і в реорганізованих закладах освіти та в їхніх правонаступників. 

Спостерігається проблема, коли заклади освіти відмовляються виправити в документі про освіту помилки, всупереч зверненням учасників освітнього процесу, або роблять це несвоєчасно. 

Також у результаті розгляду звернень Служба освітнього омбудсмена виявила, що випускники ЗВО в разі отримання диплому з помилками, відповідно до законодавства, можуть отримати лише його дублікат, а не виправлений документ, що створює певні ризики для тих випускників, які планують працевлаштуватися або вступати за кордон. Варто зазначити, що випускники закладів загальної середньої освіти в разі помилки у свідоцтві про освіту, відповідно до законодавства, отримують не його дублікат, а виправлений документ. 

Яким чином розв’язати проблеми із документами про вищу освіту дізнавайтеся у відповідному дописі

 

 Що необхідно змінити, щоб покращити забезпечення права на відновлення та виправлення документа про вищу освіту 

Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 “Порядку замовлення документів про базову середню освіту та повну загальну середню освіту, видачі та обліку їх карток”, виправлений документ – документ, що виготовляється повторно через наявність помилок у первинному документі. 

Відповідно до підпункту 3 пункту 1  розділу 5 “Порядку замовлення, виготовлення, видачі, обліку документів про вищу освіту та додатків до дипломів європейського зразка”, в разі якщо після внесення до ЄДЕБО інформації про видачу документа про вищу освіту виявлено помилки в інформації, що відтворюється в документі про вищу освіту, заклад освіти виготовляє дублікат документа про вищу освіту . 

Пропонуємо внести зміни до підпункту 3 пункту 1 розділу 5 «Порядку замовлення, виготовлення, видачі, обліку документів про вищу освіту та додатків до дипломів європейського зразка» щодо виготовлення в разі помилки в документі про вищу освіту саме виправленого документа, а не його дубліката.

Закладам освіти та правонаступникам реорганізованих закладів освіти рекомендуємо перевірити й упорядкувати архіви з документами осіб, що здобували освіту у відповідному закладі та отримували відповідний документ про освіту, аби особи, які втратили, пошкодили або не отримали своєчасно документ про освіту, могли безперешкодно його відновити.

Ознайомитися з повним текстом доповіді можна тут.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

Дотримання прав в освіті: проблеми і рішення

Сьогодні освітній омбудсмен презентував для громадськості першу щорічну  доповідь “Дотримання прав в освіті 2020”.  

Ця доповідь висвітлює основні проблеми щодо дотримання прав в освіті, захисту інтересів учасників освітнього процесу, зокрема в умовах пандемії та пропонує певні способи вирішення цих проблем.

В межах заходу також відбулася панельна дискусія “Як забезпечити дотримання прав в освіті?”, участь у якій взяли: 

  • Аксана Філіпішина – представник Уповноваженого Верховної Ради України з дотримання прав дитини та сім’ї;
  • Ольга Будник – виконавча директорка Центру «Ейдос», радниця-уповноважена Президента України з питань Фонду Президента з підтримки освіти, науки та спорту, яка модерувала захід;
  • Григорій Баран – менеджер програми «Соціальний капітал», секретар; правління Міжнародного фонду “Відродження”;
  • Альона Парфьонова – співголова громадського об’єднання “Батьки SOS”;
  • Ірина Чернілевська, директорка гімназії №179 м. Києва.

Під час дискусії обговорювалися, зокрема, питання впливу пандемії на освіту, найпоширеніші проблеми, з якими зіткнулися учні, батьки під час пандемії, як влада долала ці виклики, як забезпечується доступ до освіти через формування освітньої мережі та інші.

Першу доповідь освітнього омбудсмена не слід розглядати як всеохопну, оскільки коло прав та проблем в освіті надзвичайно широке й не може бути узагальнене в досить стислому документі. Тому робота буде системно продовжуватися й надалі. Створення цієї доповіді не передбачається нормами законодавства, що визначають правові підстави діяльності освітнього омбудсмена,  та є ініціативою освітнього омбудсмена. Особливістю цієї річної доповіді є те, що огляд проблем у ній більшою мірою стосується освіти неповнолітніх, оскільки саме в цьому сегменті системи освіти спостерігається найбільша кількість проблемних моментів, які потребують прискіпливої уваги. Також саме цей сегмент освіти зазнав найсильнішого негативного впливу пандемії Covid-19. Більш докладно питання дотримання прав у професійній (професійно-технічній), передвищій, вищій освіті та освіті дорослих буде висвітлено у наступній річній доповіді.

Узагальнюючи результати доповіді, освітній омбудсмен зазначив, що назагал освітнє законодавство достатньо розвинене та глибоко захищає права в освіті, але це не виключає порушень, іноді – досить суттєвих, з якими треба працювати та які потрібно усувати. Тому важливо розуміти, що чимало норм в освіті все ж застаріли, а з іншого боку чимало фактів реального життя не мають належного нормативного регулювання. І пандемія це дуже яскраво показала. 

Також освітній омбудсмен вчергове наголосив, що без якісного фінансування якісна освіта неможлива. Фінансуванню закладів освіти присвячений найбільший підрозділ доповіді. Ще одна проблема – це виразна нестача якісної комунікації в освіті та комунікації з громадою. 

Також необхідно звернути особливу увагу на доступ та право на освіту дітей з особливими освітніми потребами. 

“Нас дуже хвилює ставлення до дітей з особливими освітніми потребами. Проблема навіть не в тому, що школа чи система освіти не знає, як з ними працювати – вже здебільшого знає. Але ми стикаємося з численними випадками, коли дитина, яка потребує уваги, яка має особливі потреби, опиняється у ролі вигнанця, і починається булінг і дитини, і її батьків. Це негуманно, незаконно і неприйнятно. Ми маємо тримати курс на те, щоб діти, які мають особливі освітні потреби, відчували себе повноправними членами суспільства, соціалізувалися, зростали, виховувалися і спілкувалися з іншими дітьми, а не опинялися у спеціалізованих школах”, – зазначив освітній омбудсмен. 

СВІТА В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ

Як зазначила виконавча директорка Центру «Ейдос», радниця-уповноважена Президента України з питань Фонду Президента з підтримки освіти, науки та спорту Ольга Будник, за результатами дослідження “Освіта в умовах пандемії”, проведеного в межах підготовки доповіді, саме керівники шкіл мали брати на себе відповідальність за роботу в нових умовах: “Ніхто спочатку не розумів, як жити в нових умовах. Всі очікували від Міністерства освіти і науки України конкретних вказівок, як рухатися далі, але дослідження показало, що нормативна база з’явилася певною мірою із затримкою і не завжди була ефективною. Респонденти очікували, що документи мали бути чіткими розпорядженнями, а не носити рекомендаційний характер”.

Представник Уповноваженого Верховної Ради України з дотримання прав дитини та сім’ї Аксана Філіпішина звернула увагу на вплив на доступ учасників освітнього процесу до якісної освіти реформи децентралізації, деінституціалізації, питання економічного добробуту в Україні, коли збільшується економічна криза і так само на пряму впливає на доступ до якісної освіти. Вона зазначила про тонку межу між автономією закладу освіти та діями керівника: секретаріат Уповноваженого продовжує отримувати звернення громадян стосовно того, що користуючись своєю автономією керівники закладів іноді вдаються до самоуправства, розуміючи безкарність і слабкий вплив з центру і регіону на ситуацію, яка відбувається у територіальних громадах.

Також представник Уповноваженого Верховної Ради України з дотримання прав дитини та сім’ї надзвичайно схвильована, що доступ до освіти все менше можливо реалізувати для сімей у складних життєвих обставинах і дітей із цих сімей. 

Створення такої доповіді – велика за обсягом робота, що була б неможлива без співпраці з партнерськими організаціями, зокрема, Центром політичних студій та аналітики «Ейдос», які отримали фінансову допомогу Міжнародного Фонду “Відродження”. Секретар правління Міжнародного фонду “Відродження” Григорій Баран зазначив, що дослідження, які проводилися за підтримки фонду “Відродження”, також  показали, що діти із вразливих груп найбільше постраждали від пандемії.  Пан Григорій наголосив на трьох речах, чому для фонду важливо підтримувати такі дослідження: 

  • По-перше, на думку фонду “Відродження”, право на освіту – це одне із фундаментальних прав людини, яке дозволяє нам реалізувати всі інші права.
  • По-друге, дуже важливо, щоб будь-які рішення та рекомендації базувалися на дослідженнях, на якісних доказових даних. 
  • По-третє, в умовах кризи ресурси завжди обмежені, й дуже важливо використовувати ці ресурси саме на освіту, а не забирати у неї гроші на інші галузі. 

“Буквально за кілька місяців ми починаємо новий навчальний рік, але про якусь надзвичайну державну програму вимірювання втрачених знань або підтримки освітньої сфери, я, на жаль, не чув. Саме тому ми підтримуємо такі дослідження, які показують, що недофінансування, зменшення фінансування, перенесення коштів – це дії, що несуть ефект, який ми зможемо побачити через 10 років”, – зазначив пан Григорій. 

Альона Парфьонова – співголова громадського об’єднання “Батьки SOS” визначила три основні проблеми, з якими зіткнулися батьки під час дистанційного навчання: 

  • відсутність комунікації та зворотного зв’язку вчителя з батьками та дітьми; 
  • зниження якості освіти, зокрема, через неякісні підручники; 
  • забезпечення освітнього процесу (відсутність інтернету, достатньої кількості гаджетів у родинах). 

“Я чула думки – і з ними можна погодитися, що, якби карантину не було, його потрібно було б вигадати для того, щоб пришвидшити в освіті усі процеси щодо нормотворчості, щодо зміни нормативних документів, тому що дистанційна освіта отримала своє право на життя, хоч і була передбачена саме як форма освіти під час карантину, під час жорстких обмежень. Усі зрозуміли, що має бути її нормативно-правове врегулювання, а його не було. І тому в турбо режимі розпочалися ці зміни”, – зауважила пані Альона.

Директорка гімназії №179 м. Києва Ірина Чернілевська також зазначила, що, дійсно, питання обставин, які змінювалися, і необхідність прийняття швидких рішень лягли в першу чергу на директорів. Вона висловила сподівання, що доповідь освітнього омбудсмена стане дороговказом для майбутніх реформ і буде врахована під час обговорення нового закону про містобудування для забезпечення права дитини на доступність та безоплатність освіти. Адже нині часто запускаються нові житлові комплекси, натомість заклади освіти не будуються, що призводить до переповнення класів та відсутності місць для зарахування у школу. 

Цікавим та змістовним було спілкування і з іншими учасниками обговорення, які були присутні в Укрінформі.

Зокрема, представниця НАЗК Вікторія Козаченко поставила запитання, як саме треба забезпечити в освіті протидію корупції. 

А представниця асоціації Digital Ukraine Ксенія Захарченко запитала щодо того, як необхідно змінювати шкільну STEAM-освіту, аби покращити її якість.

Варто зазначити, що представленню доповіді для широкого загалу передувала її презентація на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, яка відбулася 7 липня. 

На Комітеті освітній омбудсмен детально презентував пропозиції щодо змін до законодавства, які необхідно прийняти для забезпечення прав учасників освітнього процесу. Це, зокрема, зміни до антибулінгового законодавства, зміни до статті 30 Закону України “Про освіту” тощо.

Доповідь викликала жваву дискусію та запитання від депутатів щодо реалізації прав учасників освітнього процесу. Загалом депутати позитивно оцінили доповідь та пропозиції, які в ній містяться.

Народна депутатка Юлія Гришина також звернула увагу на проблему, яку освітній омбудсмен теж підняв у своїй доповіді – навчання дітей з особливими освітніми потребами та проблема подальшої роботи із впровадженням інклюзії в Україні. 

За результатами презентації та обговорення на засіданні Комітету з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради України голова Комітету Сергій Бабак запропонував провести у вересні слухання “Права учасників освітнього процесу”, оскільки це питання є надважливим. Це рішення було підтримано Комітетом – і Служба освітнього омбудсмена обов’язково долучиться до його підготовки та проведення.

Презентацію доповіді на Комітеті можна переглянути, починаючи із 45 хвилини тут.

Завантажити доповідь можна на сайті освітнього омбудсмена.

Переглянути презентацію доповіді в Укрінформі можна тут.

Варто ще раз нагадати, що створення такої доповіді – велика за обсягом робота, що була б неможлива без співпраці з партнерськими організаціями, зокрема, Центром політичних студій та аналітики «Ейдос», які отримали фінансову допомогу Міжнародного Фонду “Відродження”. 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

Освітній омбудсмен висловлює сподівання, що інформація, яка наведена в річній доповіді освітнього омбудсмена, висновки та пропозиції сприятимуть системній роботі із захисту прав в освіті, допомагатимуть у плануванні та реалізації довготривалої, послідовної державної політики в освіті, головна мета якої — якісна сучасна й ціннісна освіта в безпечних умовах.

Дотримання прав в освіті: проблеми і рішення – перша щорічна доповідь освітнього омбудсмена

Права в освіті та їх реалізація охоплюють надзвичайно широке коло проблем і аспектів функціонування освіти як важливої складової суспільного життя в Україні. 

Без відповідного аналізу та комплексного уявлення про те, які саме права визначені й реалізуються різними учасниками освітнього процесу, неможливо планувати подальшу роботу з їх системного дотримання. Наразі суспільству загалом та освітянській спільноті як його складовій виразно не вистачає узагальненого бачення того, якими саме правами наділені учасники освітнього процесу та як саме в Україні забезпечено дотримання цих прав. 

9 липня 2021 року о 10:00 до 12.00 в Українському національному інформаційному агентстві «УКРІНФОРМ» (зала №1) відбудеться презентація першої щорічної доповіді освітнього омбудсмена  “Дотримання прав в освіті 2020” та панельна дискусія “Як забезпечити дотримання прав в освіті?”. Захід транслюватиметься на сайті та YouTube-каналі Укрінформу: https://www.youtube.com/watch?v=8dTVFfAbOtI.

 

Перша щорічна доповідь освітнього омбудсмена висвітлює основні проблеми щодо дотримання прав в освіті, захисту інтересів учасників освітнього процесу, зокрема в умовах пандемії та пропонує певні способи вирішення цих проблем: https://bit.ly/3e5OyzZ.

Права учасників освітнього процесу

Права здобувачів освіти (булінг, нерівний доступ до освіти, академічна доброчесність та оцінювання під час дистанційного навчання, порушення прав на безпечне освітнє середовище, якість організації освітнього процесу, прозорість закладів освіти тощо).

Права батьків (організація навчання у дистанційному форматі, булінг, конфлікти між учасниками освітнього процесу, умови організації освітнього процесу, якість харчування, перевантаження дітей, неналежний стан приміщень закладів освіти, побори з батьків, несвоєчасне та неповне інформування батьків про діяльність закладу освіти, недостатнє врахування інтересів батьків під час реорганізації освітньої мережі в територіальних громадах тощо)

Права педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників (академічна свобода педагога (свобода викладання; вільний вибір форм, методів і засобів навчання, вільний вибір форм підвищення кваліфікації), умови та оплата праці (надбавки і доплати,  педагогічне навантаження, умови укладання та виконання умов контрактів, примус до проходження обов’язкових медичних оглядів за рахунок вчителя), незаконні вимоги з боку керівників закладів та органів управління (примус до політичної агітації у закладах освіти; примусове відправлення у відпустки тощо).

Дотримання прав в умовах пандемії 

З якими проблемами зіткнулася українська освіта в умовах пандемії і як ці проблеми вирішуються: нормативна база, безпечне освітнє середовище, організація навчання з використанням технологій дистанційного навчання, результати дослідження “Освітній процес в умовах пандемії”.

 

В межах презентації відбудеться панельна дискусія “Як забезпечити дотримання прав в освіті?”, під час якої обговорюватимуться, зокрема, питання впливу пандемії на освіту, найпоширеніші проблеми, з якими зіткнулися учні, батьки під час пандемії, як влада долала ці виклики, як забезпечується доступ до освіти через формування освітньої мережі та ін.

У дискусії візьмуть участь: 

  • Сергій Горбачов – освітній омбудсмен України; 
  • Аксана Філіпішина – представник Уповноваженого Верховної Ради України з дотримання прав дитини та сім’ї;
  • Віра Рогова заступник  Міністра освіти і науки України
  • Григорій Баран – менеджер програми «Соціальний капітал», секретар правління Міжнародного фонду “Відродження”;
  • Альона Парфьонова – співголова громадського об’єднання “Батьки SOS”;
  • Ірина Чернілевська, директорка гімназії №179 м. Києва

До участі також запрошені представники Міністерства освіти і науки України та  інших   центральних органів виконавчої влади, активісти та представники громадськості.  

 

Модератор дискусії – Ольга Будник, Центр «Ейдос», радниця-уповноважена Президента України з питань Фонду Президента з підтримки освіти, науки та спорту.

 

Загальну підготовку доповіді здійснила Служба освітнього омбудсмена спільно з Центром політичних студій та аналітики «Ейдос» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Акредитація представників ЗМІ: media@eo.gov.ua, +380 95 740-32-08

Відсутність якісної комунікації місцевої влади з громадою перешкоджає формуванню ефективної освітньої мережі

У різних регіонах України місцева влада поступово проводить формування мережі закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, відповідно до освітнього законодавства. До мене звертаються багато керівників закладів освіти, педагогічних працівників та насамперед батьків учнів, які схвильовані змінами в освітній мережі певної громади, міста чи ОТГ.  З початку 2021 року з приводу перепрофілювання закладів загальної середньої освіти ми отримали 82 звернення із 53 населених пунктів. Отримуємо звернення й від батьків дошкільнят та вихователів щодо закриття закладів дошкільної освіти, відсутність позашкільних закладів освіти у певному регіоні  або їхню ліквідацію.  

З нашого досвіду розгляду звернень на цю тему та вивчення планів реорганізації, які надають на наші запити органи управління освітою, можна зробити висновок: здебільшого ці плани достатньо обгрунтовані, та їх втілення позитивно вплине на якість освіти. 

Але через те, що ці плани залишаються лише у документах та кабінетах місцевої влади, не обговорюються з громадою, не комунікуються у медійному просторі, вони зустрічають опір громади, якій ніхто не взявся пояснити, чому саме це робиться – і які переваги отримають діти.

Висновок можна зробити цілком очевидний і досить неприємний – місцева влада дуже слабо проводить належну комунікацію з громадськістю про мету, шляхи та позитивні наслідки формування освітньої мережі для дітей та батьків.

Треба усвідомити також, що мовчанка та намагання чиновників “вирішити тихенько” болюче підриває авторитет як місцевої, так і центральної влади. 

Адже досить часто батьки та вчителі вважають неправомірними рішення місцевої влади щодо перетворення загальноосвітніх шкіл I-III ступенів у початкові школи, гімназії та ліцеї, виступають проти утворення філій опорного закладу, хвилюються, як дитині дістатися до закладу освіти тощо.  

Тому для того, щоб ознайомити батьків та педагогів із планами місцевої влади, почути думку громади, батьків, спільно виробити правильні рішення, покращити плани формування спроможної освітньої мережі  й потрібна якісна комунікація. 

Деякі батьки переконані, що пропоновані зміни  позбавлять їхніх дітей права здобувати освіту, хоча вони покликані підвищити якість освіти, створити для дітей набагато комфортніші умови навчання та особистого розвитку.

Тому, щоб уникнути панічних настроїв та дезінформації, яка дискредитує цінність розвитку ефективної освітньої мережі, надзвичайно важливо, аби органи місцевої влади, які здійснюють реорганізацію, пояснювали батькам та загалом громадськості її основні моменти, реагували на запитання батьків, розповідали про свої дії та їх мету – йдеться не про сухе викладення документів рішень, а саме про своєчасне та зрозуміле їх пояснення. 

 

ЩО ВАРТО РОЗПОВІДАТИ ГРОМАДІ ПРО ЗМІНИ В ОСВІТНІЙ МЕРЕЖІ 

Місцевій владі та освітнім управлінцям варто звернути увагу на те, як саме розповідати про зміни та розвиток спроможної освітньої мережі, що саме доносити до громадськості у своєму місті, містечку, селищі чи селі. Адже ніхто краще них не знає, що відбувається у громаді, її можливості та ресурси, особливості освітньої мережі, аби пояснити переваги та недоліки, можливі труднощі проведення змін.

ПІДСТАВИ ДЛЯ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ МЕРЕЖІ

Перш за все варто розповісти про підстави для реорганізації освітньої мережі. Тут важливими й потрібними будуть відповіді на запитання щодо аналізу поточного стану та перспектив розвитку освітньої мережі:

  • Чи здійснено аналіз поточної демографічної ситуації у громаді/місті чи районі? Чи здійснювався довгостроковий демографічний прогноз населення та відповідно потенційної кількості здобувачів освіти? 

Адже результати досліджень про загальну кількість населення, кількість учнів, яка навчається у місті, містечку, селищі, селі, кількість дітей дошкільного віку, які ставатимуть першокласниками упродовж наступних шести років, густота населення, допоможуть краще обгрунтувати спроможність та наповненість освітньої мережі, створення більшої кількості ліцеїв на тій чи іншій території, філій опорних закладів.

  • Яка загальна спроможність освітньої мережі та фактична наповненість окремих закладів?

Такий аналіз допоможе громадськості зрозуміти ситуацію із тим, наскільки школи та класи переповнені чи ні, й аргументувати їй, що зміни  сприятимуть розвантаженню школи та класів, створенню додаткових класів, якщо потрібно, що вчитель зможе більше уваги приділити кожному учню, а здобувачі освіти – краще розкрити свій потенціал.

  • Які витрати на одного учня в розрізі окремих закладів?

КОНЦЕПЦІЯ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ МЕРЕЖІ

Далі варто проінформувати учасників освітнього процесу про концепцію реорганізації освітньої мережі:

  • Які саме зміни пропонуються? 
  • Що саме буде зроблено? 
  • У які терміни?
  • Хто і як це буде робити?
  • Як це вплине на якість освіти та покращить комфорт дітей? 
  • Які позитивні та негативні наслідки?

ДОТРИМАННЯ ПРАВ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Поясніть громадськості, як саме будуть дотримані права учнів та педагогічних працівників внаслідок реорганізації:

  • Яким чином гарантовані права учасників освітнього процесу?
  • Де будуть вчитися учні після реорганізації?
  • Які переваги отримають здобувачі освіти завдяки реорганізації?
  • За рахунок чого  має підвищитися якість освіти?
  • Чи буде використовуватися ресурс опорного закладу для проведення занять з учнями з філій?
  • Як налагоджено підвезення учнів та вчителів? Який стан доріг та чи запланований їх ремонт? Що зроблено для покращення якості доріг? Як у разі необхідності буде здійснюватися підвезення? Чи достатньо  автобусів? Скільки саме шкільних автобусів придбано або планується придбати найближчим часом? Наскільки зручний графік? 
  • Яким чином будуть гарантовані права педагогів?
  • Які наслідки закриття дошкільного закладу? Як відсутність дошкільного закладу вплине на зайнятість працездатних жінок?
  • Як відсутність позашкільної освіти вплине дітей, на розвиток їх здібностей, чи буде сприяти зростанню бездоглядності, підвищенню рівня дитячої злочинності та правопорушень?

Відповіді на ці запитання розвіять сумніви  батьків та педагогічних працівників, що право здобувачів освіти на освіту буде реалізовано, що учні та педагогічні працівники зможуть безперешкодно дістатися до закладу освіти тощо. 

Якщо ж під час формування ефективної освітньої мережі виникають певні труднощі та проблеми, доречніше не приховувати їх, а також обов’язково розповісти про них громадськості, повідомити причини цих труднощів і те, як ви над ними працюєте.

 А для здійснення такої комунікації корисними будуть також наші публікації:

  • про те, навіщо потрібна реформа старшої школи – можна почитати тут;
  • про те, чому опорний заклад може створюватися без філій – тут.

 

ЯК КОМУНІКУВАТИ ЗМІНИ В ОСВІТНІЙ МЕРЕЖІ

Вибір інструментів для того, аби публічно й доступно розповісти про всі зміни, які відбуваються під час реорганізації освітньої мережі, досить широкий. 

Можна, зокрема:

  • розміщувати публікації на сайті відділу або управління, а краще – місцевої громади
  • друкувати і роздавати у школах буклети з описом переваг, які отримають діти внаслідок змін. Приміром, що створення ліцеїв та профільна школа дозволить зменшити навантаження на учнів та зосередитися на вивченні предметів, які знадобляться випускнику для навчання в університеті та майбутньої роботи
  • проводити прес-конференцію для місцевих медіа
  • розміщувати інформаційні матеріали у місцевих групах соцмереж від імені органів місцевої влади та органів управління освітою
  • запрошувати учнів, батьків, медіа на екскурсію до опорного закладу
  • презентувати для громади перспективний план розвитку мережі.

Якісна комунікація – один із важливих шляхів, який допоможе сформувати довіру до змін.

Як фінансуються школи та як покращити систему їх фінансування

Право на якісну освіту в безпечних і нешкідливих умовах може бути реалізоване виключно за умови достатнього фінансування освіти та ефективного використання цих коштів. Без виконання цієї критичної умови якісна освіта неможлива, оскільки будь-який із компонентів створення та функціонування освітньої системи неминуче впирається в питання коштів. Переконаний, що саме достатнє фінансування освіти та ефективне витрачання коштів є однією із головних умов забезпечення права на якісну і доступну освіту та створює належні умови для рівного доступу до здобуття освіти.

Реалізація права на освіту передбачає достатнє фінансування освіти державою, яка, відповідно до міжнародного права, зобов’язана використовувати максимум своїх наявних ресурсів, щоб реалізувати це право.

Стаття 78 Закону України «Про освіту» визначає, що держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не менше ніж 7% валового внутрішнього продукту за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. 

Ми проаналізували проблеми фінансування закладів загальної середньої освіти та розробили певні пропозиції для вдосконалення системи їх фінансування.

 

Як фінансуються школи 

Відповідно до Бюджетного кодексу України та Законів України “Про освіту”, “Про повну загальну середню освіту”, фінансування державних і комунальних закладів загальної середньої освіти здійснюється за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством, наприклад, благодійної допомоги, грантів тощо. 

З державного бюджету заклади загальної середньої освіти отримують освітню субвенцію на оплату праці з нарахуваннями педагогічним працівникам у частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти. Також для закладів загальної середньої освіти з державного бюджету виділяються субвенції на підтримку Нової української школи, організацію інклюзивної освіти, субвенція «Спроможна школа для кращих результатів» для підтримки опорних шкіл — на ремонти, закупівлю обладнання та автобусів.

 

Проблеми фінансування закладів загальної середньої освіти

Проблеми фінансування закладів освіти умовно можна розділити на:

  • загальні проблеми фінансування галузі;
  • проблеми утримання та розвитку закладу освіти, його матеріально-технічного забезпечення на рівні, достатньому для виконання вимог державних стандартів, ліцензійних умов, вимог трудового законодавства, охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки тощо;
  • проблеми заробітної плати працівників.

Загальною проблемою, що перешкоджає прозорому та відкритому розподілу коштів, є неузгодженість відкритих даних у сфері освіти щодо фінансування закладів освіти, відсутні узгоджені й верифіковані реєстри здобувачів освіти, реєстр педагогічних працівників.

Немає нормативів забезпечення закладів освіти, відповідно відсутні повні дані витрат на одного учня з урахуванням коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, коштів батьків. Це призводить до нерівномірності та суб’єктивності розподілу фінансових коштів державного та місцевих бюджетів на рівні області, міста, району чи ОТГ. Наявне також часткове накопичення коштів освітньої субвенції в областях і на рівні місцевого самоврядування і, відповідно, ці кошти не надходять до кінцевих споживачів закладів освіти. 

Також немає чіткого алгоритму отримання школами коштів на підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Тому педагогічний працівник може реалізувати своє право вільно обирати форми, види, напрями, суб’єкта підвищення кваліфікації або якщо підвищує кваліфікацію за власний рахунок або в суб’єкта, що надає безоплатні послуги. 

 

 Проблеми виплати заробітної плати педагогічним працівникам

 До освітнього омбудсмена неодноразово зверталася адміністрація закладів загальної середньої освіти щодо недостатньої кількості коштів для виплати заробітної плати педагогічним працівникам. Через це керівники закладів освіти та органів управління освітою змушені зменшувати надбавку за престижність, економити на виплаті премій, матеріальної допомоги на оздоровлення педагогів. Щодо зменшення надбавок і доплат також зверталася доволі велика кількість педагогічних працівників. Тим не менш, в освітній субвенції закладено середню (розрахункову) заробітну плату вчителя закладу загальної середньої освіти вищої категорії з відповідними нарахуваннями на плановий бюджетний період і надбавкою за престижність 25%.

Причин зменшення надбавок і доплат педагогічним працівникам є кілька. Одна із найпоширеніших неправильний розрахунок освітньої субвенції органами управління освітою, адже під час нарахування необхідно враховувати багато показників і даних. А виправити помилки, коли вже є затверджений державний бюджет на відповідний рік, доволі важко та задовго.

Інша поширена причина формула освітньої субвенції побудована так, щоб стимулювати органи управління освітою оптимізувати мережу закладів загальної середньої освіти та ефективно використовувати кошти. Субвенція не бере до уваги школи та ставки вчителів, а лише учнів, бо саме їм надається освітня послуга. Розмір субвенції знижується для шкіл із малою кількістю учнів.

 Також є випадки, коли органи управління освітою економлять освітню субвенцію, щоб використати її наступного року для покращення матеріально-технічного стану закладів загальної середньої освіти. За даними Міністерства фінансів України, станом на 01.01.2021 року на рахунках місцевих бюджетів утворилося 5,3 млрд грн невикористаних залишків освітньої субвенції. Це економія як за 2020 рік, так і за попередні роки. Але, ознайомившись із сумами залишків, можна помітити, що частина коштів залишків освітньої субвенції перебуває на рахунках областей, тобто ці кошти не дійшли до органів місцевого самоврядування, відповідно не дійшли й до закладів освіти.

Проблемою також є відсутність порядку розподілу коштів освітньої субвенції у громадах, тому розподіл коштів здійснюється за логікою засновника, на підставі штатних розписів, тарифікаційних списків та інших документів. Водночас скарги до освітнього омбудсмена вказують на наявність суб’єктивного впливу під час розподілу субвенції в деяких громадах.

18 березня 2021 року набула чинності постанова Кабміну від 17 березня 2021 р. № 209 Про внесення змін до формули розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами”, яка вдосконалює формулу розподілу освітньої субвенції.

 

Матеріально-технічне забезпечення закладів загальної середньої освіти

Утримання та розвиток, матеріально-технічне забезпечення закладів загальної середньої освіти здійснюється за рахунок органів місцевого самоврядування.

Школи отримують субвенції з державного бюджету. Але існують проблеми в розподілі освітніх субвенцій, призначених на утримання та розвиток закладів освіти на місцях, а також проблемою є суб’єктивність щодо їх розподілу. Тому частина закладів освіти не отримує їх у повному обсязі.

Головна неузгодженість у фінансуванні закладів освіти — це відсутність орієнтовних нормативів забезпечення учнів.

Як зазначають автори посібника «Фінансова спроможність бюджетів перспективних об’єднаних територіальних громад», територіальні громади сіл (селищ, міст) забезпечують рівень надання послуг у сфері освіти з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Тому важливим є розрахунок її фінансової спроможності, що дозволяє змоделювати бюджет перспективної громади, визначити необхідність аналізу резервів для збалансування доходів і видатків.

Проте фінансова спроможність бюджетів органів місцевого самоврядування в умовах реалізації адміністративно-територіальної реформи доволі різна, і це відображається на утриманні й розвитку закладів освіти та їх матеріально-технічному забезпеченні. Тож спроможні громади фінансують освіту на достатньому рівні, піклуються про розвиток мережі, здійснюють ремонти та будівництво нових закладів освіти, а в інших громадах через брак коштів фінансування відбувається за принципом «латання дірок» або за залишковим принципом.

Водночас наявна інша тенденція: фінансово спроможні громади певним чином здійснюють економію на освітніх видатках. Тому частина громад, як фінансово спроможних, так і неспроможних, частку витрат на утримання та матеріально-технічне забезпечення закладів освіти перекладають на батьків. 

Ефективність утримання та матеріально-технічне забезпечення закладів освіти також залежать від того, чи має заклад освіти фінансову автономію. Через це директору школи простіше звернутися до батьків, щоб вирішити матеріально-технічні проблеми, ніж до відповідного управління освітою. Ускладнює цю проблему відсутність системи планування витрат закладів освіти.

Як стверджують автори аналітичного звіту «Автономія закладів освіти та її вплив на якість управління освітою столиці», керівники закладів освіти принципово підтримують запровадження автономії, розуміють її сутність, у тому числі фінансову, але потребують допомоги в її запровадженні.

 

Побори з педагогів та батьків на утримання шкіл

Як ми вже згадували вище, частина фінансово спроможних та неспроможних громад частку витрат на утримання шкіл перекладають на батьків. У багатьох громадах батьки здійснюють ремонти, закупівлю товарів і послуг для закладів освіти, закупівлю продуктів харчування тощо. До освітнього омбудсмена зверталися батьки, які скаржилися, зокрема, на вимогу здавати кошти на туалетний папір та паперові рушники, комп’ютерне обладнання для вчителя, вимогу придбати шкільну форму певного кольору в певному магазині тощо. Дуже часто побори перетинаються з дискримінацією та булінгом.

Частину батьківських коштів збирають до різноманітних благодійних фондів і громадських організацій, які начебто пов’язані із закладами освіти. Утримання цих фондів і громадських організацій, а також заробітна плата їх працівників здійснюється також за рахунок батьків. А кошти, що накопичуються на рахунках, не завжди використовуються для фінансування потреб закладів освіти. У багатьох закладах освіти кошти збираються готівкою так званими батьківськими комітетами або/та педагогічними працівниками, і лише невелика частина батьківських коштів надходять на спеціальні казначейські рахунки й відображені в кошторисах закладів освіти. Основна функція батьківського комітету перетворилася на вирішення організаційних і матеріальних питань. Навіть організація масових заходів у школах, урочисті події із привітанням вчителів на свята, похід до театру або музею зводяться до збирання коштів. А ще додається збирання коштів на «потреби класу», прибирання, вирішення різних дрібних побутових питань. У багатьох школах офіційно вчителі перестали вирішувати грошові питання, тому найчастіше просять батьків самостійно й добровільно визначати потреби та збирати необхідні кошти. 

Скарги до освітнього омбудсмена демонструють, що примусове вимагання благодійних внесків із батьків на утримання є однією із найгарячіших проблем освіти, яка загострилася під час пандемії, адже фінансовий стан родин погіршився, а частина батьків втратили роботу.

На жаль, досліджень щодо обігу та кількості батьківських коштів, які витрачаються ними на утримання закладів освіти, поза межами сплачених податків не проводилося. Громадська організація «Батьки SOS» 2017 року намагалася з’ясувати, скільки коштів здають батьки на потреби шкіл і садочків міста Києва, і за їхніми даними це близько 2 млрд грн на рік. Але скільки цих коштів було витрачено саме на утримання закладів освіти, невідомо.

Вчителі також скаржаться на примус частину своєї заробітної плати витрачати на утримання закладів освіти та оцінювання їхньої професійної діяльності залежно від розміру витрачених коштів. Ці проблеми нівелюють головний принцип – доступності та безоплатності освіти. 

 

Що робити, аби покращити систему фінансування шкіл

У тексті ми приділили увагу фінансуванню закладів загальної середньої освіти. Тому зазначаємо пропозиції, акцентуючи увагу на закладах цього рівня освіти, хоча більшість із них актуальні й для закладів дошкільної, позашкільної та професійно-технічної освіти, бо система фінансування освіти має багато спільних проблем для різних закладів. 

Пропонуємо:

  • Створити загальнодоступну цілісну інформаційну освітню систему, що призначена для отримання, обробки та зберігання інформації (відкритих даних у сфері освіти), отриманої від суб’єктів у сфері освіти. Система дозволить консолідувати, моніторити, аналізувати фінансову й нефінансову інформацію, формувати аналітичні звіти по кожному із процесів. 
  • Створити узгоджені та верифіковані реєстри здобувачів освіти, реєстр педагогічних працівників.
  • Розробити прозору й відкриту процедуру розрахунку та розподілу освітніх субвенцій від МОН до закладів освіти й навпаки. Автоматизована частина такої процедури може стати частиною згаданої вище системи.
  • Розробити орієнтовні нормативи забезпечення здобувачів освіти різних рівнів освіти.
  • Сприяти розвитку приватних закладів освіти та отриманню ними субвенції в частині здобуття учнями загальної середньої освіти й дошкільної освіти.
  • Сприяти зменшенню залучення коштів батьків здобувачів освіти на утримання закладів освіти, їх легалізації — виведенню з тіньового обігу.
  • Сприяти отриманню фінансової автономії закладами освіти.
  • Провести навчання працівників органів управління освітою та керівників закладів освіти щодо розрахунку освітньої субвенції, отримання фінансової автономії закладами освіти.
  • Запровадити дієвий механізм фінансування порядку підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
  • Внести зміни до законодавства, якими зобов’язати керівника закладу освіти формулювати потреби закладу та звертатися до засновника із запитами щодо їх виконання, а засновника – зобов’язати надавати аргументовані відповіді на ці запити із вказанням можливості їх виконання та орієнтовними термінами.

Докладно про проблеми фінансування закладів інших рівнів освіти читайте у розділі річної доповіді освітнього омбудсмена, презентація якої відбудеться у період кінця червня – початку липня. 

Також про проблеми фінансування освіти говорили сьогодні в ефірі програми “Ранок на Суспільному”. Переглянути ефір можна тут.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

Що потрібно знати педагогу про відпустку

Право на відпустки гарантовано статтею 45 Конституції України (ст. 45) та регламентується Кодексом законів про працю України, Законом України «Про відпустки» та іншими нормативними документами. Відпустки педагогічним працівникам регламентуються також Постановою Кабінету Міністрів від 14 квітня 1997 р. № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам».

Кожен працівник, який перебуває у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, має право на оплачувану відпустку, яку може використати на власний розсуд – для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів тощо.

Проте щороку з початком літа педагогічні працівники зіштовхуються з проблемами і порушенням прав, та загалом мають багато запитань щодо відпусток. Багато звернень з цього питання надходить і до освітнього омбудсмена. Зокрема, усіх педагогічних працівників одного закладу освіти примушують йти у відпустку в один день, не враховуючи інтереси працівників, адже так зручно оформляти документи. Крім того, педагогів часто примушують вказувати у заявах на відпустку те, що вони будуть виїздити за кордон і ознайомлені з нормативними документами щодо встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів. Існує також багато запитань щодо відпусток працівників вчителів-пенсіонерів, які працюють за строковими трудовими договорами.

Також педагогічні працівники звертаються зі скаргами до освітнього омбудсмена, щоб відстояти своє право на щорічну основну відпустку повної тривалості, що настає після закінчення шести місяців безперервної роботи у закладі освіти, яка повинна надаватися у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

До вашої уваги юридичне роз’яснення щодо відпусток працівників закладів освіти. Ми розглянемо такі питання:

 Види відпусток

Закон України «Про відпустки» встановлює види відпусток:

  •       щорічна основна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, не менш як 24 календарних дні;
  •       додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
  •       додаткова відпустка за особливий характер праці;
  •       інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
  •       додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
  •       творча відпустка;
  •       відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
  •       соціальні відпустки:

○       відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

○       відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

○       відпустка у зв’язку з усиновленням дитини;

○       додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства;

○       відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

 

 Тривалість відпустки

Тривалість відпустки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників регулюється відповідною постановою Кабінету Міністрів № 346 від 14.04.1997 р.

Наведемо тривалість основної щорічної відпустки працівників закладів та установ освіти, які описані у додатку вищезазначеної постанови:

  •        Заклади загальної середньої освіти:

56 днів відпустки мають директор, заступники директора, завідувач філією, заступник завідувача філією, вчителі (всіх спеціальностей), асистент вчителя, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка та ін.

  •       Заклади дошкільної освіти:

56 днів відпустки мають вихователь та асистент вихователя, логопед.

42 дні відпустки мають директор, завідувач, вихователь-методист, інструктор з фізкультури, музичний керівник, практичний психолог, соціальний педагог та ін.

  •       Заклади позашкільної освіти:

42 дні відпустки мають директор, заступник директора з навчально-виховної роботи, завідувач відділу, методист, керівник гуртка (студії, секції), педагог-організатор та ін.

Тривалість відпусток непедагогічних працівників регулюється Законом України «Про відпустки» та іншими підзаконними актами.

Тривалість завжди розраховується у календарних днях, незалежно від режимів та графіків роботи на підприємстві (стаття 5 Закону України «Про відпустки»).

Святкові та неробочі дні не враховують під час розрахунку тривалості відпусток, тобто, якщо на період, на який надається відпустка, припадають святкові та неробочі дні, її тривалість збільшується на кількість таких днів.

Водночас вихідні дні (субота, неділя) до тривалості щорічних відпусток включаються як звичайні календарні дні. Тому на кількість вихідних днів, які припадають на період відпустки, відпустка не продовжується.

Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники, керівники закладів освіти мають право на щорічну основну відпустку повної тривалості у перший рік роботи, що настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в установі. У перший та наступні роки відпустка надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу (стаття 10 Закону України “Про відпустки”.

Якщо під час відпустки працівник оформив листок непрацездатності, то ці дні, а також відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, до щорічних відпусток не включаються (стаття 78 Кодексу законів про працю України).

 

 Щорічний графік надання відпустки та заява про відпустку

 У кожному закладі освіти має складатися графік надання відпусток, при його складанні враховуються інтереси закладу, особисті інтереси працівників та можливості їхнього відпочинку. З графіком ознайомлюються усі працівники.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником (стаття 79 Кодексу законів про працю України).

Законодавством не визначено формат графіка надання відпусток, тому кожен заклад освіти може розробити власну довільну форму. Вимоги встановлювати дату початку та завершення відпустки у графіку немає, але ці дати мають погодити між собою працівник та керівник закладу.

Також законодавство не вимагає, коли саме має складатися графік відпусток у поточному році. Зазвичай його складають на початку календарного року.

Керівникам закладів освіти щорічна основна відпустка надається за погодженням з відповідним органом управління освітою (пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів від 14 квітня 1997 р. № 346).

Існує два варіанти надання відпусток згідно з графіком. Перший у графіку відпусток вказується дата початку та дата завершення відпустки. У цьому разі заява про відпустку не пишеться, але роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну. Порушення строку такого повідомлення надає можливість працівникові вимагати перенесення щорічної відпустки на інший період.

Інший варіант у графіку вказується місяць(і), у якому працівник планує взяти відпустку, а напередодні відпустки, бажано за два тижні, працівник має подати таку заяву із вказанням дати початку та завершення. Проте роботодавець може погодитися із зазначеними датами, або не погодитися через певні обставини та інтереси закладу освіти і запропонувати інший період для відпустки.

Якщо працівник бажає піти у відпустку в інший період, ніж передбачено графіком, він має обов’язково подати заяву на відпустку.

Незаконною є вимога вказувати у заяві про відпустку те, що працівник буде виїздити за кордон під час відпустки, а також що він ознайомлений із нормативними документами щодо встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів тощо.

 

 Перенесення та продовження відпустки

Відпустка може бути перенесена на інший період, ініціатором перенесення може бути як працівник, так і керівник закладу освіти (стаття 11 Закону України «Про відпустки»).

На вимогу працівника:

        якщо працівник за два тижні до встановленого графіком строку не отримав письмового повідомлення про відпустку;

        працівникові не були виплачені відпускні за три дні до початку відпустки.

За ініціативи власника:

якщо надання щорічної відпустки працівникові в раніше обумовлений період може несприятливо відобразитися на нормальному ході роботи закладу освіти, і за умови, що частину відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде надано у поточному робочому році. Таке перенесення можливе лише з письмової згоди працівника.

Через обставини:

Відпустку має бути перенесено або продовжено у таких випадках:

        настання у період відпустки тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку (за наявності листка непрацездатності);

        настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

        збіг щорічної відпустки із відпусткою у зв’язку з навчанням тощо;

        виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати.

Невикористана частина щорічної відпустки може надаватися після закінчення дії причин, які її перервали.

Якщо працівник бажає не продовжити свою відпустку, а перенести невикористану частину щорічної відпустки в інший період, він має звернутися до керівника із заявою, у якій вказати нові дати відпустки або просто перенести її на інший період за згодою між працівником і керівником (стаття 11 Закону України «Про відпустки»). Цю невикористану частину відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

 

 Категорії осіб, яким надаються відпустки у зручний для них час

Заклад освіти і працівники при складанні графіку відпусток мають враховувати як інтереси закладу, так і особисті інтереси, шукати компроміс для того, щоб була забезпечена діяльність закладу. Але є категорії осіб, яким власник зобов’язаний надати відпустку в будь-який зручний для них час. До них належать (стаття 10 Закону України «Про відпустки»):

1) особи віком до 18 років;

2) люди з інвалідністю;

3) жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами, або після неї;

4) жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

5) одинокі матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері);

6) опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

7) дружина (чоловік) військовослужбовця;

8) ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

9) ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту»;

10) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

11) працівники, віднесені до 1 та 2 категорії потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС;

12) інші категорії працівників, передбачені законодавством.

Ще раз нагадуємо, що керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, а також спеціалістам закладів освіти щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

 

  Поділ відпустки на частини

На прохання працівника щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості, але основна безперервна її частина має становити не менше 14 календарних днів. Черговість частин не має значення, тобто працівник за бажанням та погодженням з роботодавцем може взяти частину відпустки меншої тривалості, ніж 14 днів, а потім через деякий час взяти відпустку від 14 днів, і навпаки. Кількість розділених частин відпустки законодавством не обмежується.

Педагогічним і науково-педагогічним працівникам невикористана частина щорічної основної відпустки, за умови її поділу, повинна бути надана, як правило, в період літніх канікул, а в окремих випадках, передбачених колективним договором, в інший канікулярний період (пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів від 14 квітня 1997 р. № 346).

 

 Оплата відпусток, зміни у нарахуванні та допомога на оздоровлення

Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (стаття 21 Закону України «Про відпустки»).

Розрахунок оплати за відпустки здійснюється шляхом обчислення середнього заробітку за даний навчальний рік, включаючи доплати та надбавки, оплату за години, що виконані понад встановлене річне навантаження, а також допомога по тимчасовій непрацездатності (пункт 86 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти).

Але у грудні 2020 року відбулися зміни в порядку розрахунку середньої зарплати, і коригування виплат у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів у розрахунковому періоді відповідно до актів законодавства скасовано. Якщо таке коригування закладено у колективних договорах, то його мають здійснювати і надалі, а якщо ні, – то зменшиться сума відпускних, якщо у розрахунковому періоді було підвищення посадового окладу. 

Виплата допомоги на оздоровлення педагогічним та науково-педагогічним працівникам проводиться в повному обсязі, тобто в розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) (стаття 57 Закону України «Про освіту»). Заяву на отримання допомоги на оздоровлення писати не обов’язково. Виплата допомоги на оздоровлення, якщо педагог має неповне навантаження, повноцінно законодавством не визначено,  хоча  у частині третій статті 56 Кодексу законів про працю України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

 

  Грошова компенсація за невикористану відпустку

Існує заборона заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, які зазначаються у статті 24 Закону України «Про відпустки»).

За бажанням працівника частину щорічної відпустки можна замінити грошовою компенсацією, але тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток у поточному році не повинна бути меншою за 24 календарних дні. Для цього працівник має подати відповідну заяву керівнику.

Грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки також виплачується працівнику в разі звільнення. Якщо працівник закладу освіти пропрацював у закладі не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані дні щорічних відпусток з розрахунку повної їхньої тривалості.

 

  Відпустки без збереження заробітної плати

З початком пандемії різко збільшилася кількість скарг від працівників щодо примусу до відпустки без збереження заробітної плати. Тому хочу підкреслити, що ця відпустка надається лише за ініціативою працівника на підставі особистої заяви, керівник закладу не має права примушувати до такої відпустки.

Така відпустка може тривати не більше 15 календарних днів на рік.

Перелік осіб, яким за їхнім бажанням відпустка без збереження заробітної плати надається в обов’язковому порядку, наведена у статті 25 розділу VI Закону України «Про відпустки».

 

10. Відпустки при звільненні працівника із закінченням строку трудового договору

Багато звернень надходить до освітнього омбудсмена від педагогічних працівників, які працюють за строковим договором, щодо відпусток та отримання оздоровчих виплат. У пункті 3 Закону України «Про відпустки» чітко зазначено, що у разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

 

Чи збережена конфіденційність завдань ЗНО? Громадське спостереження Служби освітнього омбудсмена з пунктів тестування

Наприкінці травня та початку червня працівники Служби освітнього омбудсмена провели громадське спостереження у дев’яти пунктах тестування зовнішнього незалежного оцінювання. Цього року працівники Служби відвідали пункти тестування у місті Києві та в Броварах, і здійснили спостереження за проведенням ЗНО з математики, української мови та англійської мови.

Щороку в соціальних мережах та медіа піднімається питання збереження конфіденційності тестових завдань. Напередодні ЗНО шахраї пропонують за чималі кошти придбати начебто готові відповіді на тести. І чимало людей починають сумніватися у тому, чи не розголошується зміст завдань до початку тестування. Для того, щоб з’ясувати, чи зберігається конфіденційність та як дотримуються правил безпеки учасники ЗНО та організатори, ми провели громадське спостереження.

Як минулого, так і цього року ЗНО має проходити з дотриманням усіх правил, процедур та вимог протиепідемічної безпеки: з використанням масок, дезінфекторів, збереженням соціальної дистанції. Усім залученим до ЗНО,  працівникам пунктів та учасникам мають вимірювати температуру. Учасники мають використовувати засоби індивідуального захисту або респіратори у необхідній кількості та індивідуальні санітайзери.

Зовнішнє незалежне оцінювання має проводитися з дотриманням умов конфіденційності під час створення, тиражування, доставки, обробки та зберігання робіт зовнішнього оцінювання. Завдання ЗНО це інформація з обмеженим доступом з моменту їх створення до моменту санкціонованого відкриття пакетів з такими завданнями.

Тому, щоб пересвідчитися у дотриманні таємності завдань та збереженні їхньої конфіденційності, працівники Служби освітнього омбудсмена громадські спостерігачі в пунктах ЗНО звертали увагу на цілісність та неушкодженість контейнерів та аудиторних пакетів, у яких зберігаються завдання під час їхнього вилучення зі сховища і направлення до аудиторій. Відповідно, після завершення тестування спостерігачі прослідковували, щоб усі бланки відповідей учасників, невикористані зошити та аудиторні протоколи були запаковані до спеціальних поліетиленових пакетів та поміщені до контейнерів.

Рівні умови виконання завдань полягають у тому, щоб кожен учасник ЗНО виконував тестування самостійно, без допомоги інших без спілкування та списування. Одна з головних заборон це відсутність в учасників при собі засобів зв’язку, пристроїв зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, друкованих і рукописних матеріалів.

Контроль за їхньою наявністю та відсутністю може здійснюватися за допомогою металодетекторів. Такий контроль може здійснюватися вибірково: до початку виконання завдань сертифікаційної роботи, під час технічної перерви коли у сертифікатах проставляють відмітку про проходження ЗНО, у разі виникнення підозри щодо використання заборонених технічних засобів під час виконання завдань.

Учаснику дозволяється мати при собі визначені вироби медичного призначення, про наявність яких він повинен повідомити працівникам пункту проведення ЗНО до початку виконання роботи.

Тому спостерігачі звертали увагу на дотримання рівних прав учасників, відсутність у них засобів зв’язку, а також здійснювали контроль за дотриманням учасниками ЗНО усіх правил, діями комісії у разі виявлення такого засобу та іншими моментами.

Середня загальноосвітня школа №25 Шевченківського району м.Києва 28.05.2021 (математика)

У цьому закладі було відмічено відсутність скупченості абітурієнтів, о 9-30 у черзі було лише шість осіб. Локація була повністю забезпечена дезінфекційними спреями та серветками, а також була помічена коробка з масками на випадок їхньої відсутності в учасників. У цьому пункті ЗНО усі правила безпеки були виконані, були дотримані масковий режим та соціальна дистанція.

Порушень конфіденційності в проведенні ЗНО також не було, інцидентів, проблем та скарг не було виявлено, сторонні предмети помічені не були. Розмов між учасниками під час виконання тестування або випадків списування не було зафіксовано. Заборонені технічні засоби на столах були відсутні.

Спостерігач був присутнім при відкритті контейнера і роздачі аудиторних пакетів інструкторам, перевірив їхню цілісність та відкриття в окремій аудиторії, спостерігав за пакування бланків відповідей у пакет після завершення  тестування. Спостерігач був присутнім в одній аудиторії при здійсненні обшуку металошукачем, сторонніх предметів не було виявлено.

Правил проведення ЗНО було дотримано.

Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 99 м. Києва 01.06.2021 (українська мова)

У цілому процес проведення ЗНО у пункті тестування був дуже добре організованим, починаючи від розмітки безпечної дистанції в черзі, до чіткого розподілу обов’язків кожного працівника пункту ЗНО. При відкритті пункту зберігалося невелике скупчення людей без дотримання дистанцій та масок. Також слід зазначити, що не всі абітурієнти використовували маски належним чином в черзі та у самому пункті. Локація була повністю забезпечена засобами захисту, дезінфекторами на кожному кроці, миючими засобами у вбиральнях.

Спостерігач прийняв участь у вилученні контейнера з аудиторними пакетами зі сховища, пересвідчився в неушкодженості контейнера, наявності пломб, а також був присутній при відкритті контейнера з аудиторними пакетами та видачі пакетів інструкторам. В аудиторіях кожен інструктор засвідчив неушкодженість аудиторного пакета перед абітурієнтами.

З зареєстрованих 240 людей тестування пройшло 193 людини. Було зафіксовано двох осіб, які забули документи вдома, хоча директорка школи робила оголошення з проханням перевірити документи ще надворі. Під час здійснення контролю за дотриманням правил ЗНО за допомогою металошукача сторонніх предметів при виконанні тестування виявлено не було. Інцидентів чи скарг не виявлено. Правил безпеки та конфіденційності дотримано.

В цьому пункті ЗНО не було зафіксовано ні випадків списування, ні розмов під час тестування.

Спеціалізована школа №185 ім. Володимира Вернадського м. Києва 01.06.2021 (українська мова)

Кількість учасників, розподілених на тестування у цьому пункті ЗНО, 270, не з’явилося на тестування 57 осіб. Три особи не надали документів, які посвідчують особу, тому вони не були допущені до проходження ЗНО. У одного абітурієнта замість паспорта була довідка з Центру надання адміністративних послуг без фото, а цифровий паспорт у додатку Дія у нього також не було встановлено, тому він не був допущений до тестування. Крім вищеописаного, ніяких інцидентів та порушень не було виявлено.

Процес був добре організованим, у разі відсутності маски організатори надавали засіб захисту учасникам ЗНО. Загалом правил безпеки було дотримано, дистанція та масковий режим були додержані.

Спостерігач був присутній при відкритті контейнеру та роздачі пакетів разом з директором та представником УЦОЯО. При відкритті пакету в аудиторії жодних порушень не було виявлено. Спостерігач разом з директором школи та представником Українського центру якості освіти був присутній при здійсненні контролю за дотриманням правил за допомогою металошукача в кожній аудиторії. Жодних технічних засобів при тестуванні в школі не було знайдено, всі учасники виконали прохання перед початком тестування   залишити усі речі у сумках.

При пакуванні бланків відповідей в обраній аудиторії, жодних порушень не було, інструктори добре орієнтувалися в процесі та дотримувалися правил.

Всі учасники були сконцентровані на роботі та не комунікували між собою під час виконання завдань.

Середня загальноосвітня школа №50 Святошинського району м. Києва 28.05.2021 (математика)

Тестування було добре організоване, учасники в більшості дотримувалися правил безпеки. Працівники видавали учасникам маски у разі їхньої відсутності. Проте не були наявні засоби для миття рук у вбиральнях.

Один учасник напередодні проведення ЗНО змінив паспорт, через що номер документа, що посвідчує особу, вказаний при реєстрації, не збігався з пред’явленим. Оскільки дата видачі нового паспорта була після завершення реєстрації на ЗНО, така ситуація вважалася нестандартною, тому учасника було допущено до пункту тестування. Крім цього, інших інцидентів чи порушень виявлено не було, конфіденційність завдань було дотримано.

Спостерігач був присутній при відкритті контейнера, перевірці та роздачі матеріалів аудиторних пакетів.

Технічний ліцей м. Києва 25.05.2021 (англійська мова)

Перед початком тестування за межами школи було виявлено велике скупчення людей без дотримання дистанцій та масок. Розмітки безпечної відстані на вході в черзі ігнорувалися. Також слід зазначити, що не всі учасники та організатори ЗНО використовували маски належним чином. У цілому процес реєстрації та допуску до приміщення проходив без особливостей чи інцидентів.

Спостерігачка була присутньою при відкритті контейнера і роздачі пакетів інструкторам. 

Під час технологічної перерви було здійснене заповнення сертифікатів та перевірка учасників за допомогою металошукача. Був випадок, при якому викликали відповідальних осіб, щоб пересвідчитись у відповідності документів, що посвідчують особу (нотаріально завірений документ, оригінал та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) учасника ЗНО, рішення організаторів допустити  учасницю до тестування, що регламентовано правилами. 

Спостерігачці відмовили в приєднанні до уповноважених осіб, що здійснюють контроль за наявністю технічних засобів за допомогою металодетекторів у всіх аудиторіях, а дозволили лише у тій, де спостерігачка знаходилась. Технічних засобів не було виявлено.

Бланки відповідей та невикористані матеріали були у присутності спостерігачки запаковані, а по завершенню всі необхідні документи включно з пакетами відповідей було запаковано у контейнер та розміщено у сховищі.

Гімназія № 136 м. Києва 25.05.2021 (англійська мова)

Перед початком тестування за межами гімназії учасники ЗНО неодноразово порушували вимоги соціальної дистанції, проте працівники закладу вживали заходів для недопущення скупчення абітурієнтів. Маски були у всіх організаторів, частина абітурієнтів на вулиці була без масок, але у приміщенні всі були в них. При відсутності маски організатори закликали абітурієнтів їх одягнути. У одного з учасників було виявлено підвищену температуру, але медичні працівники засвідчили, що це відбулося через перебування на сонці. Всі необхідні засоби безпеки було вжито.

У одному з приміщень сталась затримка при перевірці диску із записом для аудіювання.  Проблема: пристрій не читав диск. Проблему вирішили шляхом повторного запуску зчитування диску, що зайняло декілька хвилин. У зв’язку з цим організатори зобов’язали особу, відповідальну за це приміщення, скласти пояснювальну. Інших інцидентів чи скарг не виявлено, правила та умови проходження ЗНО було цілком дотримано, порушень не зафіксовано.

Спостерігач був присутній при відкритті контейнера і роздачі пакетів інструкторам, при відкритті пакета та при здійсненні обстеженні металошукачем в  окремій аудиторії жодних порушень не було виявлено. Спостерігач також був присутній при пакуванні бланків відповідей у спеціальний пакет в іншій аудиторії. У тих аудиторіях, в яких був присутній спостерігач, не було помічено фактів списування, розмов або незаконного використання технічних пристроїв.

Приватний заклад вищої освіти Київський міжнародний університет м. Києва 28.05.2021 (математика)

До початку проведення ЗНО всі учасники збиралися на вулиці, біля пункту тестування, групками по декілька осіб. Черга із учасників ЗНО просувалася швидко, затримок майже не було. Звичайно ж, час від часу інструктори нагадували абітурієнтам дотримуватись соціальної дистанції. Як організатори ЗНО, так і учасники всі були в масках, порушень безпеки не було виявлено.

Для участі в ЗНО з математики було заявлено 225 учасників, не з’явилося – 47. Під час написання тесту одній учасниці стало зле, проте медична сестра швидко та кваліфіковано надала допомогу, і абітурієнтка повернулася в аудиторію.

Спостерігачка була присутня при відкритті контейнера, роздачі пакетів із сертифікаційними роботами інструкторам усі пакети був належним чином заклеєні. Під час контролю у всіх аудиторіях пункту металошукачем учасників ЗНО заборонені предмети не були виявлені. Списування та розмови учасників під час виконання завдань не були зафіксовані. Працівниця Служби пересвідчилась у належному пакуванні бланків відповідей у пакет та всіх пакетів у контейнер після завершення тестування.

Порушень чи скарг під час проведення ЗНО не було виявлено.

Комунальний заклад Київської обласної ради Броварський спортивний фаховий коледж 28.05.2021 (математика)

З самого початку варто написати, що з 240 зареєстрованих абітурієнтів на ЗНО прийшли всього 35. Як результат у частині аудиторій під час тестування були відсутні учасники, максимальна кількість учасників в аудиторії 5, переважно в аудиторіях були присутні від 1 до 3 абітурієнтів. Частина інструкторів змушена була чекати завершення тестування. Враховуючи ситуацію, натовпу та проблем з дистанціювання не було. Правила безпеки було дотримано. У вбиральнях було забезпечено належні санітарно-гігієнічні умови, були наявні миючі засоби та паперові серветки. Туалетні кабінки  мали дверцята, але вони не замикалися на тих поверхах, де проходило тестування, як у жіночих, так і у чоловічих туалетах.

Спостерігачка була присутня при вилученні відповідальним за пункт ЗНО зі сховища контейнера з аудиторними пакетами та пересвідчилась  в неушкодженості контейнера, наявності відповідних пломб, відкритті контейнера з аудиторними пакетами та засвідчила власним підписом в Акті відкриття сховища для зберігання контейнера(ів) з аудиторними пакетами.

Під час перевірки в одного учасника ЗНО спрацював сигнал металодетектора, на прохання працівника поліції абітурієнт почав викладати речі з кишень: запальничка, цигарки, портмоне. На столі юнака був наявний телефон. Інструктори запевнили, що телефона на столі до цього моменту не бачили, але інший учасник ЗНО повідомив, що він лежав на столі постійно. Після недовгих міркувань, що ж робити з порушником, його було видалено з аудиторії.

Після завершення часу, призначеного для виконання тестування у певній аудиторії, спостерігачка переконалася, що всі бланки відповідей учасників, невикористані зошити та аудиторний протокол запаковані до спеціального поліетиленового пакета для відправлення матеріалів зовнішнього оцінювання, усі пакети з матеріалами зовнішнього оцінювання були спаковані до контейнера, який був закритий та опечатаний для відправлення до пункту обробки.

Спостерігачці не надали можливості для підписання Протоколу про завершення процедури проведення зовнішнього незалежного оцінювання у визначеному пункті. Щодо забезпечення конфіденційності важливо зазначити, що всі умови було додержано, скарг та порушень не було виявлено.

Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №24 ім. О.Білаша з поглибленим вивченням іноземних мов м.Києва 25.05.2021 (англійська мова)

По прибуттю було виявлено, що більшість абітурієнтів стояли без масок у затінку невеликими групами, групи дотримувалися між собою дистанції, але учасники груп ні. Відстань між абітурієнтами у черзі загалом було дотримано, правила безпеки не порушувалися.

Представниця Служби переконалася, що контейнер із аудиторними пакетами, в яких були сертифікаційні роботи та бланки відповідей, неушкоджений, та засвідчила це власним підписом: охоронець контейнера продемонстрував неушкодженість пломби на сейфі з контейнером, відкрив сейф та продемонстрував цілісність самого контейнера. У супроводі громадського спостерігача та інших осіб, уповноважених перевіряти контейнер, охоронець вніс контейнер до аудиторії, в якій мала відбутися роздача аудиторних пакетів із сертифікаційними роботами.

У процесі тестування одна з абітурієнтів виявила в одному з завдань дві однакові літери на позначення відповіді та повідомила про це старшу інструкторку. Як з’ясувалося згодом, така помилка у друці була в сертифікаційних роботах ще кількох вступників і помилковою одруківкою в окремих сертифікаційних роботах абітурієнтів усієї України. Інструктор вписала про наявність помилки в протоколі ЗНО.

Після завершення ЗНО представниця Служби освітнього омбудсмена переконалася, що в аудиторії всі бланки відповідей, невикористані зошити та аудиторний протокол були надійно запаковані. Потім представниця Служби перевірила, чи надійно запакували до контейнера всі матеріали ЗНО. Загалом інцидентів з порушення конфіденційності чи скарг виявлено не було.

Хочемо зазначити, що кожен працівник Служби освітнього омбудсмена ознайомився з правами та обов’язками громадського спостерігача під час проведення ЗНО та пройшов інструктаж щодо вимог, які висуваються до громадських спостерігачів ЗНО, а також підтвердив своїм підписом відсутність родинних або інших зв’язків із будь-якою особою з числа учасників ЗНО чи тих, хто проводить ЗНО.

 

Висновки

Згідно зі спостереженнями працівників Служби освітнього омбудсмена, можемо відмітити, що в більшості випадків усі необхідні заходи безпеки в пунктах ЗНО, які ми відвідали, були добре організовано та дотримано. Заклади освіти були забезпечені всім необхідним: безконтактними термометрами (пірометрами), ізоляційними медичними халатами та захисними щитками або окулярами для медиків, також були наявні маски та дезінфекційні засоби для рук.

Цього року особливістю тестування є те, що частина зареєстрованих абітурієнтів не з’явилися на ЗНО. Це, скоріш за все, пов’язано зі скасуванням обов’язкової підсумкової атестації.

Хочемо зазначити, що переважна більшість інструкторів допомагали учасникам ЗНО психологічно налаштуватися на тестування, забезпечували всі умови його проведення, постійно спокійно та коректно озвучували та нагадували про правила безпеки, умови допущення до пункту тестування та самого тестування. Організатори ЗНО представники Українського центру оцінювання якості освіти та регіональних центрів, працівники закладів освіти, інструктори робили все необхідне для забезпечення конфіденційності тестових завдань та нерозголошення його змісту, безпеки його учасників та своєї власної безпеки.

Загалом ми можемо говорити про те, що відкритість та прозорість цьогорічного ЗНО було забезпечено, водночас нерозголошення змісту завдань до початку тестування було дотримано, конфіденційність тестових завдань було збережено. А це є основною умовою чесності та рівності проведення цього стандартизованого тестування в Україні та забезпечення права осіб на рівний доступ до освіти. Через пандемію здійснення контролю відповідності результатів навчання державним вимогам не було можливим, адже обов’язкова Державна підсумкова атестація була скасована, але сподіваємося, що наступного року цей контроль знань буде відновлено.

Про важливість якісних освітніх вимірювань  читайте у дописі  «Щоб знати, як компенсувати втрати освіти під час пандемії, потрібні якісні освітні вимірювання»

 

Що потрібно знати педагогу про підвищення кваліфікації

Уміння навчатися впродовж усього життя важливе для кожної людини, а для того, хто працює педагогом, – особливо. Бо саме педагог закладає основу знань, формує компетентності у своїх учнів та навчає навчатися. А для того, щоб навчати інших, потрібно постійно вдосконалюватися самому. Тому кожен педагогічний працівник закладу загальної середньої освіти зобов’язаний підвищувати свій професійний рівень та педагогічну майстерність, підвищувати кваліфікацію – тобто опановувати нові та вдосконалювати раніше набуті компетентності у межах своєї професійної діяльності або галузі знань (частина 2, статті 54 та частина 6 статті 18 Закону України “Про освіту” ). 

Процедура підвищення кваліфікації визначається частиною шостої статті 59 Закону України “Про освіту” та Порядком підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Загальний обсяг підвищення кваліфікації вчителя не може бути менший ніж 150 годин на п’ять років (пункт 16 Порядку). Педагог самостійно обирає форми, види, напрями, а також суб’єкта підвищення кваліфікації, тобто того, хто йому може надати освітні послуги з підвищення кваліфікації (пункт 7 Порядку).

Ми підготували для педагогічних працівників важливі роз’яснення щодо підвищення кваліфікації:

  • коли і як складається план підвищення кваліфікації? 
  • як до складання плану долучається педагог? 
  • якими мають бути програма підвищення кваліфікації?
  • які документи засвідчують підвищення кваліфікації?
  • які існують проблеми у підвищенні кваліфікації та пропозиції їх вирішення 

Докладно про проблемні питання підвищення кваліфікації читайте в окремому підрозділі першої щорічної доповіді освітнього омбудсмена Про роботу освітнього омбудсмена в умовах пандемії, дотримання прав в освіті та захист інтересів учасників освітнього процесу. 

ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЛАНУ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів освіти забезпечують засновники (або уповноважені ними органи) та органи управління відповідних закладів освіти (пункт 1 Порядку). 

Складання орієнтовного плану підвищення кваліфікації

Щороку в поточному році у закладі освіти складається орієнтовний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників на наступний рік, який затверджується педагогічною радою й оприлюднюється на інформаційному стенді закладу освіти та на його вебсайті або сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти протягом двох робочих днів з дня його затвердження, але не пізніше 25 грудня поточного року. План повинен містити інформацію про загальну кількість педагогічних працівників, які підвищуватимуть кваліфікацію, основні напрями та орієнтовний перелік суб’єктів підвищення кваліфікації і враховувати пропозиції педагогічних працівників. На підставі орієнтовних планів суб’єкти підвищення кваліфікації, що фінансуються з обласних бюджетів, та їх засновники щороку формують регіональне замовлення для потреб відповідних областей (пункт 17 Порядку).

Пропозиції педагогічного працівника щодо підвищення кваліфікації

Після затвердження кошторису закладу освіти на відповідний рік керівник закладу освіти (уповноважені ним особи) невідкладно оприлюднюють загальний обсяг коштів, передбачений для підвищення кваліфікації працівників закладу освіти, які мають право на підвищення кваліфікації за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, а також за рахунок інших коштів, передбачених у кошторисі закладу освіти для підвищення кваліфікації (пункт 17 Порядку). Отримавши цю інформацію, кожен педагогічний працівник, який має право на підвищення кваліфікації за рахунок зазначених коштів, упродовж наступних 15 календарних днів подає керівникові закладу освіти (уповноваженій ним особі) пропозицію до плану підвищення кваліфікації на відповідний рік, яка містить інформацію про тему (напрям, найменування) обраної програми (курсу, лекції, модуля тощо), форми, обсяг (тривалість), суб’єкта (суб’єктів) підвищення кваліфікації, вартість підвищення кваліфікації або про безоплатний характер надання такої освітньої послуги (пункт 17 Порядку). Педагогічна рада розглядає ці пропозиції і затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний рік у межах коштів, затверджених у кошторисі закладу освіти за всіма джерелами надходжень на підвищення кваліфікації на відповідний рік (за винятком коштів самостійного фінансування підвищення кваліфікації педагогічними та науково-педагогічними працівниками) (пункт 18 Порядку). Докладно про те, яка інформація повинна міститися у плані підвищення кваліфікації – у пункті 19 Порядку. 

Укладення договору між закладом освіти та суб’єктом підвищення кваліфікації

На підставі плану підвищення кваліфікації керівник закладу освіти (уповноважена ним особа) укладає між закладом освіти та суб’єктом (суб’єктами) підвищення кваліфікації договір про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації на відповідний рік (пункт 20 Порядку).

Не пізніше 25 грудня працівник повинен поінформувати керівника закладу освіти або уповноважену ним особу про стан проходження ним підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації. Відповідна інформація зберігається в особовій справі працівника відповідно до законодавства.

ПРОГРАМА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Суб’єктом підвищення кваліфікації може бути заклад освіти або його структурний підрозділ, наукова установа або інша юридична чи фізична особа, фізична особа – підприємець, яка здійснює освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних працівників (пункт 9 Порядку  https://bit.ly/2HX9bAY). Саме суб’єкт підвищення кваліфікації затверджує програму підвищення кваліфікації й видає педагогічному працівникові документ про підвищення кваліфікації. Суб’єкти підвищення кваліфікації зобов’язані оприлюднювати кожну власну програму підвищення кваліфікації на своїх вебсайтах (пункт 10 Порядку).

Програма підвищення кваліфікації повинна містити інформацію про її розробника (розробників), найменування, мету, напрям, зміст, обсяг (тривалість), що встановлюється в годинах та/або в кредитах ЄКТС, форму (форми) підвищення кваліфікації, перелік компетентностей, що вдосконалюватимуться/набуватимуться (загальні, фахові тощо) (пункт 10 Порядку). Окрім цієї обов’язкової інформації програма може містити й іншу інформацію, докладніше – в пункті 10 Порядку.  Тому коли знаходите на сайті курси підвищення кваліфікації, обов’язково перевірте, чи міститься в описі курсу програма та чи вказана у ній зазначена інформація. 

Обсяг (тривалість) програми підвищення кваліфікації визначається відповідно до її фактичної тривалості в годинах без урахування самостійної (позааудиторної) роботи або в кредитах ЄКТС з урахуванням самостійної (позааудиторної) роботи (пункт 10 Порядку). 

ЯКИМ МАЄ БУТИ ДОКУМЕНТ ПРО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ 

Документом, що засвідчує успішне проходження підвищення кваліфікації може бути відповідний сертифікат, свідоцтво та інші документи. 

Можна виокремити три основні вимоги до документа про підвищення кваліфікації: він має бути виданий суб’єктом підвищення кваліфікації, містити повну інформацію, відповідно до Порядку, та бути у спеціальному реєстрі. 

Відповідно до нових вимог, у документі обов’язково зазначається наступна інформація:

  • повне найменування суб’єкта підвищення кваліфікації (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (у разі наявності) фізичної особи, яка надає освітні послуги з підвищення кваліфікації педагогічним працівникам (для фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб – підприємців);
  • тема (напрям, найменування), обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації у годинах та/або кредитах ЄКТС;
  • прізвище, ім’я та по батькові (якщо є) особи, яка підвищила кваліфікацію;
  • опис досягнутих результатів навчання;
  • дата видачі та обліковий запис документа;
  • найменування посади (у разі наявності), прізвище, ініціали особи, яка підписала документ від імені суб’єкта підвищення кваліфікації та її підпис.

Технічний опис, дизайн, спосіб виготовлення, порядок видачі та обліку документа про підвищення кваліфікації визначає сам суб’єкт підвищення кваліфікації (пункт 13 Порядку

Також створюється спеціальний реєстр виданих документів про підвищення кваліфікації, який дозволяє атестаційній комісії перевірити, чи справді педагог пройшов таке навчання та чи є документ дійсним. Тобто після того, як суб’єкт підвищення кваліфікації видав учителю документ, він має оприлюднити його в реєстрі на своєму сайті упродовж 15 календарних днів після видачі. У реєстрі документ про підвищення кваліфікації повинен містити таку інформацію:

  • прізвище та ініціали педагогічного працівника, який пройшов підвищення кваліфікації;
  • форму, вид, тему (напрям, найменування) підвищення кваліфікації та його обсяг (тривалість) в годинах або кредитах ЄКТС;
  • дату видачі та обліковий запис документа про підвищення кваліфікації (пункт 13 Порядку потім посилання).

Приміром, із реєстром сертифікатів на Prometheus та Освіторії можна ознайомитися за посиланнями:

 

ПРОБЛЕМИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

  1. Неоднакові вимоги до суб’єктів, які надають послуги з підвищення кваліфікації. 
  2. Суб’єкти, які надають послуги, не зазначають у багатьох випадках предмет проходження підвищення кваліфікації педагогічних працівників, що досить часто зумовлює проблеми в зарахуванні відповідного сертифікату. 
  3. Механізм фінансування підвищення кваліфікації педагогічних працівників приватними суб’єктами законодавчо врегульовано, але насправді він не функціонує та не є ефективним. Адже через те, що процедура закладання коштів на підвищення кваліфікації педагогічними працівниками ускладнена, вона не працює належним чином та не є гарантією компенсації відповідних коштів. Тому частина педагогічних працівників змушені, на вимогу керівництва закладу освіти, проходити підвищення кваліфікації власним коштом або, як і раніше, в ІППО. Це, на думку освітнього омбудсмена, суттєво обмежує права педагогічних працівників.

До освітнього омбудсмена зверталися педагогічні працівники щодо відмови в компенсації за проходження курсів підвищення кваліфікації власним коштом в інших суб’єктів, пояснюючи тим, що механізму компенсації відповідних коштів немає, тому кошти не було виділено. 

4. Якщо підвищення кваліфікації здійснюють приватні суб’єкти надання освітньої послуги, які встановлюють на свої послуги різні ціни, виникає проблема процедури та законності використання бюджетних коштів на оплату цих курсів. 

5. Керівник закладу освіти не може бути повністю впевнений, що обраний педагогічним працівником суб’єкт підвищення кваліфікації надасть якісні послуги, а відповідно кошти будуть виділені належним чином. Ця сама проблема може торкнутися питання зарахування відповідних сертифікатів. 

6. Частина керівників закладів освіти неправомірно вимагають від педагогічних працівників проходити визначену кількість годин підвищення кваліфікації на рік (наприклад, 30 щороку). Однак такого обмеження немає, педагогічний працівник має право самостійно розподіляти 150 годин на п’ять років. Також із запровадженням карантинних обмежень педагогічні працівники змушені проходити курси підвищення кваліфікації в дистанційній формі, що зумовило надмірну витрату позаробочого часу через поєднання проведення уроків із використанням дистанційних технологій і проходженням курсів підвищення кваліфікації.

 

Якщо у вас виникають інші проблеми щодо підвищення кваліфікації, які тут не зазначені, просимо зазначити їх у коментарях до допису або надіслати у месенджері чи надіслати на електронну пошту: media @eo.gov.ua

ПРОПОЗИЦІЇ  ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ

Описані вище проблеми частково вже знаходять своє вирішення через нормативне регулювання підвищення кваліфікації. Зокрема, 27.12.2019 р. під час засідання Кабінету Міністрів України було прийнято зміни до Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників. 

Зокрема, виключено необхідність створювати додатково документ самооцінювання педагогічним працівником, а також знято вимогу щодо централізованого оприлюднення програм підвищення кваліфікації. Також уточнено структуру програми підвищення кваліфікації та етапи планування підвищення кваліфікації. У документі визначено завдання, основні напрями, форми, види, особливості підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників різних типів закладів освіти, механізми визнання результатів підвищення кваліфікації 

Також шляхом вирішення проблеми встановлення неоднакових вимог до суб’єктів, які надають послуги з підвищення кваліфікації, може стати встановлення вимог до інших суб’єктів щодо якості послуг, а саме до юридичної чи фізичної особи, у тому числі фізичної особи — підприємця, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників.

Щоб вирішити проблему фінансування підвищення кваліфікації, яку здійснюють приватні суб’єкти, потрібно розробити чіткий механізм фінансування цього процесу.

З огляду на відсутність встановлених законодавством норм щорічного підвищення кваліфікації, необхідного для проходження чергової атестації, МОН рекомендувало атестаційним комісіям починаючи із 2020 року встановити мінімальні вимоги щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) і фахової передвищої освіти, а саме:

— 30 годин, якщо завершення атестації припадає на 2020 рік;

— 60 годин, якщо завершення атестації припадає на 2021 рік;

— 90 годин, якщо завершення атестації припадає на 2022 рік;

— 150 годин, якщо завершення атестації припадає на 2023-й та наступні роки.

Таким чином, Міністерство освіти і науки надало роз’яснення , суть яких полягає в тому, що педагогічний працівник самостійно визначає щорічний обсяг (кількість годин) підвищення кваліфікації. Жодних вимог до встановленого щорічного обсягу годин у відповідному плані підвищення кваліфікації не існує.

Обсяг годин підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється за накопичувальною системою. Якщо обсяг підвищення кваліфікації визначається у кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи, то 1 кредит дорівнює 30 годинам.

ому, якщо дотримано всіх норм закону та між закладом освіти й суб’єктом підвищення кваліфікації було укладено договір і виданий сертифікат відповідає нормам пункту 13 Порядку, не визнавати такий сертифікат є порушенням чинного законодавства.

Щодо педагогічних працівників, які викладають кілька предметів, то відповідно до пункту 15 Порядку, у разі викладання кількох навчальних предметів (дисциплін) педагогічні та науково-педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами в міжатестаційний період у межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством.

 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».