Cтратегія відновлення освітнього процесу: рекомендації ЮНЕСКО

    846

    ЯК ВІДКРИВАЛИ ШКОЛИ КРАЇНИ, У ЯКИХ ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ВЖЕ ВІДНОВЛЕНО

    Рішення країн, які вже відновили роботу шкіл, ґрунтувалися на трьох загальних чинниках:

    1. Зростання пандемії у цих країнах нижче, ніж в інших. Динаміка захворювання в країні йде на спад.
    2. Безпека та здоров’я учнів і педагогів є загальним пріоритетом. Органи освіти працюють спільно з органами охорони здоров’я, щоб розробити принципи охорони здоров’я для безпеки учасників освітнього процесу.
    3. Відкриття шкіл відбувалося поступово. Країни надавали пріоритет щодо відвідування закладів освіти за певними категоріями: 
    • вік (надавався пріоритет учням молодшого шкільного віку, яким важко сприймати дистанційне навчання та які не мають навичок самонавчання);
    • пріоритетність навчання (наприклад, для випускників, які потребують атестації на основі іспитів, щоб перейти на вищий рівень освіти);
    • рівень захворюваності у певній місцевості.

     

    ЩО ПОТРІБНО ВРАХОВУВАТИ КРАЇНАМ, ЯКІ ПЛАНУЮТЬ ВІДНОВЛЕННЯ НАВЧАННЯ 

     

    За планування та відновлення роботи закладів освіти відповідають міністерства освіти та науки. Але вони повинні робити це за погодженням з міністерствами охорони здоров’я, соціальної політики та іншими ключовими державними і приватними установами.

     

    Стратегію повернення до навчання у школах варто зосередити на трьох головних питаннях: 

    • оцінити готовність системи освіти до відновлення роботи школи; 
    • проаналізувати, чи може система освіти забезпечити безперервне навчання; 
    • створити прогнозовану систему для подолання майбутніх криз.

    ЮНЕСКО визначає три ключові елементи, що впливають на відкриття шкіл у кожній країні. Це терміни, умови та процеси. Коротко пояснюємо, що саме вони означають.

     

    1. Терміни (строки)

     

    Терміни відновлення роботи школи залежатимуть від стану та еволюції пандемії і визначатимуться в кожній країні на основі політичних рішень за порадами експертів у галузі охорони здоров’я, епідеміології та визначених механізмів моніторингу. Пріоритетом повинен бути захист здоров’я населення та загального добробуту здобувачів освіти. Якщо відкрити школи занадто рано, – це може загрожувати здоров’ю населення. Якщо тримати школи закритими довше, ніж потрібно, – збільшиться ризик отримання учнями неякісного навчання та посилення нерівності, особливо для учнів з уразливих груп. 

    2. Умови

    Мають бути необхідні для відкриття шкіл умови. Вони також повинні забезпечувати загальну безпеку і здоров’я учнів, педагогів та всього персоналу. Ефективність політичних рішень та стратегій відновлення навчання залежить від підготовки системи освіти за кількома факторами: 

    • інфраструктура (охорона здоров’я та санітарні заходи); 
    • педагогічний склад (здатність надавати психосоціальну та академічну підтримку); 
    • підготовка педагогічних працівників (здатність запропонувати коригувальні дії та альтернативні умови для досягнення цілей навчання);
    • учні, батьки та суспільство (здатність та готовність повернутися до школи і продовжувати навчання).

     

    3. Процедури 

    Процедури відновлення роботи шкіл мають базуватися на розроблених стратегій та дій на національному, обласному, районному та шкільному рівнях. Після визначення термінів відновлення освітнього процесу, окреслення умов для відновлення та забезпечення необхідних умов потрібно визначити процедуру відновлення роботи шкіл, зокрема, шляхом розробки стратегій та дій на національному, обласному, районному та шкільному рівнях.

     

    Три типи дій на шляху до відновлення освітнього процесу. 

    1. Негайні дії

    • Вони пов’язані з оцінкою та забезпеченням готовності навчальної системи до продовження освіти і включають:
    • спілкування та консультування з ключовими стейкхолдерами, враховуючи вчителів, батьків, учнів тощо; 
    • координацію: визначення того, хто та як буде керувати кризовою та післякризовою ситуацією. Сюди входить, зокрема, й рішення про те, коли школи відкриються знову, за яких умов та як інформувати учнів, батьків, вчителів, інший персонал тощо; 
    • планування. Проаналізуйте ситуацію, щоб визначити вплив пандемії на освіту. Наприклад, скільки навчального часу було втрачено, результати навчання, пропущені іспити тощо;
    •  визначення стратегій та дій;
    • визначення пріоритетів.

    2. Середньострокові дії

    Стосуються відновлення функцій школи та забезпечення безперервного навчання. 

    Це насамперед забезпечення учнів, педагогів, адміністративного та іншого персоналу  необхідними заходами та засобами для відновлення навчання і викладання, включаючи охорону здоров’я та академічну підтримку.

    3. Довгострокові дії

    Стосуються стійкості системи освіти та спрямовані на  зміцнення систем освіти.

     

    Також, плануючи відновлення роботи шкіл, потрібно враховувати економічні виклики. Серед них: 

    • втрата освітніх ресурсів, поки школи залишаються закритими; 
    • додаткові витрати, які знадобляться, наприклад, для виконання гігієнічних норм або забезпечення дистанційної освіти; 
    • перенаправлення наявних або майбутніх ресурсів в інше місце (наприклад, на користь здоров’я); 
    • зменшення загальних ресурсів, доступних для освіти внаслідок очікуваного глобального фінансового спаду.

    ЯК ПОЛЕГШИТИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЩОДО ВІДКРИТТЯ ШКІЛ: РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ВЛАДИ 

     

    До та після відкриття шкіл у керівників органів влади виникатиме багато запитань, пов’язаних із визначенням пріоритетних цільових груп (враховуючи соціально-економічне походження учнів, рівень освіти тощо), визначенням шкільного календаря, організації процесів викладання та навчання, підтримки соціального дистанціювання, управління відсутністю на уроках, реагуванням на групи з особливими потребами, здійснення санітарних заходів тощо. Нижче наведено набір рекомендацій, які можуть полегшити прийняття рішень та підтримати планування відкриття шкіл і їх реальне відкриття:

     

    1. Консультування та тісна комунікація з медичними експертами;
    2. Створення ефективного механізму комунікації та консультацій;
    3. Підготовка декількох гнучких сценаріїв для поступового відкриття;
    4. Забезпечення постійного моніторингу;
    5. Передбачення та планування реагування на гострі та виникаючі проблеми;
    6. Приділення особливої уваги найбільш вразливим групам населення;
    7. Увага до розробки загальних удосконалень у системі освіти.

    Основні практичні поради:

    • визнайте безпрецедентну масштабність та глобальний характер кризи;
    • визначте пріоритетність співпраці та роботи в партнерствах, локально і між країнами, консультуйтеся з ключовими освітніми та іншими зацікавленими сторонами;
    • сприяйте багатогалузевій співпраці, наприклад, сфери освіти зі сферою охорони здоров’я, а також соціального, приватного сектору та громади;
    • сприяйте навчанню однолітків, обміну досвідом, інформацією, викликами, засвоєними уроками, а також рішеннями та ідеями. Зміцнюйте спільноти вчителів. Якщо в короткостроковій перспективі можливо проводити групові дискусії, а також інші дії, які сприяють взаєморозумінню між членами освітньої громади, це слід розвивати в середньостроковій та довгостроковій перспективі; 
    • постійно слідкуйте за розвитком ситуації. Це можна зробити на основі проведення масового моніторингу, хмарного обміну даними та інформацією; 
    • навчайтеся завдяки минулому досвіду, але враховуйте, що іноді застосування досвіду на практиці може бути єдиним варіантом.

     

    За нинішніх умов співпраця здобувачів освіти, їхніх батьків, педагогічних працівників, викладачів, освітянської спільноти, органів влади, національних та міжнародних організацій громадянського суспільства та всіх зацікавлених сторін є необхідним та неоціненним надбанням – якщо не єдиним шляхом, що сприятиме відновленню освітнього процесу. 

    Титульне фото: автор – Jon Tyson on Unsplash